Розглянуто погляди Р. Штайнера на роль музичного мистецтва у гармонійному вихованні особистості дитини. Відзначено, що Р. Штайнер, засновник вальдорфської педагогіки, у центрі уваги виховного процесу якого було не опанування дитиною суми знань і умінь, а виховання людини, орієнтованої на навколишній світ, здатної здійснювати усвідомлений вибір і брати на себе відповідальність за нього. Відмічено, що В. О. Сухомлинський вважав музичне виховання невід'ємною частиною формування духовної культури школярів та важливою ланкою всієї системи виховання у школі.

Рассмотрены взгляды Р. Штайнера и В. Сухомлинського на роль музыкального искусства в гармоническом воспитанни личности ребенка.

Відзначено, що постать німецького письменника та філософа Й. Гете посідає особливе місце в європейській культурі. Виокремлено музично-естетичні аспекти мислителя, які органічно входять у його загальну світоглядну концепцію. Визначено, що основою творчості Й. Гете є розкриття глибинної суті дійсності засобами мистецтва та науки. Наголошено на необхідності подальшої дослідницької розробки концептуальних поглядів Й. Гете.

Розглянуто питання онтології музичного мистецтва в інтерпретації австро-німецького вченого Р. Штайнера. Висвітлено музично-естетичні погляди Е. Гансліка та їх відображення в окремих положеннях антропософського вчення Р. Штайнера. Розкрито онтологічні засади музики крізь призму штайнерівської світоглядної філософії. Зазначено, що духовна сутність музики володіє власними самодостатніми та самовиразовими формами.

Розглянуто приклади теоретичного аналізу фортепіанних мініатюр львівських композиторів за методом жанрово-стильового моделювання. Проаналізовано основні засадничі положення формування жанрово-стильової моделі твору як цілісного художнього явища. Визначено її жанровий аспект як систему первинних та вторинних жанрів у їх взаємозв'язках і стильову площину за трьома рівнями: стиль епохи, школи чи напрямку й індивідуальний стиль автора-композитора.

Розглянуто ідеї прафеномену й метаморфоз Й.-В. Гете, що становили підгрунтя його досліджень природи та мистецтва. Велика роль у цьому процесі відводилася вищій споглядальній здатності судження. Й. Гете трактував прафеномен як основу усіх сфер існування людини і з цієї позиції аналізував художню творчість, а теорія метаморфоз, як видозмінення основного типу, стала обгрунтуванням розвитку творчої форми. Ідея прафеномену й метаморфоз виявилася плідною для мистецтвознавства, оскільки їх константи та механізм осягнення - є близькими до творчого процесу. Це положення співзвучне з музикознавчою наукою, отримавши свій розвиток у теоретичних працях та музичних творах відомих композиторів, в яких музика як живий організм переживає своє становлення та розвиток.

Розглянуто історичні етапи становлення та розвитку мистецтва музичної евритмії, створеного на початку ХХ ст. австро-німецьким ученим Р. Штайнером. Зокрема зазначається, що естетичні принципи евритмії, що у перекладі з грецької означає "прекрасний ритм", мають глибоке коріння, яке сягає античного періоду історії, в якому сформувалися її основні засади. Вказується на її інтегративний характер, що лежав в основі античного синкретизму з пріоритетною роллю музичного елементу. Особливістю музичної евритмії є відображення музичної тканини твору крізь "евритмічний жест" або відповідний рух людського тіла. Мистецтво грунтується на цілісному охопленні тілесно-душевно-духовної субстанцій людини, що знайшло відображення у синтезі мистецтв: музиці, руху/жесту та кольорі.

Розглянуто історичні етапи становлення та розвитку мистецтва музичної евритмії, створеного на початку ХХ ст. австро-німецьким ученим Р. Штайнером. Зокрема зазначається, що естетичні принципи евритмії, що у перекладі з грецької означає "прекрасний ритм", мають глибоке коріння, яке сягає античного періоду історії, в якому сформувалися її основні засади. Вказується на її інтегративний характер, що лежав в основі античного синкретизму з пріоритетною роллю музичного елементу. Особливістю музичної евритмії є відображення музичної тканини твору крізь "евритмічний жест" або відповідний рух людського тіла. Мистецтво грунтується на цілісному охопленні тілесно-душевно-духовної субстанцій людини, що знайшло відображення у синтезі мистецтв: музиці, руху/жесту та кольорі.

Досліджено вплив засадничих положень антропософії Р. Штайнера на художньо-естетичні принципи А. Шенберга та В. Кандинського. Виявлено, що основоположні засади вчення стали імпульсом для формування своєрідних новаторських методів творчості митців. Вплив антропософії передусім виявився у сприйнятті ідеї цілісності духовно-матеріального світу, в якому роль посередника відіграє мистецтво. Усвідомлення музики як провідної духовної субстанції, а також синестезії як митецької проекції Божественного світу, стало основною площиною формування творчої парадигми. Зокрема вказано, що вибір музично-виразових засобів А. Шенберга і В. Кандинського підпорядковувався інтуїтивному слідуванню Божественній ідеї.

Досліджено головні положеня антропософського вчення Рудольфа Штайнера, відображених у музичних творах чеського композитора Алоіза Габи. Виявлено, що засадничі тези антропософії про свободу особистості, її вільний розвиток, єдність духовного та матеріального в житті людини, лягли в основу музично-естетичних поглядів композитора. Штайнерівська думка про перспективу подальшої трансформації форм вираження ладотональної системи в музичному мистецтві, пов'язаної зі зміною світосприйняття у суспільстві, стала опорою для подальшого розвитку захоплення А. Габи мікрохроматикою та пошуку нових композиційних технік, що відображено також у виборі тем та ідей його музичних творів.

Розглянуто ідеї прафеномену й метаморфоз Й.-В. Гете, що становили підгрунтя його досліджень природи та мистецтва. Велика роль у цьому процесі відводилася вищій споглядальній здатності судження. Й. Гете трактував прафеномен як основу усіх сфер існування людини і з цієї позиції аналізував художню творчість, а теорія метаморфоз, як видозмінення основного типу, стала обгрунтуванням розвитку творчої форми. Ідея прафеномену й метаморфоз виявилася плідною для мистецтвознавства, оскільки їх константи та механізм осягнення - є близькими до творчого процесу. Це положення співзвучне з музикознавчою наукою, отримавши свій розвиток у теоретичних працях та музичних творах відомих композиторів, в яких музика як живий організм переживає своє становлення та розвиток.