Проаналізовано результати лікування 29-ти хворих, оперованних лапароскопічним методом, з приводу пухлини наднирників. Встановлено безумовну перспективність цього методу операцій на наднирниках та їх перевагу над відкритими операціями щодо частоти ускладнень та перебігу післяопераційного періоду. Застосування трансперитонеального доступу, на відміну від заднього ретроперитонеального, забезпечує кращий топографічний контроль за суміжними структурами і за умов послідовного методу втручання не становить суттєвого ризику пошкодження органів, що оточують наднирники. Визначено показання та протипоказання до операції, та наведено особливості методу її виконання. Розглянуто питання виконання симультанних холецистектомій (7 пацієнтів) за наявності ЖКХ та пухлин наднирників.

Проанализированы результаты лечения больных, оперированных лапароскопическим методом с опухолями надпочечников. Определены показания и противопоказания к операции, описаны особенности метода ее выполнения.

Розроблено ефективний спосіб хірургічного лікування (ХЛ) і профілактики післяопераційного гіпотиреозу (ПОГ) у хворих на двобічний багатовузловий зоб (ДБВЗ). Запропоновано спосіб профілактики та ХЛ ПОГ за допомогою методу аутотрансплантації тиреоїдної тканини (АТТТ) у ранній післяопераційний період (РПОП). Ця методика є альтернативою ало- та ксенотрансплантації. Наведені результати АТТТ демонструють простоту, доступність і безпеку цього недорогого методу лікування та профілактики ПОГ. Проаналізовано віддалені (1 - 4 роки) результати у 45-ти хворих, які свідчать про ефективність цієї методики. Доведено, що спосіб лікування ПОГ за допомогою методу АТТТ у РПОП у хворих на ДБВЗ є ефективним, технічно простим, легким у виконанні, економічно доступним і доцільним, його застосування не призводить до імунного конфлікту та забезпечує стійкий тривалий клінічний і лабораторний ефект.

Розроблено хірургічний метод лікування двобічного багатовузлового зоба з подальшою аутотрансплантацією тиреоїдної тканини у ранньому післяопераційному періоді з метою компенсації післяопераційного гіпотиреозу. Ретроспективно оцінено особливості хірургічного лікування 724-х пацієнтів з багатовузловим зобом. Шляхом анкетування та об'єктивного лабораторно-інструментального досліждення обстежено 118 пацієнтів. До дослідженої групи увійшли пацієнти, яким було виконано тиреоїдектомію (42 особи) або субтотальну резекцію щитовидної залози (15 осіб) з подальшою аутотрансплантацією фрагментів тиреоїдної тканини у ранньому післяопераційному періоді. Розроблено спосіб лікування післяопераційного гіпотиреозу, який передбачає реалізацію тиреїдектомії та аутотрансплантації тиреоїдної тканини у ранньому післяопераційному періоді. Проведено гормональні, радіонуклідні дослідження та аналіз їх результатів. Установлено, що аутотрансплантація тиреоїдної тканини у ранньому післяопераційному періоді після тиреоїдектомії з приводу двобічного багатовузлового зоба суттєво поліпшує стан хворих і сприяє досягненню тривалого клінічного ефекту, забезпечуючи еутиреоїдний стан. З'ясовано здатність аутотрансплантата продукувати гормони понад 36 місяців.

Проаналізовано результати операцій з приводу первинного гіперпаратиреозу (ПГПТ), виконаних у 212 хворих у 2007 - 2009 рр. у спеціалізованій клініці ендокринної хірургії. У 183 хворих застосовані відкриті втручання з ревізією усіх 4 прищитоподібних залоз (ПЩЗ), у 29 - з використанням ендоскопічної техніки (у 18) або прицільного мінідоступу (в 11). У 5,2 % спостережень відзначено ураження більш ніж однієї ПЩЗ. Мініінвазивні операції мають переваги щодо косметичного ефекту і швидшого одужання пацієнтів за однакового ризику виникнення рецидиву та ускладнень. Умовою виконання мініінвазивних операцій з приводу ПГПТ є чітка локалізація аденоми ПЩЗ, діаметр пухлини не більше 3 см, відсутність тиреоїдиту, рубцевих і спайкових процесів, низький ризик мультигландулярного ураження, можливість одержання швидкого результату аналізу на вміст паратгормону в крові (оптимально-інтраопераційний експрес-аналіз).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.457 + Р569.436

Рубрики:

Пухлини наднирників (надниркових залоз)

Пухлини підшлункової залози

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Диффузная неходжкинская лимфома надпочечников - очень редкое заболевание (описано менее 100 случаев), для которого характерно двустороннее опухолевое поражение, которое сопровождается хронической надпочечниковой недостаточностью. Приведен краткий обзор клинического течения и диагностики на примере собственного наблюдения.

Проанализированы возможные клинические варианты двустороннего опухолевого или гиперпластического поражения надпочечников, выяснена частота и структура таких заболеваний на опыте клиники (129 пациентов) и по литературным данным. Предложен рациональный диагностически-лечебный алгоритм.

Проанализированы отдаленные результаты наблюдения 46 из 57 пациентов, перенесших тотальную/субтотальную тиреоидэктомию по поводу многоузлового зоба с аутотрансплантацией здоровой ткани щитовидной железы в мышцы брюшной стенки спустя 3 - 7 дней после криоконсервации. Доля эутиреоидных пациентов, свободных от заместительной терапии тироксином, с течением времени сократилась с 54 % до 13 %, а с частичной заместительной терапией - увеличилась с 37 % до 67 %. Неэффективной аутотрансплантация оказалась для 9 % в первый год после операции и 20 % - через 5 - 7 лет.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.202.1-59 + Р457.445.22

Рубрики:

Ожиріння

Операції на шлунку і дванадцятипалій кишці

Шифр НБУВ: Ж24380 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано досвід клініки з хірургічного лікування хворих з приводу кіст надниркових залоз (НЗ), що передбачало виконання лапароскопічної резекції НЗ з кістою зі збереженням візуально неураженої частини НЗ, завдяки чому досягнуто зниження ризику виникнення хронічної надниркової недостатності різного ступеня. Запропонований метод застосовано у 49-ти (86,0 %) пацієнтів з 57-ми, оперованих з приводу кіст НЗ. Інтраопераційних ускладнень, ускладненого перебігу післяопераційного перебігу та рецидиву захворювання після резекції НЗ не спостерігали. Всі пацієнти одужали, застосування замісної терапії не потрібне. Запропонований метод лапароскопічної резекції НЗ з кістою з застосуванням сучасних інструментальних методів гемостазу (ультразвукові ножиці) надає змогу уникнути зайвого видалення функціонуючої паренхіми НЗ, зменшити ризик для здоров'я та життя пацієнтів, зумовлений хронічною наднирковою недостатністю та інтраопераційною кровотечею.

Обгрунтовано необхідність виконання ортотопічної фіксації селезінки після виконання основного етапу лівобічної лапароскопічної адреналектомії. Більшість хворих, насамперед, звичайної або худорлявої статури скаржаться на тимчасовий, різного ступеня дискомфорт і біль у животі, що пов'язане з переміщенням мобілізованої селезінки в ранньому післяопераційному періоді. Запропоновано простий метод хірургічної фіксації селезінки шляхом накладання на пересічені листки пристінкової очеревини 2-х або 3-х вузлових швів у зоні мобілізації селезінки та хвоста підшлункової залози, що надійно запобігає такі небажані прояви та полегшує перебіг післяопераційного періоду.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.457-59

Рубрики:

Пухлини наднирників (надниркових залоз)

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Протягом останніх десятиліть відзначається значне зростання захворюваності на рак щитоподібної залози (РЩЗ), пов'язане як із несприятливим впливом навколишнього середовища, так і зі швидким розвитком методів візуалізації дослідження. Це призвело до пошуку адаптованих та менш агресивних терапевтичних протоколів з метою уникнути ризику ускладнень та неадекватних утручань. Незважаючи на переважно сприятливий прогноз за диференційованого РЩЗ (ДРЩЗ), наявність метастазів до лімфатичних вузлів пов'язана з підвищеним ризиком рецидивів, що значно погіршує якість життя та негативно впливає на прогноз хвороби. До цього часу лікуванням РЩЗ займаються в загальнохірургічних лікувальних закладах, що супроводжується великою кількістю неадекватно виконаних оперативних утручань і високою частотою післяопераційних ускладнень. Крім цього, в нашій країні радіойодотерапія залишається малодоступною процедурою для більшості пацієнтів, також відсутній реєстр даної патології для оцінки ефективності лікування. З огляду на останні рекомендації ендокринних товариств ми проаналізували основні підходи щодо визначення показань та обсягу дисекції лімфатичних вузлів за ДРЩЗ, беручи до уваги їх переваги та ризики. Дані літератури показали, що дискусія все ще відкрита, і хірурги розподілились на прихильників та противників його застосування. Через те існує необхідність у додаткових клінічних і перспективних довгострокових рандомізованих дослідженнях прогностично значущих чинників у виборі тактики дисекції лімфатичних вузлів за ДРЩЗ.

Мета роботи - оцінити можливість виконання селективної реіннервації гортані у разі її абдукційного однобічного паралічу в тиреоїдній хірургії. Проаналізовано результати селективної реіннервації гортані у 2 пацієнтів із раком щитоподібної залози. Проведено огляд гортані (фіброларингоскопія з архівуванням даних) у перед - і післяопераційному періодах, а також через 2, 4, 6, 12, 18 і 24 міс після операції, спектральний аналіз голосу, оцінку якості голосу за шкалою VHI-30, анкетування з використанням опитувальника ЕАТ -10 для визначення ступеня дисфагії. Селективну реіннервацію виконали 2 пацієнтам із позагортанним розгалуженням поворотного гортанного нерва (ПГН): одному - відстрочену селективну реіннервацію гортані (аутопластику аддукційної гілки ПГН) для корекції її післяопераційного абдукційного паралічу, другому - первинну селективну реіннервацію гортані (анастомоз аддукційної гілки ПГН кінець в кінець). У першого пацієнта зміну тонусу та натягнення вільного краю паралізованої голосової складки було зафіксовано через 15 міс після реіннервації, ознаки координованого руху - через 2 роки. У другого пацієнта відновлення тонусу та рухливості голосової складки зафіксовано через 4 міс після реіннервації. В обох пацієнтів відновилися до нормальних значень основні показники спектрального аналізу голосу та самооцінки за шкалами VHI-30 та ЕАТ-10. Висновки: селективну реіннервацію гортані можна застосовувати не лише для корекції дихальних розладів внаслідок її двобічного паралічу, а й для відновлення голосової функції та усунення симптомів аспірації у разі однобічного паралічу гортані.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.261.3-4

Рубрики:

Хірургічна патологія навколощитоподібних залоз

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.202.83 + Р457.261.202.6

Рубрики:

Авітаміноз "Д"

Хірургічне лікування зоба

Шифр НБУВ: Ж24380 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.569.457

Шифр НБУВ: Ж24380 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано клінічний випадок інсуліноми, клінічна картина якої довго розцінювалася як нетиповий перебіг епілепсії, резистентної до терапії. Проаналізовано помилки, які було допущено під час діагностики та лікування, проведено порівняння з даними літератури. Висновки: для діагностики органічного гіперінсулінізму необхідне визначення інсуліну і C-пептиду на тлі гіпоглікемії; нормальні показники інсуліну і C-пептиду на тлі встановленої гіпоглікемії і відповідних симптомів підтверджують діагноз. Для топічної діагностики інсуліноми мають застосовуватися КТ або МРТ з обов'язковим контрастним посиленням. Лапароскопічна енуклеація інсуліноми - найкращий метод лікування. У ранньому післяопераційному періоді може виникати реактивний панкреатит, що потребує відповідного лікування. Нетиповий перебіг епілепсії з резистентністю до терапії має слугувати приводом для виключення інших можливих причин судом, у тому числі органічного гіперінсулінізму.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.457

Рубрики:

Пухлини наднирників (надниркових залоз)

Шифр НБУВ: Ж24380 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Первинний гіперпаратиреоз - ендокринне захворювання, що зумовлене пухлинним або гіперпластичним процесом однієї або декількох прищитоподібних залоз (ПЩЗ), що призводить до нерегульованої гіперсекреції паратгормону, гіперкальціємії та ряду патологічних змін в органах-мішенях, перш за все, кістках і нирках. Найбільш частою причиною гіперпаратиреозу є поодинока аденома ПЩЗ. Рідше причиною гіперпаратиреозу є гіперплазія ПЩЗ, рак, киста. Підвищення рівня паратгормону сприяє підвищенню активності остеокластів і може призвести до остеопорозу. Ультразвукове дослідження (УЗД) і радіоізотопне сцинтиграфічне дослідження ПЩЗ з використанням радіофармпрепаратів Тс-99m-MIBI є методами вибору для візуалізації та визначення локалізації аденоми. У разі хибно-негативного результату сцинтиграфії та сумнівних даних УЗД (наявність супутнього багатовузлового зобу), навіть за шийної локалізації паратиреоїдної аденоми, а також у випадках ектопічного розташування аденом ПЩЗ 4D КТ може виявитися корисною. Відсутність ефективних консервативних патогенетичних методів терапії залишає хірургічне видалення патологічних ПЩЗ єдиним прийнятним методом лікування. Мета дослідження - визначити можливості і роль 4D КТ з внутрішньовенним введенням контрастної речовини в діагностиці ектопічного розташування аденом ПЩЗ. 81 пацієнту з підвищеним рівнем паратгормону і кальцію в крові одночасно проводили УЗД шиї і 4D КТ. Група пацієнтів складалася з 69 жінок і 12 чоловіків віком від 25 до 56 років. Оцінку даних УЗД і КТ проведено у порівнянні з інтраопераційними результатами і гістологічними висновками. В результаті дослідження в усіх пацієнтів було виявлено аденоми, з яких 56 аденом мали типове розташування, 25 аденом - ектопічне. Типово розташовані аденоми ПЩЗ було діагностовано під час проведення УЗД шиї в 50 з 56 випадків, за 4D КТ - у 56 випадках. Ектопічно розташовані аденоми було виявлено тільки за допомогою 4D КТ в 24 з 25 випадків. Ретрофарингеальне розташування аденом визначалось у 2 випадках, загрудинне - в 7, ретроключичне - в 6, у трахео-стравохідних кутах - 8, парааортально - в 1. В 1 випадку аденома ПЩЗ не було діагностовано навіть під час 4D КТ і було знайдено в лівій частці щитоподібної залози інтраопераційно. Висновки: УЗД є методом вибору в діагностиці типово розташованих аденом ПЩЗ. 4D КТ демонструє високу діагностичну ефективність у виявленні ектопічного розташування аденом ПЩЗ. За характеристиками контрастного підсилення 4D КТ надає змогу відрізнити аденоми ПЩЗ від лімфатичних вузлів.