Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.703-29

Рубрики:

Порушення мозкового кровообігу

Шифр НБУВ: Ж14678 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Отмечено, что результаты проведенных математических исследований по определению оптимальной дозы 5-фенилпропенилиден-2-тиоксо-4-оксотиазолидин-3-ацетата натрия (Les-13) на основании экспериментальных данных позволили установить, что введение Les-13 в дозе 91,80 мг/кг максимально увеличивает среднюю продолжительность жизни животных в условиях двусторонней ишемии головного мозга.

Проведено скрининговое исследование антиоксидантной активности производных тиазолидина в модельных опытах (метод неферментативной инициации ПОЛ и определение степени ингибирования супероксидрадикала), в результате которого идентифицировано "соединение-лидер" Les-13 (5-фенилпропенилиден-2-тиоксо-4-тиазолидон-3-ацетат натрия) для углубленного изучения и предложен вероятный механизм действия. На основе анализа корреляции "структура - действие" выделено ряд фармакофоров, которые критически влияют на реализацию фармакологического эффекта, что позволило сформулировать основные положения стратегии целенаправленного поиска потенциальных антиоксидантов.

Експериментально обгрунтовано доцільність профілактичного застосування похідного тіазолідину (Les-13) за умов гострої ішемії головного мозку. Доведено, що найвищу профілактичну активність Les-13 проявляє у дозі 91,8 мг/кг за його інтраперітонеального введення за 138 хв до моменту двобічної колюзії загальних сонних артерій. Цереброваскулярний ефект за умов цереброваскулярної недостатності ішемічного генезу сполуки зумовлений її спроможністю запобігати формуванню розповсюдженої мембранопатії шляхом регулювання прооксидантно-антиоксидантної рівноваги внаслідок виявленої антиоксидантної активності з антирадикальними властивостями, збереження фонду АТФ, а також запобігання модифікації активності ферментів енергетичного обміну. З'ясовано, що у разі введення Les-13 підвищується зв'язувальна здатність сироваткових білків за умов патології, що моделюється. Профілактичне застосування Les-13 значною мірою зменшує прояви пошкодження судин та макрогліальних елементів головного мозку щурів. Виявлено залежність "структура - дія" в ряду похідних тіазолідину, а також визначено основні структурні фрагменти молекули, що визначають наявність та силу антиоксидантної та протиішемічної дії.

1,2,4-Триазол та його похідні є перспективним класом органічних сполук. Протягом тривалого часу вони залишаються у центрі уваги завдяки низці унікальних властивостей: високій здатності до хімічних перетворень, наявності різних видів біологічної активності та, безумовно, незначній токсичності. Також певну кількість похідних 1,2,4-триазолу на сьогодні добре вивчено і впроваджено в різні сфери життєдіяльності людини як ефективні лікарські препарати, різні засоби захисту рослин (стимулятори росту, фунгіциди, гербіциди), антикорозійні матеріали, пластифікатори пластмас тощо. Мета роботи - аналіз та систематизація нових даних стосовно протимікробної та протигрибкової активності похідних 1,2,4-триазолу та обрання за результатами аналізу перспективного напряму наукових досліджень на підставі накопичення за останні роки великого масиву інформації щодо властивостей нових похідних 1,2,4-триазолу. Аналіз сучасних джерел інформації за останні роки аргументовано та доказово доводить перспективність пошуку нових біологічно активних сполук у ряді похідних 1,2,4-триазолу. Одержана інформація чітко вказує на можливість використання як об'єктів дослідження саме 1,2,4-триазолів, які містять в своєму складі атом сульфуру. 1,2,4-Триазол є одним із найвідоміших класів біологічно активних сполук, який має широкий спектр біологічної дії. Для похідних 1,2,4-триазолу характерна наявність антибактеріальної, протигрибкової, гіпоглікемічної, антигіпертензивної, знеболювальної, протизапальної, протипухлинної, противірусної активності. Тенденції створення нових ефективних ліків на основі похідних 1,2,4-триазолу зростають. Деякі з ліків є похідними 1,2,4-триазолу: рибавірін (противірусний засіб), різатриптан (селективний агоніст 5HT1-рецепторів серотоніну), алпразолам (анксіолітичний засіб), флуконазол та ітраконазол (протигрибкові препарати). Похідні цієї сполуки добре зарекомендували себе і у ветеринарній медицині. Такі препарати як авесстим, трифузол, трифузол-нео є імуностимуляторами і їх у різних лікарських формах (1 %-й, 2 %-й розчини, супозиторії) застосовують як у ветеринарних господарствах, у приватному тваринницькому секторі, так і для домашніх улюбленців. Ці факти є найкращим прикладом для розуміння перспективності пошуку нових молекул серед похідних 1,2,4-триазолу.

На сьогодні похідні 1,2,4-триазолу є перспективним класом органічних сполук. Зумовлено це, перш за все, можливістю різної хімічної модифікації фрагмента 1,2,4-триазолу за рахунок приєднання типових фармакофорів, що сприяє розширенню арсеналу нових молекул. Значна кількість похідних 1,2,4-триазолу виявляє біологічні властивості, що позитивно впливає на подальший процес впровадження найбільш перспективних речовин. Мета роботи - проведення аналізу впливу різних функціональних замісників нових похідних 1,2,4-триазолу на показники біологічної активності зазначених сполук. Матеріалами досліджень стали джерела літератури, які містять інформацію щодо впливу різних функціональних замісників нових похідних 1,2,4-триазолу на показники біологічної активності зазначених сполук. У роботі було використано методи: аналітичний, бібліосемантичний інформаційного пошуку, узагальнення. Триазоли та їх гетероциклічні аналоги представляють сполуки, які містять у своєму складі певну кількість атомів нітрогену, виявляючи при цьому властивості типових фармакофорів. Їх похідні легко синтезуються, можуть перетворюватись на різні біологічно активні молекули. Проаналізовано та узагальнено інформацію щодо хімічного моделювання похідних 1,2,4-триазолу, яке надає змогу цілеспрямовано одержувати сполуки з необхідними біологічними властивостями, враховуючи також показники токсичності нових молекул. Авторами доведено, що поступове прогнозоване введення до молекули похідних 1,2,4-триазолу різних замісників зумовлює появу нових видів біологічної активності, в деяких випадках це призводить до збільшення вже існуючих показників активності. Встановлено хімічну модифікацію сполук за рахунок зміни замісників навколо фрагменту 1,2,4-триазолу, що принципово змінює вид біологічної активності нових молекул. Саме такий підхід було обрано більшістю науковців як перспективний щодо пошуку нових біологічно активних речовин серед похідних 1,2,4-триазолу. Пріоритетність, актуальність та перспективність таких досліджень довели колективи не тільки вітчизняних вчених. Активним пошуком нових біологічно активних речовин серед похідних 1,2,4-триазолу в останній час займаються закордонні дослідники з Туреччини, Індії, Кореї, Китаю, Єгипту тощо. Аналіз сучасних джерел літератури щодо вивчення біологічної активності нових похідних 1,2,4-триазолу надає змогу встановити певні особливості впливу різних функціональних замісників на види біологічної активності та переконливо доводить перспективність подальших синтетичних випробувань у зазначеному ряді сполук.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9 Тріазол + Л662.262.6

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Тріазол

Шифр НБУВ: Ж69485 Пошук видання у каталогах НБУВ