Запропоновано науково обгрунтовану концепцію взаємозв'язку та причинної обумовленості творчої наснаги та здорового способу життя людини. У контексті найважливіших категорій китайської естетики та медицини розглянуто питання художньої творчості та стану здоров'я. Висвітлено історико-теоретичні проблеми гармонійної єдності духовної та тілесної культури в Західній Європі.

Предложена научно обоснованная концепция взаимосвязи и причинной обусловленности творчего подъема и здорового способа жизни человека. В контексте важнейших категорий китайской эстетики и медицины рассмотрены вопросы художественного творчества и состояния здоровья. Освещены историко-теоретические проблемы гармоничного единства духовной и телесной культуры в Западной Европе.

На підставі сакрального мистецтва, яке утверджує традиції світової та української культури, обгрунтовано можливості для вирішення протиріччя сучасного світу та створення свого внутрішнього світу за законами гармонії та краси. Проаналізовано специфічну своєрідність знакової символіки української іконографії. У контексті філософії святості розкрито трансцедентальну сутність героїчного. Охарактеризовано філософсько-естетичну інтенцію героїчного у працях Г.Сковороди та К.Юнга.

На основе сакрального искусства, утверждающего традиции мировой и украинской культуры, обоснованы возможности для решения противоречий современного мира и создания своего внутреннего мира по законам гармонии и красоты. Проанализирована специфическая своеобразность знаковой символики украинской иконографии. В контексте философии святости раскрыта трансцедентальная сущность героического. Охарактеризована философско-эстетическая интенция героического в трудах Г.Сковороды и К.Юнга.

Проведено обробку іконографічних правильників за методом математичної статистики у контексті українського розуміння святості. Проаналізовано концепції Г.Сковороди, Й.Гете, К.Юнга, в яких ікона постає як типовий "післяписемний" твір, омріяний ідеал мистецтва. Значну увагу приділено східній парадигмі тлумачення ікони як репрезентанта "досконалої людини" з використанням методології неоконфукціанства для аналізу суті української ікони. Уперше в Українській культурології й естетиці систематизовано досвід українських і зарубіжних науковців, вивчено історичну традицію та сучасний стан з метою з'ясування філософсько-естетичного виміру іконографії. Досліджено практику розвитку сучасної культури, її національних особливостей.

Висвітлено методологію соціогуманітарного аналізу художнього образу. Розглянуто питання формування духовної культури майбутніх учителів музики за сучасних соціокультурних умов, духовно-інтелектуального розвитку особистості в контексті культури. Розкрито роль масової культури у формуванні світогляду сучасної молоді, феномен духовності й особливості секулярної культури. Описано культурологічну модель творчого саморозвитку особистості студента ВНЗ. Викладено концепцію "шляхетної людини" в легітимації суспільної еліти на пострадянському просторі. Визначено перспективи соціокультурного розвитку мистецьких напрямків модерного суспільства та кіномистецтва в сучасному соціумі.

Проведено комплексне дослідження музики як феномену культури у діапазоні широкого матеріалу, надано цілісне оцінювання музичного мистецтва як художнього та соціокультурного явища. Розкрито філософсько-естетичні виміри музичного дискурсу в контексті історичних періодів розвитку європейського мистецтва, національних особливостей української музики. З урахуванням історичного досвіду теорії музики показано філософсько-естетичні та культурологічні виміри її буття. В системі міфологічного мислення музика постає як безцінний дар богів, на зародкових стадіях характеризується трансцендентними, божественними, позалюдськими, поверхприродними, сакралізованими ознаками. В добу греко-римської античності музика тлумачиться як фахова діяльність, як фантом космічного простору, як вид сакральної діяльності. Епоха відродження презентує появу поняття музичного твору, яке визначає подальший розвиток західноєвропейської музичної культури та кризу музично-космологічної теорії. Гуманістичний пафос музичного мистецтва в Новий і Новітній час є продовженням традицій міфологічного мислення, античної культури, гуманістів Відродження, має естетичне спрямування, музика розглядається як "мова почуття".

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю8 г(0) + Ю815.7 + Р.в2

Рубрики:

Естетика

Естетика побуту

Медицина та інші науки і галузі знання

Шифр НБУВ: ДС50555 Пошук видання у каталогах НБУВ