Представлена авторская концепция личности, рассмотрены психологические проблемы эмоций и эмоциональности, профессионального общения и деятельности в аспекте дифференциального подхода. Описаны психологические механизмы и формы проявления интегральных качеств личности в разных видах социономической деятельности.

Изложены результаты теоретико-эмпирического анализа проблемы адаптивности личности. Рассмотрены методологические подходы относительно сущности адаптивности как устойчивого свойства личности, ее структуры и компонентного состава ее показателей. Осуществлен дифференциально-психологических анализ адаптивности в системе связей личности. Исследована роль эмоциональности как индивидуально-типологического фактора адаптивности личности. Предложен тест-опросник социальной адаптивности, приведен психодиагностический инструментарий, предназначенный для исследования разных аспектов психологической адаптации и адаптивности.

Изложена концепция создания железобетонных конструкций из напрягающего бетона с арматурой, предварительно напрягаемой комбинированным способом. Предложена классификация железобетонных конструкций из напрягающего бетона. Сформулированы и экспериментально подтверждены особенности развития процесса расширения при действии растягивающих и сжимающих напряжений, вызванных внешним воздействием. Приведены результаты исследований развития процесса самонапряжения при ограничении деформаций расширения арматурой, уже имеющей напряжения, созданные механическим способом.

Висвітлено проблему детермінації особистості її індивідуальними особливостями. Проаналізовано основні положення системного підходу до вивчення детермінаційних процесів. Запропоновано пролонговану щоденникову методику для вирішення зазначеної проблеми. Доведено участь емоційності у детермінації індивідуально-оптимальних форм та засобів спілкування.

Освещена проблема детерминации деятельности индивидуальными особенностями личности. Проанализированы основные положения системного подхода к изучению детерминированных процессов. Предложена пролонгированная дневниковая методика для решения данной проблемы. Доказано участие эмоциональности в детерминации индивидуально-оптимальных форм и способов общения.

The article deals with the problem of determination of activity by specific features of the person. Substantive provisions of the system approach to studying the determined processes are analysed. The technique for the decision of the given problem isoffered prolonged diary method. Participation of emotion in determination of individual - optimum forms and ways of dialogue is proved.

Наведено результати розробки й апробації оригінальних методик, що діагностують формально-динамічні й якісні компоненти винуватості (стійкої схильності до переживань). Виокремлено й описано комплекс формально-динамічних показників: чуттєвість, рухливість, інтенсивність, стійкість, ініціативність, виразність. Охарактеризовано компоненти дослідженої проблеми: емоційний, когнітивний, діяльний, екзистенційний, контрольно-регулятивний.

Изложены результаты разработки и апробации оригинальных методик, диагностирующих формально-динамические и качественные компоненты черты вины (устойчивой склонности к переживанию вины). Выделен и описан комплекс формально-динамических показателей: чувствительность, подвижность, интенсивность, устойчивость, инициативность, выразительность. Дана характеристика компонентам изучаемой проблемы: эмоциональный, когнитивный, действенный, экзистенциальный, контрольно-регулятивный.

The article presents some results of development and approbation of the original techniques diagnosing formal - dynamic and qualitative components of feature of fault (steady propensity to experience of fault). The complex of formal - dynamic parameters is allocated and described: sensitivity, mobility, intensity, stability, initiative, expressiveness. The characteristic is given to components of an investigated problem: emotional, cognitive, effective, existential, control-regulating.

Розглянуто теоретичні аспекти співвідношення формально-динамічних й змістових проявів індивідуальної поведінки особистості. Формально-динамічні показники розглянуто як сукупність ознак, що характеризують силу внутрішніх тенденцій індивіда до певної діяльності. Експліковано та описано базові формально-динамічні та якісні метапараметри та метахарактеристики.

Представлены теоретические аспекты соотношения формально-динамических и содержательных проявлений индивидуального поведения личности. Формально-динамические показатели рассмотрены как совокупность признаков, которые характеризуют силу внутренних тенденций индивидуальности к определенному виду деятельности. Экспликованы и описаны базовые формально-динамические и качественные метапараметры и метахарактеристики.

It is presented some theoretical aspects of interrelation between formally dynamic and content display of individual behaviour of a person. Formally dynamic indicators are regarded to be a combination of features characterizing the force of individualinner tendencies to a certain activity. The author explicates and describes some basic formally dynamic and quality metaparametres and metacharacteristics.

Уточнены теоретический конструкт, история и особенности психодиагностического инструмента, направленного на диагностику эмоциональной экспрессии. Рассмотрены этапы создания вопросника по эмоциональной экспрессии, диагностирующего внешние проявления доминирующих у человека эмоциональных переживаний - радости, гнева и страха. Изложены основные положения теории эмоциональности и охарактеризованы качественные показатели эмоциональности.

Уточнено теоретичний конструкт та особливості психодіагностичного інструменту, спрямованого на діагностику емоційної експресії. Розглянуто етапи створення опитувальника з емоційної експресії, що діагностує зовнішні прояви домінуючих у людини емоційних переживань - радості, гніву та страху. Викладено основні положення теорії емоційності й охарактеризовано якісні показники емоційності.

The article specifies theoretical construct, the history features of psycho-diagnostic instrument directed at diagnosing emotional expression. The author analyzes the initial variant of a questionnaire on emotional expression. This questionnaire diagnoses external displays of three emotional modalities and its latest modification.

В ряду эмоциональных феноменов рассмотрены актуальные и устойчивые эмоциональные переживания (ЭП). Актуальные ЭП представлены ситуативными, "транзитными" эмоциями; устойчивые переживания - устойчивой склонностью к переживанию эмоций определенной модальности - эмоциональностью. С позиций дискретного и димензионального подходов проанализировано взаимодействие этих ЭП.

У ряду емоційних феноменів розглянуто актуальні та стійкі емоційні переживання (ЕП). Актуальні ЕП наведено ситуативними, "транзитними" емоціями; стійкі переживання - стійкою схильністю до переживання емоцій певної модальності - емоційністю. З позицій дискретного та дімензіонального підходів проаналізовано взаємодію цих ЕП.

Among the phenomena considered the emotional relevance and sustainability of emotional distress. Current emotional distress are situational, "transit" emotion; stable experience - a stable tendency to experience certain emotions modality - emotional.From the standpoint of discrete and dimenzionalnogo approaches analyzed the interaction of these emotional experiences.

Анализируется понятие "конгруэнтность" как интегральное свойство личности, как свойство, обеспечивающее соразмерность или несоразмерность внутреннего психологического содержания личности тому, что ею декларируется и демонстрируется. Обозначены контуры некоторых форм конгруэнтности: эмоционально-выразительной, когнитивно-декларативной, когнитивно-поведенческой, рефлексивной, коммуникативной. Акцентировано внимание на концептуальной конгруэнтности (личностная позиция психолога, избранная методология, определенные предпочтения в методах, подходах, техниках, технологиях и т.д.). Указано, что имеются данные, утверждающие, что психотерапевт может эффективно пользоваться лишь такими методами, которые соответствуют его личностным особенностям. Отмечено, что история психотерапии свидетельствует о том, что личность психолога, психотерапевта сама является важным инструментом его работы, "персонажем разворачивающихся событий", оставаясь соразмерной, конгруэнтной, избранной профессиональной концепции. Конгруэнтность исследована с позиций аутентичности, адекватности, уместности, эффективности, связанных с особенностями личности психотерапевта. Намечены возможные пути исследования конгруэнтности как профессионально важного свойства личности представителей социономических профессий, оставляя за ее рамками множество нерешенных вопросов, исследуя которые можно приблизиться к пониманию великого таинства человеческой искренности. Констатировано, что истинная конгруэнтность, способствующая возникновению резонанса переживаний с клиентом, возможна только при соблюдении всех условий, отраженных в триаде Роджерса (безусловное принятие и эмпатия).

Проаналізовано поняття "конгруентність" як інтегральну властивість особистості, як властивість, що забезпечує відповідність або невідповідність внутрішнього психологічного змісту особистості тому, що нею декларується та демонструється. Визначено контури деяких форм конгруентності: емоційно-виразної, когнітивно-декларативної, когнітивно-поведінкової, рефлексивної, комунікативної. Зосереджено увагу на концептуальній конгруентності (особистісна позиція психолога, обрана методологія, певні переваги в методах, підходах, техніках, технологіях і т.д.). Зазначено, що є дані, які стверджують, що психотерапевт може ефективно користуватися лише такими методами, які відповідають його особистісним особливостям. Зазначено, що історія психотерапії свідчить про те, що особистість психолога, психотерапевта сама є важливим інструментом його роботи, "персонажем подій, що розгортаються", залишаючись відповідною, конгруентною обраної професійної концепції. Досліджено конгруентність з позицій автентичності, адекватності, доречності, ефективності, пов'язаних з особливостями особистості психотерапевта. Окреслено можливі шляхи дослідження конгруентності як професійно важливої властивості особистості представників соціономічних професій. Констатовано, що істинна конгруентність, що сприяє виникненню резонансу переживань з клієнтом, можлива тільки за дотримання всіх умов, відображених у тріаді Роджерса (безумовне прийняття й емпатія).

The article analyzes the concept "congruence" which is considered to be an integral personal property, a feature providing correspondence or discrepancy of internal psychological contents of personality to what is declared and is demonstrated by him/her.

Репрезентованы традиционные подходы к проблеме личности: деятельностный (изучение личности в контексте соответствия или несоответствия требованиям общения) и индивидуальный (изучение личности с позиции её индивидуальных особенностей, которые проявляются в конкретной деятельности). Рассмотрены недостатки и преимущества каждого подхода и предложено изучение личности в многомерной модели, которая сочетает общепсихологический и профессиональный срезы проблемы. Личность показана как макросистема, состоящая из трёх подсистем: формально-динамической (психические свойства, форматирующие и регулирующие динамику активности человека), содержательно-личностной (предметно-смысловые психологические структуры), социально-императивной (знания и представления о социально-духовных феноменах). Выявлены метапараметры качественных характеристик отдельных черт личности – эмоциональная, когнитивная и поведенческая. Определено место индивидуального опыта в структуре личности. Доказана целесообразность применения авторского подхода к изучению отдельных личности как континуального, а не дискретного образования.

Репрезентовано традиційні підходи до проблеми особистості: діяльнісний (вивчення особистості в контексті відповідності або невідповідності вимогам спілкування) та індивідуальний (вивчення особистості з позиції її індивідуальних особливостей, які виявляються в конкретній діяльності). Розглянуто недоліки та переваги кожного підходу і запропоновано вивчення особистості в багатовимірній моделі, яка поєднує загальнопсихологічний і професійний зрізи проблеми. Особистість показана як макросистема, що складається з трьох підсистем: формально-динамічної (психічні властивості, які форматують і регулюють динаміку активності людини), змістовно-особистісної (предметно-смислові психологічні структури), соціально-імперативної (знання та уявлення про соціально-духовних феномени). Виявлено метапараметри якісних характеристик окремих рис особистості - емоційна, когнітивна та поведінкова. Визначено місце індивідуального досвіду в структурі особистості. Доведено доцільність застосування авторського підходу до вивчення окремих рис особистості як континуального, а не дискретного утворення.

Presented are the traditional approaches to the problem of identity: the activity (the study of the individual in the context of compliance or non-compliance with intercourse) and individual (the study of personality from the perspective of its individual features, which appear in a particular activity). Considered are the advantages and disadvantages of each approach and proposed is the study of personality in the multivariate model, which combines general psychological and professional sections of that problem. Personality is shown as a macroscopic system consists of three subsystems: the formal and dynamic (mental properties, formatting and regulatory dynamics of human activity), meaningful and personal (semantic domain-psychological structure), social imperative (knowledge and understanding of social and spiritual phenomena). Identified are the meta-parameters of quality characteristics of individual personality traits - emotional, cognitive and behavioral. Identified is the place of individual experience in the personality structure. Proved is the feasibility of the author's approach to the study of individual personality as a continuum, rather than discrete education.

Тезисы докладов II Международной конференции "Актуальные проблемы современной альгологии".

Раскрыт авторский подход к научному исследованию адаптивности как целостной системы на основе анализа ее структуры и функциональных проявлений. Определены методологические, теоретико-концептуальные основы изучения адаптивности как многоуровневого, многокомпонентного свойства личности. Представлены результаты дифференциально-психологического анализа адаптивности. Внимание уделено вопросам психодиагностики адаптивности, возможностям измерения как ее частных признаков, так и интегральных характеристик. Приведен оригинальный авторский психодиагностический инструментарий, направленный на изучение разноуровневых компонентов адаптивности и свойств личности.