Розглянуто польський культурно-філософський вплив на формування української національної свідомості та прагнення українців на вільний розвиток, а також на свободу соціального буття, репрезентуючи найбільш цікаві праці польських й українських дослідників у сфері державотворення. Висвітлено національний польський і український контекст культури та історії у становленні державності з урахуванням особливостей і політичних розбіжностей.

Досліджено концепцію українського культурницького націоналізму як націоналізму "недержавної" нації в контексті процесів самовизначення європейських народів. Проаналізовано провідні концепції походження та типології націоналізму, зокрема, висвітлено сутність культурницького націоналізму й особливості його прояву в європейських країнах. Виділено чинники становлення та фактори розвитку культурницького націоналізму в Україні, прослідковано генезу утвердження його ідей у працях діячів української духовної культури - Кирило-Мефодіївського братства, громадівців, І.Франка, Лесі Українки, М.Грушевського, С.Рудницького. Наголошено на духовно-релігійних факторах формування національної свідомості в Галичині та визначено найважливіші чинники, що впливали на утвердження концепції українського культурницького націоналізму.

Розкрито теоретико-методологічні засади дослідження національної політичної культури (ПК). Розглянуто специфіку нації як суб'єкта й об'єкта ПК, обгрунтовано сутність та зміст імперативів, функції та інфраструктуру національної ПК. Наведено характеристику просторово-часового континууму досліджуваного феномена. Проаналізовано зміст соцієтальних елементів національної ПК та особливості їх функціонування в сучасному українському суспільстві. Обгрунтовано методику формування матриці національної ПК для узагальнення її сутнісних особливостей.

Запропоновано етнополітичну концепцію нації з використанням національного принципу. Розкрито сутність національного феномену, механізми його зародження та розвитку. Охарактеризовано процес формування основних форм націй у сучасному світі. Проаналізовано етнополітичні процеси в Україні, зроблено висновок про закономірний характер формування етнополітичної моделі модерної української нації. Показано роль національної культури у націогенезі. Висвітлено теоретичні основи самоорганізації етнічних спільнот.

Предложена этнополитическая концепция нации с учетом национального принципа. Раскрыта сущность национального феномена, описаны механизмы его зарождения и развития. Охарактеризован процесс формирования основных форм наций в современном мире. Проанализированы этнополитические процессы в Украине, сделан вывод о закономерном характере формирования этнополитической модели модерной украинской нации. Показана роль национальной культуры в нациогенезе. Освещены теоретические основы самоорганизации этнических общин.

Розкрито теоретико-методологічні засади дослідження національної політичної культури (НПК) як актуальної науково-практичної проблеми. Обгрунтовано методологію дослідження НПК на основі соцієтального підходу, що дозволяє представити націю як колективного суб'єкта політичної культури, проаналізувати культуру на системно-цілісному рівні, виявити та дослідити загальнонаціональні політико-культурні форми й їх детермінувальний вплив на політичну сферу суспільства. Розроблено концепцію НПК і розкрито її євристичний потенціал. Обгрунтовано та впроваджено в науковий дискурс поняття "політико-культурна суб'єктність нації", "імперативи НПК", "інфраструктура НПК". Окреслено методологічні засади дослідження основних соцієтальних форм пізнавального, поведінкового й інституціонального рівнів НПК та узагальнено їх зміст у матричній формі. Охарактеризовано місце та роль ідеї нації та національної ідеї в політико-культурній системі та визначено критерії типології НПК. Розкрито типологічні риси сучасної української політичної культури.

Розкрито зміст етнополітики українських партій, які представляють основні ідеологічні доктрини сучасності. Проаналізовано програми, з якими політичні сили брали участь у парламентських виборах 2006 і 2007 рр., і наведено узагальнювальну характеристику етнополітичних орієнтацій вітчизняних партій і блоків.

Розкрито підходи до типології національної політичної культури. Визначено критерії, що відображають сутнісні риси національних спільнот та ідентифікують типологічні ознаки політичної культури. На цій основі охарактеризовано українську політичну культуру.

Обгрунтовано необхідність використання поняття "імператив" для характеристики основних вимог до формування і функціонування національної політичної культури. З уваги на ідеї щодо сутнісних ознак культури та особливостей її політичного компонента розкрито зміст актуальних імперативів національної політичної культури, їх орієнтаційний та мобілізуючий потенціал.

Розкрито сутність соцієтального підходу до формування матриці національної політичної культури. Охарактеризовано різновиди політико-культурних матриць, що використовуються в пізнавальному процесі, та розкрито основний зміст матриці української політичної культури.

Досліджено концептуальні підходи до осмислення процесів формування національної культури, що представлено у модерністських теоріях нації. Зокрема, погляд Е. Гелнера на національну культуру як сплав традиційно-народної та високої культур; ідея Е. Сміта про формування нації з латеральних і демотичних етносів, що призводить до утвердження масової громадянської культури; судження В. Кимлічки про націєгенезу на основі формування так званої соцієтальної культури, що представляє собою спільність мови та базових суспільних інститутів. Крізь призму названих концептуальних ідей охарактеризовано стан, тенденції та проблеми становлення національної культури в сучасному українському суспільстві.

Розкрито теоретичні основи національної політичної культури та обгрунтовано методологію її дослідження на базі соцієтального підходу. З'ясовано зміст імперативів, функцій та інфрастуктури, національної політичної культури. Досліджено загальнонаціональні політико-культурні форми, їх детермінуючий вплив на політичні процеси. Обгрунтовано засади типології національної політичної культури. Розкрито сутнісні риси політичної культури українського народу, місце і роль в ній національної ідеї.

Розкрито теоретико-методологічні основи дослідження модерної української нації. Обгрунтовано етнополітичну концепцію нації. Показано роль громадянського суспільства в національній самоорганізації. Проаналізовано духовні чинники відродження та модернізації української нації. Вивчено соціокультурні аспекти національного розвитку. Розглянуто концептуальні засади формування в Україні політичної культури національного типу. Охарактеризовано політичну культуру об'єднаної Європи та з'ясовано її вплив на вітчизняний політикум. Досліджено особливості деполітизації державної служби в Україні в контексті європейського досвіду.

Вивчаючи природу та форми прояву духовності, з'ясовано, що цей загальнокультурний феномен є однією з головних характеристик українського народу, її виховним ідеалом. Стверджується, що в сучасному суспільстві проблема формування системи духовних цінностей є пріоритетною, позаяк існує потреба в побудові гуманітарно спрямованої держави та соціуму. Тому соціальний працівник, який працює у сфері "людина-людина", повинен усвідомлювати важливість ціннісно-етичної сфери своєї діяльності, адже духовність є домінантою у формуванні його високого рівня професійної майстерності.

Нові виклики детермінують розробку дієвих механізмів передбачення безконфліктних способів розвитку соціального життя, зокрема застосування методології форсайту - конструювання бажаних сценаріїв майбутнього та розробку ефективних інструментів уникнення деструктивних форм взаємодії між агентами суспільного загалу. Визначено, що існування соціальних проблем потрібно розглядати на макрорівні й добирати технологій подолання системних суперечностей у різних сегментах суспільства. До переваг проведення форсайт-досліджень у сфері соціальної проблематики варто віднести залучення до обговорень як фахівців, так і простих громадян. Визначення критичних технологій, які структурують напрями соціальної політики держави, є орієнтирами в діяльності працівників соціальної роботи.

Розкрито соціокультурні та політичні пріоритети української нації в умовах глобалізації. З'ясовано концептуальні засади розвитку України в глобалізованому світі, проаналізовано духовні пріоритети української нації в процесі її інтеграції в соціокультурний простір Європейського Союзу. Розглянуто трансформацію політичної системи України під впливом глобалізаційних процесів.

Представлено монографію, в якій розкрито націологічні засади модернізації українського суспільства. Зосереджено основну увагу на таких незмінних впродовж десятиліть проблемах українського націєтворення: обґрунтування моделі модерної української нації, розбудова України як національної держави, осмислення змісту сучасної української національної ідеї, формування адекватної вимогам часу політичної культури, нейтралізація негативів українського менталітету, утвердження основ публічної політики та демократії, убезпечення суверенітету української нації. Зазначено, що в основі дослідження - розроблені автором етнополітична концепція нації і теоретико-методологічні засади аналізу національної політичної культури.