Проаналізовано існуючі типи гіркових горловин вітчизняних і закордонних сортувальних пристроїв і відомих методик оцінки їх структур. Запропоновано теоретичні підходи до розробки нового класу структур гіркових горловин, які базуються на використанні відомого принципу квазібезперервного регулювання швидкості скочування відчепів малопотужними уповільнювачами в межах спускної частини. Удосконалено процедуру визначення показників надійності структур гіркових горловин і методику техніко-економічного порівняння варіантів проектних рішень сортувальних пристроїв. Проведено оцінювання економічної ефективності їх функціонування зі структурами горловин нового класу.

Проведено аналіз конструктивних параметрів сортувальних пристроїв Південної залізниці, який показав, що вони не повною мірою відповідають нормам, закладеним у діючих Правилах і нормах проектування сортувальних пристроїв, внаслідок чого у багатьох випадках неможливо застосовувати ресурсозберігаючі підходи без повної реконструкції голови сортувального парку.

Досліджено конструктивно-технологічні параметри сортувальних гірок станції Основа за умов використання нових уповільнювачів. Визначено сучасні кліматичні умови функціонування сортувальних гірок. За допомогою імітаційного моделювання зроблено висновки стосовно нездатності сортувальних гірок забезпечити вимоги безпеки та безперебійності сортувального процесу.

Проаналізовано конструктивні параметри сортувального пристрою станції Маріуполь-Сортувальний, який показав, що вони не повною мірою відповідають нормам, закладеним у діючих правилах, і нормах проектування сортувальних пристроїв, в наслідок чого у багатьох випадках неможливо застосовувати ресурсозберігальні підходи без повної реконструкції гіркової горловини.

Проведено аналіз теоретичних підходів у ході оцінки ефективності роботи залізниць України. Діюча система оцінки враховує безліч кількісних і якісних нормативних показників, які певним чином впливають між собою на кінцевий результат. Постає задача розробки нових теоретичних підходів стосовно вибору кращої стратегії розвитку полігону залізниць.

З урахуванням перерахованих вище факторів, а також рекомендацій міжнародних нормативних актів можна сформулювати наступні напрямки до удосконалення процесу управління безпекою перевезень на залізницях України: застосування для оцінки рівня безпеки перевезень кількісних імовірнісних показників і встановлення їх нормативних значень; застосування імовірнісних показників безпеки функціонування технічних засобів і персоналу, а також встановлення їх нормативних значень, за яких забезпечувалися б нормативні значення показників безпеки перевезень пасажирів та вантажів в цілому; встановлення взаємозв'язку між значенням імовірнісного показника безпеки функціонування технічного засобу і його функціональними характеристиками та технічними параметрами; розробка технічних регламентів, національних стандартів з безпеки руху. Відповідно до розглянутих вимог процедура управління безпекою перевезень має включати ряд нових етапів: вибір і обгрунтування номенклатури імовірнісних показників безпеки перевезень пасажирів і вантажів, руху поїздів, функціонування технічних засобів і персоналу, а також встановлення їх нормативних значень; аналіз ефективності методів забезпечення заданих ймовірних показників безпеки функціонування технічних засобів, персоналу залізниць; визначення та обгрунтування функцій і параметрів технічних засобів, за яких забезпечуються нормативні значення показників безпеки їх функціонування; визначення та обгрунтування функцій і професійних характеристик фахівців, за яких забезпечуються нормативні значення показників безпеки їх функціонування; здійснення комплексної оцінки рівня безпеки руху; розробка та прийняття технічних регламентів міжнародних і національних стандартів, стандартів організацій у сфері безпеки перевезень з урахуванням необхідності застосування кількісних показників безпеки.

Висвітлено аспект стосовно розробки методики розподілення транспортних подій за критерієм середнього матеріального збитку і встановлення фінансових меж між наявними видами транспортних подій. У наш час на залізницях України транспортні події класифікують за тяжкістю наслідків і виражають у натуральних величинах. Наявна система класифікації поступається системі класифікації транспортних подій, яка діє на території країн Європейського Союзу (ЄС). Транспортні події в країнах ЄС класифікують як за типом, так і за критерієм матеріального збитку. Для розподілення транспортних подій на залізницях України за категоріями залежно від тяжкості наслідків використовують метод найближчого сусіда. Він ураховує середні збитки від транспортної події, його особливістю є можливість встановлення фінансових меж. Запропоновано ефективний метод розподілення транспортних подій на залізницях України за категоріями залежно від тяжкості наслідків із використанням кластерного аналізу. Наведені результати розрахунків надають змогу розподілити транспортні події на 3 групи та встановити фінансові межі між ними. Удосконалено методику розподілення транспортних подій за категоріями залежно від матеріальних збитків від них. Відповідно до неї транспортні події розподілено на 3 групи. Уперше було запропоновано фінансові межі між групами транспортних подій. Подальші дослідження запропоновано спрямувати на підтвердження розмірів фінансових меж. У результаті досліджень з'явилася можливість оцінити транспортні події не тільки за тяжкістю їх наслідків, а й за критерієм матеріального збитку. Цей підхід надає змогу також оцінити стан безпеки руху на окремих ділянках, станціях чи дирекціях залізниці. На основі одержаних результатів можливий подальший розвиток системи класифікації транспортних події, а також її інтегрування в європейську систему класифікації.