Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.250.401-5

Рубрики:

Остеохондроз хребта

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрена кинезотерапия клинических проявлений остеохондроза позвоночника. Уделено внимание тракционной терапии, лечебной гимнастике, клиническим, рентгенологическим, биомеханическим методам исследования, магнитно-резонансной томографии, дистанционной термографии, электронейромиографии. Обоснованы показания и противопоказания к проведению функционального лечения в различных возрастных группах, определены критерии врачебного контроля, изучена эффективность кинезотерапии.

Надано аналіз результатів лікування 40-ка хворих на поперековий остеохондроз в двох групах хворих. I групу складали 20 хворих, яким застосовано пероральні введення 15 мг моваліса; II групу - 20 хворих, яким протягом 5-ти днів внутрішньом'язово вводили по 15 мг препарату, а в подальшому на протязі 10-ти днів моваліс по 15 мг давали per os. В обох групах виявлено досить високу ефективність протизапальної дії моваліса. В II групі зниження інтенсивності больового синдрому вже відзначено на 3 - 5-й день лікування. Побічних дій в II групі не виявлено. Диспепсичні явища в I групі хворих під час перорального введення відзначено тільки у одної хворої. Недостатня ефективність комплексного консервативного лікування в I групі у 3-х хворих і одного хворого в II групі визначили показанням до хірургічного лікування. Причиною цього були грижі міжхребцевих дисків більш ніж 6 - 8 мм на МРТ.

Надано результати аналізу дислокації внутрішніх органів черевної порожнини за тяжких форм сколіозу у 28-ми хворих з синдромом Марфана. Методами клінічних досліджень та пальпації визначено межі печінки і порожніх органів (шлунка, тонкого і товстого кишечнику). В разі деформації поперекового відділу хребта, як рівня первинної кривизни, так і компенсаторної, виявлено значні зміни скелетотопії внутрішніх органів черевної порожнини.

Проаналізовано скелетотопію органів сечовидільної системи у 145-ти хворих з синдромом Марфана, з яких у 60-ти виражена деформація поперекового відділу хребта, що викликала зміну топографії органів сечовидільної системи. Відзначено, що лордосколіоз і торсія поперекових хребців помітно змінювали положення нирок, ниркових чашечок, лоханок і сечоводів, які виражені на комп'ютерних, магнітно-резонансних томограмах і контрастних урограмах. Нирки на опуклому та увігнутому боках деформації змінювали поздовжню вісь, були ротовані та зміщені в горизонтальній, сагітальній та фронтальній площинах, а сечоводи мали звивистий характер. Ступінь зміни скелетотопії був прямо пропорційний величині деформації поперекового відділу хребта на грунті синдрому Марфана.

Зазначено, що миндром Марфана (СМ) - автосомно-домінантне генетичне захворювання сполучної тканини, обумовлене мутацією гена 15q21.1, що призводить до порушення синтезу фібриліну-1, який входить до складу колагену. Одним із найбільш частих проявів СМ з боку скелета є кілеподібна деформація грудної клітки (КПДГК). Проаналізовано результати лікування 42 хворих із СМ віком від 7 до 35 років, яким виконано хірургічне лікування КПДГК у клініці ДУ "Інститут ортопедії і травматології АМН України". Корекцію симетричної КПДГК досягнуто шляхом парастернальних ходротомій деформованої хрящової частини ребер з подальшою фіксацією стернального кінця ребра до груднини. Корекцію асиметричної деформації з опуклого боку проведено аналогічно попередній, а з увігнутого - мобілізацію досягнуто шляхом нанесення багатьох насічок на хрящовій частині деформованих ребер. Хороші результати лікування хворих із симетричною деформацією простежено у 19 (79,1 %), задовільні - у 5 (20,9 %) пацієнтів, незадовільні результати не спостережено. Хороший результат лікування хворих із асиметричною деформацією одержано у 10 (55,5 %), задовільний - у 7 (39,0 %) пацієнтів, незадовільний - у 1 (5,5 %) пацієнта. Зроблено висновки, що медичними показаннями до коригувальних торакопластик є прогресуючі КПДГК I - III ступеня у хворих із СМ. Аналіз результатів хірургічного лікування показав достатню ефективність використаного методу корекції деформації.

Цель исследования - оценить функциональное состояние пациентов с различными вариантами болезни Шейерманна - Мау. Использованы методы: клинический с оценкой подвижности позвоночника и тазобедренных суставов; рентгенометрический с определением величины грудного кифоза и поясничного лордоза; биомеханический с определением пространственно-временных параметров ходьбы. Установлено, что у пациентов с обеими формами болезни Шейерманна - Мау отмечается изменение сагиттального контура позвоночника с развитием мышечного дисбаланса. В обеих группах пациентов выявлено ограничение подвижности грудного и поясничного отделов позвоночника и уменьшение экскурсии тазобедренных суставов в сагиттальной и фронтальной плоскостях. Структурно-функциональные нарушения в пояснично-тазовой области привели к изменению исследованных временных и пространственных параметров ходьбы, направленных на ограничение ротационных движений туловища и таза при поступательном движении.

Изучено функциональное состояние различных мышечных групп туловища и нижних конечностей у пациентов с болезнью Шейерманна - Мау. Методы: клинический, с оценкой подвижности позвоночника и тазобедренных суставов, тонуса, силы и выносливости различных мышечных групп туловища и нижних конечностей; рентгенометрический, с определением величины грудного кифоза и поясничного лордоза; электрофизиологический, с определением биоэлектрической активности поясничной части мышцы - выпрямителя позвоночника справа и слева в положении стоя. Установлено, что у пациентов с классической формой болезни Шейерманна - Мау определяется сагиттальный контур позвоночника в виде С-образной деформации с грудным гиперкифозом, не компенсируемым соответствующим поясничным противоискривлением. Для атипичных вариантов болезни характерно выпрямление сагиттального контура позвоночника с формирующимся дегенеративным поясничным кифозом по типу деформации flat back. При обеих формах болезни Шейерманна - Мау выявлен мышечный дисбаланс с повышением тонуса, снижение силы и выносливости антигравитационной мускулатуры.

Длительно существующий патологический процесс в тазобедренном суставе приводит к нарушению его нормальной биомеханики. При этом страдают мышцы тазового пояса (ТП). Эндопротез тазобедренного сустава, восстанавливая опорность и движения в оперированном суставе, не восстанавливает работу мышц, в связи с чем нарушения опорно-кинематической функции тазобедренного сустава сохраняются длительное время. С учетом сложности изучения функции мышц целью данного исследования стало создание универсальной математической модели работы мышц ТП для исследования особенностей их функционирования в процессе обеспечения горизонтального равновесия таза. На основе натурного скелета человека была построена физическая модель "поясничный отдел позвоночника - таз - бедро" с обозначением линий действия мышц и углов их прикрепления и составлена расчетная схема с учетом направления и силы действия мышц. Модель построена из расчета веса пациента 70 кг, показатели абсолютной величины сил, развиваемых каждой мышцей, углы прикрепления мышц и величины плеча силы каждой мышцы взяты из литературных источников. Были составлены уравнения равновесия моментов силы гравитации и суммарного мышечного момента сил. Для проверки валидности разработанной модели исследовали ее работу на примере эндопротезирования тазобедренного сустава. В качестве расчетных условий работы модели приняли ситуацию, при которой исследуемый стоит на одной ноге, сохраняя горизонтальное равновесие таза. Проведенные расчеты показывают, что разработанная модель работы мышц ТП по обеспечению горизонтального равновесия таза работает с более чем трехкратным запасом прочности, полученные результаты соответствуют литературным данным, следовательно, модель валидна и может применяться для соответствующих расчетов. Выводы: создана универсальная математическая модель работы мышц ТП, позволяющая изучать и анализировать влияние различных внешних факторов на возможность устойчивого одноопорного стояния.