Обстежено 388 хворих на генералізований пародонтит. Усім хворим проведено клаптеві операції (модифіковану операцію Цішинського - Відман - Неймана з мієлоколагенопластикою або з колагенопластикою) та зроблено висновок, що безпосередні, ранні та віддалені результати хірургічного лікування хворих на генералізований пародонтит супроводжуються різноманітними ускладненнями, які загалом зменшують ефективність комплексного лікування. За результатами хірургічного лікування хворих на генералізований пародонтит зроблено висновок: для підвищення ефективності лікування необхідно зменшити кількість безпосередніх, ранніх, віддалених ускладнень шляхом місцевого вплив на операційну рану, використання нових удосконалених методик операцій за допомогою широкого використання остеогенних трансплантатів.

Досліджено проблеми підвищення ефективності комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит шляхом використання хірургічних методів і застосування експериментально та клінічно обгрунтованих препаратів - ранозагоювального засобу куріозину й ангіопротектора етамзилату. Уперше в експерименті на кролях проаналізовано результати позитивного впливу аплікацій куріозину на процес загоєння ран слизової оболонки порожнини рота. Розкрито високу ефективність комбінованої дії куріозину й етамзилату на динаміку загоєння операційної рани слизової оболонки альвеолярного відростка у хворих на генералізований пародонтит. На підставі клінічних, біохімічних, електронноімікроскопічних методів дослідження у клініці доведено значний позитивний терапевтичний ефект застосування етамзилату до операції та післяопераційних аплікацій куріозину, що сприяє зменшенню місцевої запальної реакції, покращанню кровопостачання й епітелізації в оперованих тканинах, нормалізації показників перекисного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту в крові.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9 гіалуронова кислота

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В експерименті на кролях показано ефективність застосування куріозину для місцевого лікування операційної рани слизової оболонки порожнини рота.

У 47-ми хворих на хронічний генералізований пародонтит I - II ступеня важкості та 20-ти здорових осіб вивчено показники перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантної системи захисту сироватки крові й визначено активність ряду металоферментів: церулоплазміну, каталази, карбоангідрази та насиченості залізом трансферину. Проведені дослідження вказують на наростання інтенсивності ПОЛ і зниження антиоксидантної активності сироватки крові хворих на пародонтит, та корекцію цих показників під впливом комплексного лікування з використанням хірургічних методик.

Проаналізовано результати анонімного анкетування студентів III, IV та V курсів стоматологічних факультетів та лікарів-інтернів Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця та Івано-Франківського державного медичного університету з базових практичних знань з хірургічної стоматології з метою визначення їх готовності до самостійного прийому хворих. Проаналізовано шляхи вдосконалення системи навчання, які дозволять використовувати набуті знання на практиці.

Основною метою розвитку концепції сімейної медицини є максимальна інтеграція функції із наданням первинної медико-санітарної допомоги на рівні сімейного лікаря, який працює на засадах загальної практики. Значення основ внутрішньої медицини має першочергове значення для підготовки студентів як лікарів загальної практики.

Запропоновано нові форми і методи організації самостійної роботи студентів та лікарів-інтернів, які дозволяють покращити підготовку лікаря хірурга-стоматолога.

Інтеграція в європейський освітній простір сприяє підвищенню мобільності студентів та викладачів, наближенню якості підготовки медичних кадрів до рівня провідних європейських університетів. Актуальною проблемою розвитку інформаційно-педагогічних технологій є створення умов для організації творчої діяльності студентів. Підготовка хірургів-стоматологів здійснюється в поєднанні класичних методів викладання у вищій школі з новітніми технологіями навчання, застосуванням у навчальному процесі сучасних комп'ютерних технологій, поєднанням навчальної та виховної роботи, науково-дослідної роботи студентів.

Обстежено 30 хворих на генералізований пародонтит та 5 осіб з клінічно інтактним пародонтом. Хворих залежно від способу медикаментозного лікування розподілено на 2 групи. Субмікроскопічно встановлено, що у ході хірургічного лікування хворих на генералізований пародонтит із застосуванням окремо етамзилату і куріозину, особливо в їх поєднанні, відновні процеси в гемомікроциркуляторному руслі порожнини рота наростають швидше і спостерігаються вже на 7-у, особливо, на 14-у добу. Базове лікування (аскорбінова кислота, солкосерил та їх поєднання) на ультраструктурному рівні показало, що в гемомікроциркуляторному руслі слизової оболонки порожнини рота нормалізація структурних елементів проходить більш сповільнено, із внутрішньоклітинними змінами, які в окремих ділянках мають незворотний характер.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.702.5 + Р281.7/9

Рубрики:

Засоби, які стимулюють центральну нервову систему. Антидепресанти

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж100063 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - визначити домінантну дію антидепресантів флуоксетину та пірліндолу на ліву та праву півкулі головного мозку. Визначення антидепресивної активності досліджуваних препаратів проводили за тимчасової інактивації однієї з півкуль за допомогою методу калієвої депресії. Латентний період до першої іммобілізації від початку підвішування, загальну кількість епізодів іммобілізації та їх сумарну тривалість реєстрували в тесті "підвішування за хвіст". Встановлено, що за умов зворотної калієвої депресії лівої або правої півкулі антидепресивна активність флуоксетину проявляється переважною дією на праву півкулю, пірліндол здійснює однаковий вплив на обидві півкулі головного мозку. Отже, на основі одержаних експериментальних даних можна припустити, що за клінічних умов призначення флуоксетину буде більш ефективним у пацієнтів з локалізацією патологічного вогнища у правій півкулі, а пірліндолу - у хворих з амбівалентною участю в патології обох мозкових гемісфер.

Описано рідкісний у клінічній практиці випадок захворювання фіброзною дисплазією кісток лицевого скелету. Обговорено можливий механізм розвитку цього захворювання, симптоматику. диференційну діагностику, схему ефективного лікування та профілактику ускладнень.

Зниження чутливості до базових нейролептиків трифтазину, галоперидолу та рисперидону за тривалого застосування вимагає знання механізмів її розвитку для можливості раціонального попередження й своєчасного переходу на інші препарати для уникнення неефективного лікування та ризику побічних явищ. Визначено функціонування адрен- і дофамінергічної нейромедіаторної системи ЦНС за умов розвинутої толерантності до антипсихотиків (нейролептиків): трифтазину, галоперидолу та рисперидону. Показано переважну участь адренергічної медіаторної системи в розвитку толерантності до рисперидону, але не трифтазину й галоперидолу. Дофамінергічна медіаторна система переважає в механізмах розвитку толерантності до дії трифтазину та галоперидолу, але не до рисперидону. Зазначено, що досліджені механізми можуть бути перспективними для пошуку засобів попередження та подолання толерантності та повної терапевтичної резистентності до дії базових нейролептиків (трифтазину, галоперидолу та рисперидону) серед адрено- та дофамінотропних засобів.