Проаналізовано стан матеріального забезпечення харківських медиків у XVIII - на початку XX ст., здійснено його порівняльне дослідження з матеріальним становищем представників інших професій.

Проанализировано состояние материального обеспечения харьковских медиков в XVIII - начале XX ст., проведено его сравнительное исследование с материальным положением представителей других профессий.

Розглянуто історію охорони здоров`я в Харкові за часів царату. Висвітлено проблеми захворюваності та смертності населення губернського центру, організації управління охороною здоров'я, її кадрового забезпечення, стану матеріальної бази, фінансування, розвитку санітарної та протиепідемічної діяльності, боротьби з найнебезпечнішими хворобами, надання основних видів медичної допомоги. Проаналізовано діяльність лікувальних закладів Харківського медичного товариства, Російського товариства Червоного Хреста, клініки Імператорського Харківського університету, дитячих лікувальних закладів Харківського міського самоврядування.

Рассмотрена история здравоохранения в Харькове во времена царата. Освещены проблемы заболеваемости и смертности населения губернского центра, организации управления здравоохранением, его кадрового обеспечения, состояния материальной базы, финансирования, развития санитарной и противоэпидемической деятельности, борьбы с наиболее опасными болезнями, оказания основных видов медицинской помощи. Проанализирована деятельность лечебных учреждений Харьковского медицинского общества, Российского общества Красного Креста, клиники Императорского Харьковского университета, детских лечебных заведений Харьковского местного самоуправления.

Проаналізовано процес створення й ефективність діяльності органів, що керували харківською охороною здоров'я. Досліджено особливості її фінансування в післяреформений період XIX - початку XX ст.

Проанализирован процесс создания и эффективность деятельности органов управления харьковским здравоохранением. Исследованы особености его финансирования в пореформенный период XIX - начале XX ст.

Проведено исследование эффективности комплексного лечения антибиотиком гатифлоксацином и физиотерапевтических процедур 117-ти больных с воспалительными заболеваниями органов малого таза (ОМТ) в амбулаторных условиях. Для оценки эффективности терапии использовали: оценку динамики симптомов по 4-балльной шкале, бимануальное гинекологическое исследование, оценку функции яичников по тестам функциональной диагностики, кольпоскопию, микробиологическое исследование, обследование на атипичную флору методом полимеразной цепной реакции, ультразвуковое исследование ОМТ, доплерографию сосудов придатков. К 5-му дню лечения гатифлоксацином удалось достичь выздоровления в 89,0 и улучшения в 11,0 % случаев.

Досліджено дорадянську історію харківської охорони здоров'я. Запроваджено поняття "соціальна історія охорони здоров'я". На основі опублікованих і архівних документів, відтворено історичні умови організації охорони здоров'я в Харкові за імперської доби та специфіку заходів протидії небезпечним захворюванням. Простежено розвиток санітарної діяльності, виявлено закономірності розвитку та місцеві особливості надання медичної допомоги населенню. Створено біографічні портрети видатних організаторів харківської охорони здоров'я та складено колективний просопографічний соціоетнічний портрет. Системно узагальнено та проаналізовано питання організації даної проблеми в історичному контексті: досвід виникнення, становлення, функціонування всіх харківських лікувально-санітарних структур у досліджуваний період, їх взаємини між собою з іншими інститутами суспільства. Розкрито позитивні та негативні сторони охороноздоровчої діяльності. Надано практичні рекомендації органам державної влади та місцевого самоврядування щодо позитивного досвіду їх діяльності в сфері охорони здоров'я в Харькові за імперської доби.

Розглянуто радянську державу та місцеву політику у сфері охорони здоров'я. Увагу приділено боротьбі з найважливішими хворобами та подоланням їх наслідків, такі як епідемія, соціальні та професійні захворювання. Подано інформацію про створення та діяльність радянських санітарних органів. Досліджено питання санітарного стану Харкова у 1920-ті рр. Подано основні відомості про організацію лікувально-профілактичного обслуговування робітників промисловості.

Висвітлено внесок В. Д. Отамановського в теорію та практику сучасного вітчизняного краєзнавства. Проаналізовано його науково-практичну діяльність на Поділлі в 20-ті роки XX ст. Розглянуто напрацювання щодо вивчення та поширення інформації про історію регіону, його культуру, природу, населення, економіку, медицину. Підкреслено їх новаторський характер. Доведено, що В. Д. Отамановський був першопрохідником у розробці багатьох теоретико-методологічних засад краєзнавства і застосуванні їх на практиці. Показано, що його діяльність справила значний вплив на формування сучасного розуміння краєзнавства, закладала його підвалини, формувала краєзнавче мислення. Отже, можна вважати В. Д. Отамановського одним з фундаторів українського краєзнавства.

Персоналія присвячена 140-річчю від народження видатного харківського гігієніста і маляріолога Володимира Володимировича Фавра (1874 - 1920). Простежено життєвий шлях, професійну і громадську діяльність медика, виділені найважливіші факти його біографії. Наголошено на історико-краєзнавчій складовій дослідження, а саме на внеску В. В. Фавра в організацію охорони здоров'я Харкова.

Висвітлено актуальні питання організації охорони здоров'я, медичної соціології та освіти. Досліджено правові засади медичного загальнообов'язкового страхування за кордоном. Визначено тенденції розвитку охорони здоров'я в Україні. Проаналізовано гендерні особливості захворюваності дітей. Розглянуто наукову спадщину таких відомих організаторів охорони здоров'я, як М. М. Амосов, Д. С. Воронцов, О. І. Душечкін, Б. І. Матюшенко, С. І. Томілін, В. Я. Підгаєцький. Увагу приділено стандартизації та індивідуалізації навчання студентів із соціальної медицини й організації охорони здоров'я.

Розглянуто актуальні проблеми історії, економіки й організації охорони здоров'я. Висвітлено концептуальні напрями оптимізації моделі раннього виявлення раку легень серед населення. Наведено інформацію про життєвий шлях і наукову діяльність Л. М. Горовіц-Власової, розкрито її внесок у розвиток гігієни. Розглянуто воєнні конфлікти і тероризм як нову загрозу екологічній безпеці. Охарактеризовано освітньо-просвітницьку діяльність іноземних науковців-медиків та природодослідників на Слобожанщині в першій половині XIX ст. Увагу приділено проблемам валеологічної освіти в Україні.

На підставі архівних даних у статті досліджено процес виникнення і розвитку аптечного бізнесу в Харкові в дорадянську добу. Проаналізовано організаційні принципи функціонування "вільних" аптек і результати їх діяльності. Виявлена динаміка розростання аптек у різні роки. Наголошено на проблемних аспектах у відкритті та існуванні комерційних аптечних закладів. Розглянуто причини та особливості конкурентної боротьби серед власників аптечної галузі, законодавчі перепони при одержанні дозволу і юридичному оформленні відкриття аптеки, місця її розташування тощо.

Розглянуто історії найстарішого муніципального лікувального закладу Харкова. Проаналізовано керівництво ним, фінансування, господарський стан, кадрове забезпечення, науковий потенціал тощо. Зазначено, що лікарня багато років була найпотужнішим закладом та обслуговувала не тільки значну частину містян, а й жителів губернії (області). Також вона була клінічною базою для кафедр медичного інституту (університету), що підіймало її авторитет та робило роботу ще ефективнішою. Аналіз розвитку закладу охоплює весь його історичний шлях у сто сорок два роки.

На прикладі Харківської губернії розглянуто соціальний і медичний аспекти побутування проституції у XVIII - на початку XX ст. Мета роботи - на основі широкого кола джерел визначити, чи була легалізація проституції 1844 р. позитивним та прогресивним явищем, і чи доречно використовувати цей досвід на сучасному етапі. Автори на історичному прикладі дійшли висновку, що припущення сучасних українських політиків про вигоди від можливої легалізації проституції не відповідають дійсності. Можна прогнозувати, що такий крок призведе до суспільного неспокою та завдасть шкоди здоров'ю населення.

Розглянуто форми участі харківських медиків в Російсько-японській війні 1904 -1905 рр.: організація курсів сестер-жалібниць при Харківському управлінні Червоного Хреста, створення Харківським губернським земством санітарних і бактеріологічного загонів, збирання пожертв на користь постраждалих від війни, влаштування шпиталів в тилу та на фронті. Увагу приділено діяльності харківських санітарних загонів на театрі воєнних дій, внеску видатних харківських медиків в організацію загонів і шпиталів. На підставі звітів громадських організацій і харківської періодики автори дійшли висновку про неефективність благодійності як основного джерела фінансування місцевих ініціатив з допомоги постраждалим від війни. Ця обставина створила передумови для широкої співпраці місцевих самоврядувань в межах імперії, сприяла нагромадженню досвіду громадської самоорганізації, в якій провідну роль грали кращі представники медичної спільноти. Завдяки активній організаторській участі у подоланні наслідків війни, лікарі усвідомили масштабні завдання з реорганізації охорони здоров'я, можливості для реалізації яких відкрило повалення царату в 1917 р.

Подано інформацію про лікарську діяльність харківської медичної династії Бобіних. Висвітлено особливості медицини в роки Другої світової війни. Охарактеризовано методи лікування психіатричних хвороб у ХІХ ст. на прикладі Сабурової дачі. Розглянуто історію розвитку психотерапії у Харкові, психіатричної допомоги у Херсонській області, а також української трансплантології. Увагу приділено українському культурно-національному відродженню. Описано вишиванку як генетичний код нації. Висвітлено питання міжвоєнної доби в рамках курсу "Краєзнавство".

Стаття присвячена відомому професорові, члену Харківського медичного товариства (ХМТ), завідувачу катедри оперативної хірургії та топографічної анатомії Імператорського Харківського університету Броніславу Пржевальському. Із залученням нових історичних джерел, якими не користувалися дослідники, вдалося ретельно вивчити постать вченого, зламати стереотипи щодо походження Б. Пржевальського та підтвердити українське коріння медика.

Наведено відомості про найстаріший муніципальний лікувальний заклад м. Харкова — Олександрівську (Першу міську клінічну) лікарню, яка майже півтора століття охороняла здоров'я жителів міста. Дослідження історії лікарні подано в контексті медичного краєзнавства та історії повсякдення.

Висвітлено життєвий шлях і творчість видатного вітчизняного громадсько-політичного діяча доби Української революції, а в подальшому — визначного вченого і організатора науки В. Д. Отамановського. Вперше розглянуто деякі цікаві факти його біографії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч617.167.7 я431 + Ч617.3(4УКР)64 я431

Рубрики:

Довідкові та інформаційно-документальні видання (енциклопедії, словники тощо) (Види і типи книжкових видань)

Історія видавничої справи

Шифр НБУВ: ВА869113 Пошук видання у каталогах НБУВ