Встановлено взаємозв'язок сформованого за наявності запальних процесів репродуктивних органів у пацієнток з безплідністю вторинного імунодефіцитного стану з гормональними розладами жіночої репродуктивної системи, корекція яких сприяє нормалізації імунологічних показників і стимуляції суперовуляції та позитивно впливає на стан ендометрія. Вперше проведено комплексне дослідження стану мікроценозу піхви та цервікального каналу, імунного статусу та функціонального стану репродуктивної системи в жінок з безплідністю різного генезу. Встановлено залежність між станом мікробіоценозу піхви та ефективністю лікування безплідності методом екстракорпорального запліднення та переносу ембріонів. Доведено доцільність проведення скринінгу на дисбіоз піхви та корекції порушень перед використанням методів допоміжної репродукції з паралельним дослідженням імунного стану пацієнток. Патогенетично обгрунтовано новий спосіб лікування та профілактики ускладнень урогенітальних інфекцій у пацієнток з безплідністю, які лікуються за програмою екстракорпорального запліднення та переносу ембріонів, що забезпечує одночасний вплив на стан ендометрія.

Наведено дані клінічного обстеження 23 пацієнток репродуктивного віку, хворих на активний туберкульоз. Виявлено вплив туберкульозного ураження на репродуктивну функцію жінок. Показано роль гістероскопії у ранній діагностиці патології ендометрія під час комплексного обстеження пацієнток.

Виявлено суттєву залежність фетоплацентарної недостатності від перебігу та ступеня тяжкості анемії. Доведено, що за умов туберкульозу еритроцити крові вагітної змінюють не лише свою форму, але й структуру, що суттєво знижує компенсаторні механізми плаценти.

Проведено обстеження та лікування 25 вагітних із пієлонефритом, що виник у різні терміни вагітності, використовуючи "ступеневу" антибактеріальну терапію з переходом на супресивну терапію до кінця вагітності. Групу порівняння становили 20 вагітних із пієлонефритом, яким не призначалася супресивна терапія. Встановлено відсутність рецидивів у 95 % вагітних основної групи незалежно від препарату, що застосовувався для супресивної терапії. У жінок групи порівняння, яким не призначалася супресивна терапія до кінця вагітності, відсутність рецидиву була в 11 % вагітних, що достовірно відрізнялося.

Проаналізовано результати лапароскопічних операцій у жінок, які мали порушення репродуктивної функції, в тому числі у юних пацієнток. Оцінено стан клітинного та гуморального імунітету, досліджено рівень гонадотропних та стероїдних гормонів. Зроблено висновок, що для жінок, зацікавлених у відновленні та збереженні репродуктивної функції, лапароскопічні операції є найбільш оптимальною хірургічною методикою лікування.

Проведено аналіз перинатальної смертності в Чернівецькій області протягом 1991 - 1998 рр. Виявлено, що в структурі перинатальної смертності вроджені вади розвитку (ВВР) займають друге-третє місце. Спостерігається зростання питомої ваги ВВР у перинатальних втратах останнім часом. У структурі ВВР позначилась тенденція до значного переважання ізольованих вад над численними вродженими вадами розвитку, що є характерною особливістю регіону.

У ході дослідження імунного статусу в жінок із безплідністю в програмі підготовки до штучного запліднення відзначено вторинний дефіцитний стан клітинної імунної відповіді за рахунок зниження T-лімфоцитів та їх субпопуляцій, через що знижуються процеси розпізнання та імунорегуляторна функція на рівні автономної саморегуляції. Відбувається збільшення концентрації циркулюючих імунних комплексів, а порушення фагоцитозу відбувається тільки на кінцевих його етапах.

Досліджено стан мікроценозу піхви, імунної системи, рівень гонадотропних і стероїдних гормонів та кореляційні взаємозв'язки між одержаними даними в жінок із безплідністю під час лікування методами допоміжних репродуктивних технологій. Доведено необхідність корекції імунної системи на тлі стимуляції суперовуляції препаратом "Прогінова", що дозволило підвищити ефективність екстракорпорального запліднення в анамнезі до 42,9 %, у той час як без застосування "Прогінови" ефективність настання вагітності становила 28,6 %.

Зазначено, що терапія бактеріального вагінозу (БВ) під час вагітності залишається складною проблемою через можливий несприятливий вплив етіотропних препаратів на плід. Лікування БВ у ранні терміни вагітності є найбільш ефективною профілактикою ускладнень у період вагітності, пологів і післяпологового періоду. Тому пошук ефективних і безпечних для ембріона препаратів для лікування БВ у ранні терміни вагітності є актуальним завданням сучасного акушерства.

У ході дослідження імунного статусу в жінок із безплідністю трубного генезу встановлено наявність вторинного імунодефіцитного стану клітинної імунної відповіді за рахунок зниження Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій на тлі гіпоестрогенії. Відмічено позитивний вплив на стан імунної системи замісної гормональної терапії.

У ході обстеження 46 жінок, хворих на туберкульоз, показано зв'язок між активністю туберкульозного процесу та ризиком виникнення акушерських ускладнень: невиношуванням вагітності, передчасними пологами та інфікуванням пологових шляхів.

Наведено дані щодо стану мікробіоценозу піхви у жінок із хронічним аднекситом в анамнезі. Установлено, що навіть за відсутності скарг спостерігається ряд змін у мікроценозі піхви, який проявляється наявністю умовно-патогенної та патогенної флори, що в більшості випадків супроводжується лейкоцитарною реакцією.

Проведено клінічно-лабораторне обстеження 60 жінок із хронічними запальними захворюваннями внутрішніх жіночих статевих органів (ЗЗВЖСО) та 20 здорових жінок. У жінок із хронічними ЗЗВЖСО спостережено вірогідне зниження рівня концентрації естрадіолу в крові зі збереженням їх динаміки та підвищення фолікулостимулювального гормону і лютеїнізуючого гормону впродовж першої фази менструального циклу, що є свідченням негативного впливу хронічного ЗЗВЖСО на функціональний стан репродуктивної системи.

Терапія бактеріального вагінозу (БВ) під час вагітності залишається складною проблемою через несприятливий вплив етіотропннх препаратів на плід. Лікування БВ у ранні терміни вагітності є найбільш ефективною профілактикою ускладнень у період вагітності, пологів та післяпологового періоду. Тому пошук ефективних і безпечних для ембріона препаратів щодо лікування БВ у ранні терміни вагітності залишається актуальним завданням сучасного акушерства.

Cформовано дві випадкові групи студентів - перша (основна група) - студенти, які у процесі навчання, додатково, за умов курації використали різноманітні психологічні тести для експериментально-психологічного обстеження психічних процесів та методи клінічно-психологічного дослідження особистості, та друга (контрольна група) - студенти, які вивчали дисципліну за загальноприйнятою методикою. Навчання студентів проводилося за однакових умов. Оцінено студентів за традиційною шкалою з урахуванням критеріїв оцінювання під час поточного та підсумкового контролю. Важливим була наявність вірогідної різниці в рівні знань під час оцінювання на підсумковому контролі - успішність студентів першої групи вірогідно вища.

Проведено обстеження 50 жінок - 30 породіль основної групи зі слабкістю пологової діяльності та 20 породіль із нормальною пологовою діяльністю, що складали контрольну групу. У породіль основної групи виявлено одночасну наявність поруч із патогенними мікроорганізмами (піогенними стрептококами, диплококами, трихомонадами, хламідіями) представників умовно-патогенної флори. Серед умовно-патогенної флори найчастішими представниками були стафілококи та ентерококи, які не виявлялися в жінок контрольної групи, рідше виявлено коринобактерії, ешерихії, гарднерели та дріжджеподібні гриби роду Candida, частота виявлення яких вірогідно не відрізнялися під час порівняння з контрольною групою. Лактобактерій у жінок основної групи не виявлено.

Проведено клінічно-лабораторне обстеження породіль із одноразовим підвищенням температури тіла більше 38 C та лікування у разі діагностування трихомоніазу. Породіль основної групи було розподілено на 3 групи: I група - 10 жінок, які взагалі відмовилися від лікування, II група - 10 жінок, які проводили місцеве лікування метронідазолом, III група - 40 жінок, які погодилися одразу, у разі встановлення діагнозу на запропоноване лікування (метронідазол 100 мл (0,5 г) тричі на добу, (або орнігіл 100 мл (0,5г) двічі на добу), фторхінолони 0,2 г, цефалоспорини 1,0 г двічі на добу). Тільки в породіль третьої підгрупи відмічено позитивну динаміку, лікування було ефективним, середня тривалість перебування в стаціонарі становила 4 - 5 діб.

Розглянуто проблему профілактики прогресування росту малих форм міом матки. Відзначено ефективність лікування малих форм міом матки шляхом застосування рослинного негормонального препарату Епігалін. Встановлено зменшення розмірів міоматозних вузлів у 16,7 % упродовж 6-ти міс застосування препарату та нормалізацію менструальних кровотеч у 83,3 %.

Проведено клінічно-лабораторне обстеження та лікування 100-а жінок із трихомоніазом. Характерними особливостями трихомонадного інфікування є наявність полімікробних асоціацій із умовно-патогенними мікроорганізмами в 42 %, з умовно-патогенними та патогенними мікроорганізмами - у 48 %, з патогенними мікроорганізмами - у 10 %, наявність у 28 % випадків лактобактерій і різний ступінь лейкоцитарної рейкції, від чого залежить ефективність лікування. Диференційований підхід до лікування, з урахуванням наявності лактобактерій та кількості лейкоцитів, забезпечує раціональне використання лікарських засобів, визначає використання різних схем лікування, зменшує кількість побічних ускладнень.

Мета роботи - підвищити ефективність навчального процесу під час вивчення дисципліни "Акушерство та гінекологія" шляхом впровадження різних видів наукової та навчально-методичної роботи для якісної підготовки сучасного лікаря. Впровадження у навчальний процес різних методів викладання дисципліни "Акушерство та гінекологія" серед студентів 4-го, 5-го та 6-го курсів спеціальності "Лікувальна справа". Залучення студентів до науково-дослідницької роботи формує сучасного логічно мислячого лікаря. Наукова робота студентами здійснюється в різних напрямках і від наукових оглядів до спільних з науковим керівником клінічних досліджень. Важливо, щоб студенти брали активну участь у випробуваннях і мали свій невеличкий, самостійний розділ роботи. Велике значення має розбір цікавих клінічних випадків, спостережень, відеозаписів унікальних операцій, маніпуляцій, сумісна публікація результатів роботи. Для підвищення ефективності навчання студентів, практичної роботи серед лікарів, авторами використовуються результати наукових досліджень, нові освітньо-педагогічні технології, методи інтерактивного навчання, матеріали дистанційного навчання в системі MOODLE. На кафедрі в сучасній системі дистанційного навчання MOODLE створено інформаційні формати навчальних матеріалів, посібників, підручників, тестових та ситуаційних завдань. При цьому використано принцип модульного навчання. Висновок: для практичної підготовки майбутнього лікаря важливим є залучення студентів у роботі студентського наукового товариства, максимальне використання навчальних Інтернет-ресурсів університету, постійне впровадження у навчальний процес сучасних методик, якісне оцінювання студентів.