Розглянуто аспекти відображення поняття домівки в національно-мовних картинах світу: українській, російській, англійській та італійській мовах. Дослідження української лексеми "хата" засвідчує її часткову еквівалентність, а отже етнічну автентичність, доводить необхідність застосування в її лінгвістичному аналізі фонових культурних знань, які дозволяють розкрити національно-культурну специфіку та змістове наповнення даної лексеми.

Рассмотрены аспекты отображения понятия дома в национально-языковых картинах мира: украинском, русском, английском и итальянском языках. Исследование украинской лексемы "изба" свидетельствует о ее частичной эквивалентности, а значит этничной автентичности, доказывает необходимость применения в ее лингвистическом анализе фоновых культурных знаний, которые позволяют раскрыть национально-культурную специфику и содержательное наполнение данной лексемы.

Проведено контрастивне вивчення етнічних особливостей концептуалізації дійсності, об'єктивованих у культурно маркованих одиницях лексико-фразеологічного рівня, що утворюють відповідні фрагменти української, російської, англійської й італійської національно-мовних картин світу. Проаналізовано лексичні та фразеологічні одиниці, які містять у своїй семантиці національно-культурний компонент, репрезентують різні складові явища концептуалізації та багатовимірно характеризують людину як єдність фізичного, соматичного та духовного начал, демонструють ідіоетнічні риси ментальності носіїв досліджуваних лінгвокультур. З'ясовано, що національно-специфічні особливості певної лінгвокультури, що втілюються у типових рисах ментальності її носів, реалізуються різними групами культурно маркованих лексичних одиниць, поєднаних тезаурусними зв'язками. На підставі дослідження етнічних особливостей процесу концептуалізації зроблено висновок, що лексико-фразеологічний рівень як пріоритетний в експлікуванні культурно детермінованих феноменів презентує явище концептуалізації в цілісному та нерозчленованому вигляді, хоча різні групи культурно забарвлених лексем можуть бути більшою мірою співвіднесені з певним видом концептуалізації (сенсорно-рецептивною, логіко-поняттєвою, емоційно-оцінною або морально-ціннісною). На підставі вивчення етноспецифічних номенів, що не утворюють онтологічної системи на вербально-семантичному рівні мовної особистості, зроблено висновок про їх єдність на тезаурусному рівні через належність до концептуального простору етнічної культури.

Викладено основи знань про мову та мовознавство. Охарактеризовано співвідношення мови й мовлення. Розглянуто мовлення як об'єкт вивчення сучасних мовознавчих дисциплін. Розкрито суспільну природу мови та мовної діяльності. Висвітлено гіпотезу мовної відносності Сепіра - Уорфа. Обгрунтовано унілатеральну та білатеральну теорії мовного знака. Приділено увагу фонетичній, морфологічній та лексичній системам мови.

Мета роботи - дослідити мікобіоту звичайного (ГКЛ) і вологостійкого (ГКЛВ) гіпсокартону двох типів та надати її екологічну характеристику. Мікроскопічні гриби виділяли з використанням способу моделювання впливу на гіпсокартон вологого повітря та безпосередньо води, а також за методами серійних розведень і прямого посіву на агаризовані поживні середовища. Аналіз мікобіоти гіпсокартону різних типів проведено з використанням методів кількісної екології. Вперше охарактеризовано мікобіоту звичайного і вологостійкого гіпсокартону та проведено її порівняння. За результатами моделювання впливу на гіпсокартон вологого повітря та безпосередньо води встановлено, що за дії підвищеної відносної вологості повітря (вище 90 %) розвивались види родів Aspergillus, Chaetomium, Dicyma, Pіnicillium. Прямий вплив води сприяв розвитку Alternaria, Cladosporium і Stachybotrys. Найвищу подібність мікобіоти встановлено для зразків гіпсокартону виробництва 2010 р. Найвище видове різноманіття мікроскопічних грибів встановлено для ГКЛВ 2010, що було вдвічі вищим, ніж для ГКЛ 2005; загальна кількість видів також була втричі більшою. З поверхонь картону та гіпсу виділено більше 50-ти видів мікроміцетів, серед яких на картоні гіпсокартону частіше траплялись A. flavipes, C. globosum, D. aurea, T. viride, а на гіпсовому осерді - A. chlamydosopra, A. infectoria, C. cladosporioides, S. chartarum.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е40*872 + Н312.32

Рубрики:

Загальна мікробіологія

Гіпсові вироби

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е40*873

Рубрики:

Загальна мікробіологія

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На сьогоднішній день відзначається погіршення мікологічного стану приміщень із внутрішнім оздобленням сучасними синтетичними матеріалами, серед яких значним попитом користується гіпсокартон. Мета роботи - встановити види, які є специфічними для гіпсокартону і пошкоджують його в умовах експлуатації. Мікроскопічні гриби виділяли зі зразків гіпсокартону та повітря в житлових приміщеннях, що мали ознаки надмірного зволоження, та офісних приміщеннях без ознак потрапляння вологи. Виділення грибів здійснено методами накопичувальної культури та серійних розведень на агаризовані живильні середовища. Розраховували частоту трапляння видів грибів для мікобіот окремих приміщень. Досліджено мікобіоту гіпсокартонних конструкцій у приміщеннях різного призначення, вона була представлена 25 видами мікроскопічних грибів, що належали до 12 родів відділу Ascomycota. Виявлено, що кількість видів мікроскопічних грибів-контамінантів гіпсокартону в умовах надмірного зволоження приміщень значно перевищує такий показник для приміщень без ознак потрапляння вологи. З'ясовано, що в кліматичних умовах м. Києва основними контамінантами гіпсокартонних конструкцій є види Stachybotrys chartarum, Aspergillus niger, A. sydowii, A. versicolor, A. ustus і Sarocladium strictum, які становлять небезпеку для здоров'я та життя людей і теплокровних тварин.

Вивчено особливості видового складу мікроскопічних грибів-контамінантів гіпсокартону, їх фізіологічні властивості та стійкість до біоцидних препаратів. Встановлено, що мікобіоту гіпсокартонних конструкцій житлових приміщень представлено 25 видами 12 родів відділу Ascomycota. Виділено, охарактеризовано і проведено порівняння мікобіоти звичайного і вологостійкого гіпсокартону, який ще не експлуатувався. З поверхонь гіпсокартону виділено більше 50 видів мікроміцетів, серед яких на картоні частіше траплялись Aspergillus flavipes,Chaetomium globosum, Dicyma aurea, Trichoderma viride, на гіпсовому осерді - Alternaria chlamydosopra, A. infectoria, Cladosporium cladosporioides, Stachybotrys chartarum. За умов підвищеної вологості повітря гіпсокартон не є грибостійким, не характеризується фунгістатичною і фунгіцидною дією (за ГОСТ 9.048-89 бал грибостійкості 4-5). Показано зменшення інтенсивності розвитку міцелію від поверхні до внутрішніх шарів гіпсового осердя. На основі фізіологічних особливостей мікроміцети-контамінанти гіпсокартону розподілено на дві групи: первинні контамінанти - конкурентоздатні види з високою швидкістю росту, що знаходяться у матеріалі та на його поверхні (S. chartarum і Chaetomium spp.); та вторинні - види з високою здатністю метаболізувати субстрат, що розвиваються на матеріалі та трапляються у повітрі (види родів Acremonium, Aspergillus, Cladosporium, Penicillium, Trichoderma тощо). Встановлено антифунгальну дію на мікроміцети-контамінанти гіпсокартону препаратів Biotol, Sanitol, Royal Flo, Triora. Найдієвішим з них був Biotol з додаванням 0,1% ЕДТА, меншою активністю характеризувався Sanitol, який належить до класу четвертинно-амонійних сполук, що є менш токсичними і рекомендованими для застосування у приміщеннях.

У мультимовному юридичному словнику з опорою на терміни рим¬ського права в діахронному вимірі подаються відомості про сучасні юридичні терміни, наводяться відповідники термінопонять римського права англійською, французькою та українською мовами.