Зазначено, що духовна криза суспільства була причиною пошуку німецьким філософом моралі для вільної людини на шляху руйнування традиційних цінностей, орієнтація на які знищує особистість та її віру у власні сили. На думку Ніцше, головною умовою вдосконалення людини є воля до влади, за допомогою якої слабкий зможе стати сильним. У філософії німецького мислителя не менш гостро поставлено питання щодо любові до ближнього, милосердя та співчуття. Ці поняття були притаманні психіці тогочасної людини, будь-який сумнів щодо їх доцільності спричиняв обурення у представників церкви й у простого обивателя. Згідно з Ніцше, найвище завдання людини полягає в тому, щоб бути цілісною індивідуальністю, шляхетною, мужньою та висококультурною особистістю. Людина є вільною та сильною, якщо усвідомлює себе особистістю. Лише за умови виконання всіх цих умов людина може бути вільною та моральною. Всю соціально-політичну історію Ніцше характеризував як боротьбу двох воль до влади - волі сильних типів, аристократичних панів і волі слабких - маси, рабів, юрби. Аристократична воля до влади - інстинкт підйому: воля до життя. У зв'язку з цим Ніцше вказував на факт, зокрема, особистість, яка подолавши себе, стане прекрасним, могутнім надлюдським видом, здатним зробити життя цінним і сповненим сенсу.

На рівні сучасного філософського мислення розглянуто питання онтології, гносеології, філософської антропології, філософії культури, соціальної філософії. Відображено картину розвитку філософії від найдавніших часів до сучасності. Акцентовано увагу на особливостях філософської проблематики у ту чи іншу епоху. Зазначено, що філософська дисципліна спонукає до логічного, раціонального вирішення важливих проблем, формує навики аналізу та синтезу, стимулює до творчого підходу у вирішенні актуальних проблем людства.

Досліджено вплив біографії В. Винниченка на його літературно-філософську спадщину, проаналізовано співвідношення життєвого і творчого шляхів мислителя.

Досліджено творчість В. Винниченка в контексті некласичного філософського мислення. Акцентовано увагу на ролі екзистенціалізму, "філософії життя", психоаналізу, філософської антропології у формуванні філософської та світоглядної позицій В. Винниченка. Відстежено загальні тенденції дослідження даної проблематики на сучасному йому етапі розвитку європейської філософської думки. Розкрито деструктивну роль автобіографічної рефлексії у становленні творчої та світоглядної позицій. Розглянуто психоаналітичні й інтуїтивістські аспекти творчості В. Винниченка. Висвітлено життя та смерть як критерії сенсу людської сутності. Досліджено трансформацію проблеми співвідношення свободи та відповідальності у некласичному філософському мисленні. Проаналізовано суспільство як підставу існування людини.

Досліджено процес становлення та пріоритетні напрями розвитку зовнішньої політики суверенної Чеської Республіки, методи та форми реалізації її зовнішньополітичної стратегії. Акцентовано увагу на безпосередній ролі В. Гавела як Президента у реалізації зовнішньої політики Чеської Республіки. Проаналізовано шляхи та методи реалізації стратегії євроатлантичної та європейської інтеграції Чеської Республіки. Досліджено пріоритети двосторонніх відносин Чеської Республіки зі Словаччиною та Україною.

Зазначено, що на формування світоглядної позиції В. Винниченка мали вплив філософська антропологія, "філософія життя", екзистенціалізм, психоаналіз, синтез яких знайшов своє відображення у художньо-естетичній формі. Завдяки цим філософським напрямам, він зумів цілісно підійти до аналізу людини, суспільства та світу. Загальний песимізм мислення вченого відобразився у його антиутопічних позиціях. Розум митця настільки всеохоплююче відображав навколишній світ, що припускав для суспільства та людини не лише "світле", а й "темне" майбутнє. Яскравим прикладом цього є його роман "Сонячна машина", в якому благородні наміри людини щодо побудови майбутнього щасливого соціального життя не дали позитивних результатів. Некласичні риси мислення В. Винниченка мають під собою загальну достатню підставу - соціально-філософське спрямування дослідження сутності й існування людини, її індивідуального та суспільного життя, особливостей та зовнішніх обставин її розвитку, оцінення здібностей як митця тощо. Між класичним і некласичним етапами розвитку соціально-філософського мислення простежується чітка відмінність. Виникнення вітчизняної соціальної філософії - не просто продовження та систематизація попереднього досвіду вивчення розвитку суспільства, це його принципове відкидання або заперечення, як на рівні змісту - у вигляді створення нових методів дослідження суспільства, так і на рівні форми - у вигляді різних варіантів концепції єдності "нового суспільства" та "нової людини" від марксизму до ніцшеанства. Пропагуючи правила конкордистської моралі, мислитель щиро вірив, що вони здатні сприяти гармонізації людини та світу, примножуючи любов і добро. У світоглядній позиції В. Винниченка простежується разом із незадоволенням тогочасним станом суспільства невимовна тривога за майбутнє. Його філософська позиція - це формування людини нового гатунку - неолюдини, оскільки він неодноразово вказував на масштабне за своєю значущістю явище тогочасної Європи - декаданс, з наслідками якого боровся до кінця свого життя.

На сучасному етапі розвитку вітчизняної газовидобувної галузі проблема нарощування обсягу видобування вуглеводнів є надзвичайно актуальною. В динаміці спостерігається значне зростання обсягів буріння скерованих свердловин, що в більшості випадків призводить до прихоплення бурильної колони і суттєвого зростання матеріальних витрат та виробничого часу на їх ліквідацію. Забезпечення цілісності стінок свердловини в процесі буріння є першочерговою і вкрай важливою проблемою в системі заходів, спрямованих на поліпшення якості і підвищення техніко-економічних показників їх спорудження. Роботу присвячено удосконаленню технології запобігання руйнуванню стінок скерованих свердловин шляхом впливу техніко-технологічних та гірничо-геологічних чинників на зміну напружено-деформованого стану масиву пристовбурової зони свердловини. Проаналізовано виробничий матеріал щодо причин виникнення прихоплення бурильної колони у процесі спорудження свердловин на родовищах ДДз і встановлено, що до втрати рухомості бурильного інструменту здебільшого призводять порушення стійкості стінок свердловини внаслідок осипання та обвалювання гірських порід, а також утворення жолобних виробок на стінках свердловини. Таких ускладнень не вдалось уникнути недотриманням режимно-технологічних параметрів при поглибленні свердловини ні врахуванням рекомендацій щодо зменшення жолобоутворень на стінках свердловини, ні проведенням заходів із запобігання осипанню та обвалюванню гірських порід. Відомі науково-практичні методи та підходи щодо запобігання втрати стійкості стінок свердловини не дозволяють усунути зазначену причину ускладнень, бо велику роль відіграє правильний підбір компоновки низу бурильної колони (КНБК), а також розробка заходів для зниження інтенсивності каверно- і жолобоутворення. Запропоновано заходи щодо запобігання каверно- та жолобоутворення в процесі буріння похило-скерованих свердловин. Проаналізовано фактори, що впливають на стійкість стінок свердловини в умовах, схильних до осипань і обвалювань гірської породи. Встановлено і обгрунтовано доцільність використання ванн для зміцнення стінок свердловин у відкладах глинистих гірських порід. Запропоновано рецептуру модифікованої паливно-бітумної ванни, термін дії якої у 1,5 - 5 разів більший порівняно з паливно-бітумною ванною. Запропоновано методику прогнозування інтервалів, схильних до ускладнень, пов'язаних з втратою стійкості стінок свердловини. За промисловими даними запропоновано технологію встановлення паливно-бітумної ванни для запобігання жолобоутворенню в процесі буріння свердловин. Для ліквідації жолоба у свердловині запропоновано КНБК, яка складається зі ступінчастих обважнених бурильних труб з одночасним встановленням конічних перехідників у місцях переходу від більшого діаметра елемента бурильної колони до меншого та ексцентричного твердосплавного долота.

Досліджено на основі широкої джерельної бази процес становлення та пріоритетні напрями розвитку зовнішньої політики суверенної Чеської Республіки, методи та форми реалізації її зовнішньополітичної стратегії. Проаналізовано формування національної політики як основи для побудови успішної зовнішньої політики країни. З'ясовано особливості діяльності Вишеградського об'єднання та його роль у формуванні чеської зовнішньої політики. Особливу увагу приділено особистості Вацлава Гавела та дове¬дено його важливу роль як президента у реалізації зовнішньої політики держави. Проаналізовано шляхи і методи реалізації європейської та євроатлантичної інтеграції Чеської Республіки. Визначено пріоритети чесько-словацьких та чесько-українських двосторонніх відносин. Рекомендовано для науковців, богемістів, аспірантів, студентів, а також усіх, хто цікавиться проблематикою сучасних міжнародних відносин.