Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(5)6

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі залучення даних соціологічного опитування українського населення Румунії подано об'єктивну картину сучасного стану української меншини в Румунії, перспектив її подальшого етнокультурного розвитку. Проаналізовано питання законодавчого забезпечення прав національних меншин у країні, зокрема, освітніх, культурно-інформаційних запитів, створення національно-культурних організацій. Висвітлено етнічне оточення українців Румунії, релігійну ситуацію у місцях їх компактного мешкання, а також матеріальний стан.

Зазначено, що політична свідомість українських громадян надзвичайно інертна, величезний вплив на неї має так званий психологічний чинник, що був одним з найважливіших факторів суспільно-політичного життя у тоталітарному суспільстві, більше того, саме він визначає шлях і буття суспільства у посттоталітарній фазі його існування. Проаналізовано шляхи формування та пояснено явище психологічного чинника, розглянуто його вплив на політичну активність громадян України, висвітлено основні психологічні риси, які є підгрунтям комплексу тоталітаризму та обумовлюють перебіг суспільно-політичних процесів у сучасній Україні.

На підставі широкого кола архівних джерел Владивостока, Хабаровська, Томська та Києва досліджено процес заселення українцями Далекосхідного регіону у перші роки після його включення до складу Російської імперії (1858 - 1869 рр.), за часів Столипінської аграрної реформи, а також радянського періоду. Обговорено соціологічні, історичні, політико-правові, національно-культурні та мовні проблеми української діаспори на Далекому Сході.

На основе широкого круга архивных источников Владивостока, Хабаровска, Томска и Киева исследован процесс заселения украинцами Дальневосточного региона в первые годы после его включения в состав Российской империи (1858 - 1869 гг.), во времена Столыпинской аграрной реформы, а также советского периода. Обсуждены социологические, исторические, политико-правовые, национально-культурные и языковые проблемы украинской диаспоры на Дальнем Востоке.

На підставі вивчення значної джерельної бази висвітлено історію українських поселень на Далекому Сході (на прикладі Зеленого Клину та Маньчжурії) від початку їх формування до сьогодення. На підставі використання етносоціологічних підходів розкрито проблеми інтеграції українців у нове суспільство, сучасний стан і перспективи етнокультурного розвитку українців на Далекому Сході. Охарактеризовано громадсько-політичне життя діаспори. Здійснено політико-правовий аналіз актуальних законодавчих та нормативних актів, що регулюють етнонаціональні процеси у Російській Федерації.

Висвітлено досвід співпраці України з діаспорою Росії, Румунії, Угорщини, Словаччини, Болгарії та Польщі з урахуванням міжнародної нормативно-правової бази захисту прав осіб - національних меншин. Проаналізовано становлення і розвиток взаємин України з діаспорою.

Освещен опыт сотрудничества Украины с диаспорой России, Румынии, Венгрии, Словаккии, Болгарии и Польши сквозь призму международной нормативно-правовой базы защиты прав лиц - национальных меньшинств. Проанализированы становление и развитие взаимоотношений Украины с диаспорой.

Висвітлено проблеми феномену української діаспори. Розглянуто питання історичного розвитку та правового становища українців у ряді держав поселення, а також їх взаємозв'язок з Україною. Проаналізовано законодавче забезпечення прав національних меншин у Румунії, а також прав українців, що проживають у даному регіоні, на свободу думки, совісті та створення національно-культурних організацій.

Освещены проблемы феномена украинской диаспоры. Рассмотрены вопросы исторического развития и правового положения украинцев в ряде государств поселения, а также их взаимосвязь с Украиной. Проанализировано законодательное обеспечение прав национальных меньшин в Румынии, а также прав украинцев, проживающих в данном регионе, на свободу мысли, совести и создание национально-культурных организаций.

На широкій джерельній базі висвітлено теоретико-методологічні проблеми феномену української діаспори, викладено деякі питання історичного розвитку, соціально-економічного та правового становища українців у державах поселення, встановлено їх взаємозв'язок з Україною. Зроблено огляд становлення міжнародної нормативно-правової бази (НПБ) захисту прав осіб, які належать до національних меншин. Проаналізовано сучасний стан НПБ і інституціонально-функціонального забезпечення співробітництва української держави з закордонним українством.

На основе обобщения обширной базы источниковосвещены теоретико-методологические проблемы феномена украинской диаспоры, изложены некоторые вопросы исторического развития, социально-экономического и правового положения украинцев в государствах поселения, установлена их взаимосвязь с Украиной. Сделан обзор становления международной нормативно-правовой базы (НПБ) защиты прав национальных меньшинств. Проанализировано современное состояние НПБ и институционально-функционального обеспечения сотрудничества украинского государства с заграничным украинством.

Розглянуто структуру українського етносу та особливості його взаємодії з навколишнім середовищем. Проведено дослідження закордонного українства як історичного та соціального феномену. Встановлено причини виникнення української еміграції та розглянуто її основні етапи. Проаналізовано співвідношення між категоріями "закордонне українство" - "українська діаспора". Наведено характеристику автохтонних українських спільнот у пострадянських державах та країнах Східної Європи. Розглянуто чисельність, проблеми становлення, організацію, громадсько-культурне життя та перспективи розвитку західної та східної української діаспори. З'ясовано основні причини та напрями сучасних міграційних потоків з України. Охарактеризовано кваліфікаційний склад та освітній рівень трудових мігрантів, розглянуто проблеми їх інтеграції у суспільне життя країн перебування та взаємодію з давнішніми українськими поселенцями. Встановлено правовий статус закордонних українців. Досліджено історію розвитку системи міжнародного захисту прав національних меншин. Висвітлено проблеми їх расової дискримінації у політичній, економічній та культурній сферах. Розглянуто особливості формування та реалізації державної політики України щодо закордонного українства.

Рассмотрена структура украинского этноса и особенности его взаимодействия с окружающей средой. Проведено исследование зарубежного украинства как исторического и социального феномена. Установлены причины возникновения украинской эммиграции и рассмотрены ее основные этапы. Проанализировано соотношени между категориями "зарубежное украинство" - "украинская диаспора". Приведена характеристика автохтонных украинских сообществ в постсоветских государствах и странах Восточной Европы. Рассмотрена численность, проблемы становления, организация, общественно-культурная жизнь и перспективы развития западной и восточной украинской диаспоры. Установлены причины и направления современных миграционных потоков из Украины. Охарактеризован квалификационный состав и образовательный уровень трудовых мигрантов, рассмотрены проблемы их интеграции в общественную жизнь стран пребывания и вопросы взаимодействия с давними украинскими поселенцами. Установлен правовой статус зарубежных украинцев. Исследована история развития системы международной защиты прав национальных меньшинств. Освещены проблемы их расовой дискриминации в политической, экономической и культурной сферах. Рассмотрены особенности формирования и реализации государственной политики Украины относительно зарубежного украинства.

На підставі вивчення широкої джерельної бази комплексно розглянуто процес формування українських поселень на Далекому Сході (на прикладі Зеленого Клину та Маньчжурії) від початку їх формування до нинішнього часу. З використанням історичних, соціологічних та міждисциплінарних методів розкрито проблеми інтеграції українців у нове суспільство, особливості етнонаціонального самовиявлення далекосхідних українців у різні історичні періоди, сучасний стан та перспективи їх етнокультурного розвитку. Надано характеристику громадсько-політичного життя діаспори. Здійснено політико-правовий аналіз актуальних законодавчих та нормативних актів, що регулюють етнонаціональні процеси в Російській Федерації, зібрано й систематизовано емпіричний матеріал про сучасні етнонаціональні процеси в регіоні через призму визначених аспектів проблеми, наведено практичні рекомендації щодо удосконалення державної політики України стосовно "східної української діаспори".

Висвітлено теоретичні засади етносоціології. Розкрито загальнонаціональні закономірності та регіональні особливості формування української етнонації. Проаналізовано етнонаціональну структуру українського суспільства, етнонаціональні ситуації у поліетнічних регіонах країни, проблеми етнічної історії національних меншин, а також процеси етнічного відродження та міграції населення незалежної України.

Розглянуто феномен закордонного українства як наукову проблему державної політики. Висвітлено шляхи й етапи формування української закордонної громади в історичному та політико-правовому вимірі. Проаналізовано основні механізми формування та здійснення державної політики історичної батьківщини щодо співвітчизників за кордоном на прикладі країн Центральної та Східної Європи, а також колишнього СРСР. Встановлено, що сучасну закордонну українську громаду умовно можна розділити на три складові: східна українська діаспора, західна українська діаспора та громадяни України, які постійно або тривало проживають поза межами України. Зазначено, що факт відриву від історичної батьківщини не за власним бажанням, а внаслідок перегляду та зміни державних кордонів позначився на самоусвідомленні та дещо відмінній психології діаспорного буття цієї категорії осіб. Співпраця з ними, сприяння реалізації їх освітніх, культурних та інформаційних прав має стати одним з пріоритетів державної етнополітики України.

В контексті сучасних завдань щодо оновлення ефективності державного управління, економіки та публічної служби обгрунтовано структуру інноваційної діяльності в органі публічної влади на підставі використання системного та системно-діяльнісного підходів, визнаних положень, нових напрацювань в теорії та практиці інновацій, зокрема в публічному управлінні. Інноваційну діяльність розглянуто як систему, яка поєднує мінімально необхідну та достатню кількість основних внутрішніх (інноваційний та управлінський процеси, ресурси, можливості, основні види та способи їх супроводу) та зовнішніх (публічно-управлінську практику та науку, передумови, ресурси, можливості, види та способи супроводу, зв'язки) складових. Їх структуровано за функціями управління, здійснення та забезпечення інноваційного процесу в органі публічної влади з використанням внутрішніх і зовнішніх ресурсів, можливостей, видів і способів супроводу.

Висвітлено становлення, сутність та структуру суспільного інституту соціальної політики, наголошено на важливості його адаптації до стандартів ЄС. Проаналізовано новітні стратегії зайнятості на ринку праці України. Розглянуто сучасні тенденції та стратегії зайнятості населення на ринку праці, а також міжнародні стратегії розвитку ринку праці. Досліджено соціальний діалог (СД) у системі європейського врядування. Висвітлено стандарти європейського СД в соціогуманітарній сфері. Обгрунтовано становлення інституту СД в Україні. З'ясовано передумови модернізації системи соціального захисту населення. Охарактеризовано пенсійну систему як складову соціальної безпеки суспільства. Визначено теоретичні домінанти побудови та реформування пенсійної системи. Вивчено сучасний стан і проблеми вітчизняної пенсійної системи. Узагальнено досвід розвитку та гармонізації пенсійних систем зарубіжних країн. Проаналізовано питання формування активної політики доходів та добробуту населення як економічної основи самореалізації особистості протягом усього життя. Визначено основні напрями удосконалення системи соціального захисту з метою її адаптації до демографічних змін. Показано роль культури в розвитку сучасного суспільства. Обгрунтовано значення культурної політики як ресурсу модернізаційної стратегії Української держави. Досліджено ідентичність як соціокультурний феномен і чинник соціального розвитку.

Проведено концептуальний аналіз стратегічних рішень як інструменту оптимізації державно-управлінської діяльності. На підставі цього виділено рівні стратегічних рішень в організації, що виступають важливим інструментом реалізації універсальної технології підготовки та прийняття управлінських рішень. Розроблено "каркас" технології реалізації стратегічних рішень у діяльності органів державної влади, яка включає: постановку проблеми й вироблення керуючого впливу; реалізацію технології шляхом передавання частки повноважень від керівника підлеглим; абсолютизацію рішень, на прийняття яких уповноважені керівники державно-управлінських інституцій.

Наведено близько 1 000 термінів, що стосуються публічного управління - діяльності, пов'язаної з реалізацією державної політики в різних сферах суспільного життя через системи органів публічного врядування, суб'єктів громадянського суспільства, фізичних осіб.

На прикладі України висвітлено сутність та особливості формування й розвитку найпоширеніших колективних ідентичностей - родової, регіональної, соціоекономічної, релігійної, етнічної, національної. Особливу увагу приділено аналізові етнічної, релігійної та національної ідентичностей, які відіграють головну роль у становленні самобутності та суб'єктності українського суспільства та Української держави. Порушено проблеми подолання конфлікту ідентичностей у системі пріоритетів соціогуманітарного розвитку України.