Автор переконаний, що в Україні не тільки цілком можливе співіснування української і російської мов, а й необхідне. Підкреслено історичну обумовленість цих двох мов та вільне володіння ними більшістю населення України. Зроблено висновок, що вивчення російської мови, літератури, культури на тому рівні, який був за радянських часів поряд з поглибленим вивченням української мови, культури, літератури тільки б збагатило духовний світ українського народу.

Проаналізовано аспекти зародження та розвитку хореографічного мистецтва кримських татар у ХІХ - першій половині ХХ ст. Виявлено особливості та національні стилістичні ознаки кримськотатарського народного танцю, запропоновано його класифікацію за жанрами. Визначено специфічні ознаки кримськотатарського народносценічного танцю та діяльності професійних колективів, що працювали в цьому виді хореографії. Введено до наукового обігу нові матеріали та архівні джерела, що суттєво збагачують історію розвитку танцювальної культури краю.

Розглянуто партнерний тренаж як засіб підготовки до виконання екзерсису класичного танцю. Досліджено евритмію у мистецтві початку ХХ ст. Проаналізовано застосування засобів хореографії у профілактиці та корекції опорно-рухового апарату дітей. Обгрунтовано проблеми нотації танцювальних рухів і визначено шляхи їх вирішення. Охарактеризовано діяльність театру "Арлекін" як перший практичний досвід створення професійного театру ляльок. З'ясовано особливості розвитку черлідінгу на сучасному етапі. Вивчено танцювальні елементи у змісті навчальної програми "Фізична культура" для учнів І - ІV класів. Показано роль конкурсів у популяризації бальних танців у СРСР.

Досліджено мистецтво України в культурологічних вимірах. Розглянуто танець як засіб розкриття духовного потенціалу особистості. Обгрунтовано специфіку професійної підготовки хореографа-педагога, керівника хореографічного колективу в мистецьких навчальних закладах І - ІІ рівнів акредитації. Охарактеризовано письмові вправи як необхідну частину в програмі навчання хореографів. Проаналізовано жанрово-стилістичні особливості балету К. Данькевича "Лілея". Визначено вплив творів образотворчого мистецтва на створення хореографічних образів. З'ясовано значення репертуарної політики в хореографічному мистецтві. Вивчено особливості сольної танцювальної шоу-програми. Показано роль сучасної спортивної хореографії в аматорській творчості учнівської молоді. Здійснено ретроспективний аналіз мистецько-педагогічної діяльності керівників художніх танцювальних колективів херсонщини 1950 - 1990-х рр. Приділено увагу взаємовідносинам у парі як засобу формування естетичної культури учасників колективу бального танцю.

Розглянуто психотехніку акторського перевтілення. Приділено увагу трансформації художніх принципів класичного театру в експериментах сучасного документального театру. Вивчено ознаки акторських природних здібностей. Охарактеризовано "другий план" як одну з найскладніших категорій акторської та режисерської творчості. Досліджено естетичне значення тіла в урбанізованому просторі. Показано роль вчення К. С. Станіславського про етику та дисципліну в процесі виховання студентів акторської та режисерської спеціалізації. Проаналізовано п'ять принципів внутрішньої акторської техніки М. Чехова. Висвітлено історико-культурні умови становлення та розвитку українського музично-драматичного театру останньої третини ХІХ - початку ХХ ст. З'ясовано інноваційні жанри та форми вечорниць. Обгрунтовано імідж сучасного естрадного виконавця як засіб соціальної комунікації. Визначено вплив телебачення на естрадне мистецтво.

"Танець в Україні та світі" (2011 - 2015 рр.) - унікальний вітчизняний журнал, спеціально присвячений хореографічній культурі, створений у традиціях найкращих світових зразків подібних видань. У ньому дотримувався паритет між історичними та гостроактуальними матеріалами, портретними замальовками, репортажами з фестивалів та конкурсів тощо. Репрезентовано широкий спектр різновидів хореографії, сфер її функціонування, рідкісних та новітніх наукових досліджень із різних аспектів хореографічного мистецтва. Існуючі державні та приватні періодичні видання науково-публіцистичного спрямовання не можуть задовольнити потребу в спеціалізованому журналі танцювальної тематики в Україні.

Критика сучасного балетного театру є однією з важливих сфер художнього критичного дискурсу, що відіграє значну роль у збереженні цілісності балетознавста (ширше - хореології), дозволяючи стимулювати зацікавленість пересічних глядачів та професійної спільноти до подій танцювальної сфери, активізувати рефлективне поле щодо особливостей, шляхів та проблем розвитку танцювального мистецтва. Проведений аналіз сучасної балетної критики дозволив розглянути філософські, естетичні, біографічні, психоаналітичні, історико-художні, порівняльно-типологічні інтерпретаційні підходи. Така диференціація є досить умовною, частіше за все в межах одного критичного виступу відбувається поєднання декількох інтерпретаційних підходів, що є запорукою поглиблення сенсу твору, виявлення всього спектру його художніх особливостей, інтегрованості у мистецький та соціокультурний контекст.

Розглянуто тенденції та перспективи розвитку хореографічної освіти та мистецтва України за умов інтеграційних процесів. Приділено увагу оновленню змісту хореографічної освіти, збереженню національних традицій в сучасній танцювальній культурі України. Висвітлено історичні та мистецтвознавчі аспекти розвитку народної, класичної, бальної, сучасної хореографії.

Критика сучасного балетного театру є однією з важливих сфер художнього критичного дискурсу, що відіграє значну роль у збереженні цілісності балетознавста (ширше - хореології), дозволяючи стимулювати зацікавленість пересічних глядачів та професійної спільноти до подій танцювальної сфери, активізувати рефлективне поле щодо особливостей, шляхів та проблем розвитку танцювального мистецтва. Проведений аналіз сучасної балетної критики дозволив розглянути філософські, естетичні, біографічні, психоаналітичні, історико-художні, порівняльно-типологічні інтерпретаційні підходи. Така диференціація є досить умовною, частіше за все в межах одного критичного виступу відбувається поєднання декількох інтерпретаційних підходів, що є запорукою поглиблення сенсу твору, виявлення всього спектру його художніх особливостей, інтегрованості у мистецький та соціокультурний контекст.

Концептуалізовано становлення балетної критики в Радянській Україні у 1920 - 1930-х рр., охарактеризовано художньо-естетичні погляди російських радянських критиків балету цього періоду. Відтворено балетно-критичний поліфонізм в оцінці авангардних пошуків форми та змісту "радянської балетної вистави" 1920-х рр., з'ясовано основні аспекти балетно-критичної рефлексії на класичний танець у мовах пролеткультівських та авангардистських інтенцій у Радянській Україні 1920-х рр. Охарактеризовано погляди критиків на авангардистські експериментування в балетному театрі УСРР другої половини 1920-х рр. Відтворено панораму естетичних підходів і балетно-критичної думки щодо становлення хореодрами в рамках концепту "соцреалістичне мистецтво". Виявлено основні ознаки балетної критики другої половини 1930-х рр. як транслятора соцреалістичних принципів. Зазначено, що упродовж 1920 - 1930-х рр. балетна критика в Радянській Україні стала помітним явищем у художньо-критичному дискурсі, однак не було розроблено методологію об'єктивної фахової балетної критики та не сформовано власної школи,

З'ясовано роль критичного дискурсу у формуванні явища "радянський класичний балет". Зауважена можливість виокремити дві стратегії щодо інтерпретації класичної балетної спадщини у радянському балеті - автентичне відтворення авторської редакції (реставрація) й інтерпретація балетної вистави згідно з ідеологічними приписами партійних інстанцій. Використання класичної спадщини у владних цілях, наповнення її ідейним змістом, паритетність пізнавальної та дієвої функцій мистецтва у процесі інтерпретації спадщини, наближення балетів минулого до нового глядача, орієнтація на його інтереси (А. Луначарський, М. Ліфшиць, І. Соллертинський) - ці ракурси цілком відповідали реалістичним тенденціям у мистецтві, не заперечувалися як представниками різних дискурсів, так і правлячою елітою.

Проаналізовано науковий та критичний дискурс балету В. Гомоляки "Чорне золото" у постановці П. Вірського (1960 р.). Зазначено, що праці корифеїв українського балетознавства Ю. Станішевського та М. Загайкевич, попри фундаментальність не відтворюють увесь спектр підходів до з'ясування художньої цінності балету. Тогочасна критика дозволила виявити основні аспекти аналізу "Чорного золота". Всі рецензенти наголошують на оригінальності балетної вистави, присвяченої сучасності, де органічно поєднані академічні форми класичного та масові танці, створені за ансамблевими принципами народно-сценічного танцю.

Виявлено ключові поняття балетно-критичної діяльності О. Черепніна - виражальне та зображальне, мистецький синтез, симфонічний танець і танцдрама; основний метод - дескриптивний аналіз. Доведено, що О. Черепніним були інтерпретовані естетичні концепції Б. Кроче та екстрапольовані в поле балетної критики. У Б. Кроче естетична інтуїція як форма апріорного синтезу вписана у широкий контекст лінгвістичних і інтерпретативних технік, в О. Черепніна естетична інтуїція вписана в контекст діалектичної взаємодії різних форм танцю, в першу чергу, "симфонічного танцю" і "танцювальної драми".

"Танець в Україні та світі" (2011 - 2015 рр.) - унікальний вітчизняний журнал, спеціально присвячений хореографічній культурі, створений у традиціях найкращих світових зразків подібних видань. У ньому дотримувався паритет між історичними та гостроактуальними матеріалами, портретними замальовками, репортажами з фестивалів та конкурсів тощо. Репрезентовано широкий спектр різновидів хореографії, сфер її функціонування, рідкісних та новітніх наукових досліджень із різних аспектів хореографічного мистецтва. Існуючі державні та приватні періодичні видання науково-публіцистичного спрямовання не можуть задовольнити потребу в спеціалізованому журналі танцювальної тематики в Україні.

Концептуалізовано становлення балетної критики в Радянській Україні у 1920-1930-х рр., охарактеризовано художньо-естетичні погляди російських радянських критиків балету цього періоду, відтворено балетно-критичний поліфонізм в оцінці авангардних пошуків форми та змісту "радянської балетної вистави" 1920-х рр., з’ясовано основні аспекти балетно-критичної рефлексії на класичний танець в умовах пролеткультівських та авангардистських інтенцій в Радянській Україні 1920-х рр., охарактеризовано погляди критиків на авангардистських експериментуваннях в балетному театрі УСРР другої половини 1920-х рр., відтворено панораму естетичних підходів та балетно-критичної думки щодо становлення хореодрами в рамках концепту "соцреалістичне мистецтво", виявлено основні ознаки балетної критики другої половини 1930-х рр. як транслятора соцреалістичних принципів. Зазначено, що упродовж 1920-1930-х рр. балетна критика в Радянській Україні стала помітним явищем у художньо-критичному дискурсі, однак не було розроблено методологію об’єктивної фахової балетної критики та не сформовано власної школи.

У колективній монографії представлені результати наукових до¬сліджень, присвячених актуальним проблемам культури і мистецтва XXI століття, особливостям змін та трансформацій, що відбуваються під впливом новітніх цифрових технологій, та підвищенню ролі і значення гуманітарних знань у сучасному глобалізованому світі.