Визначено ефективність застосування дискретного плазмаферезу під час лікування побічних реакцій на протитуберкульозні препарати у хворих на туберкульоз легень. Установлено вплив цієї операції на деякі показники перекисного окиснення ліпідів.

Проведен анализ результатов многолетнего применения дискретного плазмафереза в Запорожском областном противотуберкулёзном клиническом диспансере. Оценена эффективность использования метода при устранении побочных реакций на противотуберкулёзные препараты у больных туберкулёзом. Изучено влияние этой операции на некоторые показатели оксидантно-антиоксидантной системы.

Изучены частота и характер осложнений химиотерапии туберкулёза в клинике за последние 40 лет. Установлено, что с конца 1960 до конца 1970 гг. частота побочных реакций существенно возросла, главным образом, за счет реакций аллергического типа. В 1980 годах уровень осложнений на ПТП при химиотерапии больных туберкулёзом сохранился на показателях 1970 годов, хотя заметно и возрос удельный вес реакций аллергического типа. Применение химиотерапии при новых схемах, которые были апробированы в 1990 годах и в начале ХХІ века, практически не уменьшили частоты ПДЛ при некотором нарастании осложнений аллергического генеза. Установлено, что для профилактики и устранения ПДЛ может быть эффективным применение продолжительной неспецифичной и специфической гипосенсибилизации, дискретного плазмафереза и их комбинаций.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р542-5

Рубрики:

Туберкульоз легенів

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі результатів обстеження 1 048-ми хворих на туберкульоз легень (ТБЛ) уточнено окремі питання патогенезу медикаментозної алергії, зокрема, проаналізовано стан імунної та нейроендокринної систем, перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантної системи у хворих на ТБЛ без ускладнень до специфічних засобів та з алергічними побічними реакціями до них. Розроблено систему заходів профілактики та усунення медикаментозної алергії на протитуберкульозні препарати різних груп хворих на ТБЛ (тривала неспецифічна та специфічна гіпосенсибілізація у комбінації з тривалою неспецифічною, дискретний плазмаферез у комбінації з тривалою неспецифічною гіпосенсибілізацією). Обгрунтовано нові підходи до використання імунокоригувальних засобів для лікування хворих на ТБЛ з медикаментозною алергією. Запропоновано підходи до хіміотерапії хворих на ТБЛ з супутньою виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки і патологією печінки.

Вивчено в динаміці деякі показники імунітету у 197 хворих на різні форми туберкульозу легень із побічною дією ліків, у 120 - з добрим сприйманням протитуберкульозних препаратів. Установлено, що туберкульоз легень проходить на тлі кількісних та якісних змін в Т-системі імунітету: зменшення Т-лімфоцитів за рахунок хелперної ланки та зниження здатності Т-лімфоцитів до бластоутворення на лімфоцитарний мітоген. На фоні неускладненої хіміотерапії протягом чотирьох місяців спостерігається тенденція до нормалізації показників. У хворих на туберкульоз легень із побічною дією ліків спостережено більш чіткий характер змін. Крім того, з пригніченням хелперної ланки Т-лімфоцитів суттєво підвищується супресорна ланка. Встановлено зростання активності В-системи імунітету. Нормалізація показників у цієї категорії хворих має більш повільний характер.

Цель исследования - изучение проблемы диагностики туберкулезного менингоэнцефалита в современных условиях.

З огляду на реформування медичної галузі наведено сучасний погляд на проблему належної підготовки сімейних лікарів з питань фтизіатрії у стислі терміни, що передбачено програмою. Проведено аналіз методик інтерактивного навчання, що можуть використовуватись для розв'язання цієї проблеми, та наявного досвіду їх використання у підготовці лікарів загальної практики на кафедрі фтизіатрії і пульмонології ДЗ "ЗМАПО МОЗ України".

Індекс рубрикатора НБУВ: Р54-52

Рубрики:

Фтизіологія

Шифр НБУВ: Ж100471 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За останні декілька років підходи до ведення хворих на туберкульоз значно змінились, що потребує від лікарів загальної практики - сімейної медицини більш грунтовних знань цієї патології. Наведено особливості викладання фтизіатрії лікарям загальної практики - сімейної медицини на кафедрі фтизіатрії та пульмонології. Запропоновано методики навчання, які ефективно зарекомендували себе у навчальному процесі кафедри.

Цель работы - в экспериментальном исследовании определить характер изменений состояния тиол-дисульфидной системы крыс с энцефалопатией, обусловленной влиянием комплекса противотуберкулезных препаратов для лечения химиорезистентного туберкулеза, и возможности их медикаментозной коррекции с применением адеметионина 1,4-бутандисульфоната. Исследование проведено на 30 крысах линии Wistar, которых поделили на 3 группы: 10 - интактная, 10 - контрольная (получавшие противотуберкулезные препараты), 10 - основная (которые получали противотуберкулезные препараты и адеметионин как средство коррекции токсического действия). Исследовано состояние системы глутатиона и содержание гомоцистеина и нитратиразина. Экспериментальная терапия адеметионином у крыс, получавших противотуберкулезные препараты, способствует снижению интенсивности хронического оксидативного стресса в нервной ткани. При введении адеметионина установлено оптимальное соотношение между уровнями восстановленных и окисленных тиольных групп, а также глутатиона, что свидетельствует об активной мобилизации тиолов-дисульфидных системы и нейтрализации продуктов свободнорадикального окисления. В условиях нитрозирующего и оксидативного стресса изученные средства увеличивают устойчивость нервной ткани к явлениям интоксикации. Таким образом, одним из звеньев нейропротективного эффекта адеметионина стала его способность стабилизировать тиолов-дисульфидное равновесие. Выводы: в функционировании глутатионзависимой ферментативной системы в тканях мозга крыс, получавших противотуберкулезные препараты, зарегистрировано снижение активности глутатион S-трансферазы, глутатионпероксидазы и глутатионредуктазы в 2,0, 1,7 и 2,4 раза соответственно. В условиях терапии адеметионином отмечено увеличение восстановленных промежуточных тиолов-дисульфидных системы - SH-группы в 1,7 раза, повышение уровня восстановленного глутатиона в 1,9 раза на фоне достоверного снижения содержания его окисленной формы в 1,4 раза. Применение адеметионина приводило к снижению содержания в тканях мозга потенциально нейротоксических соединений - нитротирозина и гомоцистеина в 1,4 и 1,5 раза, что увеличивает устойчивость нервной ткани к явлениям интоксикации.