Розглянуто методи аналізу стійкості деформованих тіл та конструкцій, пружно-пластичних систем. Проаналізовано вплив початкових недосконалостей на граничне навантаження систем.

Рассмотрены методы анализа стойкости деформированных тел и конструкций, упруго-пластических систем. Проанализировано влияние начальных несовершенств на предельную нагрузку систем.

Впервые опубликованы материалы, полученные экспедицией лаборатории археологии Приднепровья ДНУ в процессе раскопок 7-ми курганов на правом берегу р.Ингулец, вблизи одноименного города и у села Зеленый Гай Днепропетровской области. Дана характеристика погребальных комплексов и сопутствующего инвентаря, определена их культурная принадлежность, хронология и место в системе древностей Степной Украины. Проанализированы наблюдения за архитектоникой и стратиграфией курганных насыпей.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню біфуркації процесу деформування та післябіфуркаційної поведінки пружнопластичних тіл при складних процесах навантаження. Для опису поведінки матеріалу використовується узагальнена на випадок скінчених деформацій теорія пластичності, що враховує мікронапруження. В роботі досліджено стійкість та післябіфуркаційна поведінка пружнопластичної смуги при плоскій деформації, вплив історії навантаження на біфуркацію процесу деформування та подальшу поведінку пружнопластичної плити. Розглянуті задачі про виникнення та розвиток шийки в пружнопластичній смузі, вплив історії навантаження на поверхневу нестійкість півпростору, виникнення та розвиток полоси локалізації пластичної деформації.

Робота містить загальну характеристику, хронологічне упорядкування, порівняльний аналіз масиву ямних поховань району, аналіз матеріального комплексу. Виявлено динаміку змін у поховальному обряді, виділено чотири хронологічні періоди у розвитку ямної культури Дніпровського Надпоріжжя та правобережного Передстепу, визначено місце ямних пам'яток регіону у системі давньоямної культурно-історичної області.

Цель работы - оценить эффективность и безопасность методики активного интраоперационного люмбального дренирования на собственной последовательной серии трансназальных трассфеноидальных вмешательств у пациентов с разными опухолями селлярной локализации. В 2014 г. из 279 трассфеноидальных вмешательств по поводу опухолей селлярной локализации 31 проведено с применением активного люмбального дренирования. Использовали стандартные наборы для люмбального дренирования Codman, Medtronic, Sophysa. Активная коррекция внутричерепного давления оказалась эффективной во всех случаях аденом гипофиза, так как помогла повысить радикальность вмешательства. Во всех случаях крупных аденом гипофиза имело место значительное пролабирование супраселлярных цистерн в полость удаления или даже в костное окно в турецком седле. Это мешало манипуляциям с остатками опухоли, ревизии полости удаления, значительно повышало риск травматизации супраселлярных цистерн. После эвакуации 20 - 40 мл спинномозговой жидкости в течение нескольких минут отмечали "смягчение" супраселлярных цистерн, значительное уменьшение пролабирования, что позволило провести ревизию полости удаления. Выводы: методика активного люмбального дренирования при трансназальных операциях по удалению опухолей селлярной локализации является безопасной и простой методикой, практически не влияет на продолжительность операции и существенно не повышает уровень послеоперационных осложнений. Активное люмбальное дренирование при расширенных трассфеноидальних вмешательствах по поводу неаденомных образований не влияет на радикальность и безопасность вмешательства, однако может улучшить условия для выполнения многослойной пластики (реконструкции) дефекта основания черепа. Трансназальные вмешательства по поводу больших аденом гипофиза можно выполнять с большей радикальностью и меньшим риском травматизации супраселлярных цистерн при использовании интраоперационного активного люмбального дренирования.

Мета роботи - визначити та оцінити можливості застосування ендоскопічної техніки у хворих із нейрохірургічною патологією. Наведено дані літератури про результати клінічних досліджень із використанням ендоскопічної методики в нейроонкології. Проаналізовано 169 хворих, яким проведено хірургічні втручання із застосуванням ендоскопічної методики за період 2009 - 2016 рр. На основі аналізу опрацьованої літератури та отриманих даних лікування хворих розглянуто можливості застосування ендоскопічних методик при нейрохірургічній патології, визначено переваги застосування ендоскопічних методик і перспективи подальшого розвитку нейроендоскопії в нейрохірургії. Висновки: ендоскопічна методика є ефективною в лікуванні хворих із різноманітною нейрохірургічною патологією. Така методика значно поліпшує результати лікування, знижує кількість післяопераційних ускладнень та має бути впроваджена в протоколи лікування нейрохірургічної патології.

Мета роботи - поліпшити результати хірургічного лікування хворих з метастатичним ураженням гіпофіза. Проаналізовано результати лікування 35 пацієнтів, прооперованих з приводу метастазів у гіпофіз у ДУ "Інститут нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України" у період з 2005 до 2015 рр. Діагноз "пітуїтарний метастаз" гістологічно підтверджено в усіх хворих. На момент звернення в установу у 23 хворих мала місце та чи та стадія ракової хвороби. Найчастішою первинною пухлиною був рак легень (34,3 %), молочних залоз (22,9 %), нирки (8,6 %), прямої кишки, простати, крові (всі по 5,7 %). У 27 (77,2 %) хворого операції виконано транссфеноїдальним доступом, у 8 (22,8 %) - транскраніальним. Видалення об'ємного утворення гіпофіза з різним ступенем радикальності виконано у 30 (85,8 %) пацієнтів, внутрішньомозкової пухлини та об'ємного утворення турецького сідла - у 3 (8,6 %). Діагностичну біопсію проведено у 2 (5,6 %) пацієнтів. Тотального видалення пітуїтарного метастазу досягнуто у 7 (20,0 %) хворих, субтотального - у 17 (48,6 %), часткового - у 9 (25,7 %). Кращі показники радикальності оперативного втручання мали місце у хворих з незначною кровоточивістю та щільністю метастатичного ураження, без поширення в кавернозний синус. Позитивна динаміка якості життя хворих після хірургічного лікування була пов'язана із регресом зорових порушень, локального больового синдрому, меншою мірою - з регресом окорухових порушень. Висновки: основними показаннями до оперативного втручання з приводу метастазу в гіпофіз є симптомний перебіг захворювання, необхідність верифікації гістологічного діагнозу за відсутності онкологічного анамнезу або первинного вогнища пухлини. Найближчі результати хірургічного лікування хворих із метастазами в гіпофіз свідчать про необхідність ретельного відбору пацієнтів та поліпшення стану хворих унаслідок усунення або зменшення неврологічної симптоматики.

За допомогою традиційного методу хірургічного лікування пухлин дна передньої черепної ямки є біфронтальний доступ, однак при цьому часто виникають труднощі із видаленням екстракраніального компонента пухлини. Ці складнощі розв'язуються із використанням трансбазального доступу Derome, який в свою чергу є травматичним і тривалішим. Запропоновано модифікацію трансбазального доступу Derome, зокрема його малоінвазивний варіант - субкраніальний доступ (через лобну пазуху, який надає змогу зменшити кількість ускладнень та одержати адекватну візуалізацію пухлини). Мета роботи - покращити результати хірургічного лікування хворих із пухлинами передньої черепної ямки, що можуть мати інтра- та екстракраніальне поширення, шляхом використання малоінвазивного краніобазального доступу (субкраніального). Проаналізовано результати хірургічного лікування 71 хворого з пухлинами дна передньої черепної ямки. Трансбазальний доступ Derome проведено в 6 випадках, в інших випадках проведено його модифікацію і субкраніальний доступ (через лобну пазуху) - 65 хворих. Тотальне видалення пухлини проведено в 66 випадках (92,9 %) (чисті краї рани), субтотальне - 5 випадків (усі злоякісні пухлини). Кількість післяопераційних ускладнень: 5 хворих (6,8 %). Післяопераційна летальність відсутня. Висновки: субкраніальний доступ надає змогу одномоментно видаляти пухлини з одночасним інтра- екстракраніальним ростом, незалежно від їх розмірів і латералізації. Субкраніальний доступ простіший у технічному виконанні, швидший за часом, менш травматичний і в радикальності видалення досягає такого ж результату, як за трансбазального доступу Derome, при цьому кількість ускладнень менша.