Наведено огляд різних підходів до організації комп'ютерного тестового оцінювання досягнень студентів, розв'язання задач як кількісної характеристики навчального процесу, так і його якості. Розглянуто функціональні можливості ряду комерційних і авторських програм комп'ютерного тестування. Наголошено на необхідності подальшого вивчення, узагальнення і теоретичного обгрунтування питань комп’ютерного оцінювання результатів навчання.

Приведен обзор разных подходов к организации компьютерного тестового оценивания достижений студентов, решения задач как количественной характеристики учебного процесса, так и его качества. Рассмотрены функциональные возможности ряда коммерческих и авторских программ компьютерного тестирования. Акцентировано внимание на необходимости дальнейшего изучения, обобщения и теоретического обоснования вопросов компьютерного измерения результатов обучения.

In this article a review of different approaches to computer testing of student assessment organization is presented. Problem solution has not only quantitative characteristics of a teaching process but also its quality is given. Functional capabilities of a number of commercial and author’s computer testing programs are considered. The need for further studying, generalizing and theoretical substantiating computer measures of training results is emphasized.

Відомо, що поєднана патологія гіпертонічної хвороби (ГХ) із супутнім хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) здійснює несприятливий вплив на перебіг захворювання та наявність ускладнень у такої категорії хворих. З метою визначення стану коагуляційної ланки гемостазу було обстежено 150 осіб: 15 практично здорових (контроль), 36 хворих на ХОЗЛ II - III ступеня без ГХ (I група), 69 хворих на ГХ із супутнім ХОЗЛ (II група) та 30 пацієнтів з ГХ II стадії (III група). З'ясовано, що коморбідний перебіг ГХ і ХОЗЛ призводить до розбалансування у системі згортання крові, яке проявляється уповільненням протромбіназоутворення (I фази згортання) про що свідчить подовження АЧТЧ та лебетоксового тестів, що поєднується з вираженою активацією кінцевої фази утворення згустку, відображенням чого є значне підвищення рівня фібриногену та РФМК і вкорочення ехітоксового та анцистронового тестів.

Цель работы - применение триангуляционного подхода, объединяющего данные лингвистики, психолингвистики, психосемантики, психологии и социологии. Объект анализа - языковое сознание респондентов-носителей языка. Предмет исследования - ценностный пласт общеупотребительной речи в языковом сознании индивида, овнешненный языковыми знаками с аффективно окрашенным содержанием. Результатом исследования стало генерирование модели семантического пространства отражения базовых ценностей в общественном обыденном сознании респондентов. Определена глубинная система категоризации по критерию количественных показателей коннотативных значений. Описана применённая техника факторного анализа, методика семантического дифференциала Ч. Осгуда. Проведён эксперимент. Отдельные результаты дополнены интерпретацией. Практическое применение результатов исследования возможно в решении вопроса реконструкции категориальной структуры обыденного сознания, с интеграцией индивидуальной системы значений.

Рассмотрено обыденное индивидуальное языковое сознание в культурно-историческом контексте. Объект рассмотрения - обыденное языковое сознание и его овнешнение через языковые знаки. Предметом изложения выступают содержания понятий базовых цен ностей и их отношение к знаковым овнешнителям. Цель работы - анализ содержания базовых ценностей, овнешненных языковыми знаками, функционирующих на двух уровнях языкового сознания - общественном и обыденном. Дано описание метода семантического дифференциала, который применялся в эксперименте. Семантический дифференциал Ч. Осгуда известен как способ количественного и качественного измерения слов с помощью двухполюсных шкал, заданных антонимичными прилагательными. Основным результатом работы явилось определение 3-х главных осей в системе координат базовых ценностей на основе статистического анализа. Использована триангуляционная методика анализа базовых ценностей россиян на двух уровнях языкового сознания, приведены примеры результатов компонентного и семантического анализa психосемантического эксперимента.

Наведено огляд літератури щодо ефективності глюкокортикоїдів при вірусних інфекціях, в тому числі при новій коронавірусній інфекції COVID-19. Наведено результати досліджень щодо динаміки лабораторних показників у хворих, які одужали та померли. Середній вік хворих, які отримували 8 мг дексаметазону та одужали, був менший, ніж у тих, які померли. Середній день, на який були госпіталізовані у відділення реанімації та інтенсивної терапії хворі, які отримували 8 мг дексаметазону, в обох групах був однаковим (у середньому на 7-му добу). Привертає увагу те, що у хворих, які одужали, до госпіталізації частіше реєструвалась фебрильна температура, тоді як у тих, які померли, - частіше субфебрильна. Температура при госпіталізації у всіх категорій хворих досягала в середньому субфебрильних цифр. Частота дихання при госпіталізації у всіх категорій хворих суттєво не відрізнялась і в середньому становила близько 19/хв (до 20/хв у 50 % хворих, які одужали, та у 58,3 % тих, які померли). У тих, які одужали, при госпіталізації частіше реєструвалась нормальна частота пульсу, але тахікардія - рідше, ніж у тих, які померли. У хворих, які в подальшому померли, вже при надходженні на лікування частіше реєструвався нижчий рівень сатурації. В перші 3 дні після госпіталізації серед хворих, які отримували 8 мг дексаметазону та одужали, дещо частіше реєструвались лейкоцитоз і кількість осіб із гранулоцитозом, спостерігалась збільшена кількість паличкоядерних нейтрофілів і кількість осіб із нею. Серед хворих, які в подальшому померли, частіше реєструвались лейкопенія, більш виражена лімфопенія та кількість осіб із нею, більш виражена тромбоцитопенія. У хворих, які в подальшому померли, у терміні спостереження відзначалось поступове зростання кількості лейкоцитів, але поступове зменшення кількості лімфоцитів, рівень креатинкінази з 7 - 9-ї доби перебування у стаціонарі збільшувався, рівень лактатдегідрогенази на 4 - 6-ту добу перебування у стаціонарі суттєво збільшувався з подальшим його зниженням до рівня, що був вищим, ніж у тих, які одужали. У хворих, які одужали, спочатку відзначалось зростання рівня лейкоцитів із поступовим його зниженням, поступове зростання рівня лімфоцитів, зниження рівня креатинкінази, лактатдегідрогенази. В усіх категорій хворих у динаміці спостерігалось поступове зменшення кількості паличкоядерних нейтрофілів, також із часом спостерігалось поступове зростання кількості тромбоцитів, але в тих, які одужали, їх рівень був дещо вищим; в обох групах з часом спостерігалось зростання рівня сечовини, але в тих, які померли, її рівень з 7-ї доби та пізніше був значно вищим, ніж у тих, які одужали; у хворих обох груп із часом спостерігалось зростання рівня креатиніну, але в тих, які померли, його рівень з 7-ї доби та пізніше був значно вищим, ніж у тих, які одужали; в обох групах з часом спостерігалось зниження рівня С-реактивного білка, але в тих, які померли, вже з самого початку перебування у стаціонарі та протягом усіх періодів спостереження його рівень був вищим порівняно з тими, які одужали.

Приведені літературні дані щодо змін лабораторних показників при новій коронавірусній інфекції COVID-19 та результати особистих досліджень. Встановлено, що в перші три дні після госпіталізації в більшості хворих відмічались нормоцитоз, нормальна кількість лімфоцитів. При легкій формі дещо більше було хворих із нормальною або зі збільшеною кількістю лейкоцитів, гранулоцитів, але при середньотяжкому перебігу частіше реєстрували лейкопенію, лімфопенію, гранулоцитоз, гранулоцитопенію, тромбоцитоз, тромбоцитопенію. У той же час при легкій формі була більша кількість хворих зі збільшеним рівнем паличкоядерних нейтрофілів. При легкому перебігу хворих зі збільшеною кількістю паличкоядерних нейтрофілів після 3-ї доби перебування в стаціонарі вже не реєстрували. Лейкоцитоз, лімфопенію, гранулоцитоз уже не реєстрували після 6-ї доби перебування в стаціонарі, у даний термін також суттєво зменшилась кількість хворих із лейкопенією, тромбоцитопенією, у більшості хворих був нормоцитоз. У хворих із середньотяжким перебігом лейкоцитоз, лейкопенія спостерігались більш тривалий час, ніж при легкому перебігу, ще навіть після 10-ї доби перебування в стаціонарі. У більшості хворих реєструвався нормоцитоз. До 6-ї доби перебування в стаціонарі було більше хворих із гранулоцитозом (у більш пізній термін такі хворі не реєструвались), збільшеною кількістю паличкоядерних нейтрофілів. Після 6-ї доби відмічалось більше хворих із лімфоцитозом, тромбоцитозом та лімфоцитопенією.

Наведено огляд літератури стосовно негоспітальної пневмонії, власні результати дослідження особливостей клініко-лабораторних, інструментальних проявів негоспітальної пневмонії під час епідемії нової коронавірусної інфекції COVID-19.

Робота присвячена підвищенню ефективності діагностики тромбофілічних змін при поєднаному перебігу ГХ та ХОЗЛ на основі визначення впливу ХОЗЛ на стан різних ланок системи згортання крові та можливість їх корекції з використанням плейотропних ефектів ІАПФ та БКК. Отримані дані підтвердили підвищення активності заключних етапів гемокоагуляції у хворих з поєднанням ГХ та ХОЗЛ, що асоціюється із ступенем важкості бронхообструкції, на фоні пригнічення антикоагулянтної та фібринолітичної ланок системи гемостазу з найбільшим гальмуванням фібринолізу. Встановлено підвищення функціональної активності тромбоцитів у пацієнтів із поєднаним перебігом ГХ та ХОЗЛ, особливо за важкого перебігу ХОЗЛ, що проявляється збільшенням ступеня спонтанної агрегації, АДФ- та адреналін-індукованої агрегації тромбоцитів, зростанням арахідон-індукованої агрегації тромбоцитів із суттєвим прискоренням агрегаційного процесу. Встановлені особливості впливу іАПФ та БКК на показники тромбоцитарного та плазмового гемостазу у пацієнтів з ГХ та супутнім ХОЗЛ дозволяють диференційовано підходити до призначення цих груп антигіпертензивних препаратів з урахуванням характеру змін у системі коагуляції: за наявності переважної активації згортуючої ланки та пригніченні процесів фібринолізу позитивний вплив слід очікувати від призначення іАПФ, в свою чергу при підвищенні функціональної активності тромбоцитів та зниженні антикоагулянтного потенціалу - від лікування БКК.