Досліджено специфічні особливості поведінки дезадаптованих підлітків, вплив соціальних і психологічних чинників на особливості прояву афекту неадекватності у даних підлітків середньої загальноосвітньої школи та школи-інтернату. Визначено критерії (емоційно-ціннісне ставлення до себе, емоційно-ціннісне ставлення до оточуючих та емоційно-ціннісне ставлення до життя), показники та рівні (експліцитний, метапліцитний та імпліцитний) даного феномену. Розроблено психологічну модель профілактики та корекції дезадаптованої поведінки підлітків з афектом неадекватності, доведено доцільність та ефективність впровадження психологічної програми та соціально-психологічного тренінгу з метою запобігання та зниження показників дезадаптованості й афекту неадекватності. Розроблено методичні рекомендації практичним психологам і класним керівникам середньої загальноосвітньої школи та шкіл-інтернатів з запобігання та зниження показників дезадаптованості й афекту неадекватності у підлітків.

Акцентовано увагу на психологічний стан підлітків з афективною поведінкою, у яких переважають негативні емоційні реакції. Досліджено емоційні реакції підлітків загальноосвітньої школи та школи-інтернату у відповідь на складні ситуації у навчальній діяльності та спілкуванні з учителями й однолітками. Наведено тестові методики діагностування фрустраційних реакцій. Розроблено та впроваджено в практичну діяльність соціально-психологічні тренінги щодо усунення афекту неадекватності та дезадаптованості.

Акцентировано внимание на психологическое состояние подростков с аффективным поведением, у которых преобладают негативные эмоциональные реакции. Исследованы эмоциональные реакции подростков общеобразовательной школы и школы-интерната в ответ на сложные ситуации в учебной деятельности и общении с учителями и ровесниками. Представлены тестовые методики диагностирования фрустрационных реакций. Разработаны и внедрены в практическую деятельность социально-психологические тренинги по устранению аффекта неадекватности и дезаптированности.

Проаналізовано поняття "адаптованість", "неадаптованість", "дезадаптація", "дезадаптованість" та "важковиховуваність" у різних наукових концепціях; зроблено акцент на інтерпретації результатів дослідження щодо домінувальних синдромів дезадаптованих підлітків, коефіцієнта дезадаптації, рівня соціально-психологічної адаптованості (дезадаптованості) та особливостей їх впливу на поведінку учнів підліткового віку.