Побудовано тривимірну модель верхньої та середньої кори Корсунь-Новомиргородського плутону і Новоукраїнського масиву з використанням карт аномального магнітного поля масштабу 1:200 000, даних гравітаційного моделювання і ГСЗ. Характерна риса Корсунь-Новомиргородського плутону поряд з прямонамагніченими утвореннями габро-анортозитового комплексу - широкий розвиток порід цього комплексу з оберненою намагніченістю, що свідчить про їх багатофазне утворення. Виявлено асиметрію у розподілі магнітних утворень плутону та глибинної будови кори відносно трансрегіональної зони розсуву Херсон - Смоленськ. За даними детальних магнітних карт магнітну модель плутону доповнено напівкільцевими структурами, які підкреслюють індивідуальність розвитку кожного з масивів в його складі та які розглянуто як прототектонічні розломи, зумовлені багатофазним формуванням плутону. Новоукраїнський масив характеризується розвитком порід різної інтенсивності, намагнічених за напрямком сучасного магнітного поля. Формування масиву тісно пов'язане з великими глибинними зонами розломів і трансрегіональною зоною розсуву Херсон - Смоленськ, які утворюють вузол перетинання в основі кори. Проаналізовано структурне положення великих дайкових поясів долеритів регіону. Показано, що вони формувались у період між становленням Новоукраїнського масиву і Корсунь-Новомиргородського плутону.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д390(45УКР)51 + Д453(45УКР)1

Рубрики:

Структурна геологія

Горючі корисні копалини.Бітуми

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано теплові та магнітні моделі земної кори спільно з швидкісними моделями та іншою різнобічною геологічною інформацією і на цій основі зроблено висновок, що архітектуру і розвиток Донбасу як складової частини пізньопалеозойського внутрішньократонного Прип'ятсько-Дніпровсько-Донецького палеорифту визначили склад і будова докембрійської земної кори, система дорифтових порушень, з одного боку, та геодинамічні процеси, які проходили в оточуючих кратон палеоокеанах (Уральському, Палео- та Мезотетісі), з іншого. Утворення рифту супроводжувалось розтягуванням та нагріванням літосфери, внутрішньократонним магматизмом, зміною структури й складу земної кори, переміщенням і розворотом її окремих блоків, деформаціями зсуву, формуванням осадкового басейну. В пізньому тріасі - ранній юрі напрямок рухів змінився. Регіональне стискання в мезо-кайнозої супроводжувалось зсувними переміщеннями та утворенням зон локальних розтягувань.

Предметом обсуждения являются магнитные модели верхней и нижней частей земной коры восточной части Волынского и запада Росинско-Тикичского блоков Украинского щита и их анализ совместно с данными о глубинном строении коры в сочетании с детальным изучением разноранговых разломов применительно к исследованию зоны сочленения этих крупных блоков. Полученные результаты позволили охарактеризовать особенности поверхностных и глубинных магнитных неоднородностей этих блоков и зоны их сочленения, выделить основные системы нарушений и установить некоторые связи состава и строения верхней и нижней частей земной коры. Сочленение Волынского и Росинско-Тикичского блоков происходило по широкой многократно активизированной меридиональной зоне, ограниченной Вильшанским разломом на западе и Виленским - на востоке. Она, вероятно, существовала уже до формирования виленской и кочеровской свит тетеревской серии, а теперь эта зона погребена под так называемым Кочеровским синклинорием, который фиксирует ее ширину.

Наведено узагальнення результатів вивчення глибинної будови Українського щита з використанням даних інтерпретації нових і переінтерпретації попередніх сейсмічних матеріалів ГСЗ, тривимірних магнітних моделей земної кори та їх сумісного аналізу з густинними та швидкісними моделями. Прогнозовано склад нижньої частини кори великих тектонічних одиниць щита. Підкреслено, що у межах міжмегаблокових шовних зон, як правило, порушений зв'язок приповерхневих і глибинних структур.

Розглянуто кінематичні особливості розломів докембрійського фундаменту волино-подільської частини Східноєвропейської платформи. Етапи деформації земної кори у венді та фанерозої встановлено за тектонофізичними даними.

У результаті спільного аналізу аномального магнітного та залишкового гравітаційного (звільненого від впливу водного й осадового шарів) полів побудовано схему розломів консолідованої кори північно-західного шельфу Чорного моря. Це дало змогу класифікувати розломи, виділити їх системи, в тому числі систему, яка формує сучасну межу Східноєвропейської платформи. З аналізу просторового розподілу встановлених систем розломів та інтенсивності теплового потоку випливає, що досліджуваний регіон зоною дугоподібних розломів північно-західного простягання поділяється на західну та східну частини. Припущено успадкованість розломів докембрійського закладання, їх активізацію та зв'язок з ними формування молодих структур шельфу.

Аналіз аномального магнітного поля і просторового розподілу глибинних магнітних неоднорідностей Українського щита (УЩ) засвідчує, що його морфоструктура не відображається в розподілі магнітних неоднорідностей, але найбільша концентрація магнітних утворень припадає на крайові його частин і схили. Обгрунтовано двоповерховий розподіл магнітних тіл у корі та підвищену концентрацію магнітних утворень над глибинними джерелами. Наведено петролого-тектонічну інтерпретацію 3D магнітної моделі УЩ. Глибинні магнітні неоднорідності в інтервалах глибин від 10 - 18 км до петрологічного поділу М належать до різних петрологічних типів: ультрамафіт-мафітового, фемічного, сіаль-мафічного та сіалічного. Виявлено залежність намагніченості порід від віку їх утворення та циклічності режимів розтягнення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д211.1 + Д214.2

Рубрики:

Земна кора. Літосфера

Геомагнетизм Землі

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати великомасштабного магнітного моделювання Сурозької золоторудної зони. Проаналізовано магнітне поле над структурою з урахуванням магнітних характеристик порід рудного поля і вмісних товщ, а також даних щодо геологічної будови. Досліджено можливості оцінки глибин залягання нижніх кромок магнітних джерел. Виконано параметризацію тривимірної магнітної моделі площі західної та центральної магнітних аномалій. Показано неоднорідність намагніченості порід структури Сурозького золоторудного родовища, яка пов'язана не лише зі зміною цієї величини, а й з напрямком вектора залишкової намагніченості. Зроблено висновок щодо необхідності введення магнітної анізотропії порід, з використанням якої вдалося отримати задовільне розходження між спостереженим і розрахунковими полями.

На підставі аналізу найновіших матеріалів геофізики (включно із вперше одержаною тривимірною моделлю структури верхньої мантії до глибин 700 - 1000 км), геології та металогенії розглянуто зв'язок розміщення родовищ рудних корисних копалин з глибинною будовою кори і верхньої мантії Українського щита. Відзначено чітку просторову приуроченість родовищ і рудопроявів кольорових, рідкісних і благородних металів до зон глибинних розломів, колізійних та шовних зон, меж мегаблоків з різним складом кори, особливостями рельєфу меж поділу в літосфері та шарі Голицина - Гейка, геотермічних і геоелектричних аномалій. Обговорено завдання подальших детальних досліджень перебудови земної кори під впливом мантійних процесів з метою встановлення нових детальніших закономірностей формування і розміщення родовищ корисних копалин різних генетичних типів.

Для території Азово-Чорноморського регіону розроблено 3D магнітну модель земної кори. На базі аналізу аномального магнітного поля, його регіональної і локальної компонент, а також розробленої 3D магнітної моделі одержано нову інформацію щодо глибинної будови земної кори і прогнозування нафтогазоносності. Магнітні джерела регіонального класу знаходяться на глибинах 10 - 40 км, і їх розміщення добре узгоджується із структурно-тектонічними елементами Азово-Чорноморського регіону. Підвищеною намагніченістю кори характеризується крайова частина Східноєвропейської платформи, Індоло-Кубанський рифтогенний прогин, рифтогенне залишкове підняття Шатського і Східночорноморський рифтогенний прогин. Слабкомагнітна і практично немагнітна кора характерна для Скіфської плити, Прикримсько-Кавказької зони складок і Центрально-Чорноморського підняття.

У 2008 р. проведено аерогеофізичні дослідження за допомогою методу аналізу спонтанної електромагнітної емісії Землі (АСЕМЕЗ) уздовж двох добре вивчених у сейсмічному відношенні регіональних профілів, що перетинають південно-східну частину Дніпровсько-Донецької западини і Донецьке складчасте спорудження. Мета досліджень: вивчення можливостей методу АСЕМЕЗ у пізнанні глибинної будови земної кори і верхньої мантії. Одержані результати дали змогу встановити глибини закладення розломів і провести їх ранжування за ступенем участі у формуванні тектонічної будови Донбасу та прилеглих структур, виділити різновеликі тектонічні блоки й виявити їх межі. Зокрема, визначено істотну глибину розломів, що утворюють насуви в перехідних зонах Донецького складчастого спорудження. Побудовані розрізи разом із сейсмічними даними, а також результатами густинного і магнітного моделювання суттєво уточнюють і розширюють уявлення про глибинну будову літосфери й еволюцію цього цікавого і складного в тектонічному відношенні регіону. Перші результати глибинних досліджень, проведених з використанням методу АСЕМЕЗ, свідчать про його високу інформативність у процесі вивчення геологічної будови земної кори і верхньої мантії в комплексі з іншими геофізичними методами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д21 + Д39

Рубрики:

Фізика Землі

Тектоніка

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д453.1 + Д390.51

Рубрики:

Нафта

Глибинні розломи

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі тектонофізичного аналізу комплексної геофізичної 3D моделі Українського щита (УЩ), створеної в Інституті геофізики НАН України, розглянуто геодинамічні особливості щита від раннього докембрію до фанерозою. За матеріалами тектонофізичних досліджень установлено, що зони розломів УЩ, закладені у неоархеї та палеопротерозої, були великими зонами зсуву, що виникли під дією тангенціальних сил. Кінематика зон зсуву була різною у західних і східних мегаблоках щита, тому зроблено висновок щодо відсутності зв'язку між ними у ранньому докембрії. Тектонофізичними матеріалами підтверджено дані палеомагнетизму стосовно повертання щита разом зі Східноєвропейською платформою (СЄП) упродовж фанерозою за годинниковою стрілкою відносно осі обертання Землі. Глибинним сейсмічним зондуванням виявлено великі лістричні зони розломів, що заглиблюються на 100 км і більше, а також похилі корові розломи, формування яких супроводжувало процес колізії мегаструктур Феноскандії та Сарматії. Дані сейсмотомографії вказують на похиле заглиблення відносно високошвидкісної літосфери південно-західного краю СЄП під відносно низькошвидкісну літосферу суміжних плит. Одержані дані засвідчують, що формування кори та мантії УЩ відбувалось за механізмами тектоніки плит. Разом із тим було б занадто сміливим застосовувати весь набір плитотектонічних механізмів, наприклад спрединг, формування океанічної кори, острівних дуг, субдукцію тощо, до вузької смуги щита, як це роблять деякі геологи. Відповідно до переважно горизонтально-зсувного типу більшості ранньодокембрійських зон розломів УЩ, ці зони були трансформними і виникли в результаті процесів спредингу та

колізії за межами щита.

Розглянуто двояку природу глибинних джерел регіональних магнітних аномалій. По-перше, тектонотипами глибинних джерел є рифтові та субдукційно-обдукційні зони земної кори, які характеризуються насиченням її продуктами магматизму основного та середнього складу за сприятливих термодинамічних і окиснювально-відновлювальних умов для реалізації заліза у вигляді феромагнітних мінералів. По-друге, це зони транскорових розломів в геодинамічному режимі розтягу земної кори, з широким розвитком в їх глибинних частинах дифузних та флюїдних процесів з перекристалізацією залізистих мінералів у феромагнітні різновиди.

Зазначено, що виходячи з відомих економічних та екологічних чинників, у межах Чорноморської мегазападини доцільно орієнтувати геологорозвідувальні роботи і, зокрема, геофізичні дослідження переважно на пошуки великих родовищ вуглеводнів з масивними покладами. Основні перспективи відкриття крупних і гігантських родовищ пов'язані: з глибинними розломами, розущільненими породами фундаменту (а також проміжного комплексу); біокарбонатними будовами різновікових мезозойських і кайнозойських рифогенно-карбонатних комплексів і гетерогенними резервуарами (пастками), зумовленими їх парагенетичними сполученнями. Існування певних аналогій у геодинаміці, тектоніці та нафтогазоносності різних сегментів Чорноморського регіону та Південнокитайського моря (зокрема, його в'єтнамського шельфу, де відкрито відомі родовища Білий Тигр, Дракон та інші з покладами в гранітних виступах фундаменту та різнофаціальних осадових відкладах, що облямовують ці виступи) є загальновідомими. Дані щодо особливостей газового режиму Чорного моря (безпрецедентна за інтенсивністю газовіддача морського дна, величезні скупчення метану в газогідратах, унікальна кількість його у водорозчинному стані) разом із результатами комплексних геолого-геофізичних досліджень надають змогу високо оцінити вуглеводневий потенціал регіону та перспективи пошуків значних за запасами родовищ із покладами вказаного типу.

На підставі аналізу й узагальнення всієї сукупності наявної геолого-геофізичної інформації, накопиченої за минулі 40 років, одержано комплекс геофізичних моделей земної кори, що надає сучасне уявлення про глибинну будову центральної частини Карельського кратону. Побудовано сейсмічні, 3D густинна та магнітна моделі уточнюють уявлення про шаруватість земної кори, поведінку геофізичних меж, у тому числі межі кора - мантія. Комплексна інтерпретація потенційних полів, що базується на сейсмічній моделі земної кори регіону з урахуванням петрофізічних і геологічних даних, надала змогу оцінити особливості шарувато-блокової будови регіону та структурних співвідношень густинної та магнітної неоднорідностей кори. Підкреслено особливу роль субмеридіонального шва (фрагмента Ладозсько-Печенгзької зони багаторазової активізації) у тектонічному районуванні і зв'язку з ним глибинних магнітних джерел.

Уточнено морфологію, структурну позицію, будову та насиченість роїв дайок Інгульського мегаблока Українського щита. Встановлено нові рої дайок "другого порядку". Визначено райони перетину "трас" роїв дайок, які розгляуто як магматичні осередки на різних поверхах літосфери з характерними особливостями її будови. Ці осередки пов'язані з проявом комірок неодноразово активізованого плюма. Аналіз глибинної будови й особливостей неоднорідності земної кори і мантії в районах передбачуваних магматичних осередків дайок надали змогу дійти висновку про їх зв'язок з пульсуючим мантійним плюмом. Під його впливом розплавлений мантійний матеріал просувався зі сходу мегаблока на захід з більших літосферних глибин на менші. Утворилися дайки у північно-західних розломах, але Голованівська шовна зона обмежувала подальше поширення матеріалу.