10. |
Остапенко Г. З. Принцип правової визначеності: теоретико-прикладні засади : монографія / Г. З. Остапенко; Інститут держави і права імені В. М. Корецького. - Київ : Парламентське видавництво, 2023. - 458 c. - Бібліогр.: с. [424]-458 - укp.дослідженню принципу правової визначе- ності у теоретико-прикладному вимірі. Визначено поняття принципу правової визначеності, його правову природу та місце в системі принци- пів права. Проаналізовано зміст принципу через виділення його цінніс- них елементів. Розкрито концепцію легітимних очікувань та проведено її зв’язок з передбачуваністю. У монографії широко представлений га- лузевий аспект принципу правової визначеності та особливості його дії ПРАВОВА ВИЗНАЧЕНІСТЬ ЯК ЯВИЩЕ ПРАВОВОЇ ДІЙСНОСТІ 11 1.1. Підходи до розуміння правової визначеності, змістовний та семантичний аналіз категорії 11 1.2. Історичне підґрунтя формування концепції правової визначеності у теоретико-правових дослідженнях 36 1.3. Методологія дослідження правової визначеності 61 Висновки до розділу 1 89 Розділ 2. ПРАВОВА ВИЗНАЧЕНІСТЬ ЯК ПРИНЦИП ПРАВА 93 2.1. Правова природа принципу правової визначеності та його місце серед інших правових принципів 93 2.2. Структура принципу правової визначеності, його складові елементи 129 2.3. Взаємозв’язок правової визначеності та верховенства права ...^ ^ 186 Висновки до розділу 2 Д .* 220 Розділ 3. КОНЦЕПЦІЯ ЛЕГІТИМНИХ ОЧІКУВАНЬ ТА її ЗВ’ЯЗОК З ПРАВОВОЮ ВИЗНАЧЕНІСТЮ 224 ЗЛ. Поняття легітимних очікувань як складової принципу правової визначеності 224 3.2. Передбачуваність та межі захисту легітимних очікувань 261 3.3. Дискреція органів державної влади та легітимні очікування 283 Висновки до розділу 3 306 Розділ 4. ПРАВОВА ВИЗНАЧЕНІСТЬ- ДІЯ І ЗАСТОСУВАННЯ 312 4.1. Правова визначеність у нормотворчій практиці 312 4.2. Прикладні виміри правової визначеності: галузевий аспект 348 4.3. Правова визначеність при притягненні особи до юридичної відповідальності 378 Висновки до розділу 4 410 ВИСНОВКИ 416 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 424 Присвячую моїм батькам Зіновію Петровичу та Галині Іванівні Якобчукам ВСТУП У перехідний трансформаційний період особлива увага у правових дослідженнях приділяється принципам права. Одно¬стайно відзначаючи їх визначальну роль, науковці, проте, розхо¬дяться у підходах до їх визначення і класифікації, що не дивно, адже принципи інкорпоровані в саму матерію права, невіддільні від нього, і завданням науковців залишається досліджувати й ана¬лізувати їх зміст. У цьому сенсі правові дослідження видаються особливо важливими, оскільки пересічним громадянам значення принципу, його зміст вдається встановити через наукові дослі¬дження або судову практику. Виокремлення нових принципів права є досить поширеним явищем, адже динамічно розвиваючись, право прагне відповідати сучасним викликам і задіює правові принципи тоді, коли у певній сфері іншим чином неможливо забезпечити правопорядок, дотри¬мання невідчужуваних прав і інтересів людини, верховенства пра¬ва. Одним із таких сучасних принципів виступає принцип право¬вої визначеності. Правову визначеність називали «вимогою до права», «якіс¬ною характеристикою права», «юридичною безпекою» і, зреш¬тою, «правовим принципом». Правова визначеність вимагає, щоб правовий припис був зрозумілим і доступним. Тому до правової визначеності відносять вимогу ясності правової норми, її опри¬люднення до введення в дію, вимогу зрозумілості правових по¬ложень. Правова визначеність також неможлива без відновлення невизначеності, пов’язаної з політичними, військовими, економіч¬ними загрозами, це стає особливо актуальним для реалізації пра¬вом своїх завдань. Метою даної роботи є дослідження теоретико-прикладних за¬сад принципу правової визначеності, формулювання поняття, окреслення змістовних елементів та місця принципу правової ви¬значеності у системі інших принципів права. Важливим завдан¬ням постає пошук ціннісного змісту принципу. Конкретні про¬яви його застосування у науковій літературі визнавалися, проте часто у звуженому розумінні. Тому завдання поставало в обґрун¬туванні недоцільності звуження підходів до розуміння принци¬пу та обґрунтуванні його загальнотеоретичного значення. Одним із завдань є аналіз правовідносин (за приклад взято різні галузі права), де наявні ситуації невизначеності, та дієвості принципу правової визначеності у подоланні таких станів. Об’єктом дослідження є діяльність держави, спрямована на до¬тримання принципу правової визначеності й забезпечення його реалізації через правозастосовну практику, нормотворення, при¬тягнення до юридичної відповідальності. Відтак об’єктом ста¬ли рішення органів влади, рішення судів, Конституційного Суду України, міжнародних судових установ, щодо застосування цього принципу; нормативно-правові акти; праці українських і зарубіж¬них учених, присвячені принципу правової визначеності. У ході проведеного дослідження вперше вдалося запропонува¬ти авторське визначення принципу правової визначеності. Прин¬цип правової визначеності — це складова верховенства права, що забезпечує стабільність, прогнозованість, послідовність і передба¬чуваність у праві, забезпечує ефективну реалізацію права, дає змо¬гу суб’єктам правовідносин визначити правомірність своєї пове¬дінки та містить обмеження стосовно втручання суб’єктів владних повноважень у життя громадян. Щодо змістовного наповнення принципу вперше відокремлені ціннісні елементи правової визначеності від інших елементів, о᬴рунтовано відсутність необхідності обов’язкового нормативного закріплення принципу. Якщо попередні дослідження для розкриття змісту права вдавалися до переліку елементів, не пов’язаних між собою, то автору вдалося віднайти об’єднавчі для усіх елементів ціннісні складові, які забезпечує принцип, — стабільність, послідов¬ність, передбачуваність, прогнозованість. Змістовними елементами правової визначеності виступають: ясність і чіткість законодавчих приписів, їх зрозумілість; вимога оприлюднення нормативних ак¬тів наперед; неприпустимість змін до гіршого у правовому станови¬щі, зокрема відсутність зворотної дії юридичних норм, у тому числі щодо відповідальності; єдність судової практики, несуперечливість застосування законодавства, обов’язковість і остаточність судового рішення та його неухильна виконуваність; обмеженість дискрецій¬них повноважень; повага до легітимних очікувань. У монографії обґрунтовано, яким чином інші елементи пов’я¬зані з цими ціннісними основами. Це у сукупності дасть змогу правильно застосовувати принцип правової визначеності не фор¬мально, а дбаючи, щоб його призначення у кінцевому підсумку було досягнуто. Уперше було запропоновано відмежувати поняття правової ви¬значеності у розумінні характеристики чогось, що має нормативне закріплення у законодавстві, від принципу правової визначенос¬ті. Подібна практика досить поширена у правовій літературі й зу¬стрічається навіть у назвах статей. У даному дослідженні вдалося розмежувати ці два випадки вживання. Зокрема, встановлено, що поняття «правова визначеність» може вживатись як словосполу¬чення буденної мови для позначення чогось, що визначено норма¬тивно. Це поняття слід відмежовувати від категорії «принцип пра¬вової визначеності». Вперше дано визначення і проведена наукова розробка кате¬горії «легітимні очікування» як складової правової визначенос¬ті. Встановлено ознаки, за якими можна відмежувати очікування звичайні від легітимних, встановлено зв’язок легітимних очіку¬вань та передбачуваності. Зроблено висновок про необхідність по¬ваги і захисту легітимних очікувань громадян. У роботі враховано міждисциплінарний аспект правової ви¬значеності. Вперше вдалося встановити економічне підґрунтя (витоки) появи правової визначеності як необхідної складової підприємницького та інвестиційного прогнозування. Встановлено, що в економічних дослідженнях високий рівень правової визна¬ченості вважають сприятливим фактором для інвестування. Адже завдяки правовій визначеності можна зменшити ризики при еко¬номічному плануванні. Натомість кардинальна зміна законодав¬ства шкодить прогнозованості й підсилює економічні ризики. Значна увага приділяється міжнародному аспекту при дослі¬дженні принципу правової визначеності. Євроінтеграційні праг¬нення України вимагають дотримання високих правових стан¬дартів, що, як свідчить практика ЄСПЛ, знаходиться в Україні на неналежному рівні. Аналіз вищевказаних судових рішень щодо позовів громадян проти України з посиланням на принцип право¬вої визначеності дав змогу проаналізувати найпоширеніші випад¬ки порушення в цій сфері та надати практичні рекомендації щодо їх недопущення у майбутньому. Оскільки право невіддільне від справедливості, то його прин¬ципи здатні бути дієвими механізмами у забезпеченні правопо¬рядку і законності. І щоб принцип правової визначеності належно «працював», потрібно його правильне розуміння. Цей принцип спрямований на полегшення сприйняття права громадянами та на підвищення ефективності його застосування органами влади і судами. У монографії вдалося проаналізувати вітчизняні наукові до¬слідження та роботи зарубіжних учених, іспанських, американ¬ських, англійських, голландських авторів, що дало можливість виявити сучасні підходи до розуміння принципу та виявити най¬кращі світові практики. Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.03
Рубрики:
Шифр НБУВ: ВА869146 Пошук видання у каталогах НБУВ
|