Наведено результати аналізу етіологічних чинників у жінок із завмерлою вагітністю. Проведено ретроспективний клініко-статистичний аналіз 729 жінок, в яких спостерігалося значне зростання концентрації IgG до HSV-вірусів I і II типу - у 95,75 % жінок, цитомегаловірусу - у 90,53 %, краснухи - у 91,4 %, токсоплазмозу - у 61,6 %.

Наведено результати аналізу клінічної характеристики жінок із завмерлою вагітністю в анамнезі. Особливу увагу приділено акушерському анамнезу та перенесеним захворюванням. Зроблено висновок, що основними факторами ризику виникнення завмерлої вагітності є наявність в анамнезі урогенітальних інфекцій, перенесені вірусні захворювання (HSV-2 та CMV), а також обтяжений соматичний, гінекологічний та акушерський анамнези.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.212

Рубрики:

Патологія плідного яйця і плода

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчення особливостей перебігу вагітності, пологів і пуерперального періоду у жінок носіїв генітального герпесу (HSV) і цитомегаловірусної (CMV) інфекції. Проведено клініко-лабораторне та функціональне обстеження 135 жінок, які були розподілені на такі групи: контрольна група (КГ) 35 жінок, що не є носіями HSV і CMV і не мають ознак цих захворювань, без значної соматичної і гінекологічної патології та які завагітніли самостійно; I група - 50 жінок із завмерлою вагітністю в анамнезі, які є носіями HSV і CMV, у яких була впроваджена розроблена нами модель лікувально-профілактичних заходів; II група - 50 жінок із завмерлою вагітністю в анамнезі, які є носіями HSV і CMV та у яких тактику ведення до та протягом вагітності проводили за загальноприйнятою методикою. Оцінюючи клінічний перебіг вагітності, вирішено було поділити її на дві частини та оцінювати клінічний перебіг першої половини вагітності (до 22 тиж) і клінічний перебіг другої половини вагітності (22 - 40 тиж). У ході оцінювання клінічного перебігу результати проведених досліджень свідчать, що вже у першій половині вагітності розбіжності між КГ і II групою мали виражений характер. Так, у жінок II групи достовірно переважали загроза переривання вагітності (64,0 % проти 11,4 % випадків у КГ), вагініти (32,0 % проти 8,6 % випадків у КГ) і загострення соматичної патології (20,0 % проти 8,6 % випадків у КГ). Також у жінок - носіїв CMV і HSV II групи в першій половині вагітності мали місце 18,0 % випадків рецидивів цих інфекцій. У другій половині вагітності відмінності між даними групами мали також виражений характер. Проведений клініко-статистичний аналіз надав можливість зробити висновок, що вагітність, пологи та пуерперальний період у жінок-носіїв HSV та CMV перебігає з достовірно високою частотою акушерських і післяпологових ускладнень.

Функціональний стан фетоплацентарного комплексу (ФПК) у вагітних із генітальним герпесом та вірусом цитомегалії супроводжується розвитком плацентарної дисфункції, яка формується на 18 - 20-му тиж та клінічно проявляється в другому та третьому триместрі вагітності. Клінічно це проявляється тахікардією у внутрішньоутробного плода (з 12,0 % до 29,4 %); зміною дихальної (з 16,0 % до 26,4 %), рухової активності (з 12,0 % до 36,3 %) та тонусу плода (з 4,0 % до 8,8 %); передчасним старінням плаценти (з 20,0 % до 47,1 %), зміною кількості навколоплідних вод (маловоддя з 8,0 % до 23,5 % та багатоводдя з 10,0 % до 35,3 %) на тлі виражених гемодинамічних порушень у ФПК (порушення кровообігу в артерії пуповини та маткових артеріях); зміною рівня гормонів ФПК і зниження вмісту естріолу, прогестерону, хоріонічного гонадотропіну і плацентарного лактогену, на тлі збільшення рівня кортизолу.

Мета дослідження - зниження частоти перинатальної патології у жінок - носіїв вірусної інфекції (HSV-2 і CMV) на підставі вивчення клініко-ехографічних, імунологічних, мікробіологічних і вірусологічних особливостей, та розроблення та впровадження комплексу лікувально-профілактичних і прогностичних заходів. Розроблено методику прогнозування завмирання вагітності на підставі комплексного клініко-лабораторного обстеження 729 жінок - носіїв HSV і CMV. Обстежено 100 жінок із завмерлою вагітністю в анамнезі, які є носіями HSV і CMV та у яких впроваджували різні методики лікувально-профілактичних заходів. Дані проведених досліджень свідчать, що запропонований комплексний підхід до вирішення завдань поставленої мети, починаючи з передгравідарного етапу і протягом усього гестаційного періоду, надає можливість істотно поліпшити акушерські та перинатальні наслідки розродження у жінок - носіїв CMV і HSV із завмерлою вагітністю в анамнезі. Враховуючи недостатню ефективність загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів, запропоновано новий алгоритм передгравідарної підготовки та ведення вагітності у жінок, хронічних носіїв CMV і HSV. Одержані клінічні, функціональні, лабораторні, мікробіологічні та вірусологічні результати підтверджують високу ефективність цієї методики, що надає право рекомендувати її для широкого використання у практичній охороні здоров'я.

Мета дослідження - встановлення клінічних особливостей різних форм гіперпластичних процесів в ендометрії у жінок у перименопаузальний період з урахуванням ролі хронічного ендометриту. Проведено клініко-лабораторне обстеження 100 пацієнток з матковими кровотечами різного характеру і/або наявністю ехографічих ознак патології ендометрія. У пацієнток із поєднанням гіперплазії ендометрія та хронічного ендометриту з реактивною гіперплазією, у порівняно з жінками з гіперплазією без атипії і з атипією, виявляли більш ранній початок і вираженість клінічних симптомів захворювання, тривалість яких перевищує 2 роки. У жінок з простою і складною типовою та атипічною гіперплазією зв'язок між морфологічним варіантом патологічного процесу та патогномонічною клінічною симптоматикою був відсутній. У структурі супутніх захворювань у пацієнток з наявністю хронічного ендометриту переважають (у порівнянні з гіперплазією без атипії і з атипією) запальні процеси органів малого таза, доброякісні захворювання шийки матки, гіперпластичні процеси ендометрія, що свідчить про виражений системний характер патології. Отримані результати необхідно враховувати при розробленні алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів у жінок з гіперпластичними процесами ендометрія, у тому числі і на тлі хронічного ендометриту.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.714.1-1

Рубрики:

Пухлини матки

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчення клініко-анамнестичних особливостей гіперпластичних процесів ендометрія (ГППЕ) у жінок репродуктивного віку. Проведено клінічне обстеження 176 жінок із різними варіантами ГППЕ (основна група (ОГ)) і 30 жінок аналогічного віку без гінекологічної патології (контрольна група). Серед жінок ОГ залозисту гіперплазію ендометрія (ЗГЕ) діагностовано у 58 пацієнток; поліпи ендометрія (ПЕ) - у 70 та аденоматозну гіперплазію ендометрія - у 48 жінок. Проведене дослідження виявило, що для жінок із ГППЕ у репродуктивному віці є характерними обтяжений сімейний анамнез і несприятливе тло для їх розвитку (гіпертонічна хвороба, ожиріння, ішемічна хвороба серця); раннє менархе - за ЗГЕ та ПЕ і пізнє - за аденоматозної гіперплазії ендометрія (АГЕ); ранній початок статевого життя у пацієнток із АГЕ, відсутність методів контрацепції; професійні чинники, у тому числі тяжка фізична праця, дія протягом тривалого періоду часу надмірного шуму, вібрації, пари лакофарбових матеріалів, виробничого пилу; наявність супутніх захворювань ендокринної системи, системи кровообігу, органів травлення; висока частота перенесених в анамнезі та супутніх гінекологічних захворювань, особливо запальних захворювань органів малого таза, грудних залоз і гіперпластичних процесів шийки матки. Отримані результати необхідно враховувати під час розроблення тактики ведення жінок репродуктивного віку з ГППЕ.

Мета дослідження - вивчення клініко-анамнестичних особливостей гіперпластичних процесів ендометрія (ГППЕ) у жінок перименопаузального віку. Обстежено 100 жінок з ГППЕ у період перименопаузи (основна група). Критерієм відбору пацієнток і розподілення їх за підгрупами слугувала морфологічна форма ГППЕ. Серед обстежених у 54 % пацієнток діагностовано залозисту гіперплазія ендометрія, у 24 % - поліпи ендометрія, у 22 % - аденоматозна гіперплазія ендометрія. До контрольної групи ввійшли 30 пацієнток аналогічного віку без ГППЕ. Порівняльний аналіз основних клініко-анамнестичних характеристик жінок, у яких діагностовані ГППЕ у перименопаузальний період, виявив наступні чинники ризику: екстрагенітальні захворювання, у тому числі хвороби ендокринної системи, хвороби системи кровообігу, захворювання органів травлення; супутні гінекологічні захворювання, у тому числі запальні процеси малого таза, дисплазію грудних залоз, гіперпластичні захворювання ендометрія та шийки матки, міому матки, а також перенесені гінекологічні операції - тубектомія, аднексектомія. Також виділено чинники ризику розвитку аденоматозної гіперплазії ендометрія, до яких належали пізнє менархе і ранній початок статевого життя. Отримані результати необхідно враховувати під час розроблення тактики ведення жінок перименопаузального віку з ГППЕ.

Мета дослідження - вивчення клініко-анамнестичних особливостей гіперпластичних процесів ендометрія (ГППЕ) у жінок постменопаузального віку. Було обстежено 90 жінок з ГППЕ у постменопаузі (основна група). Критерієм розподілу пацієнток за підгрупами слугувала морфологічна форма ГППЕ. У 32,2 % пацієнток було діагностовано залозисту гіперплазія ендометрія, у 45,6 % - поліпи ендометрія, у 22,2 % - аденоматозну гіперплазію ендометрія. До контрольної групи увійшли 30 пацієнток у постменопаузі без ГППЕ. Результати проведених досліджень свідчать, що для жінок постменопаузального віку визначено наступні достовірні чинники ризику розвитку ГППЕ: збільшення віку жінки; надмірна маса тіла; відсутність пологів в анамнезі; наявність абортів в анамнезі; низька частота використання оральних контрацептивів; висока частота використання внутрішньоматкових контрацептивів; наявність різних гінекологічних захворювань в анамнезі; вища частота захворювань серцево-судинної системи, ендокринної системи і органів травлення. Заключення: одержані результати треба враховувати під час розроблення алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів.

На підставі вивчення клініко-ехографічних, імунологічних, мікробіологічних та вірусологічних особливостей розроблено та впроваджено комплекс лікувально-профілактичних та прогностичних заходів щодо зниження частоти перинатальної патології у жінок - носіїв вірусної інфекції (герпесу та цитомегаловірусу). Показано нові аспекти патогенезу розвитку плацентарної дисфункції та перинатальної патології у жінок даної категорії, встановлено взаємозв'язки між ехографічними, допплерометричними, ендокринологічними та імунологічними змінами. Розроблено та впроваджено методику прогнозування завмирання вагітності в пізні терміни у вагітних носіїв вірусної інфекції, що дає змогу адекватно оцінити наявний ступінь ризику та виробити підхід до планування наступної вагітності. Науково обгрунтовано роль прегравідарної підготовки, корекції імунологічного стану та мікробіоценозу статевих шляхів під час вагітності, профілактики акушерських та перинатальних ускладнень у жінок з означеним захворюванням. Установлено ефективність основних клінічних та лабораторних показників в плані прогнозування завмирання вагітності. Розроблено та впроваджено новий метод прогнозування плодових втрат на підставі бальної оцінки основних клінічних і лабораторно-функціональних показників, практичні рекомендації щодо зниження частоти перинатальної патології у жінок - носіїв вірусної інфекції. Оцінено ефективність методики прогнозування та профілактики даної патології у зазначених пацієнток.

Мета дослідження - вивчення клініко-анамнестичних особливостей гіперпластичних процесів ендометрія (ГППЕ) у жінок постменопаузального віку. Було обстежено 90 жінок з ГППЕ у постменопаузі (основна група). Критерієм розподілу пацієнток за підгрупами слугувала морфологічна форма ГППЕ. У 32,2 % пацієнток було діагностовано залозисту гіперплазія ендометрія, у 45,6 % - поліпи ендометрія, у 22,2 % - аденоматозну гіперплазію ендометрія. До контрольної групи увійшли 30 пацієнток у постменопаузі без ГППЕ. Результати проведених досліджень свідчать, що для жінок постменопаузального віку визначено наступні достовірні чинники ризику розвитку ГППЕ: збільшення віку жінки; надмірна маса тіла; відсутність пологів в анамнезі; наявність абортів в анамнезі; низька частота використання оральних контрацептивів; висока частота використання внутрішньоматкових контрацептивів; наявність різних гінекологічних захворювань в анамнезі; вища частота захворювань серцево-судинної системи, ендокринної системи і органів травлення. Заключення: одержані результати треба враховувати під час розроблення алгоритму діагностичних і лікувально-профілактичних заходів.