Как свидетельствуют результаты проведенных исследований, синдром гиперандрогенной дисфункции у девочек-подростков является очень важной научной проблемой. Использование комплексного подхода с учетом всех особенностей патогенеза и ранним оперативным вмешательством позволяет снизить частоту патологии репродуктивной функции в этой группе высокого риска.

Обоснована необходимость проведения современных методов исследования - определение фракций пролактина у девочек в период полового созревания. Продемонстрирована практическая целесообразность предложенных клинических подходов у девочек с поздним менархе.

Полученные результаты свидетельствуют, что определение фракций пролактина имеет большое диагностическое значение у пациенток с микроаденомами гипофиза. Предлагаемая методика лечения микроаденом гипофиза на основании длительного использования (12 - 14 месяцев) микродоз достинекса (1/4 таблетки в неделю) до нормализации "little"-фракции пролактина позволяет добиться клинической эффективности в 30 % случаев. Полученные результаты необходимо учитывать при разработке комплекса диагностических и лечебно-профилактических мероприятий у пациенток с микроаденомами гипофиза.

Изучены качественный и количественный состав пролактина; установлена взаимосвязь клинических и лабораторных данных; обоснован дифференцированный подход в лечении пациенток с целью профилактики рецидивов гиперпролактинемии. Результаты исследований свидетельствуют, что эффективной профилактикой рецидивов гиперпролактинемических состояний является определение активности низкомолекулярного пролактина для решения вопроса о длительности и дозировке препаратов.

На підставі проведення клініко-лабораторних і функціональних досліджень визначено функціональний стан фетоплацентарного комплексу та щитовидної залози, розглянуто рецепторний апарат Т-лімфоцитів та особливості центральної гемодинаміки у вагітних з тиреотоксикозом та нейроциркуляторної астенії. Науково обгрунтовано впроваджені практичні рекомендації щодо зниження частоти акушерської та перинатальної патології в цій групі жінок на підставі використання комплексу лікувально-профілактичних заходів. Запропоновано методи контролю за станом фетоплацентарного комплексу у вагітних з тиреотоксикозом та нейроциркуляторною астенією.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют о наличии особенностей структуры, сроков и механизма прерывания беременности, изменений медико-социального портрета и состояния репродуктивного здоровья пациенток, страдающих невынашиванием беременности. В механизме самопроизвольного прерывания беременности преобладает инфекционно-воспалительный генез. Достоверно уменьшилась доля пациенток раннего и позднего репродуктивного возраста, занятых на промышленном производстве, и учащихся, увеличилось количество домохозяек, женщин, имеющих сексуальный дебют до 18 лет, хронические воспалительные заболевания половых органов, генитальную микоплазменную и герпетическую инфекцию, опухолевидные образования яичников. Реализации самопроизвольного аборта способствуют следующие факторы: социальные - некомфортные жилищные условия; низкий уровень дохода семьи; производственные - производственные вредности, преимущественно психоэмоциональное напряжение в процессе повседневной трудовой деятельности; воздействие продуктов промышленного производства; невыполнение рекомендаций врача вследствие финансового неблагополучия или недостаточной компетентности этих рекомендаций. Полученные результаты необходимо учитывать при разработке алгоритма диагностических и лечебно-профилактических мероприятий.

Вперше встановлено нові ланки патогенезу безпліддя у разі гіперпролактинемій (ГП) на основі установлених взаємозв'язків між клінічними, ехографічними, ендокринологічними, імуногістохімічними та морфологічними змінами на системному і місцевому рівнях. Вперше показано роль змін співвідношення фракцій пролактину (Прл) в генезі розвитку мікропролактином гіпофіза в пубертатному періоді і порушень репродуктивної функції жінок. Встановлено, що ендокринологічний статус у дівчаток з мікропролактиномами гіпофіза характеризується переважанням низькомолекулярного пролактину в загальному пулі (96 - 100%), а також зниженням рівня фалікупостстимулювального гармона (ФСГ), лютеїнезуючого гармона (ЛГ) і прогестерону за одночасного збільшення кортизолу і ДГЕА-С. Показано вплив гіпепролактивнемій різного генезу на функціональний стан щитовидної і молочних залоз, а також на офтальмологічні порушення. Порівняльна оцінка клінічного перебігу ГП, порушень менструальної функції в пубертатному і репродуктивному періодах продемонструвала залежність клінічних показників від співвідношення фракцій Прл, стану рецепторного апарату клітин ендометрія та його морфологічних особливостей. У пацієнток з мікро-макропролактиномами результати імуногістохімічних досліджень рецепторів до естрогенів, прогестерону і пролактину свідчили про порушення їх рецептивної активності, найбільш виражені у разі атрофічного та гіпопластичного ендометрія. Обгрунтовано та удосконалено алгоритм діагностичних, лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів у пацієнток з гіпепролактинеміями, що дозволив знизити частоту гінеколог

ічної та акушерської патології в різні вікові періоди.

Зазначено, що враховуючи той факт, що незважаючи на численні дослідження в області ендометріозу, встановлення діагнозу досі залишається відстроченим, що призводить до значного пролонгування захворювання. Це стає причиною зниження фертильності жінок раннього репродуктивного віку. Проведено обстеженя 154 жінок з діагностованими ендометріомами яєчників. Визначено фолікулярний резерв яєчників з визначенням маркерів раннього ураження фолікулярного апарату яєчників.