Проаналізовано біологічні постійні та змінні величини, які лежать в основі енергетичного обміну і підтримують кисневий гомеостаз та адаптивно-компенсаторні процеси організму. Показано нові нетрадиційні дані, які стверджують, що в механізмі регуляторних процесів функціонуючих систем суттєве місце займає інтенсифікація окисно-відновних і вільнорадикальних реакцій. Ці реакції, у свою чергу, в системі високоспряженого катаболічного і анаболічного обміну забезпечують реконструкцію старих і формування нових, потужніших функціональних структур. З позиції нових факторів зроблена спроба розглянути постулати закономірностей метаболізму кисневозалежних процесів, їх значимості в підтриманні інтенсифікації та спряженості енергетичного і пластичного обміну та у формуванні нових структурно-функціональних стаціонарних станів. З'ясовано біохімічно-фізіологічну сутність адаптаційних процесів при екстремальних впливах і виявлено нові можливості їх контролю і корекції, що можуть бути визначені на основі комплексного (багатофакторного) аналізу біохімічних механізмів нейрогуморальної регуляції гомеостазу організму.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.12-54

Рубрики:

Хвороби ендокарду та клапанів серця

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.113

Рубрики:

Хірургічна патологія легеневих судин

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано просвітницько-громадську діяльність православних братств Волині у другій половині XIX - на початку XX ст. Досліджено головні теоретико-методологічні засади просвітницько-громадської діяльності братств як історико-педагогічного явища. Визначено головні передумови й організаційні характеристики здійснення просвітницько-громадської діяльності братств у даний період. Подано характеристику провідних видів громадсько-просвітницької діяльності православних братств на Волині в другій половині XIX - на початку XX ст.: організаторської, професійно-педагогічної, опікунської, благодійної, видавничої та дослідницької. Визначено головні форми та методи просвітницько-громадської діяльності православних братств Волині в даний період.

Висвітлено історико-педагогічну картину просвітницько-громадської діяльності православних братств Волині, зокрема Кременецького Свято-Миколаївського Богоявленського братства. Подано ретроспекцію освітньо-релігійного життя у Волинський губернії. Зазначено, що основою братств як легальних організацій релігійно-благодійницького напряму при церквах або монастирях стало міщанство, яке вийшло на історичну авансцену наприкінці XIV ст., що братства засновували богадільні, будинки притулку, сиротинці, друкарні, читальні з бібліотеками, а фінансову допомогу, громадську підтримку, юридичний захист забезпечували їм меценати. Резюмовано, що в XVІІ - ХХ ст. православні братства на території Волинської губернії були центрами, навколо яких зосереджувалася вся православна громадськість, за сприяння якої проводилася активна релігійно-просвітницька і науково-краєзнавча робота, захист мови, культури, духовних цінностей українського народу, вони були зародковими елементами громадського суспільства.

Освещена историко-педагогическая картина просветительско-общественной деятельности православных братств Волыни, в частности Кременецкого Свято-Николаевского Богоявленского братства. Приведена ретроспекция образовательно-религиозной жизни в Волынский губернии. Указано, что основой братств как легальных организаций религиозно-благотворительного направления при церквях или монастырях стало мещанство, которое вышло на историческую авансцену конце XIV в., что братства учреждали богадельни, дома приюта, детские дома, типографии, читальни с библиотеками, а финансовую помощь, общественную поддержку, юридическую защиту обеспечивали им меценаты. Резюмировано, что в XVII - ХХ вв. православные братства на территории Волынской губернии были центрами, вокруг которых сосредоточивалась вся православная общественность, при содействии которой проводилась активная религиозно-просветительская и научно-краеведческая работа, защита языка, культуры, духовных ценностей украинского народа, они несли начала гражданского общества.

The article highlights the role of orthodox brotherhood in Volyn` (the second half of the 19th - beginning of the 20th century), particularly the contribution of Kremenets` St. Nikolay Epiphany brotherhood to the development of culture-educational traditions of the land, Considerable influence of brotherhood movements on dynamic of educational processes in Volyn' region is shown

Зроблено спробу простежити та проаналізувати роль братських шкіл у реалізації тенденцій духовного просвітництва на Волині, зокрема, роль Острозького Кирило-Мефодіївського православного братства в організації та сприянні розвитку братських шкіл, поширенні благодійної підтримки навчальних закладів та установ соціального захисту, розвитку православної громади всього Південно-Західного краю. Наведено компаративну змістову характеристику поняття "просвітницько-громадська діяльність православних братств" в історично-педагогічному аспекті. Визначено основні напрями їх діяльності. Відзначено, що зміст освіти був побудований на християнських засадах і засвоєнні православних канонів. Констатовано гуманістичну спрямованість процесу становлення та розвитку традицій духовного просвітництва на Волині.

Сделана попытка проследить и проанализировать роль братских школ в реализации тенденций духовного просвещения на Волыни, в частности роль Острожского Кирилло-Мефодиевского православного братства в организации и содействии развитию братских школ, распространении благотворительной поддержки учебных заведений и учреждений социальной защиты, развитии православной общины всего Юго-Западного края. Приведена компаративная содержательная характеристика понятия "просветительско-общественная деятельность православных братств" в исторически-педагогическом аспекте. Определены основные направления их деятельности. Отмечено, что содержание образования было построено на христианских принципах и усвоении православных канонов. Констатирована гуманистическая направленность процесса становления и развития традиций духовного просвещения на Волыни.

The article is an attempt to trace and analyze the role of Orthodox brotherhoods (sec. half of XIX - beg. of XX centuries in realization spiritual enlighten tendencies in Volin', particulary the role of Ostroh Kyryl Mefodiy brotherhoods schools.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*730*112.4

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Закцентовано увагу на значенні процесу формування і розвитку братського руху в системі культурно-освітніх традицій Волинського краю. Здійснено спробу простежити процес використання історико-педагогічного досвіду православних братчиків на сучасному рівні. Зазначено, що православні братства Волині у другій половині ХIХ – на початку ХХ ст. стали значущим суб’єктом просвітницько-громадської діяльності у сфері освіти й культури Волинського регіону.

Акцентировано внимание на значении процесса формирования и развития братского движения в системе культурно-образовательных традиций Волынского края. Предпринята попытка проследить процесс использования историко-педагогического опыта православных братчиков на современном уровне. Отмечено, что православные братства Волыни во второй половине ХIХ - начале ХХ в. стали значимым субъектом просветительско-общественной деятельности в сфере образования и культуры Волынского региона.

The article pays attention to the importance of the role of formation and development of brotherhood movement in the system of cultural and educational traditions of Volyn’ region. An attempt to trace the process of using historical and pedagogical experience of Orthodox brothers at the present stage is made.

Досліджено лісівничо-екологічні особливості та стан ценопопуляцій Allium ursinum в лісах Передкарпаття. Встановлено, що найвагоміший вплив на тривалість і на початок настання фенологічних фаз мають середньодобова температура повітря та сума опадів впродовж вегетаційного періоду цибулі ведмежої. Зменшення розмірів вегетативних органів зі збільшенням відносної повноти деревостану простежено для більшості біометричних показників вегетативних органів. Для генеративних органів зі збільшенням відносної повноти - простежено зменшення біометричних показників. На вміст мікроелементів, свинцю, частки макроелементів і золи у рослинах цибулі ведмежої істотний вплив мають тип лісорослинних умов, тип лісу та склад деревостану. У рослинах на пробних площах виявлено свинець і такі мікроелементи: мідь, цинк, кобальт, марганець та кадмій та макроелементи: фосфор, калій, натрій, кальцій та азот. Значна частка генеративних особин є індикатором активного вегетативного розмноження рослин. Найкраще відновлення особин відбувається на другий рік спостережень за режиму експлуатації 50 % видалення надземної фітомаси. Біологічний запас цибулі ведмежої зі збільшенням відносної повноти деревостану зменшується.

Індекс рубрикатора НБУВ: П36.2

Шифр НБУВ: Ж23660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Захисні лісові насадження в системі агроландшафтів сприяють покращанню екологічної ситуації, забезпечують стійке функціонування аграрного виробництва. В умовах інтенсивного сільськогосподарського виробництва основною умовою підвищення його ефективності є стабілізація компонентів агроекосистеми, завдяки встановленню раціонального їх співвідношення та подальшої оптимізації, в результаті якої забезпечується стійке їх функціонування, а також одержання найбільшої продуктивності. В основу концепції створення стабільного екологічно стійкого простору покладено оптимізовану систему захисних лісових насаджень і лісових екосистем різного цільового призначення, яка має забезпечувати формування стійкого агролісового ландшафту. Оптимізована система захисних лісових насаджень різного цільового призначення має забезпечувати формування стійкого агролісового ландшафту, в якому стабілізується екологічна обстановка, забезпечується збереження й відновлення природно-ресурсного потенціалу та максимальної біопродуктивності, охорона природи і рекреація, створюються оптимальні умови для росту, розвитку та продуктивності сільськогосподарських культур. Конструктивні параметри системи захисних лісових насаджень, які забезпечують формування екологічно стійкого простору, мають враховувати меліоративно-екологічну напруженість території за інтенсивністю вітрової та водної ерозії, а також фізико-географічну характеристику території і тип місцевості. Оптимізація системи захисних лісових насаджень і формування стійких агроландшафтів є першочерговими заходами, здатними зменшити негативний антропогенний вплив і створити сприятливе екологічне середовище, в якому можуть стабільно розвиватися сільськогосподарські культури та лісові насадження й утримуватися висока продуктивність агроценозів.

Наведено особливості зростання популяції коручки чемерниковидної (Epipactis helleborine (L.) Crantz) - рідкісного виду рослин, занесеного до Червоної книги України в трьох нових місцезростаннях на території Східного Лісостепового лісомеліоративного району. Коручка чемерниковидна - це багаторічна трав'яна рослина, заввишки 30 - 100 см, гемікриптофіт, мезофіт, сциофіт. Цвіте у червні - вересні, плодоносить у липні - жовтні, розмножується насінням і кореневищем. Цей вид має досить широку екологічну амплітуду. Рослини добре витримують помірне антропогенне навантаження. Він має здатність до зростання в порушених або навіть штучно створених лісових екосистемах. У двох точках були штучні лісові насадження, в одному випадку з переважанням Fraxinus excelsior та Acer platanoides, в іншому Quercus robur і Acer campestre. У третьому дослідженому угрупованні, яке сформувалося на місці раніше висадженого насадження з Pinus sylvestris, переважають Quercus robur та Acer platanoides. Загалом можна констатувати зростання участі ряду деревних та чагарникових видів рослин, а також широкого спектра трав'янистих рослин в усіх місцезнаходженнях. В їх складі зменшується участь так званих "лісових бур'янів" та зростає участь видів, характерних для широколистяних лісів. Це стало підставою для віднесення досліджених угруповань до різних синтаксонів союзу Querco roboris-Tilion cordatae порядку Carpinetalia betuli класу Carpino-Fagetea sylvaticae. Виявлені нові місцезростання доповнюють інформацію щодо поширення рідкісного виду Epipactis helleborine в східній частині лісостепової зони України.

Висвітлено природоохоронну важливість та значимість смарагдового об'єкта "Роганка" (UA0000278) в ботанічному та загально-екологічному аспектах. Він охоплює 2387,45 га і включає в себе основні частини долин стоку трьох лівобережних приток р. Уди (річок Студенок, Рудка та Роганка), що належить до басейну р. Сіверського Дінця на території Харківської обл. Досліджений об'єкт наразі представляє комплекс різноманітних біотопів, що мають природно-історичну та геоморфологічну зумовленість. Для смарагдового об'єкта "Роганка" наведено перелік видів рослин, площі та основні еколого-біотичні особливості виявлених оселищ з Резолюції 4 Бернської конвенції (C1.222, C1.32, C1.33, C2.34, D5.2, E1.2, F3.247, E2.2, F3.4, F9.1 + G1.11), які на цій території найкраще представлені. Найбільші площі тут займають біотопи лучних степів (E1.2), заплавно-терасних, лучно-болотно-чагарникових та лісових біотопів (D5.2; Е2.2; F3.4; F9.1 + G1.11). Крім того, до складу смарагдового об'єкта входять два ботанічні заказники місцевого значення природно-заповідного фонду Харківщини - "Ковиловий степ" та "Рязанова балка" площею 78 га і 10 га відповідно. На дослідженій території трапляються популяції раритетних видів судинних рослин, які мають різний созологічний статус. До Додатку I Резолюції 6 Бернської конвенції входять Jurinea cyanoides (L.) Rchb., Ostericum palustre (Besser) Besser, Paeonia tenuifolia L. Ряд видів мають відповідний статус збереження в Україні (Adonis vernalis L., Paeonia tenuifolia, Pulsatilla pratensis (L.) Mill, Stipa capillata L., S. lessingiana Trin & Rupr., S. pennata L., S. pulcherrima C. Koch., S. tirsa Stev.) та на регіональному рівні (Adonis wolgensis Stev., Carex humilis Leys., Clematis integrifolia L., Cotinus coggygria Scop., Crataegus pentagyna Waldst. et Kit., Galatella linosyris (L.) Rchb.f., Inula helenium L., Iris pumila L., Hyacinthella leucophaea (C.Koch) Schur., Ornithogalum gussonei Ten., O. kochii Parl., Salvia nutans L., Valeriana tuberrosa L., V. officinalis L., Viburnum opulus L., Vinca herbacea Waldst. et Kit.). Також, найбільшу цінність мають угруповання лучних і чагарникових степів, до складу яких входять рідкісні угруповання, занесені до Зеленої книги України, а саме формації чотирьох видів ковили (Stipa lessingiana, S. pennata, S. pulcherrima, S. tirsa) та осоки низької (Carex humilis). Головними загрозами існуванню природного комплексу цієї території, які можуть виникнути у випадку посилення господарського впливу є осушення і розорювання ділянок заплави, терасування та заліснення лучно-степових схилів балок.

Висвітлено історичні аспекти здійснення лісомеліоративних заходів в агроландшафтах України. В результаті аналізу було виділено чотири етапи проведення лісомеліоративних заходів на теренах сучасної України. Зародження та початковий етап розвитку лісових меліорацій в Україні (перша половина XIX ст. - перша чверть XX ст.) пов'язані з ідеєю про коригування несприятливих кліматичних умов за допомогою лісових насаджень та їх позитивний вплив на навколишнє середовище, зокрема і на умови росту сільськогосподарських культур. Цей період ознаменувався також обгрунтуванням технологій створення захисних насаджень та заснуванням перших спеціалізованих державних установ із питань степового лісорозведення. Другий етап (початок 30-х рр. XX ст. - до 1952 р.) характеризувався наданню полезахисному лісорозведенню пріоритету в державному масштабі, яке здійснювалось на регулярній проектній основі. Саме протягом цього етапу розвитку відбувся найпродуктивніший період в історії лісової меліорації, яка за масштабністю і новизною науково-технічних рішень та їх реалізації не мала аналогів у світовій практиці. Третій етап розвитку (1953 - 1975 рр.) розпочався зі значного скорочення обсягів створення захисних лісових насаджень та загалом характеризувався нестабільністю розвитку лісових меліорацій. Останній четвертий (сучасний) етап розвитку (з 1976 р. - до нашого часу) ознаменувався загальним зниженням обсягів полезахисного лісорозведення. За цей період почалося значне скорочення масштабів лісової меліорації, заплановані обсяги не виконувалися, водночас відбувалося погіршення стану існуючих захисних насаджень і зниження їх ефективності. Як відомо, лісові меліорації в системі агроландшафтів сприяють покращанню екологічних, агролісомеліоративних і природоохоронних умов і забезпечують стійке функціонування аграрного виробництва. Однак, лісомеліоративна інфраструктура захисних лісових насаджень, яка склалася в Україні, є недостатньо ефективною. Площа захисних лісових насаджень і лісів різного цільового призначення є недостатньо повною для забезпечення стабільності агроландшафту, а полезахисна лісистість країни становить лише 1,3 %, що значно нижче за оптимальну. Близько 40 % полезахисних лісових смуг мають незадовільний стан і лісомеліоративні властивості. Тому є потреба в розробці державної Програми відтворення та реабілітації існуючих лісосмуг за рахунок підсадження деревних і кущових порід, а також створення додаткових польових лісосмуг із наявного асортименту швидкоростучих, стійких до змін клімату видів.

Наведено еколого-ценотичні властивості та висвітлено природоохоронну важливість природних комплексів об'єкта Смарагдової мережі України "Долина р. Мож" (UA0000299 Mozh river valley) на території Харківської обл. Об'єкт розташований в долині р. Мож - правобережної притоки р. Сіверський Донець (басейн р. Дон) і охоплює 12658,48 га, причому ця територія майже не зазнала перетворень внаслідок проведення меліоративних заходів. Крім того, до складу смарагдового об'єкта входять заказники місцевого значення "Миргородський" та "Мереф'янський", а також водно-болотне угіддя "Заплава р. Мжа". Досліджений об'єкт наразі представляє комплекс різноманітних виявлених оселищ із Резолюції 4 Бернської конвенції (С1.222, С1.224, С1.225, С1.32, С1.33, С2.33, С2.34, D5.2, D6.1, Е2.2, Е3.4, Е5.4, F9.1, F3.247, F3.4, G1.11, G1.36, G1.414, G1.51, G3.4232, G1.A1), що мають природно-історичну та геоморфологічну зумовленість. Для них наведено основні еколого-біотичні особливості, площі та перелік основних видів рослин. На дослідженій території трапляються популяції раритетних видів судинних рослин, які мають різний созологічний статус. До Додатку I Резолюції 6 Бернської конвенції входять Jurinea cyanoides та Pulsatilla patens, а ряд видів мають державний статус збереження в Україні (Salvinia natans, Dactylorhisa incarnata, D. fuchsia, D. majalis, Orchis paluslris, Gladiolus tenius, Fritillaria ruthenica, Tulipa quercetorum, Stipa borysthenica, Pulsatilla pratensis) та охороняються на регіональному рівні (Polygonum bistorta, Valeriana officinalis, Parnassia palustris, Veratrum lobelianum, Thelypteris palustris, Dryopteris cristata, D. carthusiana, Athyrium filix-femina, Chrysosplenium alternifolium, Comarum palustre, Carex pseudocyperus, Lycopodium clavatum, Orthila secunda, Rubus saxatilis, Dianthus stenocalyx). У випадку посилення господарського впливу головними умовами існування природних комплексів на цій території є необхідність впорядкувати лісокористування, сприяти зменшенню впливу ряду інвазійних деревних та чагарникових видів, а також мінімізувати вплив осушення і розорювання ділянок заплави. Також потрібно регулювати щільність потоку відпочиваючих і зменшувати ступінь антропогенного навантаження на природні комплекси.

Цікавий аспект - питання набуття рис природності штучно створеними деревними насадженнями на території лісостепової зони України. Проаналізовано умови виникнення та формування нових місцезростань популяцій рідкісних видів рослин у різних типах штучних деревних та чагарникових насаджень Лісостепу України. Визначено комплекси природних та антропогенних чинників створення необхідних умов для здійснення цього процесу. Відображено особливості негативного впливу різних господарських заходів на зменшення чисельності особин рослин-созофітів та навіть зникнення окремих їх популяцій. Для поліпшення охорони созофітів у лісах лісостепової зони доцільним є перегляд здійснення окремих способів проведення лісогосподарських заходів. Зокрема, необхідна повна заборона суцільних рубок у лісах природного походження та виділення біополян під природне відновлення лісу. Для покращання стану лісових ценозів захисних насаджень, включаючи й полезахисні лісові смуги, необхідне проведення серії експериментів із наступною розробкою технології їхньої ценотичної корекції з метою підвищення загальноекологічної, в тому числі фітосозологічної, їх значимості. Здійснення комплексу фітомеліоративних заходів при створенні захисних лісових насаджень певною мірою сприятиме запобіганню можливим кліматичним змінам, локальним стихіям та позитивно впливатиме на процеси формування посівів сільськогосподарських культур. Створення стійких лісових насаджень дасть змогу застосовувати заходи охорони навколишнього природного середовища з використанням регулюючих та захисних функцій лісових екосистем. Дотримання всіх цих умов сприятиме прояву різних природоохоронних заходів для розвитку та збереження біологічного різноманіття.

Штучні та природні лісові насадження, крім важливих функцій для збереження довкілля, мають істотне значення, як об'єкти для отримання певних видів сировини з поширених в їхньому складі рослин. Проаналізовано участь нектароносних та пилконосних рослин у лісових угрупованнях з основного списку деревних і чагарникових видів, як джерела сировини для бджільництва. Для цього використано матеріали лісовпорядкування Північно-Східного Лісостепу (загальна площа лісових насаджень сягає 336 110,3 га). Основними видами є Tilia cordata, Robinia pseudoacacia, які здатні забезпечити основний продуктивний медозбір, крім них у насадженнях наявна значна група інших видів (Quercus robur, Fraxinus excelsior, Betula pendula, Acer platanoides, Populus tremula та ін.), які можуть бути джерелами підтримуючого медозбору. Із 38 типів лісу, виділених на дослідженій території, переважає свіжа кленово-липова діброва (183 442,0 га, 54,58 %), дещо менші площі займають свіжі дубово-сосновий субір (47 040,9 га, 14,00 %) та липово-дубово-сосновий сугруд (33 999,3 га, 10,12 %), а також суха кленово-липова дiброва (28 697,7 га, 8,54 %), які разом становлять понад 85 % лісовкритої площі території. Наведені типи лісу, одночасно, є найбільш багатими на сировинні рослини для бджільництва. Так, із видового складу лісотвірних порід, який нараховує 60 видів деревних та чагарникових рослин, основними породами є Quercus robur (190 153,9 га, 56,58 %) та Fraxinus excelsior (20 318,5 га, 6,05 %), які при цьому є сировинними рослинами. Крім того, необхідно відмітити, що в складі наведених лісових угруповань, які не враховують фіторізноманіття полезахисних лісових смуг цієї території, значну участь беруть й інші деревні, чагарникові та трав'янисті види рослин, які є цінним джерелом нектару та пилку. Таким чином, досліджені лісові насадження цієї території можуть розглядатися як перспективні угіддя для бджільництва, які мають сезонний підтримуючий та локальний головний сировинний медозбір для бджіл.

Для забезпечення бджолярської галузі медоносними угіддями доволі важливим є наявність значного різноманіття природних та культивованих сировинних рослин у певному регіоні. В цьому відношенні перспективними медозборами є штучні та природні лісові насадження, які широко поширені на території Середнього Лісостепового Придніпров'я, за рахунок значної участі широкого спектра медоносних рослин. Насамперед, проаналізовано участь нектароносних та пилконосних рослин зі списку деревних і чагарникових видів лісових насаджень цієї території. З цією метою було використано матеріали лісовпорядкування, загальна площа лісових насаджень цієї території сягає 251 341,3 га, з яких 245 209,7 га (97,56 %) займають нектароносні та пилконосні рослини. Так, із видового складу лісотвірних порід, який нараховує 54 види деревних та чагарникових медоносних рослин, основними сировинними видами є Robinia pseudoacacia (26 406,0 га, 10,51 %) та Tilia cordata (1868,8 га, 0,74 %). Вони забезпечують основний продуктивний медозбір із природних медоносів. Окрім того, в насадженнях виявлена участь інших видів (Pinus sylvestris (116 592,9 га, 46,39 %), Quercus robur (60 049,7 га, 23,89 %), Fraxinus excelsior (7835,5 га, 3,12 %) та ін.), які можуть бути джерелами медозбору незначних кількостей нектару та пилку. Лісові насадження з наявними видами деревних, чагарникових і трав'янистих видів рослин є різного ступеня цінності як сировинні угіддя для бджільництва. Внаслідок аналізу сировинної цінності лісових угідь за типами лісу в екологічних умовах Середнього Лісостепового Придніпров'я із 62 типів лісу, поширених на дослідженій території, виявлено 8 найбільш цінних угідь. До них належать свіжі грабова (32 871,8 га, 13,08 %) та кленово-липова (15 144,4 га, 6,03 %) діброви, грабова судіброва (9334,3 га, 3,71 %), сухі кленово-липова (12 810,9 га, 5,10 %) та грабова (3585,2 га, 1,43 %) діброви, свіжий (2056,4 га, 0,82 %) та вологий (1410,4 га, 0,56 %) липово-дубово-сосновий сугруди, волога кленово-липова діброва (714,8 га, 0,28 %). Наведений блок деревних та чагарникових видів лісових екосистем є перспективним джерелом нектару та пилку.

Наведено лісотипологічні та екологічні властивості та висвітлено представленість природних комплексів об'єкта Смарагдової мережі України "Дергачівський ліс" (UA0000283 Dergachivskyi forest) на території Харківської обл., він має загальну площу 8860,32 га. Цей об'єкт розташований у Дергачівському лісництві ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" у північно-західній частині Харківської обл. Досліджена територія є хвилястою рівниною з добре вираженим долинно-балковим рельєфом та розвиненою яружно-балковою мережею. Вкриті лісовою рослинністю лісові ділянки представлено насадженнями 24 деревних видів. Основним лісотвірним деревним видом Quercus robur (8965,9 га, 87,94 %); значно меншу площу займає Pinus sylvestris (671,1 га, 6,59 %). Інші деревні види займають незначні площі: Веtula pendula (128,8 га, 1,26 %), Tilia cordata (98,8 га, 0,97 %), Fraxinus excelsior (98,8 га, 0,97 %), Robinia pseudoacacia (56,1 га, 0,55 %), Acer platanoides (51,3 га, 0,50 %) та ін. Вкриті лісовою рослинністю лісові ділянки представлено 12 едатопами, що охоплюють усі групи трофності та рівні зволоження від сухого до сирого. Найпоширенішими типами лісорослинних умов є свіжа (7485,7 га; 73,43 %) та суха (1922,3 га, 18,86 %) діброви. На вкритих лісовою рослинністю лісових ділянках виділено 18 типів лісу, найпоширенішими серед яких є свіжа кленово-липова діброва (7485,7 га, 73,42 %), дещо меншу площу займає суха кленово-липова діброва (1922,3 га, 18,86 %); значно меншу площу має свіжий дубово-сосновий субір (496,6 га, 4,87 %). Quercus robur зростає у 6 типах лісу, найпоширенішими з яких є свіжа (7069,0 га, 78,84 %) та суха (1882,7 га, 21,00 %) кленово-липові діброви. В межах цієї території виділено низку Смарагдових лісових оселищ, які наведені в Резолюції 4 Бернської конвенції. Так, на основі проведених досліджень виявлені такі оселища Смарагдової мережі: E1.71, G1.11, G1.41, G1.A1, G3.4232.

Висвітлено лісотипологічне та фітосозологічне різноманіття лісової рослинності НПП "Слобожанський". Парк охоплює 5244 га і включає в себе основні частини долин стоку лівобережної притоки р. Мерла, що належить до басейну р. Ворскла на території Харківської обл. Основними лісотвірними породами НПП "Слобожанський" є Pinus sylvestris L. (2779,3 га, 59,84 %), Quercus robur L. (1451,8 га, 31,26 %). Незначні площі займають насадження Betula pendula Roth (138,3 га, 2,98 %), Alnus glutinosa (L.) P. Gaertn. (122,5 га, 2,64 %), Populus tremula L. (45,0 га, 0,97 %) та інші породи. Вкриті лісовою рослинністю лісові ділянки представлено 16 едатопами: усі трофотопи та майже усі гігротопи, за винятком дуже сухого. Поміж трофотопів переважають субори (2015,2 га, 43,39 %), діброви (1504,4 га, 32,39 %) та сугруди (1042,2 га, 22,44 %), а частка борів є незначною (82,5 га, 1,78 %). Серед гігротопів значну перевагу мають свіжі умови (4060,6 га, 87,43 %), значно менші площі займають сухі (268,4 га, 5,78 %), вологі (184,3 га, 3,97 %), сирі (124,4 га, 2,68 %) та мокрі (6,6 га, 0,14 %) умови. На вкритих лісовою рослинністю лісових ділянках НПП "Слобожанський" виділено 17 типів лісу. Переважають свіжий дубово-сосновий субір (1780,6 га, 38,35 %), свіжа кленово-липова діброва (1453,6 га, 31,30 %), свіжий липово-дубово-сосновий сугруд (756,8 га, 16,30 %). Насадження Pinus sylvestris зростають у 10 типах лісу. Найпоширенішими типами лісу сосняків є свіжий дубово-сосновий субір та свіжий липово-дубово-сосновий сугруд. Лісостани Quercus robur зростають у 7 типах лісу, найпоширенішим з яких є свіжа кленово-липова діброва. Проаналізовано розподіл за лісотипологічними відмінами на території парку популяцій раритетних видів судинних рослин, які мають різний созологічний статус. До Додатку I Резолюції 6 Бернської конвенції входять такі види: Dracocephalum ruyschiana L., Jurinea cyanoides (L.) Rchb., Iris pineticola Klokov. Низка видів охороняється на національному рівні (Diphasiastrum complanatum (L.) Holub, Lycopodium annotinum L., Dracocephalum ruyschiana L., Pulsatilla pratensis (L.) Mill. s.l., Allium ursinum L., Iris furcata M. Bieb., Iris pineticola, Fritillaria meleagris L., F. ruthenica Wikstr., Tulipa quercetorum Klokov and Zoz, Epipactis helleborine (L.) Crantz, Listera ovata (L.) R. Br., Neottia nidus-avis (L.) Rich., Platanthera bifolia (L.) Rich., Stipa borysthenica Klokov ex Prokudin) та 22 види на регіональному рівні.