Диастолическое наполнение правого желудочка (ПЖ) оценивали методом допплерэхокардиографии у 209-ти больных с эссенциальной гипертензией (ЭГ), 105 - с хронической стенокардией и 115-ти - с первичным инфарктом миокарда. В течение первых трех дней после начала заболевания измеряли толщину стенки левого желудочка (ЛЖ), размеры камер сердца, фракцию выброса ЛЖ, скорости раннего и позднего наполнения желудочков сердца, период изоволюмического расслабления и период замедления пика для трансмитрального и транскуспидального потоков, а также ускорения систолического потока на легочной артерии. У больных с ЭГ степень диастолической дисфункции ПЖ зависела от типа геометрии и была наиболее выраженной при эксцентрической гипертрофии. Индексы диастолического наполнения ПЖ достоверно зависели от функционального класса сердечной недостаточности и стабильной стенокардии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-52

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж14435 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Встановлені послідовності порушень діастолічної та систолічної функції шлуночків серця у хворих з артеріальною гіпертензією (АГ) залежно від типів геометричного ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ), а також можливості зворотнього розвитку цих порушень на фоні зниження рівня артеріального тиску для більш оптимальної оцінки ефективності тривалої антигіпертензивної терапії. У роботі зіставлені показники діастолічного наповнення шлуночків серця при різних типах геометрії ЛШ. Доведено, що стан діастолічного наповнення серця у хворих з АГ залежить не лише від наявності гіпертрофії, а й від порушень геометрії ЛШ. Вивчено співвідношення та взаємозв'язок між діастолічною функцією лівого та правого шлуночків. Встановлені детермінанти діастолічної дисфункції правого шлуночка при АГ: товщина стінок ЛШ та ступінь гіпертрофії ЛШ. Стійка нормалізація артеріального тиску на фоні тривалої адекватної антигіпертензивної терапії, основою якої є амлодипін або еналаприл, призводить до регресу гіпертрофії ЛШ, який супроводжується покращанням діастолічного наповнення обох шлуночків серця. Доведена діагностична цінність динамічного дослідження діастолічного наповнення шлуночків серця з метою оцінки ефективності тривалої антигіпертензивної терапії.

Проаналізовано відповідність доопераційних ехокардіографічних даних морфологічним змінам, виявлениь під час хірургічного втручання на серці з приводу інфекційного ендокардиту, на підставі ретроспективної оцінки даних 173-х випадків за період з січня 1997 р. до грудня 2003 р. Трансторакальну ехокардіографію виконано 105-ти хворим (18-ти - протезовані клапани), а в 68-ми хворих (21-му - протезовані клапани) проведено черезстравохідне обстеження (TEE). Доопераційне ехокардіографічне трактування морфологічних змін під час операції виявилося правильним у всіх випадках, однак у 36-ти випадках (20,8 %) діагноз був неповним. Лише в одному випадку неочікувані знахідки під час хірургічного втручання зумовили значне розширення обсягу операції. Не виявлено статистично вірогідної відмінності за частотою неповноти ехокардіографічного діагнозу між групами з ураженням мітрального чи аортального клапанів (22,5 % і 19,8 %; p = НД), з нативними клапанами чи протезованими (17,0 % і 23,6 %; p = НД). Застосування TEE суттєво зменшує частоту неповного розпізнавання такого серйозного ускладнення, як перивальвулярні абсцеси.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.110.501 + Р410.105.0-433.76

Рубрики:

Хірургічне лікування вроджених вад серця та судин

Вади серця

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.423 + Р569.401

Рубрики:

Пухлини легенів

Пухлини серця

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - определить прогностическую ценность степени накопления контраста в сегменте миокарда как критерия оценки жизнеспособности миокарда для восстановления функции сегментов левого желудочка после реваскуляризации у пациентов с ишемической кардиомиопатией. Обследовано 40 пациентов с систолической сердечной недостаточностью, всем пациентам провели магнитно-резонансную визуализацию (МРВ) сердца с отсроченным контрастированием гадолинием. У всех больных определяли степень сегментарного накопления контраста. У 12 пациентов выполнена реваскуляризация, у них эхокардиографически оценивали сегментарную и глобальную сократительную способность до и через 3 - 6 мес после реваскуляризации. Сравнена степень функционального восстановления сегментов со степенью сегментарного накопления контраста. Сегменты с низким содержанием контраста (1 - 25 %) после реваскуляризации восстанавливали сократительную способность в 70 % случаев, сегменты с 26 - 50 % содержанием контраста - в 50 % случаев, при содержании контраста больше 75 - в 2,7 % случаев. Чувствительность показателя степени накопления контраста меньше 50 % в прогнозировании функционального восстановления сегмента - 70,8 %, специфичность - 84,9 %. Выводы: вероятность функционального восстановления сегментов со степенью контрастирования меньше 50 % высокая, сегменты со степенью контрастирования больше 75 % можно считать нежизнеспособными. МРВ сердца с отсроченным контрастированием - чувствительный и специфичный метод прогнозирования функционального восстановления миокарда после реваскуляризации.

Висвітлено питання діагностики і лікування механічних ускладнень інфаркту міокарда. Для цих ускладнень характерна висока смертність, ефективний спосіб лікування - хірургічний. Для вчасного лікування і поліпшення прогнозу важливі клінічна настороженість і рання діагностика. Метод вибору для діагностики - ехокардіографія. Проведено аналіз літератури на тему сучасних лікувальних підходів до механічних ускладнень інфаркту міокарда, представлено випадки з власної практики.

Мета огляду - узагальнити сучасні діагностичні підходи до вибору способу лікування ішемічної кардіоміопатії з урахуванням життєздатності міокарда та геометричних змін лівого шлуночка (ЛШ). Наведено інформацію про сучасні способи оцінки життєздатності міокарда та їх значення для прийняття рішення про реваскуляризацію в пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда. Показано, що оцінка життєздатності міокарда - це необхідний етап перед вибором способу лікування ішемічної кардіоміопатії. Ідентифікація значної кількості життєздатного міокарда є предиктором позитивного ефекту реваскуляризації. Проаналізовано методи оцінки ремоделювання ЛШ, значення реконструктивних операцій у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда. У хворих з надмірним ремоделюванням ЛШ, які перенесли інфаркт міокарда, не спостерігають достатнього поліпшення після реваскуляризації навіть за наявності життєздатного міокарда: збільшення кінцевосистолічного об'єму ЛШ виступає негативним предиктором відновлення функції міокарда. У пацієнтів зі значною дилатацією ЛШ оцінка геометричних показників ремоделювання потрібна для прийняття рішення про доцільність доповнення реваскуляризації операцією з редукції об'єму ЛШ. Виконання таких операцій ефективніше на ранніх етапах ішемічної перебудови.

Детально висвітлено аспекти ехокардіографічної оцінки мітральної недостатності (МН). Проаналізовано різні патогенетичні механізми МН, наведено сучасну функціональну класифікацію МН за Carpentier. Представлено методи кількісної оцінки МН, виділено кількісні критерії тяжкої МН і показання до хірургічного лікування вади. Визначено ехокардіографічні критерії придатності клапана до пластичного втручання при різних механізмах МН.

Описано випадок діагностики та хірургічного лікування апікальної аневризми лівого шлуночка внаслідок гіпертрофічної кардіоміопатії із середньошлуночковою обструкцією. Ехокардіографія була методом виявлення аневризми та середньошлуночкової обструкції, комп'ютерна томографія серця дозволила деталізувати анатомічні особливості аневризми. При коронарографії не виявили обструктивного ураження вінцевих артерій. Враховуючи особливості перебігу (множинні ішемічні мозкові вогнища ймовірно емболічного генезу), пацієнту виконали резекцію аневризми та лінійну пластику лівого шлуночка. Електронна мікроскопія біоптату міокарда підтвердила діагноз гіпертрофічної кардіоміопатії як причини аневризми.

Цель работы - проанализировать результаты функционирования областной программы "Обеспечение помощи больным с легочной гипертензией во Львовской области" на протяжении трех месяцев. С декабря 2015 г. по апрель 2016 г. в программе приняли участие 18 пациентов (14 женщин и 4 мужчины) с продолжительным анамнезом идиопатической или ассоциированной легочной артериальной гипертензии - ЛАГ (n = 12, 66,7 %) и синдромом Ейзенменгера (n = 6, 33,3 %), которые раньше принимали генерики силденафила. Средний возраст пациентов (36,1 +- 11,9) года. В рамках участия в программе монотерапию силденафилом принимали 8 (44,4 %) больных, комбинированное лечение - 10 (55,6 %). Эффективность лечения оценивали по клиническим признакам, результатам теста с 6-минутной ходьбой (ШМХ), пульсоксиметрии и показателям эхокардиографического исследования. На момент включения в программу средняя продолжительность заболевания ЛАГ составляла 59 (30; 124) мес, среднее давление в легочной артерии за результатами катетеризации правых отделов сердца - (62 +- 14) мм рт. ст., резистентность легочных сосудов - (13,6 +- 5,4) единиц Вуда. На момент обращения состояние большинства (61,1 %) пациентов соответствовало III функциональному класу (ФК) по классификации ВОЗ, II ФК диагностировали у 7 (38,9 %) больных. Через 3 мес лечения в рамках программы большинство пациентов отмечали улучшение общего состояния, что сопровождалось увеличением дистанции теста с ШМХ 374 до 392 м, а также уменьшением частоты сокращений сердца с 89 +- 14 до 74 +- 12 в 1 мин и некоторым увеличением сатурации венозной крови кислородом (с (89,8 +- 9,3) до (93,8 +- 4,5) %). По результатам эхокардиографического исследования отмечено небольшое снижение градиента давления на трикуспидальном клапане (с (71,1 +- 17,9) до (69,9 +- 17,9) мм рт. ст.), что сопровождалось тенденцией к уменьшению площади правого предсердия. Выводы: применение на протяжении трех месяцев оригинальных препаратов силденафила или его комбинации с ингаляционным илопростом у пациентов с длительным течением ЛАГ и нерегулярным предшествующим лечением сопровождалось повышением толерантности к физической нагрузке, но не обеспечило улучшения показателей легочной гемодинамики или ФК.

Цель работы - оценить значение геометрических показателей ремоделирования левого желудочка (ЛЖ) как предикторов митральной недостаточности (МН) у пациентов со сниженной систолической функцией ЛЖ после перенесенного инфаркта миокарда (ИМ) разной локализации. Всего в исследование включено 99 пациентов с перенесенным ИМ с систолической дисфункцией левого желудочка (ЛЖ) и МН от легкой степени до тяжелой. МН оценивали при помощи эхокардиографии с использованием показателя площади эффективного отверстия регургитации (EROA), определяли показатели глобального и локального ремоделирования ЛЖ. МН умеренной и больше степени выявили у 36 пациентов после перенесенного переднего ИМ (первая группа) и у 43 пациентов после перенесенного задненижнего ИМ (вторая группа). В контрольную группу включили 21 практически здорового человека. Выводы: у пациентов с систолической дисфункцией после перенесенного ИМ передней локализации процесс сферизации ЛЖ и показатели дислокации ПМ - более интенсивные по сравнению с пациентами после перенесенного ИМ задненижней локализации. Детерминантами МН у пациентов с ишемической кардиомиопатией после перенесенного переднего ИМ являются смещение ПМ (апикальное и заднее), акинезия нижних сегментов верхушки ЛЖ, обструкция инфарктнезависимых артерий (огибающей ветви левой венечной артерии и правой венечной артерии), тогда как у пациентов после перенесенного задненижнего ИМ - подтягивание задней ПМ и увеличение переднезаднего размера кольца МК. Полученные данные могут определять выбор хирургического похода к коррекции ишемической МН.

Мета роботи - визначити ехокардіографічні предиктори рецидиву ішемічної мітральної недостатності (МН) після хірургічної редукційної анулопластики мітрального клапана (МК). Оцінено ехокардіографічні параметри локального і глобального ремоделювання лівого шлуночка та деформації МК у 52 пацієнтів, у яких діагностували попередньо істотну ішемічну МН при ехокардіографії і відповідно планували пластику МК. Повторне обстеження з оцінюванням функції МК виконували у віддалений період після операції, в 11 хворих виявили рецидив МН. Пацієнти з рецидивом МН становили І групу, пацієнти без рецидиву МН - II групу. Порівнювані групи не мали значущих відмінностей за демографічними, клінічними показниками та ступенем ураження коронарного русла. Показники глобального та локального ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ) і деформації МК істотно відрізнялися між групами. Встановлені порогові рівні параметрів ремоделювання ЛШ і деформації МК, при яких частота МН у віддалений період після операції була значущо більшою. Показники висоти коаптації понад 10 мм та площі тенту стулок МК понад 3,2 см мали високий рівень чутливості (81,82 та 100 % відповідно) і специфічності (82,93 та 82,93 % відповідно) у прогнозуванні рецидиву МН, як і показник кінцевосистолічного об'єму ЛШ понад 110 мл (чутливість 90,91 %, специфічність 82,93 %). Показники довжини натягу переднього і заднього папілярних м'язів, їх заднього зміщення та міжпапілярної відстані були високоспецифічними для прогнозування рецидиву МН після пластики (специфічність 90,24; 85,37; 85,37; 82,93 та 87,80 % відповідно), однак чутливість їх була нижчою. У багатофакторну модель незалежних предикторів МН увійшли площа тенту стулок МК, висота коаптації стулок МК, кінцеводіастолічний та кінцевосистолічний об'єм ЛШ, міжпапілярна відстань та заднє зміщення переднього папілярного м'яза. Висновки. Представлена модель дозволяє прогнозувати МН у віддалений період після анулопластики з точністю 94 %. Детальний аналіз ехокардіографічних показників ремоделювання до операції дозволяє виявити пацієнтів зі збільшеним ризиком рецидиву МН після анулопластики та спонукає розглянути питання додаткових хірургічних процедур на шлуночку або підклапанному апараті.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.140.67-52

Рубрики:

Стенокардія (грудна жаба)

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено показання до застосування та принципи виконання сучасних методів функціональної діагностики, які використовують за хвороб серцево-судинної, дихальної та нервової систем, а також основи клінічної інтерпретації даних. Увагу приділено електро- й ехокардіографії, навантажувальним тестам, амбулаторному моніторуванню електрокардіограмою (ЕКГ), електроенцефалографії. Наведено класифікацію аритмій серця. Розглянуто екстрасистолію, парасистолію та інші передчасні комплекси. Подано інформацію про порушення внутрішньошлуночкової провідності. Визначено послідовність стандартного ехокардіографічного обстеження. Висвітлено особливості дослідження функції зовнішнього дихання. Охарактеризовано методи діагностики порушень дихання уві сні.

Описано клінічний випадок небактерійного тромботичного ендокардиту в пацієнтки з ішемічним інсультом емболічного походження. Методи візуалізації (трансторакальна та черезстравохідна ехокардіографія) дозволили виявити специфічні ознаки тромботичних вегетацій на мітральному та аортальному клапанах серця. Лабораторні методи діагностики (посів крові, серологічне дослідження) заперечили інфекційний ендокардит як причину вегетацій. У наслідок діагностичного пошуку (комп'ютерна томографія) виявлено первинний новоутвір легень із вторинними вогнищами в кістковій системі. Представлений випадок демонструє потребу настороженості щодо небактерійного тромботичного ендокардиту в пацієнтів з явищами системної емболії та в специфічних групах хворих (автоімунна й онкологічна патологія).

Проаналізовано діагностичні можливості ехокардіографії для виявлення невідкладних станів у кардіології. Докладно розглянуто шляхи ехокардіографічного пошуку при різних сценаріях критичних станів у кардіології: при гострому больовому синдромі, гострій гіпотонії та шоку, задишці, яка раптово виникла, при травмах, перипроцедурних та періопераційних ускладненнях. Описано переваги та недоліки ехокардіографічного методу в діагностиці таких невідкладних кардіологічних станів, як гострий інфаркт міокарда та його ускладнення, гостре розшарування аорти, тампонада серця, тромбоемболія легеневої артерії, систолічна дисфункція шлуночків серця, гостра клапанна патологія.

Oгляд присвячено сучасному стану знань про роль методів променевої діагностики у визначенні рівня ризику раптової смерті в пацієнтів із гіпертрофічною кардіоміопатією (ГКМП). Ризик раптової смерті в пацієнтів із ГКМП у цілому невисокий, однак ця патологія є однією з основних причин смерті в молодому віці. Оскільки сучасні методи лікування в кардіології (імплантація кардіовертера-дефібрилятора, хірургічні втручання) дозволяють запобігти раптовій смерті та іншим серцево-судинним подіям (прогресуванню серцевої недостатності, інсульту) при ГКМП, важливим завданням є виявлення предикторів таких негативних подій у пацієнтів із ГКМП. Методи візуальної діагностики (ехокардіографія та магнітно-резонансна томографія) дають змогу оцінити такі фактори ризику, як ступінь гіпертрофії міокарда, наявність обструкції витоку з лівого шлуночка, розміри лівого передсердя, наявність верхівкової аневризми, вміст відтермінованого контрастування міокарда. Проаналізовано значення кожного з цих факторів у визначенні ризику в пацієнта з ГКМП.

У посібнику автори детально виклали принципи ехокардіографічної діагностики основних патологічних станів і клінічних ситуацій, які є причиною невідкладних станів у кардіології. На підставі власних спостережень з врахуванням багатого досвіду описані прояви інфаркту міокарда та його ускладнень, гострого розшарування аорти з його ана¬томічною класифікацією, інші варіанти гострого аортального синдрому, використання черезстравохідної методики. Розділ, присвячений тромбоемболії легеневої артерії, охо¬плює не лише її розпізнавання, а й значення ехокардіографії у виборі лікувальної такти¬ки і місце різних методів у диференціальній діагностиці. Розділи, присвячені розпізна¬ванню інфекційного ендокардиту, дисфункції клапанних протезів, ехокардіографічно- му пошуку причини інсульту і системної тромбоемболії, виявленню тампонади серця і кардіологічних наслідків тупої травми грудної клітки, містять інформативні ілюстрації і практичні рекомендації, а також охоплюють теоретичні питання, необхідні для кращого розуміння всієї повноти ехокардіографічної картини та її варіантів.