Наведено загальні відомості про виникнення і розвиток туберкульозу. Охарактеризовано існуючі види інфекційних збудників захворювання. Встановлено джерела інфікування та механізм розвитку досліджуваної патології. Проаналізовано сучасну епідеміологічну ситуацію щодо розповсюдження туберкульозу у світі та Україні. Розглянуто різні види позалегеневого туберкульозу, зокрема органів травлення. З'ясовано особливості їх виникнення та клінічні прояви. Висвітлено питання діагностики туберкульозного перитоніту. Встановлено методи лікування та диспансеризації хворих на туберкульоз органів травлення й обгрунтовано шляхи своєчасного виявлення позалегеневої патології.

Приведены общие сведения о возникновении и развитии туберкулеза. Охарактеризованы существующие виды инфекционных возбудителей заболевания. Установлены источники инфицирования и механизм развития исследуемой патологии. Проанализирована современная эпидемиологическая ситуация о распространении туберкулеза в мире и в Украине. Рассмотрены разные виды туберкулеза органов пищеварения, особенности их возникновения и клинические проявления. Освещены вопросы диагностики туберкулезного перитонита. Установлены методы лечения и диспансеризации больных туберкулезом органов пищеварения и обоснованы пути своевременного определения данной патологии.

Висвітлено основні питання про легеневий і позалегеневий туберкульоз, основи діагностики, клініки, лікування, профілактики і організації боротьби з туберкульозом за сучасних умов.

Освещены основные вопросы о легочном и внелегочном туберкулезе, основы диагностики, клиники, лечения, профилактики и организации борьбы с туберкулезом в современных условиях.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.3 + Р542 + Р569.42

Рубрики:

Хвороби легень

Туберкульоз легенів

Пухлини системи дихання

Шифр НБУВ: Ж Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити біохімічні показники крові у хворих з різними типами туберкульозу легень (ТБЛ) у процесі антимікобактеріальної терапії. Обстежено 135 хворих із різним типом дисемінованого ТБЛ (по 45 осіб кожного типу) до лікування, після завершення інтенсивної фази та перед випискою. Оцінено загальні клінічні симптоми та біохімічні показники крові: рівні загального білка, білірубіну, аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, глюкози, сечовини, креатиніну, результати тимолової проби. Встановлено, що у хворих на ТБЛ у процесі поліхіміотерапії підвищувалися рівень білірубіну, активність трансаміназ, показники тимолової проби, що свідчить про медикаментозне ураження печінки, яке розвивається вже з перших місяців інтенсивної фази лікування. Також констатовано порушення метаболізму та функції нирок, що виявлялося підвищенням рівнів креатиніну і сечовини. Ці порушення були виразнішими і стійкішими у хворих на хронічний ТБЛ. Висновки: у хворих на ТБЛ у процесі хіміотерапії поряд із поліпшенням загального стану спостерігалося погіршення деяких біохімічних показників крові, зокрема підвищувалися рівень білірубіну, активність трансаміназ, показники тимолової проби, вміст креатиніну і сечовини. Ці зміни були виразнішими у хворих на хронічний ТБЛ. Усе це свідчить про негативний вплив поліхіміотерапії, зокрема на функціональний стан печінки та нирок, і потребує своєчасної адекватної корекції.

Висвітлено наслідки реалізації новітніх методик організації навчального процесу в Тернопільському державному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського, зокрема на курсі фтизіатрії. За результатами вивчення передового міжнародного досвіду в навчальний процес упроваджено низку нових методик: методику "Єдиного дня" навчання; Z-систему освіти; матрикули практичних навичок; семестровий тестовий контроль; програму дистанційного контролю знань студентів Moodle.

Вивчено частоту і характер легеневих геморагій у хворих на хронічний туберкульоз легень, а також основні фактори, які сприяли виникненню цих ускладнень, розглянуто ефективність лікування цієї категорії хворих.

Изучены частота и характер легочных геморрагий у больных хроническим туберкулезом легких, а также основные факторы, которые способствуют возникновению этих осложнений, рассмотрена эффективность лечения этой категории больных.

Проаналізовано частоту і характер побічних реакцій хіміотерапії хворих на вперше діагностований інфільтративний туберкульоз легень залежно від групової та резус-приналежності крові. Побічні реакції спостерігали у 40,2 % пацієнтів, зокрема в 11,6 % алергічного, у 21,2 % токсичного і у 7,4 % випадків токсико-алергічного характеру. Найчастіше побічні реакції були в осіб 0(I) групи крові, віком понад 50 років з супутньою патологією.

Проанализирована частота и характер побочных реакций химиотерапии больных на впервые диагностированный инфильтративный туберкулез легких в зависимости от групповой и резус-принадлежности крови. Побочные реакции наблюдали у 40,2 % пациентов, в частности в 11,6 % аллергического, у 21,2 % токсического и у 7,4 % случаев токсико-аллергического характера. Чаще всего побочные реакции были у лиц 0(I) группы крови (у 52,1 %), в возрасте более 50 лет с сопутствующей патологией.

Проведено дослідження функції зовнішнього дихання і серцево-судинної системи у 150-ти хворих на вперше діагностований інфільтративний туберкульоз легень до лікування і в процесі шестимісячної антимікобактеріальної терапії. Показано позитивну і негативну сторони хіміотерапії. За результаами дослідження, доцільним є застосування додаткових заходів корекції з метою мінімізації негативного впливу протитуберкульозних препаратів на легенево-серцевий апарат і запобігання розвитку легеневого серця.

Проведено исследование функции внешнего дыхания и сердечно-сосудистой системы у 150-ти больных впервые диагностированным инфильтративным туберкулезом легких до лечения и в процессе шестимесячной антимикобактериальной терапии. Показана позитивная и негативная стороны химиотерапии. Исходя из результатов исследования, целесообразным является использование дополнительных методов коррекции с целью минимизации негативного влияния противотуберкулезных препаратов на легечно-сердечный аппарат и предупреждения развития легочного сердца.

Зазначено, що виражені токсико-алергічні реакції є тяжким ускладненням хіміотерапії хворих на туберкульоз, оскільки процес уражає різні органи і системи, зокрема і кардіоваскулярну систему. У разі побічних реакцій необхідно проводити комплекс заходів, спрямованих на усунення основного чинника, який зумовив реакцію, ліквідацію різноманітних порушень організму в цілому і серцево-судинної системи зокрема.

Отмечено, что выраженные токсико-аллергические реакции являются тяжелым осложнением химиотерапии больных туберкулезом, поскольку процесс поражает разные органы и системы, в частности и кардиоваскулярную систему. При побочных реакциях необходимо проводить комплекс мероприятий, направленных на устранение основного механизма, который обусловил реакцию, ликвидацию разнообразных нарушений организма в целом и сердечно-сосудистой системы в частности.

Зазначено, что за 1997 - 2006 рр. в обласному Тернопільському протитуберкульозному стаціонарі структура хворих на туберкульоз легень та іншу легеневу патологію суттєво змінилась. У другому п'ятиріччі зменшилась кількість хворих на хронічні, деструктивні та бацилярні форми туберкульозу, підвищилась ефективність лікування. У той же час, зросла кількість пацієнтів з ускладненнями та супутньою патологією, передусім з боку серцево-судинної системи, що вимагає особливого підходу у ході проведення тривалої хіміотерапії. Зазначено, що збільшення кількості хворих з нетуберкульозною легеневою патологією є результатом складної діагностики, недостатнього обстеження та помилок лікарів на догоспітальному етапі.

Отмечено, что за 1997 - 2006 гг. в областном Тернопольском противотуберкулезном стационаре структура больных туберкулезом легких и другой легочной патологией существенно изменилась. Во второй пятилетке уменьшилось количество больных хроническими, деструктивными и бациллярными формами туберкулеза, повысилась эффективность лечения. В то же время, возросло количество пациентов с осложнениями и сопутствующей патологией, прежде всего, со стороны сердечно-сосудистой системы, что требует особенного подхода при проведении длительной химиотерапии. Продолжает возрастать количество больных с нетуберкулезной легочной патологией, что является результатом сложной диагностики, недостаточного обследования и ошибок врачей на догоспитальном этапе.

Наведено дані про частоту побічних реакцій та ефективність лікування хворих на вперше діагностований туберкульоз легень у поєднанні з серцево-судинною патологією.

Мета роботи - підвищити прихильність до лікування хворих на туберкульоз завдяки адекватному індивідуальному підходу з урахуванням можливих нервово-психічних порушень (НПП). Нервово-психічні функціональні розлади вивчали у 153-х хворих на туберкульоз легень (ТБЛ) з використанням психологічної методики РНП (Н. Б. Ласко, 1978). Використано результати анкетування (67 хворих), визначення сатурації крові киснем (485 осіб), а також індивідуальної роботи з урахуванням психологічного стану хворого. Багаторічні спостереження й дослідження свідчать, що у хворих на ТБЛ можливі різноманітні функціональні НПП, які виникають у зв'язку з діагнозом ТБ, внаслідок інтоксикації чи на грунті хіміотерапії та інших чинників. НПП констатовано у 70,6 % хворих (психопатизація у 30,8 %, невротизація у 23,9 % і поєднання їх у 15,9 %). Усі ці психічні порушення значною мірою можна нівелювати, передусім наполегливим, доброзичливим, індивідуальним впливом на психіку хворого лікарем-фтизіатром, значно підвищити прихильність до лікування на різних його етапах і досягти вагомих позитивних наслідків. Висновки: у 70,6 % хворих на ТБЛ спостерігають функціональні НПП, зумовлені різними чинниками. Значною мірою їх можна нівелювати, головним чином, доброзичливим індивідуальним впливом на психіку хворого, і значно покращити прихильність до лікування та досягти кращих наслідків.

Наведено частоту мультирезистентності у хворих з рецидивами туберкульозу легень в Тернопільській області за останні чотири роки (2010 - 2014 рр.) Мультирезистентність зросла від 23,8 % до 34,6 %. З'ясовано найбільш вірогідні причини виникнення та можливі шляхи запобігання їй.

Приведена частота мультирезистентности у больных с рецидивами туберкулеза легких в Тернопольской области за последние четыре года (2010 - 2014 гг.) Мультирезистентность выросла с 23,8 % до 34,6 %. Выяснены наиболее достоверные причины возникновения и возможные пути ее предотвращения.

Мета роботи - з'ясувати санітарно-освітній рівень знань хворих на мультирезистентний туберкульоз (МРТБ) з основних питань цієї недуги. Об'єктом для вивчення були 70 хворих на хіміорезистентний туберкульоз легень, які перебували в стаціонарному відділенні тубдиспансеру. Для цього було розроблено анкету із 18-ти запитань: про туберкульоз і його збудника, джерела інфекції, шляхи передачі, клінічні вияви, шляхи раннього виявлення, про МРТБ і причини його виникнення, лікування та профілактику. 38,8 % хворих на МРТБ легень надали правильні відповіді на всі запитання, 17,7 % - частково правильні і 43,5 % - неправильні. Це свідчить про слабку обізнаність хворих щодо питань боротьби з туберкульозом. У цьому є вина й лікарів-фтизіатрів, які недостатньо надають уваги санітарно-освітній роботі серед хворих на МРТБ легень. Без повсякденної роботи серед такого тяжкого контингенту хворих, без прищеплення їм правил особистої гігієни, поведінки в сім'ї, колективі, без розумної адекватної прихильності до лікування боротьба з хіміорезистентним туберкульозом приречена на невдачу. Висновки: результати анкетування хворих на МРТБ легень показали слабку обізнаність пацієнтів щодо деяких питань туберкульозу, оскільки лише 38,8 % респондентів відповіли правильно на запитання. Найнижчу проінформованість пацієнтів з питань туберкульозу констатовано у хворих із сільської місцевості та чоловіків - відповідно 49,4 і 47,7 %. Без значного покращання цілеспрямованої адекватної санітарно-освітньої роботи, передусім індивідуальної, неможливо досягти вагомих позитивних наслідків у боротьбі з МРТБ. Тому фтизіатрам поряд із виконанням завдань, регламентованих в уніфікованому клінічному протоколі (УКПМД) "Туберкульоз" (2014), потрібно повсякденно проводити санітарно-освітню роботу серед населення, хворих, з особливим акцентом на МРТБ.

Зі 167-ми вперше діагностованих хворих із плевральним випотом, які перебували на стаціонарному лікуванні у фтизіохірургічному відділенні, комплексна відеоторакоскопія дозволила у 58,7 % пацієнтів верифікувати туберкульозну, у 23,4 % - неспецифічну і у 12,4 % - злоякісну природу захворювання. У 27,5 % хворих на туберкульозний плеврит виявлено мікобактерії туберкульозу МБТ, з яких у 5,5 % констатовано мультирезистентність.

Мета роботи - з'ясувати структурну динаміку пацієнтів протитуберкульозного стаціонару протягом останніх років і частоту мультирезистентності у хворих на туберкульоз (ТБ) легень. Проаналізовано в динаміці структуру хворих, які перебували на стаціонарному лікуванні у Тернопільському обласному протитуберкульозному диспансері в 2005 - 2014 рр., а також частоту мультирезистентності у разі ТБ. За період від 2005 до 2014 рр. у стаціонарі обласного протитуберкульозного диспансеру перебувало 14418 пацієнтів, із яких 46,1 % хворих на ТБ, 53,9 % і з іншою легеневою патологією. Мультирезистентність констатовано у 8,5 % хворих на ТБ. Загальна кількість пацієнтів з мультирезистентністю, як і непрофільних хворих, була значно більшою у другому п'ятиріччі. Зокрема, то були хворі на пневмонію та саркоїдоз. Це зумовлено недостатнім обстеженням хворих на догоспітальному етані, труднощами діагностики, сучасним патоморфозом і недостатньою компетентністю фтизіатрів у питаннях пульмонології взагалі. Висновки: для фтизіатрів назріла нагальна потреба поряд із опануванням усього нового в боротьбі з ТБ у глибокому і аргументованому вивченні різноманітності сучасної пульмонології. Без глибоких знань не може бути справжнього фтизіатра.

Мета роботи - аналіз епідеміологічної ситуації щодо мультирезистентного туберкульозу (МРТБ) в області та окремо взятих районах і Тернополі, статистичний аналіз офіційних показників, що стосуються епідеміології МРТБ в Тернопільській області за 2006 - 2015 рр. Об'єкт для вивчення були 630 хворих на МРТБ легень (13 із них без постійного місця мешкання), які були на стаціонарному лікуванні в Тернопільському обласному протитуберкульозному диспансері за останніх 10 років. Структуру хворих відстежували за двома п'ятиріччями. Цифровий матеріал статистично обробляли з вирахуванням показника вірогідності. Серед 630-ти хворих на МРТБ легень переважали чоловіки (85,4 %), селяни (60,9 %), віком від 17-ти до 81-го року (в середньому (44,1 +- 3,18) року). В другому п'ятиріччі кількість пацієнтів зросла від 37,6 до 62,4 %. переважно за рахунок рецидивів (46,6 %) і вперше діагностованих (32,3 %) хворих, зокрема інфільтративної (50,2 %) та дисемінованої (36,6 %) форм туберкульозу легень. Ефективне лікування у першому п'ятиріччі констатовано лише у 9,3 %, у другому - у 24,9 % хворих, померли відповідно 18,6 та 13,5 % осіб. Низькі результати лікування хворих на МРТБ особливо непокоять, оскільки ефективність терапії є найважливішою ланкою у розриві епідемічного процесу зараження, а також запорукою зменшення захворюваності та смертності. Висновки: за останнє десятиріччя значно почастішали випадки захворювання на МРТБ у всіх районах Тернопільської області, переважно у хворих з рецидивами і у вперше діагностованих. Основними причинами цього є вкрай обмежений обсяг профілактичних заходів, пізнє виявлення хвороби і часто необгрунтоване короткочасне стаціонарне лікування без урахування характеру та особливостей специфічного процесу, а також недостатня санпросвітня робота серед населення і хворих.

Мета роботи - провести порівняльний аналіз клітинних елементів крові у хворих з уперше діагностованим чутливим і мультирезистентним дисемінованим туберкульозом легень. Порівняльний аналіз гематологічних показників проводили у хворих з уперше діагностованим дисемінованим чутливим (61 хворий) і мультирезистентним (58 хворих) туберкульозом легень. Хворі були репрезентативні за віком, статтю і поширеністю специфічного процесу. Порівняльний аналіз гематологічних показників у хворих з уперше діагностованим чутливим і мультирезистентним дисемінованим туберкульозом легень засвідчив, що в останніх виразніші вірогідні негативні зміни. Зокрема, констатовано зниження рівнів гемоглобіну, загального білка, збільшення кількості лейкоцитів з виразнішим зсувом лейкоцитарної формули вліво і токсичної зернистості на тлі зменшення кількості лімфоцитів. До того ж у хворих на мультирезистентний туберкульоз (МТБ) прискорена ШОЕ. Усе це є наслідком значно тяжчого перебігу захворювання і зниженого імунологічного статусу, зумовленого агресивністю мікобактерій МТБ.

Мета роботи - дослідити сатурацію крові киснем у хворих з уперше діагностованим мультирезистентним інфільтративним і дисемінованим туберкульозом легень (ТБЛ). Порівняльний аналіз сатурації крові киснем проводили у хворих з уперше діагностованим чутливим інфільтративним (46 хворих) і мультирезистентним (45) та відповідно у хворих на дисемінований чутливий (44) і мультирезистентний (45) ТБЛ. Хворі репрезентативні за віком, статтю і поширеністю специфічного процесу. Контрольну групу склали 37 здорових осіб корелятивного віку з хворими. Насичення артеріальної крові киснем визначали в лежачому положенні хворих за допомогою пульсоксимера "Ютасокси-201". Цифровий матеріал статистично обробляли з вирахуванням показника вірогідності. Порівняльний аналіз клінічних даних та насичення крові киснем у хворих з уперше діагностованим чутливим і мультирезистентним інфільтративним та дисемінованим ТБЛ засвідчив виразні вірогідні негативні зміни у разі мультирезистентності. Зокрема, констатовано більшу частоту деструкцій, катаральних виявів у легенях, патологічних змін у периферичній крові та порушення функції зовнішнього дихання і вірогідне зниження насичення крові киснем. Усе це є наслідком значно тяжчого перебігу захворювання і зниженого імунологічного статусу, зумовленого агресивністю мікобактерій мультирезистентного туберкульозу. Висновки: за останні роки спостерігаються негативні зміни в клінічному перебігу у хворих з уперше діагностованим інфільтративним та дисемінованим, передусім мультирезистентним, ТБЛ. У них частіше спостерігалися поширені деструктивні процеси в легенях, що зумовило виразну клінічну картину захворювання, значніші порушення функції зовнішнього дихання та вірогідне зниження сатурації крові киснем. Це вимагає застосування комплексних адекватних патогенетичних засобів, спрямованих на підвищення насичення крові киснем і як наслідок - підвищення ефективності лікування.

Мета роботи - накреслити заходи з поліпшення насичення організму киснем хворих на туберкульоз легень (ТБЛ) від початку лікування, в його процесі, а також після завершення тривалої хіміотерапії. Проаналізовано ступінь насичення артеріальної крові киснем у 575 хворих на туберкульоз легень, у 21 пацієнта із залишковими змінами після перенесеного туберкульозу. Контрольну групу склали 37 здорових осіб. Насичення артеріальної крові киснем вивчали в лежачому положенні хворих за допомогою пульсоксиметра "Ютасокси-201". Цифровий матеріал статистично обробляли з вирахуванням показника вірогідності. Вивчено ступінь насичення крові киснем за різних типів, клінічних форм, фаз туберкульозного процесу, зокрема мультирезистентності. Встановлено, що з процесом "хронізації", тяжкості процесу, наявності деструктивних змін, зокрема мультирезистентності, сатурація крові киснем значно знижується. На підставі літературних даних і результатів власних досліджень запропоновано заходи для поліпшення сатурації крові киснем у хворих на ТБЛ. Висновки: для підтримки легенево-серцевої системи в оптимальному стані, як і забезпечення крові киснем, мають значення правильна організація і проведення антимікобактеріальної терапії, патогенетичного лікування, дотримання оптимального режиму харчування і відпочинку з поступовим переходом від суворого постільного до поступово тренувального режиму і адекватного фізичного навантаження.