Частота переломів, поєднаних із черепно-мозковою травмою складає 12 % від усіх травм дитячого віку. Летальність у випадку таких пошкоджень дуже висока і сягає 14 %. Основним і суттєвим моментом у ході лікування таких дітей є правильне визначення термінів і послідовності хірургічних втручань, яке має бути спрямоване на виявлення домінуючого пошкодження. За останні 5 років у клініці дитячої травматології Узбецького НДТІТО лікувалося 265 дітей з поєднаними ушкодженнями, що склало 12,25 % від кількості усіх дітей із травмами. Основною причиною виникнення поєднаних травм стали дорожньо-транспортні пригоди (61,32 %). У разі незадовільних репозицій у 81 хворого (31,64 %) застосовано позавогнищеву фіксацію спице-стрижневими апаратами, розробленими в клініці, які мають оптимальні властивості, з успіхом можуть використовуватися в практичній травматології.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.198-588

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що проблема лікування хворих із множинними та сполученими пошкодженнями в результаті дорожньо-транспортних пригод (ДТП) з кожним роком стає актуальнішою. Проаналізовано лікування 129-ти хворих дітей із множинними переломами в результаті ДТП, у яких, крім консервативного методу лікування, застосовано стрижневий остеосинтез (СО). Запропоновано застосування СО, що є методом вибору у разі множинних ушкоджень кісток у дітей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р11(5УЗБ)026.424.58

Рубрики:

Організація охорони здоров'я

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З метою вивчення можливостей психотерапії під час реабілітації хворих з обмеженими можливостями використано психотерапевтичні заходи у 74-х хворих. Виявлено, що в усіх хворих, крім основного захворювання, виражені невротичні та соматоформні розлади (F 40 - F 45). Ніхто з спеціалістів, які консультували цих пацієнтів, не звернув увагу на такі порушення. У зв'язку з безрезультатністю лікувально-реабілітаційних заходів, які проводилися раніше, хворі та їх рідні зверталися до нетрадиційних методів терапії, у них підвищився ступінь магічного настрою на надприродні сили. Використання психотерапії допомагає хворим позбутися побічних невротичних та соматоформних розладів і дозволяє досягти швидкої реабілітації та покращання їх існування в мікро- та макросередовищі.

Досліджено особливості розвитку психічних розладів (ПР) у батьків, діти яких хворіють на дитячий церебральний параліч (ДЦП) та аутизм. На основі вивчення клініко-психопатологічних і психологічних особливостей психічного стану батьків розроблено алгоритм діагностики, психотерапії та психофармакотерапії у комплексному лікуванні ПР. Виявлено домінуючі психопатологічні синдроми в батьків: депресивні епізоди легкого ступеню (F 32.0), фобічні тривожні розлади (F 40.9), змішані тривожні та депресивні розлади (F 41.2), розлади адаптації з переважанням розладів інших емоцій (F 43.23), іпохондричні (F 45.2), хронічні стани перевтоми (Z 73.0), а також недостатність відпочинку та розслаблення (Z 73.2). Встановлено вплив нозології тяжкохворої дитини на виникнення, розвиток і формування ПР у їх батьків. За результатами гендерного аналізу формування ПР визначено, що матері більшою мірою страждали тривожно-депресивними й іпохондричними розладами, і лише батьки дітей із ДЦП мали значний рівень неврастенічних розладів (F 48). Застосування розробленого алгоритму до комплексної терапії з урахуванням нозології тяжкохворої дитини, рівня її психосоціальної реабілітації та клінічних особливостей ПР у батьків достовірно покращило в них ефективність психотерапії та психофармакотерапії. Лікування сприяло зменшенню частоти проявів домінуючих синдромів ПР на рівні тривожних, депресивних, неврастенічних та іпохондричних типів, що підтвердило доцільність його практичного використання.