Розглянуто теоретичні підходи до визначення "ідентифікація" та "ідентичність". Обгрунтовано природу ідентифікації, зумовлену глибокою потребою людини в визнанні з боку інших, у самореалізації та очікуванні позитивної оцінки зі сторони інших. Проанаізовано основні теоретичні підходи - психоаналітичний, символічний інтеракціонізм, феноменологічна соціологія. Розглянуто основні погляди дослідників на співвідношення цих понять. Ідентифікація розглядається як один з найважливіших механізмів соціалізації особистості, що проявляється в ототожненні індивіда з певною соціальною групою, спільнотою (номінальною чи реальною). Ідентичність є структурою, що формується протягом життя.

Проаналізовано основні механізми становлення людини як професіонала, а саме: самоідентифікація, професійна самоідентифікація. Професійна самоідентифікація розглянуто як один з механізмів і водночас як детермінанта становлення професійної самосвідомості особистості, як результат фахової підготовки та професійного становлення.

Проаналізовано сутність та основні підходи до поняття "особистість", "культура" і "соціокультурне середовище". Особистість розглянуто як поняття, що створене для відображення соціальної природи людини, розгляду її як суб'єкта соціокультурного життя, що саморозкривається в контексті соціальних відносин, спілкування та предметної діяльності. Соціокультурне середовище є провідним чинником формування особистості.

Професійну ідентифікацію розглянуто як один з механізмів і в той же час детермінанту становлення професійної самосвідомості особистості, як результат фахової підготовки та професійного становлення. Проаналізовано, яке місце займає професійна ідентичність у професійному і соціальному самовизначенні особистості.

Проаналізовано теоретичні підходи до визначення понять "ідентифікація" та "ідентичність". Обгрунтовано природу ідентифікації, зумовлену глибокою потребою людини у визнанні з боку інших, у самореалізації та очікуванні позитивного оцінювання зі сторони інших. Проаналізовано основні теоретичні підходи - психоаналітичний, символічний інтеракціонізм, феноменологічна соціологія. Розглянуто основні погляди дослідників на співвідношення цих понять. Ідентифікацію розглянуто як один з найважливіших механізмів соціалізації особистості, що проявляється в ототожненні індивіда з певною соціальною групою, спільнотою (номінальною чи реальною). Ідентичність є структурою, що формується протягом життя.

Розглянуто актуальну проблему психологічної стійкості особистості у важких життєвих обставинах, описано основні підходи до поняття "психологічної стійкості". Проаналізовано уявлення про психологічну стійкість у контексті різних теоретико-методологічних підходів. Психологічна стійкість визначається як цілісна, інтегральна якість особистості, що проявляється в здатності оптимально відображати дійсність в складних, в тому числі важких ситуаціях, що обумовлює готовність людини до дії в екстремальних і надзвичайних ситуаціях. Обгрунтована необхідність розробки системи спеціальних заходів, пов'язаних з формуванням психологічної стійкості людини у важких життєвих ситуаціях.