Проаналізовано основні підходи до вивчення закономірностей впливу несприятливих умов соціалізації на формування особистості дитини. Виявлено, що одними з таких умов є прояви насильства до дітей, зокрема, фізичне, психологічне, сексуальне насильство, нехтування потребами дитини. З'ясовано особливості впливу несприятливих умов соціалізації на рівні емоційної, пізнавальної, мотиваційної сфери, образу-Я та міжособистісної взаємодії. Доведено, що під впливом зазначених умов соціалізації діти зазнають емоційного ураження, стосовно образу-Я, значною мірою гальмується пізнавальна активність та виникають порушення у сфері міжособистісної взаємодії. Визначено зміни структурних компонентів психічного розвитку дитини, що виникають під впливом несприятливих умов соціалізації. З урахуванням зазначених змін розроблено типологію дітей, які зазнали цього впливу. Запропоновано діагностичний інструментарій для визначення провідних сфер ураження дітей, що виникають під впливом несприятливих умов соціалізації. Показано, що основою реабілітаційних заходів має бути диференційований підхід, який передбачає врахування уражених сфер психічного розвитку дитини та несприятливих умов. Розроблено напрями соціально-психологічної реабілітації відповідно до запропонованої типології дітей.

Досліджено соціальну реабілітацію як одну з найактуальніших тем сучасної теорії і практики соціальної роботи. Розглянуто сучасні науково-практичні проблеми соціальної реабілітації в контексті визнання права особистості на гідне життя, забезпечення рівності та дотримання принципу недискримінації в ситуації включення індивіда в соціум. Концептуалізовано практики соціальної реабілітації, які розглядаються на макро-, мезо- та мікрорівнях. Запропоновано шляхи вдосконалення соціально-реабілітаційних практик для окремих категорій реабілітантів.