На підставі результатів комплексного вивчення джерел і літератури досліджено маловідомі аспекти початкового періоду Великої Вітчизняної війни на Півдні України. Розкрито процес переведення регіону в режим воєнної економіки. Висвітлено труднощі мобілізації людських і матеріальних ресурсів. Показано морально-психологічний стан, політичні настрої місцевих мешканців, що існували на початку вторгнення гітлерівських військ на територію УРСР у 1942 р. Проаналізовано здобутки та втрати, спричинені евакуацією населення, промислових і сільськогосподарських підприємств у тилові райони СРСР. Наведено факти дезертирства особового складу Червоної Армії, що мали місце в період оборони Півдня України. У контексті настроїв рядових солдатів і командирів з'ясовано причини добровільної здачі в полон бійців, поширення колабораціонізму на початку війни. Висвітлено масштаби та головні напрямки співпраці населення з німецько-румунською владою, роль колаборантів у нарощуванні військово-економічного потенціалу окупантів.

Проаналізовано початковий період німецько-радянської війни на основі значної джерельної бази, мобілізаційні заходи та евакуацію народного господарства з південних областей України в 1941 р. Розкрито причини добровільної здачі в полон військовослужбовців, поширення колабораціонізму. Висвітлено масштаби та головні напрямки співробітництва населення з німецько-румунською владою, роль колаборантів у нарощуванні військово-економічного потенціалу окупантів.

Проанализированы начальный период немецко-советской войны на основе значительной архивной базы, мобилизационные мероприятия и эвакуация народного хозяйства с южных областей Украины в 1941 г. Раскрыты причины добровольной сдачи в плен военнослужащих, распространения коллаборационизма. Освещены масштабы и главные направления сотрудничества населения с немецко-румынской властью, роль коллаборантов в наращивании военно-экономического потенциала оккупантов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(0)621

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж73715 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - розкрити процес залучення пропагандистів із середовища примусових працівників, радянських військовополонених, штатних службовців окупаційного апарату та спроби їх використання нацистською владою шляхом усної агітації серед населення, створення пропагандистських фото- й кіноматеріалів за їх допомогою. Методологія дослідження грунтується на принципах історизму, науковості, антропоцентризму. Для висвітлення проблеми застосовано методи історіографічного аналізу, історико-генетичний і проблемно-хронологічний. На основі неопублікованих документів галузевого архіву Служби безпеки України, повідомлень окупаційної преси проаналізовано залучення, підготовку й ефективність використання агітаторів в усній пропаганді в період вербувальних кампаній із набору робочої сили до Третього Райху. Уперше детально висвітлено хід організації та перебіг "екскурсій" (як форми пропаганди) для населення з України до "гітлерівської Європи" впродовж 1943 р., визначено та стисло охарактеризовано склад учасників таких вояжів. Розкрито мету, механізм підготовки пропагандистських фото- та кіноматеріалів нацистськими спецслужбами, внесок в їх створення безпосередніх учасників із Миколаївщини та інших окупованих регіонів СРСР упродовж 1943 - 1944 рр. Введено до наукового обігу фото М. Ползунова - бургомістра Миколаєва, голови спеціальної групи екскурсантів. Висновки: нацистське керівництво мало далекосяжні наміри з ідеологічної обробки та використання пропагандистів із середовища лояльних до "нових визволителів" категорій населення. Про це свідчить докладання чималих зусиль і ресурсів для створення спеціальних таборів із підготовки агітаторів, проведення екскурсій для ретельно відібраних учасників з окупованої частини СРСР містами Європи, розробка масштабних маніпуляцій за їх участі зі створенням фото- та кіноматеріалів під контролем спецслужб Третього Райху. Такі пропагандистські заходи мали певний вплив на частину населення під час вербувальних кампаній із набору робочої сили до Німеччини в період 1942 - початку 1943 рр. та позначилися на лояльному ставленні окремих мешканців до окупаційної адміністрації. Їх було розраховано на довгострокову перспективу за умови продовження бойових дій, проте вигнання нацистських загарбників з України й капітуляція Німеччини у Другій світовій війні унеможливили повну реалізацію таких планів.

Проаналізовано інформативний потенціал приватної кореспонденції та світлин примусових працівників з Миколаївщини, визначено перспективу використання цих джерел для дослідження історії їх повсякденного життя на території Третього рейху та окупованої Європи під час Другої світової війни. Підкреслено, що епістолярна спадщина та фотодокументи "остарбайтерів" з колекції Державного архіву Миколаївської області вперше стали предметом джерелознавчих досліджень. З'ясовано, що матеріали листування містять детальну ретроспективну інформацію, що дозволяє дослідити особливості примусової праці "східних робітників" на об'єктах військово-промислового комплексу, в державних установах та організаціях, у приватних господарствах населення країн, до яких було депортовано цивільне населення з досліджуваного регіону.

На основі неопублікованих архівних документів особового походження (фільтраційні справи та спогади репатріантів) досліджуються основні причини ув'язнення цивільних примусових працівників Південної України у концтаборах Третього рейху та їх повсякдення в умовах рабської праці. У підсумку автор дійшов висновків, що основними причинами втрати статусу "цивільний працівник" і як наслідок - ув'язнення остарбайтерів у концтаборах стали: належність у минулому до комуністичної партії, наявність близьких родичів - радянських активістів; антинацистська політична активність (участь у підпільних групах, усна агітація тощо); невдалі спроби індивідуальних або колективних втеч; зухвала поведінка чи індивідуальна непокора моральному та фізичному приниженню (побиття майстрів, охоронців); системні крадіжки продуктових товарів, речей та ін. Спогади очевидців розкривають антилюдський режим утримання та експлуатації бранців у найбільш сумновідомих нацистських концтаборах, масові вбивства, смертність серед людей через виснаження, хвороби, а також містять історії успішного порятунку уціліли.

Мета дослідження - висвітлити нетиповий досвід роботи жінок із Миколаївщини та Херсонщини в 1943 - 1945 рр. на території орденсбургу Крессінзеє. Методологія базується на принципах історизму, науковості, антропоцентризму. Для висвітлення проблеми застосовано методи історіографічного та джерельного аналізу, історико-генетичний і проблемно-хронологічний. Уперше досліджено факт залучення працівниць зі Сходу до роботи в одному із трьох "орденських замків" - партійних навчальних закладів для нацистської молоді, на території якого під час Другої світової війни розміщувалась школа Адольфа Гітлера. Висвітлено атипове повсякденна українських остарбайтерок, з'ясовано прізвища та місця проживання частини працівниць, більшість з яких добровільно зголосилися на роботу до Третього Райху. Введено до наукового обігу приватні листи досліджуваної групи репатріанток, деякі фото, трофейні документи. Висновки: на основі архівних документів з'ясовано, що обставини транспортування до місця призначення, умови роботи, життя й дозвілля, якість харчування та забезпечення одягом цієї категорії працівниць були значно кращими, ніж у переважної більшості наших співгромадян, які важко трудилися на об'єктах військово-промислового комплексу чи у сільському господарстві нацистської Німеччини і країн-сателітів. Таке нетипове повсякдення можна пояснити певною мірою добровільністю виїзду та, вочевидь, статусом елітного закладу, де навіть працівниці "зі Сходу" мали виглядати пристойно і працювати в належних умовах. Факт залучення до роботи в "орденському замку" саме східних працівниць, а не корінних німкень або представниць західноєвропейських народів, сам по собі унікальний.