Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.213.026-3

Рубрики:

Еклампсія і прееклампсія

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено дослідження ендокринного статусу 23-х немовлят, народжених від матерів із синдромом полікістозних яєчників в анамнезі, на 1-й і 5-й день життя. Доведено, що функціонування адепогіпозу й кори наднирників у таких дітей знаходиться у напруженому стані протягом раннього неонатального періоду.

Досліджено проблему вдосконалення лікувально-профілактичних заходів прееклампсії на підставі вивчення взаємозв'язку окремих ланок патогенезу. Встановлено, що основними патогенетичними аспектами прееклампсії є надмірна активація вільнорадикального окиснення у випадку неспроможності системи антиоксидантного захисту з наступними порушеннями в системі гомеостазу, що корелюють з важкістю ускладнення. Доведено, що існує взаємозв'язок між ступенем ендогенної інтоксикації та порушеннями гемокоагуляційного гомеостазу, альтеративними процесами у плаценті та особливостями перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду. Патогенетично обгрунтовано та практично апробовано доповнення до лікувальних схем прееклампсії фітопрепарату на основі флавоноїдних глікозидів, що дало можливість зменшити дози синтетичних медикаментів. На фоні зниження ендогенної інтоксикації, нормалізації судинно-тромбоцитарного та коагуляційного гемостазу, підвищення рівня фізіологічних антикоагулянтів отримано швидку регресію симптомів прееклампсії, покращання функціонування фетоплацентарного комплексу та зменшення ускладнень під час пологів, у післяпологовому періоді, покращання перинатальних показників.

Диагностику неклассической формы врожденной гиперплазии коры надпочечников следует проводить на этапе планирования беременности. Наиболее эффективным диагностическим методом является проведение стимуляционной пробы с синтетическим аналогом адренокортикотропного гормона продленного действия. Отражением нарушенного адреналового стероидогенеза является стимулированный уровень 17-гидроксипрогестерона выше 50 нмоль/л и наличие сочетаемых мутаций гена СУР21. Неклассическая форма недостаточности 21-гидроксилазы надпочечников не ухудшает спонтанно наступившую беременность.

Проведено обстеження немовлят, народжених матерями з гіперандрогенними станами яєчникового (синдром полікістозних яєчників, СПКЯ) та надниркового (некласична форма вродженої гіперплазії кори надниркових залоз, НФ ВГКН) походження. Одержані результати засвідчили факт гіперандрогенії у всіх немовлят чоловічої статі, що є продовженням антенатального гормонального балансу. Немовлята жіночої статі, народжені матерями з СПКЯ, не розвивались за умов антенатальної гіперандрогенії, проте мають успадкований достовірно високий рівень антимюллерівського гормону. Для вагітних НФ ВГКН характерний стан гіперандрогенії, який знайшов своє відображення у немовлят обох статей в ранньому неонатальному періоді. Вказані факти обгрунтовують необхідність пошуку нових ефективних методів корекції гіперандрогенних станів у матері з урахуванням дефініції патофізіологічних процесів у разі СПКЯ та НФ ВГКН.

Визначено рівень продукції антимюллерівського фактора (АМФ) у фолікулярному апараті 26 жінок із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) і 22 жінок зі збереженим фолікулогенезом і овуляцією. Імуногістохімічне визначення вмісту АМФ у фолікулярних клітинах біоптатів яєчників виявило, що у хворих із СПКЯ спостерігається більш високий рівень АМФ у гранульозних клітинах на всіх стадіях фолікулогенезу, а також відсутнє зниження рівня АМФ у міру росту антральних фолікулів, яке спостерігається в нормі. Висунуто гіпотезу, що гіперпродукція АМФ, який має виражений інгібувальний вплив на фолікулярний апарат, може бути результатом порушення диференціювання біпотентних гонад плода внаслідок генетичних чи інших причин і призводити до порушення фолікулогенезу і овуляції.

Визначено можливість прогнозування передчасних пологів за допомогою низки цитокінів. Встановлено зниження продукції факторів росту з першого триместру вагітності у жінок з гіперандрогеніями, яке призвело до розвитку первинної плацентарної недостатності. Перинатальні наслідки корелювали зі ступенем порушення функції фетоплацентарного комплексу. Визначення рівнів плацентарного, тромбоцитарного та інсуліноподібного факторів росту можна використовувати як ранні маркери прогнозування передчасних пологів у вагітних жінок з гіперандрогеніями.

Мета роботи - необхідність пошуку ознак порушень в роботі гемодинамічної підсистеми як складових патогенезу низки ускладнень перебігу вагітності у I триместрі у жінок з гіперандрогеніями, намагання теоретично та практично довести існування зв'язку між гемодинамічними порушеннями і патологічним перебігом процесів плацентації. Шляхом обстеження 66 вагітних з гіперандрогеніями яєчникового та наднирково-залозного генезу встановлено, що в основі патогенезу невиношування вагітності та вагітності, яка не розвивається, лежать порушення регуляції окремих етапів плацентації, свідченням чого стали зміни вмісту ангіогенних факторів росту і ендотеліну та периферійного відділу симпатоадреналової системи. У межах функціональної системи мати - плацента - плід у вагітних з гіперандрогеніями компоненти гемодинамічної підсистеми, підкоряючись домінантному принципу організації, мають у своїй основі реципрокний характер взаємовідносин.

Увагу приділено зниженню частоти акушерських і перинатальних ускладнень у жінок з синдромом гіперандрогенії яєчникового та надниркового генезу на основі розробки концепції патогенетичних механізмів їх розвитку шляхом реалізації лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на корекцію гормональних, обмінно-метаболічних і судинно-ендотеліальних порушень. Розроблено концепцію про особливості нейрогормональної та метаболічної адаптації в системі мати - плацента і плід - новонароджений, розкрито роль її порушень у розвитку гестаційної та перинатальної патології. Визначено фактори, що призводять до перинатальних втрат під час гіперандрогенії. Розроблено систему прегравідарної підготовки та лікувально-профілактичних заходів, яка включає індивідуальне прогнозування порушень стану плода та новонародженого, вдосконалену тактику ведення вагітності, пологів і спеціалізованої допомоги хворим з гіперандрогеніями яєчникового та надниркового генезу, диференційовану медикаментозну терапію та запровадження неонатального скринінгу у всіх дітей, народжених матерями з вродженою гіперплазією кори надниркових залоз, покращує перебіг основного захворювання, вагітності та пологів, дозволяє знизити частоту репродуктивних втрат, акушерських ускладнень та зменшити потребу новонароджених у наданні медичної допомоги і створити умови для кращого постнатального розвитку.

Представлено результати обстеження гормонального та обмінно-метаболічного балансу в жінок із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ). Під спостереженням знаходилось 67 жінок із СПКЯ та 30 здорових жінок, які склали контрольну групу. В залежності від індексу маси тіла пацієнтки розділені на відповідні підгрупи. Аналіз результатів обмінно-метаболічних обстежень виявив, що клінічний фенотип СПКЯ із надлишковою масою тіла характеризувався поєднанням інсулінорезистентності натще, зниженою інсуліночутливістю, аддітивною гіперінсулінемією та порушенням утилізації глюкози, високим базальним рівнем кортизолу та його супресією після навантаження глюкозою, дисліпідемією з підвищенням вмісту загального холестерину, ліпопротеїнів низької і дуже низької щільності, тригліцеридів натще та після навантаження і зниженням рівня ліпопротеїнів високої щільності. Клінічний фенотип СПКЯ із нормальною масою тіла характеризувався тенденцією до абдомінальної акумуляції жиру при відсутності надлишкової маси тіла, зниженням метаболічного кліренсу глюкози і підвищенням рівня двогодинного глюкозотолерантного тесту інсуліну та глюкози натще, базальною гіперкортизолемією та супресією кортизолу на тлі навантаження глюкозою, а також дисліпідемією у вигляді зниження рівня ліпопротеїнів високої щільності. Згадані зміни є можливими факторами ризику формування в жінок із СПКЯ серцево-судинних захворювань, цукрового діабету II типу, а під час вагітності - гестаційного цукрового діабету. Крім того, в жінок із СПКЯ частіше розвиваються такі ускладнення вагітності, як невиношування, синдром затримки розвитку плода, гіпертензія, індукована вагітність та прееклампсія. З метою профілактики ускладнень вагітності в обстежених жінок протягом 6 місяців застосовувався комбінований препарат mesix, який містить D-Chiro-inositol. Оцінка клінічної та лабораторної ефективності лікування показала позитивний вплив на менструальний цикл у 57,4 %, гормональний баланс у 78,9 % та обмінно-метаболічні порушення у 63,2 % пацієнток із СПКЯ. З огляду на це автор статті відзначає необхідність дослідження ефективності більш тривалого застосування препарату, беручи до уваги його безпечність та економічну адекватність.

Здійснено пошук шляхів оптимізації ведення післяопераційного періоду у жінок із пролапсом геніталій за рахунок інтенсифікації трофічних, регенеративних процесів у тканинах і зниження частоти інфекційних ускладнень. Шляхом обстеження 57 жінок із пролапсом геніталій показано, що додаткове місцеве застосування комбінованого препарату, який містить хлоргексидин і декспантенол (n = 30), покращує клінічну ефективність терапії післяопераційного періоду в порівнянні з традиційним лікуванням (n = 27).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.55-5

Рубрики:

Фізіологія і патологія функцій яєчників

Шифр НБУВ: Ж Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено застосування Fertilovit for 2 у разі плануванні вагітності, у період гестації та після пологів. Наголошено на необхідності застосування за сучасних умов збалансованих вітамінно-мінеральних комплексів як складової раціональної тактики ведення вагітних, що знижує кількість акушерських ускладнень й оптимізує перинатальні результати.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.54 + Р716.218.12

Рубрики:

Безпліддя. Стерилізація

Самовільний аборт. Невиношування

Шифр НБУВ: Ж16789  Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.54 + Р716.218.12

Рубрики:

Безпліддя. Стерилізація

Самовільний аборт. Невиношування

Шифр НБУВ: Ж16789  Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - оцінка ефективності використання антимікробного антисептичного засобу Феміклін для профілактики ранової інфекції в породіль із травмами нижніх відділів пологових шляхів. Матеріали і методи. Проведено клініко-лабораторне обстеження 65 породіль. Першу групу спостереження склали 33 породіллі, яким було виконане хірургічне лікування з приводу розриву промежини II ступеня або епізіотомії. У післяопераційному періоді жінкам обробляли зовнішні статеві органи дезінфікуючими розчинами (розчини калію перманганату, хлоргексидину) тричі на день впродовж перших 2 - 3 діб, проводили суху обробку швів на промежині розчином йоду впродовж 5 діб. Другу групу спостереження склали 32 породіллі з розривом промежини II ступеня або епізіотомією, яким, окрім проведення наведених вище профілактично-терапевтичних заходів, додатково впродовж 5 діб призначали вагінальні таблетки Феміклін. При визначенні ефективності даних заходів враховували наявність ускладнень післяпологового періоду (інфільтрація або нагноєння швів у ділянці піхви і промежини), проводили мікроскопію виділень із піхви до початку лікування та на 5 добу після пологів. Для оцінки перебігу ранового процесу здійснювали цитологічний контроль мазків-відбитків зі швів з боку слизової піхви на 5 добу післяпологового періоду. Результати. Після проведеного лікування препаратом Феміклін у пацієнток II групи виявлено більш достовірне покращення бактеріологічного статусу піхви порівняно з жінками I групи. Сприятливий перебіг процесу регенерації тканин у всіх пацієнток II групи, клінічним підтвердженням чого стала відсутність нагноєння і розходження країв рани промежини, доводить ефективність застосування препарату на основі деквалінію хлориду для профілактики ранової інфекції у породіль. Вагомою перевагою місцевого введення препарату є відсутність суттєвого негативного впливу на лактобацилярний пул мікрофлори, що особливо важливо для відновлення піхвового нормоценозу в післяпологовому періоді. Висновок: місцеве застосування антисептичного препарату Феміклін забезпечує зниження в 3 рази частоти інфекційно-запальних ускладнень при травмі нижніх відділів пологових шляхів.