Висвітлено теоретико-методологічні проблеми мотивації зайнятості, конкретизовано понятійний апарат. Проаналізовано результати емпіричних досліджень регіонального ринку праці. Запропоновано практичні рекомендації щодо вдосконалення мотиваційного механізму регулювання зайнятості.

Індекс рубрикатора НБУВ: С73(4УКР)64 + С5*131 + С5*423.122

Рубрики:

Народонаселення світу

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х879(4Укр)

Рубрики:

Трудове право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: С73(4Укр)-25 + У9(4Укр)240.7

Рубрики:

Народонаселення світу

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)240.523.3

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4Укр)0-131.1

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4Укр)0-94

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто теоретико-методологічні засади активізації наукової діяльності молоді в системі інноваційного розвитку. Розкрито складові інноваційної мотивації, висвітлено тенденції розвитку наукової сфери як важливого чинника творення економіки. На підставі результатів соціологічних обстежень здійснено порівняльний аналіз мотивації науково-дослідної роботи студентів, молодих вчених України та Польщі. Виявлено фактори привабливості для молодого покоління професії науковця. Визначено основні шляхи активізації наукової діяльності молоді, реалізації та примноження її духовно-інтелектуального потенціалу в системі механізмів інноваційного розвитку України.

Рассмотрены теоретико-методологические основы активизации научной деятельности молодежи в системе инновационного развития. Раскрыты составные инновационной мотивации, освещены тенденции развития научной сферы как важного фактора формирования экономики. На основании результатов социологических исследований осуществлен сравнительный анализ мотивации научно-исследовательской работы студентов, молодых ученых Украины и Польши. Выявлены факторы привлекательности для молодого поколения профессии ученого. Определены основные пути активизации научной деятельности молодежи, реализации и приумножения ее духовно-интеллектуального потенциала в системе механизмов инновационного развития Украины.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*423.122

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч216(4УКР)17 + Х809(4УКР)342 + Х819(4УКР)131

Рубрики:

Вчені. Наукові працівники

Державне право окремих країн

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто мотиваційні механізми поведінки населення на ринку праці. Досліджено структуру трудової мотивації безробітних та особливості їх ставлення до праці на трьох етапах періоду незайнятості (втрата роботи або звільнення; її пошук чи очікування; власне працевлаштування). З'ясовано, що статус безробітних призводить до активізації мотивів зайнятості, з актуалізацією суто економічних мотивів і витісненням мотивів самореалізації. Сформульовано пропозиції стосовно посилення та якісного наповнення політики зайнятості, зокрема, щодо її соціально-психологічного забезпечення.

Розглянуто основні теорії мотивації праці, наукові концепції зайнятості, запропоновані вітчизняними і зарубіжними вченими. Проаналізовано соціально-економічні, інституційно-правові та соціально-психологічні засади регулювання відносин у сфері зайнятості. В контексті теоретико-методологічних та науково-практичних підходів визначено особливості та актуальні проблеми політики зайнятості, мотивації зайнятості та мобільності робочої сили на Львівщині. Запропоновано методи стимулювання розвитку самозайнятості, підприємницької та інноваційної діяльності. Розроблено практичні рекомендації щодо удосконалення мотиваційного механізму активізації політики зайнятості в Україні.

Розглянуто можливості застосування кількісних методів соціології для оцінювання ефективності соціальних програм. Зокрема, увагу приділено методу експерименту, оскільки саме він надає змогу відділити ефект соціальної програми від впливу інших чинників та заходів. Подано основні переваги та недоліки застосування методів опитування, експерименту, спостереження та контент-аналізу для оцінювання ефективності соціальних програм.

Трудова мотивація є однією з найгостріших проблем, що постають у процесі трансформації економіки та формування нового якісного стану зайнятості, притаманного ринковим відносинам. Зміни у ставленні до праці впливають на результативність перебудови форм власності та господарювання і, зрештою, дієвість ринкових механізмів. Однак, нова трудова мотивація, позначена прагненням людей до раціональної зайнятості, виробляється за ринкових умов не автоматично, а лише за наявності цілої низки сприятливих обставин, особливо тих, що впливають на соціальне самопочуття населення. Тому сьогодні надзвичайно важливо зрозуміти мотиваційні механізми поведінки населення на ринку праці, зокрема, дослідити структуру трудової мотивації безробітних та особливості їх ставлення до праці.

Розглянуто об'єктивні та суб'єктивні чинники, які впливають на формування ціннісно-мотиваційного вектора підготовки знаннєвого працівника. Узагальнено результати міжнародного соціологічного дослідження і експертного опитування щодо сприйняття респондентами новацій, оцінення ними якості набутих знань і мотивації творчої праці в Україні.

Розвинуто окремі теоретичні аспекти дослідження адаптації мігрантів та на основі результатів соціологічного опитування ідентифікувати найгостріші проблеми соціально-економічної адаптації вимушено переміщених осіб у м. Харкові. Уточнено сутність понять адаптації та інтеграції мігрантів. Серед розглянутих у роботі моделей адаптації (інтеграція, асиміляція, сегрегація, маргіналізація) найбільш оптимальною як для окремого індивіда, так і всього суспільства визначено модель інтеграції. Результати опитування вимушено переміщених осіб у м. Харкові показали, що найбільш гострою для них є проблема відсутності власного житла. Наступними за рейтингом важливості є відсутність: коштів на найнеобхідніші речі, роботи загалом та потрібного одягу. У вирішенні своїх проблем вимушені переселенці здебільшого покладаються на себе та на підтримку родичів. Взагалі дослідження виявило позитивні тенденції у соціокультурній адаптації вимушених мігрантів. Так, майже половина з них відчула суттєві чи часткові позитивні зміни у своєму ставленні до місцевих мешканців. Окрім того, і ставлення харків'ян до себе респонденти оцінили як цілком чи переважно доброзичливе. Попри те більшість опитаних прагнуть повернутись на малу батьківщину. Їх рішення і подальші дії залежать від установлення миру і територіальної цілісності України. Результати описаного дослідження слід ураховувати при розв'язанні проблем, пов'язаних із вимушеною внутрішньою міграцією. Розробка науково обгрунтованої програми інтеграції та реінтеграції внутрішньо переміщених осіб становить перспективу подальших досліджень з цієї проблематики.

Запропоновано авторське визначення міграційної політики України, Увагу акцентовано на тому, що така політика не повинна зводитися лише до регулювання міграційних переміщень населення, а має сприяти інтеграції мігрантів і внутрішньопереміщених осіб у приймаючий соціум, активізувати рееміграційні процеси та запобігати масовому виїзду населення за кордон. У цьому зв'язку загальноприйнятий перелік функцій державної міграційної політики запропоновано доповнити превентивною функцією. Суть її полягає в запобіганні масовому виїзду працездатного населення за межі України шляхом впливу на міграційні фактори, які слід виявляти за допомогою системного моніторингу міграційних преференцій населення. Коротко наведено результати авторського соціологічного обстеження, які показали, що основними факторами зовнішньої міграції населення є: низький рівень оплати праці, труднощі працевлаштування, прагнення забезпечити гідний рівень життя своїм дітям. Тому для запобігання вимиванню найціннішого людського потенціалу за межі країни впершу чергу необхідно покращити умови працевлаштування працездатного населення, вдосконалити систему оплати праці. Для осіб, які мають тверді наміри виїхати за кордон, держава повинна забезпечити належний рівень соціально-економічного захисту, для чого слід налагодити тісну співпрацю насамперед з тими країнами, які найбільше приваблюють потенціальних мігрантів. На спеціальній авторській схемі зображено основні об'єкти регулювання міграційної політики та визначено головні цілі та завдання органів державної влади щодо кожного з них. Наголошено, що завдання міграційної політики можна виконати тільки у тісній взаємодії з іншими напрямами державної політики та у співпраці з міжнародними партнерами.

Розглянуто проблеми зайнятості внутрішньо переміщених осіб у регіонах, що їх приймають. Результати авторського соціологічного обстеження засвідчили вкрай низький рівень зайнятості досліджуваної групи індивідів. Якщо до зміни місця проживання більшість із них були забезпечені роботою, то після переїзду - лише кожен шостий учасник дослідження. При цьому, половина з них працювали не за фахом, або ж із нижчим доходом, ніж за попереднім місцем праці. Найвищу частку зайнятих внутрішньо переміщених осіб зафіксовано у Волинській і Харківській областях, а найнижчу - у Запорізькій області. Загалом, опитані продемонстрували активну позицію щодо вирішення проблеми власного працевлаштування. З огляду на те, що майже половина респондентів висловила готовність до зміни спеціальності, виду діяльності, проходження спеціальних курсів, налагодження ефективної системи професійної підготовки і перепідготовки робочої сили повинно стати одним із дієвих способів вирішення проблеми їх безробіття. Насамперед це актуально для тих областей, де виявлено найвищий рівень професійної мобільності переселенців (Івано-Франківська, Волинська обл.). Запропоновано диференційований підхід до вирішення проблем працевлаштування внутрішньо переміщених осіб залежно від їх налаштованості щодо місця майбутнього проживання. З'ясовано, що чим далі від зони конфлікту, тим більшою є частка осіб, котрі прагнуть залишитись у регіоні тимчасового проживання. У західних областях, де відсоток таких осіб є найбільшим, доцільним вбачається надання пільг працедавцям за працевлаштування вимушено переміщених осіб, а також створення сприятливих умов для їх самозайнятості та підприємницької діяльності. Підтримка підприємництва є особливо актуальною для Львівської області, де кожен четвертий респондент висловив готовність до відкриття власної справи. У регіонах, де переважає частка переселенців з чітким прагненням повернення на малу батьківщину (Донецька, Запорізька, Харківська області), доцільним є заохочення тимчасової зайнятості, активізація залучення переселенців до громадських робіт. Враховуючи, що у структурі вимушено переміщених осіб є значна частка жінок з дітьми, які потребують догляду, необхідним є стимулювання гнучких форм зайнятості (надомна праця, гнучкий графік робочого часу, робота за викликом тощо). Першочергово це стосується Запорізької і Київської областей, де спостережено найвищу частку матерів, котрі перебувають вдома по догляду за дітьми. Загалом, результати дослідження дають підстави зробити висновок про те, що до західних областей України перемістились особи з вищим рівнем трудової мобільності та міграційної налаштованості, ніж до східних.

Запропоновано авторське визначення міграційної політики, яке трактується в широкому значенні. Акцентовано на необхідності вивчення та регулювання чинників міграційної поведінки населення. На основі результатів авторського соціологічного опитування безробітних Львівщини досліджено динаміку міграційних преференцій за 3 роки (2013 - 2015 рр.), та виявлено основні чинники зовнішньої міграції. Визначено основні шляхи вдосконалення державної міграційної політики в системі захисту національних інтересів України.

Інтенсифікація міграційних процесів ставить нові виклики й завдання перед міграційною політикою України. Однією з найгостріших проблем нині є масовий виїзд працездатного населення, особливо високоосвіченої молоді, за межі країни. Запропоновано авторську концепцію інгібування (уповільнення) втрат людського потенціалу, що передбачає активні заходи міграційної політики за трьома основними напрямами: скорочення темпів еміграції, стимулювання зворотної зовнішньої міграції та посилення внутрішньої міграції населення. При цьому висвітлено шляхи реалізації кожного з цих блоків. Так, скоротити темпи еміграції можна шляхом регулювання її чинників. Проаналізовано два з них: заробітну плату і безробіття. Зроблено висновок про необхідність поетапного підвищення рівня заробітної плати, однак не механічним шляхом, а через комплекс реформ. Щодо вирішення проблем безробіття, розроблено модель механізму стимулювання зайнятості, що передбачає ряд заходів державної політики, які спрямовано на всіх суб'єктів ринку праці. Стимулювання зворотної і циркулярної міграції, рееміграції та репатріації передбачає: програми заохочення і сприяння поверненню та інтеграції, фінансово-економічні й організаційні механізми забезпечення зворотності; сприяння працевлаштуванню реемігрантів; урегулювання пенсійного забезпечення циркулярних мігрантів тощо. Для активізації внутрішньої міграції (як вагомої альтернативи зовнішній) необхідно: зменшити адміністративні перешкоди на шляху внутрішніх переміщень населення; створити сприятливі умови для реалізації права на свободу пересування; посилити міжрегіональний трудовий обмін і співробітництво; розробити заходи щодо стимулювання внутрішньої міграції населення; покращити транспортне сполучення та мережі. Поряд із соціально-економічними інгібіторами необхідно також застосовувати ментальні чинники, які здатні вплинути на міграційну поведінку населення. Викладені пропозиції можуть стати основою для вирішення проблеми міграційних втрат людського потенціалу та для підвищення ефективності міграційної політики України.