Висвітлено міфи та реальні події Переяславської ради 1654 р., проаналізовано її значення та історичні наслідки. Розглянуто проблему ратифікації Генеральною радою Запорозького війська переяславсько-московських домовленностей 1654 р.

Освещены мифы и реальные события Переяславского совета 1654 г., проанализированы его значение и исторические последствия. Рассмотрена проблема ратификации Генеральным советом Запорожской армии переяславско-московских договоренностей 1654 г.

Розглянуто питання хронології, періодизації, культурно-історичної та господарської інтерпретації пізнього неоліту Степового Побужжя. Висвітлено проблему співвідношень буго-дністровської культури з неолітичними та ранньоенеолітичними культурами Південно-Східної та Східної Європи. Визначено регіональну специфіку пам'яток Степового Побужжя, які виділені в окремий степовий варіант буго-дністровської культури.

Рассмотрены вопросы хронологии, периодизации, культурно-исторической и хозяйственной интерпретации позднего неолита Степного Побужья. Освещена проблема сооотношений буго-днестровской культуры с неолитическими и раннеэнеолитическими культурами Юго-Восточной и Восточной Европы. Определена региональная специфика памяток Степного Побужья, выделенных в отдельный степной вариант буго-днестровской культуры.

Розглянуто зразки намогильних кам'яних хрестів, найдавніші з яких датуються XV ст., кам'яних плит, значна частина яких має вигляд так званих антропоморфних стел, із зображенням на них хрестів та інших символів, а також різні типи дерев'яних хрестів. Зазначено, що серед останніх вирізняються архаїчні стовпоподібні намогильні знаки, які є важливим джерелом інформації, оскільки в них втілено архаїчні міфологічні та релігійні уявлення наших предків.

Рассмотрены образцы надгробных каменных крестов, давнейшие из которых датируются XV ст., каменных плит, значительная часть которых имеет вид так называемых антропоморфных стелл, с изображением на них крестов и других символов, а также разные типы деревянных крестов. Указано, что среди последних выделяются архаические столбообразные надгробные знаки, являющиеся важным источником информации, поскольку в них воплощены архаические мифологические и религиозные представления наших предков.

Розглянуто велику кількість архаїчних дерев'яних стовпоподібних намогильних знаків, серед яких виділено три основні групи, що використовувалися одночасно з початку ХХ ст. до 1970-х рр. Визначено вплив християнської та радянської ідеологій на них.

Рассмотрено большое количество архаических деревянных столбообразных надгробных знаков, среди которых выделены три основные группы, использовавшиеся одновременно с начала ХХ ст. до 1970-х гг. Определено влияние христианской и советской идеологий на них.

Опубліковано та інтерпретовано з культурно-історичних позицій ранньонеолітичні матеріали, добуті за три роки розкопок археологічною експедицією Національного університету "Києво-Могилянська академія" біля с. Добрянка на Черкащині.

Надано результати розкопок, здійснених улітку 2006 р. Археологічною експедицією НаУКМА, верхньопалеолітичної стоянки Троянове 4 і ранньонеолітичної Добрянка 3 на кордоні Черкащини та Кіровоградщини. Одержані матеріали лягли в основу реконструкції культурно-історичних процесів, що відбувалися у верхньому палеоліті та ранньому неоліті в лісостепах Правобережної України.

Досліджуються особливості розвитку історичного процесу в Степовому Побужжі в неолітичну епоху. В науковий обіг вводяться матеріали досліджених в останні десятиліття пам'яток, що відносяться до пізнього періоду буго-дністровської культури, дано всебічну характеристику їхніх матеріальних комплексів. Зроблено спробу реконструкції палеоекологічної ситуації в регіоні в неолітичну епоху. Розглянуто питання хронології, періодизації, культурно-історичної та господарської інтерпретації пізнього неоліту Степового Побужжя, у розвитку якого виділяються три послідовні хронологічні етапи, що датуються кінцем V - початком другої чверті IV тис. до н.е. Значну увагу приділено проблемі взаємин буго-дністровської культури з неолітичними та ранньоенеолітичними культурами Південно-Східної Європи. Визначена регіональна специфіка пам'яток Степового Побужжя, які виділені в окремий степовий варіант буго-дністровської культури.

Підсумовано археологічні дослідження пам'яток доби Запорозької Січі в урочищі Гард і його околицях.

На основании анализа археологических материалов первой в Центральной Украине граветтской стоянки Трояново-4 рассмотрены культурные процессы, имевшие место в регионе в середине позднего палеолита. Приведены аналогии упомянутому комплексу в материалах нижних слоев Владимировки в Побужье, X - VII слоев Молодовы V, граветта Центральной Европы и значительные отличия от комплексов восточного граветта. Особое внимание уделено возможным путям генезиса эпиграветта Украины, в котором приняли участие как носители пришлых граветтских традиций, так и местное эпиориньякское население.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т4(45УКР)24-415

Рубрики:

Археологія

Шифр НБУВ: Ж14310 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Новый могильник мариупольского типа открыт в 2011 г. и исследован авторами в 2013 г. на территории известного многослойного поселения Гард, находящегося на правом берегу Южного Буга на расстоянии 2,5 км к югу от с. Богдановка Доманевского р-на Николаевской обл. Могильник расположен внутри мощной каменной постройки, возведенной вокруг него. По данным стратиграфии, он залегает непосредственно под ранненеолитическим культурным слоем (БДК), который отражает начальный этап неолитизации региона. Все захоронения опушены с поверхности дерново-алювиальной супеси - среднего генетического горизонта (Hp) третьей голоценовой почвы, составленной на аллювиальных отложениях надпойменной террасы. На поверхности этого же литологического образования залегают остатки каменной постройки. Исследована одна компактная группа из 15 захоронений, расположенных в один ряд. Ямы отдельных захоронений, залегающие в три яруса, сливаются в одну общую "траншею". Все покойники положены вытянуто на спине, головами в одном направлении поперек "траншеи" и параллельно линии берега. Все они головами направлены против течения реки. Погребальный инвентарь очень беден. В некоторых погребениях зафиксированы следы красной охры. По данным стратиграфии, могильник мариупольского типа на Гарде может относиться к позднему мезолиту, возможно, к самым истокам раннего периода неолита. В то же время полученные в 2014 г. в Киевской лаборатории по костям исследуемого могильника даты оказались на два тысячелетия позже ожидаемых, что противоречит археологическим данным. На возможную датировку могильника в пределах второй половины VII - первой четверти VI тыс. до н. э. указывают две даты (Ки-14796 и Ки-14797), полученные в той же лаборатории в 2008 г., первая из которых совпадает с датировкой Васильевского 2 и Марьевского позднемезолитических могильников, близких к Гарду по обряду захоронения. Между тем Гардовский могильник обладает определенной спецификой, отличающей его от синхронных могильников Надпорожья. Поиски аналогов каменным сооружениям Гардовского могильника приводят нас в Железные Ворота на Дунае. Здесь в ходе раскопок могильников Падина и Хайдуцкая Воденица были исследованы так называемые каменные сооружения некрополя. Могилы, связанные с этими каменными сооружениями, располагались рядом с ними. Краткий обзор мезолитических и ранненеолитических могильников Балкано-Дунайского региона показывает, что между могильниками Железных Ворот (Падина, Хайдуцкая Воденица), Побужья (Гард) и Надпорожья (Васильевка 2, Марьевка) есть немало общего: расположение могильников, размещение погребений, положение скелетов, инвентарь и т.д. Выглядит так, что Гард занимает промежуточное положение между Надпорожьем и Железными Воротами, и не только географически. Сохраняя большинство признаков могильников мариупольского типа Надпорожья, он по некоторым из них ближе к названным погребальным памятникам Железных Ворот.

Почти два десятилетия продолжается борьба общественности и органов охраны памятников за сохранение памятника культурного наследия национального значения "Исторический ландшафт центра Буго-Гардовской паланки Войска Запорожского" (охранный № 140001-Н), расположенного на землях, одним из пользователей которых является государственное предприятие Национальная атомная энергогенерирующая кампания "Энергоатом". Рассмотрены перипетии этой борьбы, манипуляции и фальсификации, касающиеся местонахождения исторического Бардового острова, походной церкви Покровы Пресвятой Богородицы, Паланки и других памятников XVI - XVIII вв., связанных с историей Запорожской Сечи. Рассмотрены имеющиеся по этой проблеме исторические, археологические, этнографические, картографические, топонимические и другие источники. Их критический анализ позволяет сделать однозначный вывод: исторический Бардовый остров, которым заканчивается один з самых больших на Южном Буге Бардовый порог, находится в одноименном урочище Бард, в 2,0 км к юго-востоку от с. Богдановка Доманевского р-на Николаевской обл. В настоящее время он носит название Клепанный остров. Несмотря на то, что он подтапливался во время весенних половодий, именно здесь были жилища казаков и рыболовов, здесь велась активная хозяйственная деятельность, связанная с расположенным в северном конце острова самым большим в Запорожской Сечи рыбным промыслом - Старым или Казацким гардом. Здесь же, на одном из самых высоких камней, стояла у запорожцев походная церковь Покровы Пресвятой Богородицы.

Наведено статті видатних учених теоретиків і практиків України, Канади, Польщі, Німеччини, Білорусі, Лівану, Бельгії, росії, в яких розглянуто широкий спектр етноінструментознавчих знань, починаючи від актуальних питань польової експедиційної роботи до глибоких транскрипційних й аналітичних структурно-типологічних розглядів і науково-реконструктивних експериментів. Розглянуто проблеми історії та теорії етноінструментознавства в Україні та закордоном. Увагу приділено біо-психологічним та етно-генетичним факторам поліпластового сприйняття та структурування традиційної інструментальної музики. Висвітлено питання про традиційний ансамблевий інструменталізм на Гуцульщині. Розглянуто ідеї етноінструментознавчої концепції Г. Хоткевича і сучасні проблеми музичної етнопедагогіки. Проаналізовано джерела вивчення західноукраїнської народноінструментальної ансамблевої традиції.

Науково-методологічний рівень кобзарознавчої та етноорганологічної думки в Україні та за кордоном на сьогодні досягнув такої критичної межі свого розвитку, яка поставила ці галузі перед вибором між "кабінетним" теоретизуванням, відірванним від живого функціонування традиційної інструментальної та кобзарсько-лірницької музики у побуті, та практичним втіленням науково-реконструктивного ії відтворення в сучасному континуумі всуціль десакралізованого й деморалізованого суспільства. Представлено статті видатних учених теоретиків і практиків України, Канади, Польщі, Німеччини, Бєларусі, Лівану, Бельґії, росії, в яких розглянуто широкий спектр етноінструментознавчих знань, починаючи від актуальних питань польової експедиційної роботи до глибоких транскрипційних й аналітичних структурно-типологічних розглядів та науково-реконструктивних експериментів. Висвітлено теоретичні та пракичні засади виконавської реконструкції бандурних транскрипцій Філарета Колесси. Проаналізовано транскрибування як елемент аналітичного дослідження. Увагу приділено етнопедагогіці як концептові виховної системи кобзарських шкіл. Здійснено реконструкцію музики старосвітських композицій (дум).