Запропоновано деякі особливості архітектурно-розпланувальної організації сакральних площ України на прикладі м. Київ як найдавнішого міста Київської Русі, що з давніх-давен має свої аутентичні традиції, та декількох російських міст, які багато в чому мають такі самі риси розвитку.

Запропоновано до розгляду проблему ідентифікації архітектурно-містобудівного поняття "сакральна площа". Порівнюючи будівельні закони України з європейськими будівельними законами, на прикладі Німеччини, визначено умови функціонального використання міських територій. На основі визначених законом будівельних норм, розкрито особливості функціонального аналізу територій, призначених для відправлення релігійного культу.