Проаналізовано дискурс сакрального в культурологічному просторі. Розглянуто уявлення про сакральне християнською апологетикою. Досліджено локальність і перманентність стану постмодерну. Охарактеризовано десакралізацію в сучасних нетрадиційних релігіях. Надано характер сучасного літературного українського простору.

Уперше обгрунтовано дві площини (горизонтальну та вертикальну) сходження сакрального та культури. Проаналізовано протиріччя між сакральним, яке регулює динаміку культурної архітектури з утриманням розумного та із відкиданням надприродного, та з характером ситуації постмодерну, якій притаманні непередбачуваність, децентралізація. Показано, що міфологічна свідомість породжує відсутність заборон, тобто на рівні універсального принципу суцільного й безперервного становлення виникає десакралізація. Розглянуто тенденцію літератури українського Відродження до переваги світських інтересів над церковним, яке свідчить про десакралізацію ренесансного літературного простору України. Ідеї гуманізму відбились у показі моральних чеснот, людської гідності, що робило їх співзвучними до ідей загальноєвропейського Ренесансу. Розкрито зв'язок характерів літератури українського бароко з характером постмодерністських творів сучасності. Досліджено сучасні літературні студії України, які зрощені на підгрунті ситуації постмодерну, під кутом зору наявності у них сакрального. Запропоновано ввести у науковій обіг поняття "постмодерн у вузькому сенсі" та "постмодерн у широкому сенсі", а також поняття "перманентна десакралізація", яке відбиває той процес, що відбувається протягом існування людської культури.