Вперше досліджено основні аспекти співвіднесення свободи та відповідальності за доби глобалізації. З'ясовано, що основним суб'єктом реалізації свободи та відповідальності є людина як особистість. Встановлено, що існування будь-яких соціальних інститутів, систем, структур і спільнот як соціальних суб'єктів обумовлене поведінкою конкретних осіб. Зроблено висновок, що відповідальність за діяльність будь-яких соціальних суб'єктів, а не лише фізичних осіб, покладається на відповідальних представників цих суб'єктів. Визначено зміст поняття глобалізації в аспекті його впливу на умови реалізації людиною її свободи. З'ясовано, що ефект глобалізації виникає за умови залежності (за виняткових обставин, але - закономірно) подальшого розвитку людської цивілізації від вчинків окремої людини. Доведено, що розуміння співвіднесення свободи та відповідальності людини на різних етапах розвитку філософської думки обумовлене особливостями комунікаційних, інституційних і соціокультурних характеристик тих епох, в які створювались відповідні історичні концепції співвіднесення свободи та відповідальності. З'ясовано, що за доби глобалізації розробка проблеми відповідальності людини визначається глибокими трансформаційними змінами у сфері комунікації, соціальних інститутів і культури, зокрема, зростанням впливу на поведінку людини механізмів масової комунікації, перманентною модернізацією соціальних інститутів і домінуванням ситуації мультикультуралізму.

Доведено, що основними шляхами реалізації людиною свободи за умов глобалізації є інституціональний, мережевий і мультикультуральний. Встановлено, що носіями інституціональних, мультикультуральних, межових відносин завжди є конкретні особи, за умов глобалізації проблема відповідальності залишається релевантною відносно цих відносин, яка залежно від шляхів реалізації свободи особистості може бути вираженою у позитивній і негативній формах.

Розглянуто проблему виникнення постковідної депресії. Окреслено основні діагностичні критерії та симптоми депресивного розладу (ДР). Вказано, що до базових симптомів належить: пригнічений настрій, втрата цікавості та відчуття задоволення від повсякденної діяльності, підвищена втомлюваність, втрата енергії та зниження активності. Проаналізовано фактори ризику, які найбільше впливають на формування депресивних розладів. До цих факторів віднесено: втрату роботи, розлучення, втрата родичів, високий рівень особистісної тривожності, стресові події в житті. Основною метою терапії пацієнтів із великим ДР - повне функціональне відновлення та повернення до преморбідного стану. Складність терапії ДР полягає у відсутності повного одужання у випадку тяжких або ускладнених форм ДР. Визначено основні емоційно-когнітивні ознаки ДР, а саме: понижений або підвищений настрій, відчуття тривоги та необгрунтована тривожність, дратівливість або прояви злості до себе або навколишніх людей, повторювані негативні думки про себе, про навколишніх і майбутнє, знижена концентрація уваги, апатія, неуважність. Одужання при депресії - це не відсутність негативних афективних симптомів, а відновлення нормального емоційного функціонування, здатність бути самим собою і переживати позитивні емоції. Метою психотерапії при депресії є зміна негативних думок, емоційного стану та настрою пацієнта.