Проведено числове моделювання розподілу яскравості по видимій поверхні астероїда для визначення положення фотоцентра для різних законів розсіяння світла (Ламберта, Ломмеля - Зеєлігера, Хапке, теоретичного та емпіричного законів Акімова). Використано числову фотометричну модель, що передбачає довільну форму астероїда, довільний розподіл альбедо по поверхні та довільний закон розсіяння світла. Показано, що зміщення видимого центра відносно геометричного суттєво залежить від фазового кута астероїда, його форми та закону розсіяння світла. Величина зміщення може складати 30 - 40 % кутового радіуса астероїда. Для астероїдів з розмірами понад 0,1'' такі зміщення перевищують похибку космічних астрометричних вимірювань і близькі до похибок наземних спостережень. Їх урахування може суттєво підвищити точність положень астероїдів. Наведено практичні рекомендації щодо визначення та врахування зміщення фотоцентра астероїда.

За допомогою комбінованого методу (амплітуда - зоряна величина плюс метод епох) визначено координати полюсів, сидеричний період обертання та співвідноношення півосей фігури для астероїдів 22 Kalliope, 75 Eurydike, 93 Minerva, 97 Klotho, 105 Artemis, 113 Amalthea, 119 Althaea, 201 Penelope, 270 Anahita, 338 Budrosa, 487 Venetia, 674 Rachele, 776 Berbericia, 887 Alinda ma 951 Gaspra. Для восьми з них (75, 97, 105, 113, 119, 338, 674 і 887) ці визначення зроблено вперше. Використано числову фотометричну модель астероїда, що передбачає еліпсоїдальну форму тіла, однорідний розподіл альбедо по поверхні та закон розсіяння світла Акімова.

За допомогою комбінованого методу (амплітуда - зоряна величина плюс метод епох) визначено координати полюсів, сидеричний період обертання та співвідноношення півосей фігури для астероїдів 158 Koronis, 167 Urda, 208 Lacrimosa, 211 Isolda, 263 Dresda, 268 Adorea, 277 Elvira, 311 Claudia, 321 Florentina, 344 Desiderata, 347 Pariana, 369 Aeria, 462 Eriphyla, 480 Hansa, 534 Nassovia, 631 Philippina, 720 Bohlina, 1223 Neckar, 4954 Eric. Для дев'яти з них ці визначення зроблено вперше. Беручи до уваги всі дані з визначення координат полюсів, напрямку обертання та параметрів форми, зроблено якісний аналіз та інтерпретацію даних про нахил осей обертання астероїдів до екліптики, особливості зворотного обертання та співвідношення півосей їх фігури.

Проведено фотометричні ПЗЗ-спостереження п'яти астероїдів, за яким оцінено їх періоди обертання та вперше визначено координати полюсу, напрямок, швидкість обертання та форму трьох з них, зокрема, 122 Gerda, 221 Eos та 700 Auravictrix. З використанням комбінованого методу (амплітуда - зоряна величина плюс метод епох) визначено координати полюсів, сидеричні періоди обертання та співвідношення півосей фігури, в загальному для 39-ти астероїдів, а для 21-го з них ці параметри визначено вперше. У процесі визначення параметрів обертання та форми астероїдів з використанням комбінованого методу у фотометричній моделі тривісного еліпсоїда вперше використано закон розсіювання світла Акімова та фазову функцію, запропоновану В.Г.Шевченком, як найбільш відповідних розсіюючим властивостям поверхонь астероїдів. Систематизовано дані стосовно параметрів обертання та форми 196-ти астероїдів, одержаних іншими дослідниками. За результатами дослідження показано: анізотропія в розподілі осей обертання за екліптичною широтою має місце тільки для астероїдів з прямим напрямком обертання; ступінь анізотропії та переважання прямого напрямку обертання над зворотним зростають відповідно збільшенню діаметрів астероїдів; глибина мінімуму в залежності долі астероїдів зі зворотним обертанням від їх діаметрів для астероїдів M-типу більша, ніж для S-типів і, тим більше, для C-типів, що дає підставу зробити припущення стосовно можливої тенденції залежності глибини мінімума від густини речовини астероїдів (зростання її від C та інших низькоалбетних астероїдів з найменшою густиною до астероїдів S-типу і до M-астероїдів, що