Показано, що підгодівля бджіл цукровою пудрою із згущеним молоком за медо- і воскопродуктивністю має переваги над цукровим сиропом із збираним молоком.

Показано, що одним із джерел забруднення бджолиних стільникв бета-активними речовинами є білковий та вуглеводний корм, який використовується для вирощування личинок; міграція бета-активних речовин в бджолині стільники проходить по ланцюгу: грунт - пилок та мед - кал личинок та кокони - стільники.

В умовах радіоактивного забруднення кормових угідь бджільництва найменше накопичується радіонуклідів у меді та бджолиному обніжжі, зібраними бджолами з акації білої, кульбаби та озимого ріпака. Основне забруднення організму бджоли відбувається в період її розвитку через мед та бджолине обніжжя, якими бджоли вигодовують личинки. Зменшити вміст радіонуклідів в бджолиному кормі можна шляхом часткової заміни його новою вуглеводно-білковою добавкою "Апісстимулін" в кількості 250-600 г на добу залежно від сили сім'ї під час весняної підгодівлі. Це сприятиме збільшенню медо- і воскопродуктивності бджолосімей в 1,5-2 рази при зниженні вмісту радіонуклідів в організмі бджіл.

Вивчено вплив бджіл різних порід на якість меду, виробленого на територіях, забруднених радіонуклідами та важкими металами. Досліджено специфічні зв'язки між концентрацією Pb і Cd у восковій сировині та рівнем забруднення ними меду, призначенням стільників і кількістю вирощених у них генерацій бджіл. Оптимізовано температурні параметри води, кратність вимивання невоскових компонентів із воскової сировини та способи її переробки за виробництва воску на забруднених радіонуклідами та важкими металами територіях. Уперше вивчено безпеку бджолиного підмору та радіопротекторні та сорбційні властивості виробленого із нього Апімору. Встановлено, що згодовування птиці Апімору за гострого фракційно-локального опромінення її гамма-променями підвищувало тривалість життя.

Індекс рубрикатора НБУВ: П691-6 + П817.17

Рубрики:

Бджолярство

Ветеринарно-санітарна експертиза продукції бджільництва

Шифр НБУВ: Ж23660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П032.518 + П691-68

Рубрики:

Токсичні речовини в ґрунті. Антимікробні властивості ґрунтів

Бджолярство

Шифр НБУВ: Ж23660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виявлено, що у зонах локального техногенного навантаження на територіях центрального Лісостепу України концентрація свинцю у квітковому пилку може перевищувати гранично допустимі рівні. Встановлено помітне зниження свинцю у квітковому пилку за внесення амофосу і суперфосфату в грунт, а також за зменшення рівня його зволоження.

Обговорено проблеми використання технологічних методів захисту довкілля в умовах об'єктів природно-заповідного фонду, екологічної безпеки в технологіях термічної утилізації відходів, технології запобігання розгерметизації трубопроводів вуглеводневої сировини. Проаналізовано вплив техногенних та біотичних чинників на структурно-функціональні властивості екосистем, можливості впровадження інноваційних екопроектів в області фотоелектрики для України.

Велику роль в успішному веденні бджільництва відіграє забезпечення бджіл доброякісним і в достатній кількості кормом. Недостатнє забезпечення бджіл вуглеводним кормом незадовільно позначається на розвитку та продуктивності бджолиних сімей, що своєю чергою негативно позначається на рентабельності пасік. Проведено дослідження впливу весняного поповнення кормових запасів бджолиних сімей на виробництво ними квіткового пилку, перги та гомогенату трутневих личинок. Дослідження проведені на базі Тиврівського району Вінницької області на бджолиних сім'ях Української породи бджіл. Вивчення ефективності використання глюкозно-фруктозного сиропу в годівлі бджіл проводили в період підтримуючого медозбору протягом травня місяця та визначали облік вирощеного бджолами розплоду відповідно до методичних рекомендацій. Склад нектаро-пилконосів в умовах Центрального Лісостепу визначали за ботанічними ознаками рослин, дерев та кущів. Розвиток і продуктивність досліджували шляхом вивчення сили бджолиних сімей та підрахунку одержаної по закінченню сезону продукції. Умови утримання та догляду за піддослідними сім'ями протягом проведення досліджень були однакові. Виробляють глюкозно-фруктозний сироп з високоякісного кукурудзяного крохмалю ферментативним гідролізом його до глюкози з наступною ізомеризацією частини глюкози у фруктозу та подальшим очищенням крізь вугільні колонки й іонообмінні смоли. Цей сироп має мікроелементи, вітаміни групи В та усі незамінні амінокислоти. Проведені наукові дослідження свідчать, що підгодівля бджолиних сімей глюкозно-фруктозним сиропом підвищує виробництво бджолиного обніжжя, перги та гомогенату трутневих личинок відповідно на 89,7; 78,6 та 23,7 % порівняно з аналогами контрольної групи.

Проведено оцінку агроекологічного складу грунтів за різного сільськогосподарського використання. За сучасних умов стрімкого зростання інтенсифікації сільськогосподарського виробництва суттєво погіршується агроекологічний стан грунтів, що підвищує ризик одержання продукції низької якості. Поряд із цим виникають різні проблеми, такі як: втрата родючості грунту, посилення ерозійних процесів, забруднення підземних вод та забруднення навколишнього середовища загалом. Виникає потреба в постійному контролі за агроекологічними показниками грунту в умовах інтенсивного землеробства та садівництва. У зв'язку з цим великого значення набуває проблема пошуку резервів підвищення родючості грунтів та поліпшення їх агроекологічного стану. Тож регулярні тестування грунтових поживних речовин та чинників, що мають глибокий вплив на їх доступність, є надзвичайно важливими для досягнення стійких рівнів виробництва рослинницької і плодової продукції. Головн мета дослідження - вивчити та проаналізувати сільськогосподарські угіддя (рілля та багаторічні насадження) й основні агрохімічні показники грунту центральної частини Вінницької області за інтенсивного землеробства та садівництва. Дослідження проводили на базі господарства ТОВ "Агро-Еталон" с. Василівка Тиврівського району. Досліджено для порівняння грунти сільськогосподарських угідь, задіяні під плодовими насадженнями (яблуневий сад) та сільськогосподарськими культурами (пшениця після попередника соняшника). За результатами аналізу грунту було встановлено, що найвища різниця за показниками, які вивчалися, виявлена по обмінному калію, рухомому фосфору, яких спостерігалося більше в грунтах, задіяних під садівництвом, як порівняти з грунтами польових сівозмін. Грунти господарства за різного сільськогосподарського використання характеризувалися нижчим вмістом гумусу. Найвища різниця концентрації хімічних металів виявлена по молібдену та кадмію, яких було більше в грунтах, задіяних під садівництвом.

Мета роботи - вивчити вплив різних видів післяжнивних сидеральних культур на показники родючості грунту. Дослідженнями передбачалося вивчити вплив вирощування післяжнивних сидератів - пшениці озимої, ячменю ярого, гороху та ріпаку озимого - на показники родючості грунту: вміст гумусу, лужногідролізованого азоту, рухомого фосфору, обмінного калію, реакцію грунтового розчину pH, гідролітичну кислотність та суму ввібраних основ. Експериментальні дослідження проводили впродовж 2018 - 2021 рр. в умовах ФГ "Зоря Василівки" Тиврівського району Вінницької області на сірих опідзолених грунтах. На варіанті без вирощування сидератів вміст гумусу становив 2,30 %. Вирощування сидератів сприяло підвищенню вмісту гумусу у грунті за ротацію сівозміни на 0,11 - 0,14 %. Найбільше зріс вміст гумусу на варіанті вирощування сидератів гороху та ріпаку озимого, а найменше - ячменю ярого. Вміст азоту лужногідролізованого на варіанті без вирощування сидератів становив 118 мг/кг. При вирощуванні сидератів вміст лужногідролізованого азоту у грунті зріс на 1,7 - 7,1 %. Найістотніше збільшився вміст лужногідролізованого азоту у грунті після вирощування сидерату гороху, а найменше - після ячменю ярого і ріпаку озимого. Концентрація рухомого фосфору на контрольному варіанті без вирощування сидератів становила 622 мг/кг та була найвищою серед усіх досліджуваних варіантів, де вирощували сидерати. На варіантах із вирощуванням сидеральних культур вміст рухомого фосфору у грунті зменшився на 16,4 - 18,0 %. Найменше зниження вмісту фосфору рухомого у грунті, порівняно з варіантом без використання сидератів, було виявлено на варіанті вирощування сидерату пшениці озимої, а найбільше зниження - на варіанті вирощування сидерату ячменю ярого. Грунт варіанту без вирощування сидерату містив калію обмінного 156 мг/кг. Вирощування сидератів сприяло підвищенню вмісту у грунті калію обмінного на 27,4 - 32,2 %. Найбільше зростання вмісту калію обмінного у грунті було встановлено на варіанті вирощування сидерату ріпаку озимого, а найменше - вирощування пшениці озимої. Реакція грунту pH на варіанті без вирощування сидератів становила 6,05 pH. Варіанти із вирощуванням сидератів відзначалися зниженням величини реакції грунтового розчину на 0,2 - 0,5 pH. Найбільше підкислення грунту спостерігається після вирощування сидерату ріпаку озимого, а найменше - після сидерату ячменю ярого. Гідролітична кислотність грунту на варіанті без вирощування сидератів та при вирощуванні сидерату пшениці озимої була однакова і становила 1,60 мг-екв./100 г. На інших варіантах вирощування сидератів, величина гідролітичної кислотності грунту зросла на 3,0 - 7,0 %. Найбільше зростання гідролітичної кислотності встановлено на варіанті вирощування сидерату ріпаку озимого, де фактична гідролітична кислотність грунту була найбільша і становила 1,72 мг-екв./100 г.