Розглянуто проблематику творчості у філософських працях К. Юнга. Розкрито природу феномену творчості. З'ясовано, що в акті творення важливим є не стільки створення культурних продуктів, скільки досягнення людиною-творцем власної цілісності, індивідуальності та навіть психічного здоров'я. Виявлено вплив ідей К. Юнга на культурологію ХХ ст.

Реконструйовано сутнісні основи феномену творчості в процесі історико-культурного здійснення та стверджено, що творчість як значуща одиниця буття не споконвічна та можна зафіксувати вихідний момент в окресленні сутності творчості. З'ясовано, що творчість є принцип скріплення буття та сущого і виявляє себе як людський екзистенціал.

Простежено в історико-філософській перспективі змістове наповнення, буттєву вкоріненість і смислово-ідейні трансформації феномену творчості, виокремлено його концептуальні засади в межах класичної та некласичної парадигм філософування. Визначено, що творчість - динамічний, багатовимірний феномен, який сутнісно розкривається на рівні буття (онтологічному), сущого (онтичному) й екзистенції (екзистенційному). Проаналізовано дефінітивні особливості поняття "творчість" в історико-філософській перспективі та виявлено, що мовленнєві значення лексеми "творчість" вказують на її полісемантичність і вкладаються у таку послідовність: створення - творення - витворення - перетворення - відтворення. Особливу увагу акцентовано на комплексному філософському осмисленні творчості, яке поєднує онтологічний, гносеологічний, метафізичний, антропологічний і соціокультурний вимір даного феномену.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(4НІМ)5-573.3

Рубрики:

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж29409/А Пошук видання у каталогах НБУВ 

Полісемантичність поняття "творчість" становить сьогодні поважну загрозу, що призводить до розмитості й поняттєвої плутанини, утруднюючи дослідження цього складного феномену. Проаналізовано семантичний аспект поняття "творчість". З'ясовано його етимологічне значення, подане в українській та іншомовних модифікаціях. Віднайдено споріднені поняття та виявлено, що вони за своїм значенням розташовані в одному певному ряді відповідно до зменшення ступеню новизни.

На підставі історико-філософського аналізу ключових положень про справжнє існування людини, висунутих у філософії екзистенціалізму, відтворено цілісну картину формування поглядів цього філософського напряму щодо феномена творчості. Розкрито зміст феномена творчості як іманентно-духовного виміру людського буття, виявлено його світоглядні детермінанти прояву та значення у становленні, самоздійсненні та самоствердженні особи. Встановлено, що особливість осмислення творчості пов'язується із найважливішими аспектами людського самовизначення, особистісним пошуком та конституюванням власного Я, а також пошуком моделей взаємовідносин зі світом. Творчість є способом самоствердження людини всупереч зовнішній детермінації та постійного подолання власної обмеженості.

Виокремлено концептуальні засади феномену творчості в межах філософії Середньовіччя, на основі аналізу основних світоглядних положень чільних представників даного періоду - Аврелія Августина і Томи Аквінського. Виявлено, що у середньовічних світоглядних орієнтаціях творча діяльність людини корелює з божественним, постаючи як людське спасіння через єднання з Богом. Творчість інтерпретується не як діяння людської особистості, а як породження можливості створення нового статусу у бутті конкретної особи завдяки її тяжінню до божественного Абсолюту.

Вперше проведено порівняльний аналіз класичного та постмодерного тлумачення феномена творчості. Встановлено, що творчість у сучасній культурі втрачає свій початковий сенс, відмовляється від міметичних форм, заміняючи їх ігровими. Дискурс творчості стає багатошаровим, антисуб'єктивним комунікативним полем, що виникає на базі креативних потоків, які йдуть від багатьох суб'єктів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)5-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж29409/А Пошук видання у каталогах НБУВ