Розглянуто жанрову структуру української преси на прикладі окремих видань, досліджено концепції проблем жанрової ідентифікації та трансформацій у сучасній жанрології та визначено перспективи розвитку цього процесу в мас-медійному просторі. Доведено, що причиною появи інновацій у жанроутворенні є не лише соціально-економічні та культурні аспекти розвитку суспільства, але й вагомі зміни в масовій свідомості.

У ході дослідження використано аналітичний, історичний методи, а методологічною основою дослідження стали положення науки про соціальні комунікації щодо типології засобів масової інформації. У суспільних просторах, у соціальних середовищах більшість медіаменеджерів і журналістів можуть утримуватися від інновацій, які стохастично домінують у сприйнятті аудиторією масмедіа певних реалій. Але, враховуючи існування різнобарвних засобів масової інформації, потужні чинники невизначеності призводять до висновків, які грунтуються все ж таки на ринкових засадах функціонування медійної галузі та на можливостях застосування управлінських здібностей на основі творчої продуктивності й окремих журналістів, і цілих журналістських колективів чи редакцій. Певні характеристики інформаційного середовища, не пов'язані з консерватизмом, впливають на аудиторію, орієнтовану на консервативний контент, і виявляють, що він є чутливим до ступеня однорідності змісту будь-якого контенту, зокрема новин. За аналізу аудиторного зацікавлення тим контентом, який можна вважати наближеним до стандартів консерватизму, оцінка ступеня впливу консервативного контексту вимагає визнання цих характеристик і контролю за ними. Зазначено, що висновки, зроблені в межах цього дослідження, узгоджуватимуться з напрямом причинності, яка й лежить в основі управління нішевим консерватизмом, а, власне кажучи, не навпаки. Це говорить про те, що процеси управління медіа та контентний консерватизм не є замінниками. Щодо перспектив вивчення проблеми, то можна припустити, що актуальними будуть парадоксальні питання, наприклад, чому засоби масової інформації з більш сильним корпоративним управлінням будуть демонструвати вищий рівень консерватизму контенту. У межах роботи визначено ознаки консервативної журналістики крізь призму розуміння соціальної ваги, вартісності подій, з одного боку, та специфіку управління контентом у сучасному соціально-комунікаційній дискурсі - з іншого. Результати дослідження можуть бути використані для розробки освітніх заходів у сфері медіаграмотності та журналістських стандартів.

Проблема контентного наповнення українських засобів масової інформації тісно пов'язана з питанням національної ідентичності українців. Різнополярність масмедіа, які працюють в інформаційному просторі України, породжує різні сучасні міфи та витягає привиди минулого, які не лише асоціюються з навіюванням страхів, а й інтерпретуються залежно від заангажованості конкретного ЗМІ. Розглянуто прийоми маніпулювання аудиторією за допомогою міфологем, пов'язаних з питаннями національної ідентичності українців. Мета роботи - розкрити ключові характеристики міфологем, які розповсюджуються засобами масової інформації та пов'язані з національною ідентичністю українців. Під час дослідження застосовано аналітичний та історичний методи, а також метод контент-аналізу. Контент сучасного українського масмедійного поля побудовано на декількох цілком протилежних наративах. Перший наратив: в усьому винні представники попередньої влади, представники ж влади поточної є взірцем доброчесності та порядності. Люди задоволені новою владою, а коливання рівня довіри до її представників є тимчасовим явищем, яке рясно підігрівається засобами масової інформації саме попередньої влади. Другий наратив: Україна - це держава, занурена в термінальну кризу. У цьому контексті дуже цікаво прослідкувати за тим, якого структурного ідеологічного принципу дотримуються ті чи інші українські масмедіа. Великий розрив понять і контекстів спостерігаємо під час аргументації необхідності артикулювати чіткі наміри об'єднати суспільство в єдине ціле, суспільство для людей, де засоби масової інформації мають бути простим "спостерігачем-учасником". Це примарно, адже за своїм основним призначенням масмедіа не обслуговують, а формують суспільний порядок денний. Отже, спостережено принципову концептуалізацію Української держави та Української нації в межах загального дискурсу українських масмедіа. Практична діяльність засобів масової інформації, медіапрактика країни мають відчувати себе чітко ідентифікованими з українським дискурсом, мають бути залученими до вироблення такого національного продукту, який призводить до об'єднання суспільства. При цьому висвітлення ідей української соборності, української величі, української єдності не мають переходити межу здорового глузду, перетворюватись на ідеологеми. Реальна контентна практика не повинна перетворюватись на ілюзії.

Розглянуто специфіку соціально-комунікаційних та жанрових особливостей консервативного контенту сучасних мас-медіа суспільно-політичного спрямування. Актуалізовано проблему, яка не була представлена в науці про соціальні комунікації й об’єднує категорії "суспільно-політичні мас-медіа -консервативний контент - жанрові особливості публікацій". Здійснено комплексну характеристику консервативного контенту суспільно-політичних мас-медіа України. Виявлено особливості консервативних рамок функціонування мас-медіа та зв’язок з консервативним політичним маркетингом у контексті організації медійної практики із зосередженням уваги насамперед на тлумаченні факту чи події без вільних інтерпретацій та контролю за інформацією в доступі до неї. Запропоновано новітні технології подачі контенту, які перебувають поза жанрами та поза медіасистемами, зокрема "перевернутий контент" - нову модель передавання контенту, яка абстрагована від загальноприйнятих норм журналістики як майданчика обговорення вагомих суспільних проблем. Удосконалено науковий підхід до визначення актуальності "чотирьох теорій преси" в умовах сучасної української журналістики. Запропоновані цією теорією ідеї про журналістику як четверту владу не мають жодного стосунку до виокремлення поняття владної легітимності й можуть позначати лише якісь елементи співпраці мас-медіа та влади. Набули подальшого розвитку теоретичні дослідження жанрового розмаїття сучасних форм передачі журналістського контенту, зокрема технологія "перевернутого контенту"; аналіз моделі комунікаційного комунітаризму в аспекті трактування суспільно-політичними мас-медіа дійсності відповідно до вимог та викликів часу; дослідження складових елементів функціонування консервативних рамок суспільно-політичних мас-медіа в Україні.