Проведено клинико-инструментальное обследование 146-ти женщин с патологией шейки матки во время беременности и после родов. Контрольную группу составили 49 беременных. Установлена структура клинических форм доброкачественных и предраковых изменений эпителия шейки матки у беременных. Изучены особенности соматического и гинекологического анамнеза течения родов у женщин с различными формами патологии шейки матки. Определена зависимость между паритетом беременности, родов, методом родоразрешения и регрессом доброкачественных и предраковых изменений эпителия шейки матки через 3 - 5 месяцев после родов.

Кольпоскопическое обследование 175-ти беременных женщин показало, что 25 % из них не имеют признаков патологии шейки матки, 56 % имеют признаки доброкачественных изменений, сопровождающихся повышением иммунной активности цервикальной слизи. У 11 % женщин выявлены признаки доброкачественной и предраковой патологии, ассоциирующиеся со снижением активности местного иммунитета и снижением локального синтеза slgA. 8 % беременных имели признаки предраковой патологии, что сопровождалось падением активности местного иммунитета и компенсаторным повышением slgA в цервикальной слизи.

Отмечено, что течение беременности после экстракорпорального оплодотворения (ЭКО) - актуальная проблема акушерства. Изучено влияние селективной редукции эмбрионов на гормональные маркеры течения гестационного процесса и состояние внутриутробного плода в I и II триместрах беременности в программе ЭКО-переноса эмбрионов.

Приведены литературные данные относительно роли генитальной инфекции в появлении и развитии предопухолевых состояний шейки матки. Изложены результаты собственных исследований по изучению микробиоценоза гениталий у беременных с наличием доброкачественных и предраковых изменений на шейке матки. Выявлены изменения качественного и количественного содержания условно-патогенной и патогенной микрофлоры у беременных в зависимости от характера патологии шейки матки.

Проведен клинико-статистический анализ у 190 беременных женщин с хроническим пиелонефритом (ХП) в возрасте от 17 до 43 лет. Все беременные с ХП разделены на две группы: I группа - 70 беременных с ХП без микоплазменной инфекции (МПИ), II группа - 120 беременных с ХП и МПИ. Контрольную группу составили 60 практически здоровых беременных с физиологическим течением гестационного процесса. Проведен анализ течения беременности, родов и послеродового периода у женщин с ХП и МПИ. Полученные результаты свидетельствуют, что беременных и родильниц с ХП и МПИ следует относить в группу высокого риска по развитию перинатальных (угроза прерывания беременности, гестоз, анемия, плацентарная недостаточность, синдром задержки развития плода, гипоксия плода) и послеродовых гнойно-септических осложнений.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.11-3

Рубрики:

Вагітність

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Отображена актуальность проблемы бесплодного брака, ее решение путем внедрения методов экстракорпорального оплодотворения (ЭКО) и переноса эмбрионов в полость матки. Рассмотрены особенности протекания и исходов беременности у женщин после ЭКО.

Наведено дані аналізу вмісту гормонів фетоплацентарного комплексу у жінок з хронічним пієлонефритом в динаміці вагітності залежно від концентрації антифосфоліпідних антитіл. Показано особливості порушення стероїдогенезу в плаценті таких пацієнток у разі підвищеного рівня антифосфоліпідних антитіл.

Гормонопродукуючу функцію плацентарного комплексу вивчено в 68 вагітних із трубно-перитонеальною безплідністю запального генезу в анамнезі. Виявлене значне зниження концентрації прогестерону, естрадіолу, плацентарного лактогену вже в I триместрі вагітності в жінок із трубно-перитонеальною безплідністю запального генезу свідчить про розвиток первинної плацентарної недостатності в цього контингенту жінок, що створює негативні умови для внутрішньоутробного розвитку плода. Можливо, тривало діючий етіологічний фактор може призвести до виснаження функції фетоплацентарної системи, зриву її компенсаторних механізмів, що призводить до погіршення внутрішньоутробного стану плода.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.21-2

Рубрики:

Патологія вагітності

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наблюдения подтверждают, чго частота наступления беременности после ИКСИ существенно не отличается от таковой после ОИВ. Риск и угроза прерывания беременности после ИКСИ протекает несколько лучше, чем после ОИВ. Это подтверждается и низкой частотой преждевременных родов после ИКСИ. Объяснено это тем, что большая группа пар, нуждающихся в лечении методом ИКСИ, имеют, как правило, только один фактор бесплодия - мужской. Женщины же чаще всего соматически здоровы, у них отсутствует гинекологическая патология. Данные литературы указывают на более низкую частоту преждевременных родов, антенатальных осложнений, рождений детей с малой массой тела у пациенток после ИКСИ по сравнению с обычным ОИВ.

Наведено зміни в системі L-аргінін - оксид азоту, що відбувались у вагітних із хронічними запальними захворюваннями нирок, яким у комплексі профілактики прееклампсії застосовували донатори оксиду азоту. Проілюстровано їх ефективність щодо зниження частоти розвитку ускладнень вагітності та порушень стану плода.

Проаналізовано наявність факторів ризику гестаційного цукрового діабету (ГЦД) у загальній популяції вагітних. Одержані дані зіставні з результатами обстеження жінок на наявність ГЦД. Установлено, що проведення скринінгу за факторами ризику є необгрунтованим, оскільки поширеність факторів ризику у загальній популяції жінок і серед хворих на ГЦД статистично не відрізняється.

Представлен социально-демографический обзор, который предоставляет определение и характеристику интергенетического интервала. Приведены мировые научные исследования относительно оптимального перерыва между родами. Рассмотрены клинические особенности хода беременности и родов в возрастых первобеременных.

Вивчено стан системи L-аргінін - оксид азоту у вагітних із хронічними запальними захворюваннями нирок. Встановлено зв'язок між змінами показників цієї системи та розвитком прееклампсії у вагітних із хронічними пієлонефритом та гломерулонефритом.

Установлено взаємозв'язок між перебігом вагітності і пологів у жінок із хронічним пієлонефритом та народженням ними дітей у стані асфіксії різного ступеня. Це дозволило розширити існуючи дані про патогенез гіпоксії плода та виділити фактори ризику народження дітей в асфіксії жінками, які хворі на хронічний пієлонефрит.

Зроблено висновки, що за звітний період Проблемною комісією МОЗ України розглянуто найбільш актуальні питання розвитку сучасних напрямків акушерської науки. Аналіз проведених дисертаційних та науково-дослідних робіт виявив високий методичний рівень їх виконання, використання сучасних методів досліджень та врахування світового досвіду. Важливим є необхідність виконання наукових досліджень у межах існуючих Державних програм, що буде вагомим науковим підгрунтям для виконання цих програм. Планування, затвердження та проведення наукових досліджень повинно відбуватися з урахуванням шляхів реформування медичної галузі в нашій країні. Перспективою проведення наукових досліджень з проблем сучасного акушерства повинно бути врахування в дисертаційних і науково-дослідних роботах нагальних проблем практичного акушерства.

Мета роботи - визначити морфологічні та морфометричні особливості плаценти у вагітних з хронічним гломерулонефритом (ХГ) і підвищеним рівнем антифосфоліпідних антитіл (АФА). Для вивчення морфологічних особливостей плаценти досліджено такі групи: 1-а група (контроль) - плаценти жінок із фізіологічним перебігом вагітності, III триместр - 20; 2-а група - плаценти жінок із ХГ - 16: підгрупа 2а - рівень АФА до 9 ОД - 6; підгрупа 2б - рівень АФА понад 9 ОД - 10. Для вивчення морфологічних особливостей плацент у жінок з ХГ використано такі методи: органометричний, макроскопічний, загальногістологічний. У групі жінок з ХГ і низьким рівнем АФА до 9 ОД, за сукупністю гістологічних та морфометричних особливостей плацент, у 77 % виявлено хронічну плацентарну недостатність (ХПН) I ступеня з елементами патологічної незрілості за типом проміжних диференційованих ворсин. У групі жінок з ХГ та підвищеним рівнем АФА понад 9 ОД у плацентах виявлено структурні особливості, що вказали на ХПН I - II ступеня, що проявлялася у вигляді варіантів патологічної незрілості за типом проміжних диференційованих і хаотично склерозованих ворсин, а також відносного варіанту незрілості - дисоційованого розвитку котиледонів, що призвело до скорочення дифузної поверхні ворсинчастого хоріону, площі синцитіотрофобласта і обсягу міжворсинчастого простору. У плацентах жінок з ХГ та підвищеним рівнем АФА виявлено структурні особливості, що вказали на ХПН I - II ступенів.

Вивчено імуногістохімічні особливості материнської та фетальної частин плаценти у вагітних з хронічним гломерулонефритом (ХГ) і підвищеним рівнем антифосфоліпідних антитіл (АФА). Досліджено групи: 1-а - плаценти жінок із фізіологічним перебігом вагітності, III триместр (контроль) - 20 досліджень; 2-а - плаценти жінок із ХГ - 16 досліджень: підгрупа 2а - рівень АФА до 9 ОД - 6 досліджень; підгрупа 2б - рівень АФА понад 9 ОД - 10 досліджень. Для вивчення змін у плаценті у жінок з ХГ використано імуногістохімічні методи: непрямий стрептавідин-пероксидазний метод виявлення мезенхімальних структур за методом ABC; непрямий стрептавідин-пероксидазний метод виявлення експресії колагену I типу; непрямий стрептавідин-пероксидазний метод виявлення експресії колагену III типу. Встановлено високу інтенсивність колагену III типу в стромі ворсин, інтенсивність реакції колагену I типу була слабкою та вогнищевою в стромі ворсин. Висновки: у жінок з ХГ і підвищеним рівнем АФА імуногістохімічне дослідження мезенхімального фактора Vimentin виявило зниження рівня експресії останнього на фоні збільшення інтенсивності реакції на колаген III типу в стромі ворсин, що може пояснювати формування порушень плацентарно-плодового кровотоку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.2-4

Рубрики:

Патологічне акушерство

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ