Обгрунтовано фундаментальну значимість класичної історико-філософської спадщини для сучасного розв'язання проблеми індивідуальної свободи. Показано, що свобода особистості завжди є свободою вибору індивіда. Зазначено, що вибір є критеріальним показником і визначником особистісної свободи та міри. Визначено роль "творчості свободи" як її сутнісної інтенції. Обгрунтовано, що сучасна історико-філософська теорія дає змогу визначити діяльнісний аспект творчості свободи. Доведено, що свобода іманентна людині, а людина як особистість - це, насамперед, вибір. Свобода особистості є проблемою самореалізації індивіда засобами вибору його світоглядної та життєвої позиції в ситуації "екзистенційної напруги" та діяльнісної справності, спрямованої на творчість свободи.

Доведено, що найбільш важливим завданням аксіології є визначення основних орієнтирів буття людини в усіх ціннісних вимірах і впливах - соціальному, світоглядному, культурному та науковому. Зазначено, що сьогодні наявною є криза цінностей, яка виразно являє себе, зокрема, у рисах гіпертрофованого урбанізму: соціальної атомізації й наростання в людей почуття психологічної деструкції за умов послаблення родових і сімейних зв'язків, скорочення тривалості життя міського населення, виникнення феномену масових психічних епідемій. Наголошено, що проблема масового культурного знеособлення, виклики та загрози, які несе сучасна цивілізація неповторній людській індивідуальності, актуалізують фундаментальну роль аксіології. Відзначено, що на запитання "звідки беруться нові норми і цінності" очевидно, повинна бути дана відповідь: "з культури", з соціокультурного оточення (під цінностями у класичній філософії розуміють акти переживання, симпатії, антипатії тощо).

Показано, что наиболее важной задачей аксиологии является определение основных ориентиров бытия человека во всех ценностных измерениях и воздействиях - социальном, мировоззренческом, культурном и научном. Отмечено, что сегодня налицо кризис ценностей, который выразительно представляет себя, в частности, в чертах гипертрофированного урбанизма: социальной атомизации и нарастании у людей чувства психологической деструкции в условиях ослабления родовых и семейных связей, сокращении продолжительности жизни городского населения, возникновении феномена массовых психических эпидемий. Отмечено, что проблема массового культурного обезличивания, вызовы и угрозы, которые несет современная цивилизация неповторимой человеческой индивидуальности, актуализируют фундаментальную роль аксиологии. Утверждается, что на вопрос "откуда берутся новые нормы и ценности" очевидно, должен быть дан ответ: "из культуры", из социокультурного окружения (под ценностями в классической философии понимают акты переживания, симпатии, антипатии и др.).

It is known that the problem of human, his liberty, his existence, gills a pivotal place in the modern philosophical discourse. The system of values has become the main reason of actualization of this subject area at the beginning of XXI century. In due course objective, historical, ideological, cultural and other challenges paved the way for the birth of axiology as a science. For new paradigm possesses new norms and values. What is their origin? The answer: cultural, the socio-cultural ambient and etc. Paradigm is a theoretical side of a particular scientific practice, which exists as a system of ideas, norms and values of human being. Modern civilization carries threats and losses of "blossoming diversity of culture". The feeling of this hazard passes deeply through the whole spiritual human life. Therefore, for the modern philosophy, the main factor is substantiation of eternal values and acknowledgement of the main reference points in all without exceptions value measurements and influences.

Зазначено, що сучасна цивілізація несе загрозу втрати людиною свого життя, своєї свободи та культури. Підкреслено важливість для сьогодення "феноменологічного" розуміння дійсності, осмислення самої "проблеми" людини. Наголошено на тому, що володіння людиною свободою волі, свободою вибору самої себе - це те, що потрібно їй як особистості. Доведено, що свобода - це найважливіша умова, що забезпечує не тільки гідне життя людини, але і динаміку її культури, свідомих цілей і прагнень. Показано, що свобода, як "вища цінність" має багато вимірів, але вона завжди пов'язана із культурою як системою цінностей, яка є сферою свободи та відповідальності. Зазначено, що коли свобода покладається людиною як мета, то вона стає цінністю, що вибирається індивідом при всій своїй зовнішній даності. Наголошено на тому що важливим аспектом проблеми свободи є духовна свобода, яка може бути обмежена зовнішньою необхідністю, але вона ніколи не зникає, оскільки є невід'ємною від особистості. Підкреслено, що як вища цінність, свобода набула особливої гостроти сьогодні, в епоху дефіциту духовності, тому цілепокладання свободи є найважливішою умовою, що забезпечить динаміку культури нації та конкретної особистості. Свободу визначено як основну константу загальнолюдської культури і мети духовного самовизначення.