Скачати повний текст

На підставі дослідження якісного та кількісного складу збудників інфекції опікових ран установлено провідну роль S. aureus, Е. faecalis, Е. aerogenes та S. epidermidis у розвитку цієї інфекції. Виявлено, що стафілококи та бета-гемолітичний стрептокок, виділені із гнійних вогнищ опікових ран, були найбільш чутливими до цефалоспоринів, іміпенему та ванкоміцину, ентерокок - до іміпенему та ванкоміцину, а кишкова та синьогнійна палички - до іміпінему й цефепіму.

На основании исследования качественного и количественного состава возбудителей инфекции ожоговых ран установлена ведущая роль S. aureus, Е. faecalis, Е. aerogenes и S. epidermidis в развитии этой инфекции. Обнаружено, что стафилококки и бета-гемолитический стрептококк, выделенные из гнойных очагов ожоговых ран, были наиболее чувствительны к цефалоспоринам, имипенему и ванкомицину, энтерококк - к имипенему и ванкомицину, а кишечная и синегнойная палочки - к имипинему и цефепиму.

У ході дослідження виявлено синергізм протимікробної дії ефірної олії мануки та ряду антибіотиків по відношенню до умовно-патогенних мікроорганізмів - збудників опікової інфекції. Встановлено, що найефективнішими були комбінації олії мануки з азитроміцином, доксицикліном, цефоперазоном і цефотаксимом. Зроблено висновок, що олія мануки може бути рекомендована не тільки як самостійний препарат, але і як базовий компонент для створення нових лікарських препаратів

В ходе исследования выявлен синергизм противомикробного действия эфирного масла мануки и ряда антибиотиков в отношении условно-патогенных микроорганизмов - возбудителей ожоговой инфекции. Установлено, что наиболее эффективными были комбинации эфирного масла мануки с азитромицином, доксициклином, цефоперазоном и цефотаксимом. Сделан вывод, что масло мануки может быть рекомендовано не только как самостоятельный препарат, но и как базовый компонент для создания новых лекарственных препаратов.