Розглянуто потенціометричний і потенціостатичний методи визначення уреазної активності в зерні сої та продуктах його переробки.

З'ясовано, що використання фосфогіпсу Вінницького хімкомбінату в раціонах надремонтних бугайців не сприяло підвищенню інтенсивності їх росту. Заміна 10 та 20% монокальційфосфату в раціонах фосфогіпсом знижувала середньодобові прирости тварин на 14,8 та 33,0%, за умов 5% заміни прирости були на рівні контрольної групи.

Висвітлено результати досліджень по розробці нової технології переробки зерна сої на кормові та дієтичні потреби.

Висвітлено нові технології заготівлі, зберігання та використання кормів. Проаналізовано механізм консервувально дії нового нейтрального консерванта на базі вулканічних туфів для заготівлі силосу та сінажу, мінерального та мінерально-біологічного консервантів для заготівлі вологого зерна кукурудзи, жита, ячменю, вівса та фуражної пшениці.

Освещены новые технологии заготовки, хранения и использования кормов. Проанализирован механизм консервирующего действия нового нейтрального консерванта на основе вулканических туфов для заготовки силоса и сенажа, минерального и минерально-биологического консервантов для заготовки влажного зерна кукурузы, ржи, ячменя, овса и фуражной пшеницы.

Досліджено на волах з фістулою рубця вплив комплексної домішки на основі меляси в сипучому агрегатному стані на синтез летких жирних кислот у вмісті рубця загального, білкового і небілкового азоту, вміст аміаку та величину pH з обгрунтуванням вищої продуктивної дії кормової домішки в раціонах дійних корів та молодняку на відгодівлі.

На базі герметичної споруди відповідних розмірів, обов'язкового використання біологічно-мінерального консерванта та пошарової герметизації зернофуражу розроблено технологію зберігання вологого зерна в засіках.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні основи становлення та розвитку земельних відносин в агросфері України; Метою наукового дослідження є аналіз й узагальнення основних аспектів розвитку земельних відносин в аграрній сфері економіки в контексті необхідності підвищення ефективності її функціонування та визначення окремих можливих шляхів вирішення цієї проблеми з урахуванням зарубіжного досвіду; Основними методами дослідження земельних відносин є традиційні загальноприйняті в економіці методи: статистичне спостереження, логічний аналіз, метод порівняння, середні та відносні величини, динамічні ряди, індексний метод, методи математичної статистики (дисперсійний, кореляційний, вирівнювання та ін.); Основні положення економічної теорії в галузі сільського господарства; праці вітчизняних та зарубіжних учених і практиків в означеній сфері; У контексті означеної проблематики ми спробували розкрити становлення та розвиток земельних відносин в Україні; Результати даного дослідження можуть бути застосовані у сфері вивчення проблем АПК; Висновки: при реформуванні земельних відносин та швидких темпах перерозподілу форм власності на землю і нераціональному використанні земельних ресурсів за останні роки земельні відносини неможливо розглядати ізольовано від комплексу пов'язаних з ними соціальних, економічних, екологічних і правових проблем. Серед громадян України немає однозначної підтримки державної земельної політики, що певною мірою зумовлено суперечливістю процесів, які відбуваються в цій сфері. Для удосконалення земельних відносин та подальшого розвитку земельної реформи особливу увагу слід приділити вирішенню проблем формування ринкового обігу прав на землю сільськогосподарського призначення. Ринкові земельні відносини мають будуватися на сучасній організаційно-правовій базі.

Предмет дослідження - теоретичні засади й практичні аспекти управління зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) суб'єктів господарювання; мета роботи - визначення сутності та функцій управління ЗЕД суб'єктів господарювання. При проведенні дослідження використано системно-структурний підхід, метод логічного аналізу, методи спостереження і узагальнення, метод структурування. Результати дослідження полягають у визначенні сутності ЗЕД суб'єкта господарювання, визначенні функцій управління нею, встановленні складу зовнішньоекономічних функцій суб'єкта господарювання та виявленні зв'язків між елементами, що їх формують. Галуззю застосування результатів є подальші наукові дослідження проблем і перспектив розвитку ЗЕД вітчизняних суб'єктів господарювання; навчальний процес, зокрема, підготовка відповідних розділів навчальних посібників та лекційних курсів з дисципліни "Основи зовнішньоекономічної діяльності". Висновки: дослідження ЗЕД вітчизняних суб'єктів господарювання має надзвичайно велике значення в контексті інтеграції економіки України до світового економічного простору. Виходячи з сутності ЗЕД і складу функцій суб'єктів господарювання при її здійсненні, управління нею на рівні підприємства повинно передбачати вирішення таких важливих завдань, як розробка стратегічних напрямків ЗЕД, формування оптимальної структури управління, її координація з іншими видами діяльності підприємства на внутрішньому ринку, облік і контроль ефективності зовнішньоекономічних операцій, інформаційне забезпечення рішень в сфері зовнішньоекономічних відносин з іноземними партнерами.

Досліджено стан та перспективи розвитку сільського господарства України. Мета роботи - аналіз стану АПК України, визначення головних причин гальмування розвитку сільського господарства в Україні. Основні методи дослідження динаміки розвитку малого підприємництва - традиційні загальноприйняті в економіці методи: статистичне спостереження, абстрактно-логічний аналіз, метод порівняння, середні та відносні величини, графічний метод, динамічні ряди, індексний метод, методи математичної статистики (дисперсійний, кореляційний, вирівнювання та ін.). Робота базується на основних положеннях в галузі сільського господарства; працях вітчизняних та зарубіжних учених і практиків в означеній сфері. У контексті означеної проблематики здійснено спробу розкрити особливості розвитку сільського господарства в Україні. Результати даного дослідження можуть бути застосовані у сфері вивчення проблем АПК. Висновки: з урахуванням існуючих проблем, а також позитивного зарубіжного досвіду, доцільною є реалізація заходів у контексті підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції АПК на європейському ринку за такими основними напрямами: гармонізація вітчизняних стандартів на сільськогосподарську продукцію згідно зі стандартами ЄС; збільшення експортного потенціалу вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції (СГП); налагодження сучасної інфраструктури аграрного ринку; посилення кооперації господарств населення виробників СГП; налагодження співпраці між виробниками СГП та дослідними установами; використання позитивного досвіду країн ЄС у регулюванні ринку аграрної продукції в напрямі зміцнення конкурентоспроможності АПК.

Предмет дослідження - теоретичні засади та методичні підходи до кредитування підприємств АПК за умов дії кризи. Мета дослідження - аналіз особливостей процесу кредитування підприємств АПК, а також класифікації кредитів підприємствам АПК та кредитних ризиків залежно від особливостей, притаманних міжгалузевому комплексу. У процесі дослідження було застосовано такі загальні та конкретні наукові методи дослідження: системний підхід, методи логічного узагальнення та порівняння, наукової абстракції - для уточнення теоретичних засад здійснення кредитування підприємств АПК; методи статистичного та графічного аналізу - для оцінювання сучасного стану кредитування підприємств АПК; методи синтезу, логічного узагальнення, аналогій - під час аналізу підходів до кредитування підприємств АПК. Методологічною основою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, фінансів і банківської справи. У контексті означеної проблематики здійснено спробу розкрити особливості сучасного стану кредитування АПК в Україні; виявити й обгрунтувати основні шляхи вдосконалення банківського кредитування вітчизняних підприємств АПК. Результати даного дослідження можуть бути застосовані у сфері вивчення проблем кредитування підприємств АПК в Україні. Висновки: на фінансовому ринку України вже достатньо тривалий час залишається складна ситуація. Проте з'являються компанії з новими видами послуг. Переважно це іноземні компанії, які мають інтерес до аграрного сектору України та готові до партнерства з аграріями, вирішуючи, з одного боку, питання забезпечення ресурсами виробників, а з другого - досягаючи власних бізнес-інтересів. На сьогодні вдосконалення механізмів банківського кредитування є надзвичайно актуальним. Особливо важливим є перейняття досвіду розвинутих країн, які вже мають більш досконалі системи фінансування аграрного сектору.

Досліджено державну підтримку сільського господарства (СГ) за умов дії кризи. Мета дослідження - аналіз особливостей розвитку концептуальних основ державної підтримки СГ України та розроблення рекомендацій щодо їх практичної реалізації. У процесі дослідження застосовано такі загальні та конкретні наукові методи: логічного аналізу, формальної та діалектичної логіки, узагальнення літературних та інформаційних джерел, наукового абстрагування, нормативний метод з метою визначення нормативів державної підтримки. Застосування методів порівняльного та статистичного аналізу, методів кількісного і якісного аналізу, а також наукового передбачення та прогнозування сприяло наданню пропозицій щодо підвищення ефективності державної підтримки у забезпеченні сталого розвитку аграрного сектора економіки і продовольчої безпеки держави. Проведено методологічні дослідження фундаментальних положень економічної теорії, теорії фінансів, банківської справи та основні положення сучасної теорії аграрної економіки, наукових праць відомих вітчизняних і зарубіжних учених щодо питань державної підтримки СГ. У контексті означеної проблематики розкрито особливості сучасної державної підтримки АПК в Україні; виявлено та обгрунтовано місце СГ у пріоритетах держави. Зроблено висновки, що аграрна політика країни має бути спрямована на розвиток сталого та конкурентоспроможного агропромислового виробництва, підвищення якості життя та соціальної інфраструктури на сільських територіях. У найближчій перспективі державі слід продовжувати політику участі в економічному процесі як безпосередньому суб'єкті суспільних і економічних відносин, що сприятиме посиленню підтримки ринкових інституцій і розвитку інфраструктури АПК.

Розглянуто метафору, яка виступає одним із найважливіших компонентів друкованих та електронних комунікацій. У дослідженні констатовано, що в інформаційному просторі велику роль відіграють засоби масової інформації, які історично впливають на формування світогляду сучасної людини. Мова засобів масової інформації як різновид національної мови еволюціонує одночасно з етнічною свідомістю та перебуває під впливом суспільних процесів. Вона відображає не лише суспільне життя, а обличчя країни в цілому. Тому мова сучасних засобів масової інформації багата на метафори, які сформовані на архетипах та мають різноманітне стилістичне значення. Зосереджено увагу в мові засобів масової інформації на концептуальній метафорі, яку використовують для досягнення різних ефектів. Її вживання може бути зумовлене бажанням зробити друковане слово емоційнішим, впливовішим. Зроблено висновки, що метафора як прояв креативності мислення присутня практично в усіх типах дискурсів незалежно від їхньої типологізації (політичному, медичному, інституційному, педагогічному, постмодерністському, феміністському та ін.). Однак в кожному з дискурсів сукупність функцій метафори є особливою в залежності від різноманітних ознак актуального дискурсу. У процесі комунікації, зокрема в газетно-публіцистичному стилі, метафора допомагає окреслити основні ідеї комунікативного повідомлення, розставити аксіологічні акценти, також апелює до фонових знань реципієнта й активізує до асоціації. Для дослідження метафори в публіцистиці використано як основні метод спостереження та описовий метод. На різних етапах дослідження послуговувалися методом функціонального аналізу для визначення стилістичного навантаження метафори в публіцистиці.

Зовнішній вигляд і манери поведінки виявляються у сукупності, створюючи образ людини, який оцінює оточення. Образ, який свідомо формується з розрахунком на сприйняття його іншими, називають іміджем - це узагальнений та емоційно забарвлений образ конкретного об'єкта, що існує в масовій свідомості. Практика ділового етикету свідчить, що імідж формується як на основі реальної поведінки людини, так і під впливом оцінок та думок інших. Розглянуті основні питання, що стосуються проблеми формування іміджу ділової особи, розкрито поняття "ділова людина" яка насамперед пов'язана з особистістю, якій властиві специфічні утворення, що обумовлюють способи взаємодії ділової людини з навколишнім середовищем і проявляються в її поведінці за будь-яких умов і обставин. Висвітлено імідж, як індивідуальний образ людини або явища, який створюється завжди з певною метою: щоб справити приємне враження на оточуючих людей, з метою досягнення успіху в особистому житті, кар'єрі, просування на службі, ефективного спілкування з людьми, забезпечити особистісного та духовного росту тощо. імідж має зовнішню форму (одяг, манери поведінки) і внутрішній зміст (провідну ідею), про взаємовідповідність, динамічну єдність і рівновагу яких потрібно дбати постійно. Підкреслене зростаюче значення проблеми формування іміджу в житті суспільства і окремої людини. Розглянуто фактори, що впливають на формування уявлення людини про самому себе. Визначено, що привабливий імідж невіддільний від знання ділового етикету та впевненого володіння відповідними навичками. Підкреслено значення кольору і малюнку ділового костюма, особливості вибору і деталі фасону ділового одягу. Взуття в іміджі ділової людини, місце аксесуарів для підтримання образу. Висвітленні основні правила виконання макіяжу: тону і кольору. Саме одяг розповідає про соціальний статус, про характер ділової людини, і навіть говорить співрозмовникові про те, який сьогодні настрій в особи.

Здійснено комплексний аналіз лексики в мові сучасних українських масмедіа. Висвітлено основні динамічні процеси в лексико-семантичній системі української мови, зокрема наголошено на дифузних процесах у лексиці. Розкрито вплив позамовних чинників на лексику українських ЗМІ. Висвітлено основні тенденції активізації тематичних груп у сучасній українській пресі. Увагу приділено іншомовній лексиці в мові сучасних українських інтернет-видань.

Здійснено аналіз літературних джерел, досліджено історичні передумови розвитку системи стандартизації в Україні та світі. Розглянуто особливості виникнення та розвитку стандартизації. Багатовікова історія стандартизації дуже цікава та корисна для суспільства, адже діяльність в галузі стандартизації прослідковується ще з древніх часів. Елементи стандартизації з'явилися тоді, коли ще не існувало поняття про цей термін. Подано визначення основної термінології, яка розкриває суть проблеми: "стандартизація", "стандарти" тощо. З'ясовано, що стандарт встановлює призначені для загального та багаторазового використання правил, інструкції або характеристики, що стосуються діяльності чи їх результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов'язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначення, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги. Стандартизація акумулює найсучасніші досягнення у сфері науки і техніки, легко поєднує в собі фундаментальну і прикладну науку, сприяючи швидкому впровадженню цих наукових досягнень в практику, допомагає визначити найбільш перспективні напрямки економічного і технічного прогресу і стан економіки. Стандартизація є одним з найбільш результативних шляхів удосконалювання виробничих і торгівельних відносин, зниження витрат, підвищення якості та конкурентоспроможності продукції на всіх стадіях її життєвого циклу. Вона встановлює правила, загальні принципи чи характеристики стосовно різних видів діяльності або її результатів. Досліджено види стандартизації та особливості виникнення міжнародної та національної стандартизації, створення організацій зі стандартизації, розвиток стандартизації в Україні. З'ясовано, що перші результати національної і міжнародної стандартизації мали велике практичне значення для розвитку продуктивних сил і призвели до створення національних організацій зі стандартизації.

Сьогодні вже неможливо зупинити швидке розповсюдження гаджетів, рідерів, мобільних телефонів як засобів доступу до ресурсів інтернет, у тому числі до бібліотечного контенту глобальної мережі. Неможливо також змінити ситуацію у бік актуалізації електронного читання, загальновизначним є той факт, що найбільш ефективне інформаційно-бібліотечне обслуговування населення досягається шляхом створення електронних бібліотек. Електронні бібліотеки можуть складатися з колекцій електронних документів (оцифрованих традиційних матеріалів, або створених відразу в електронному вигляді), та систем з уніфікованим підходом до виробництва, зберігання, організації різноманітної інформації. Описані основні елементи оцифрування бібліотеки як складової інформаційного суспільства, що розвивається. Бібліотечні сайти - це ворота в бібліотеку, її візитна картка в Інтернет просторі. Акаунти у соціальних мережах та блоги різко підвищують інтерактивність обміну інформацією і відвідуваність бібліотечних сайтів, в цілому підвищують інтерес до бібліотеки з боку існуючих і потенційних користувачів. Глобальна переорієнтація пріоритетів у роботі бібліотечно-інформаційних установ, у зв'язку зі створенням електронної бібліотеки, є очевидною, вона спрямовується на розвиток мережевих технологій, електронних ресурсів, інформаційного сервісу, бібліотечної кооперації. Цифрові бібліотеки, електронні колекції, системи електронного резерву, онлайнові каталоги публічного доступу, бази даних електронних журналів та інші іР стали популярними засобами доступу до джерел інформації. Створення електронних, цифрових бібліотек сприяє глобалізації світового інформаційного співтовариства, відкриває принципово нові умови доступу до віддалених іР і забезпечує рівні права користувачів на отримання необхідної інформації. Проаналізовано інтенсивність впливу Інтернету на довідково-бібліографічне обслуговування користувачів бібліотек, та необхідність реорганізації довідково-бібліографічних служб, зміни у традиційних функціях бібліографії.

Предмет дослідження - економічний розвиток регіону та особливості формування його господарського механізму в контексті трансформаційних перетворень національної економіки. Мета дослідження - наукове обгрунтування теоретичних положень щодо економічного розвитку регіону та особливості формування його господарського механізму в контексті трансформаційних перетворень національної економіки. Методи дослідження. Для уточнення понятійного апарату, визначення змісту процесу оцінки, обгрунтування критеріїв і системи показників, класифікації напрямків і методів оцінки, застосовано методи абстракції, аналізу та синтезу, систематизації та узагальнення. Методологія проведення роботи. У процесі дослідження означеної проблематики були взяті за основу: основні положення економічної теорії в галузі регіональної економіки, праці вітчизняних та зарубіжних учених і практиків в означеній сфері. Результати роботи. Основний науковий результат дослідження полягає в теоретичному обгрунтуванні та аналізі економічного розвитку регіону та особливості формування його господарського механізму в контексті трансформаційних перетворень національної економіки. Галузь застосування результатів. Результати даного дослідження можуть бути застосовані у сфері вивчення проблем розміщення продуктивних сил та регіональної економіки. Висновок: підводячи підсумок, зазначимо, що найсучаснішими моделями господарського механізму є моделі, що базуються на концепції економічної рівноправності всіх суб'єктів і сторін власності. При такій системі господарських відносин регіон і центр потрапляють в абсолютно рівні вихідні умови, що достатньо стимулює обидва суб'єкти відносин власності. З одного боку, завдяки чималим фінансово-економічним можливостям центр зосереджує значні кошти на стратегічно важливих загальнодержавних напрямках соціальної, структурної і науково-технічної політики. З іншого боку, у регіонів залишається достатньо ресурсів для оперативного вирішення поточних проблем, пов'язаних з підвищенням життєвого рівня мешканців регіону.

Предмет дослідження - соціально-економічні ризики повномасштабної війни російської федерації проти України та стабілізаційні заходи щодо їх подолання у контексті ініціатив Президента України. Мета статті - проведення дослідження соціально-економічних проблем, які спричинені повномасштабною війною російської федерації проти України та стабілізаційних заходів щодо їх подолання з урахуванням Президентських ініціатив. Усі компоненти дослідження базуються на основних принципах - науковості, об'єктивності, системності, розвитку, а також методах пізнання соціально-економічних процесів суспільного розвитку - аналізу, синтезу, проблемно-хронологічному, порівняльно-аналітичному, статистичному, системного та комплексного підходу. У процесі дослідження означеної проблематики були взяті за основу: основні положення економічної теорії та національної економіки, праці вітчизняних учених і практиків в означеній сфері, науково-аналітичні розвідки Центру економічних та соціальних досліджень при Національному інституті стратегічних досліджень. Результати роботи. Основний науковий результат дослідження полягає у вивченні соціально-економічних ризиків повномасштабної війни російської федерації проти України та стабілізаційні заходи щодо їх подолання у контексті ініціатив Президента України. Результати даного дослідження можуть бути застосовані у сфері вивчення проблем політичної економія, національної та регіональної економіки, глобальної економіки. Висновки: отже, виходячи із контексту нашого дослідження можна зробити наступні висновки, про те, що повномасштабна війна російської федерації проти України спричинила до: втрат людського капіталу; скорочення виробництва; через бойові дії агросектор втратив частину врожаю; руйнування логістичних ланцюгів та частини транспортної інфраструктури; дефіцит енергетичних ресурсів, а це у свою чергу негативно відобразилося на виробничій та соціальній сферах; зростання собівартості виробничих процесів; інфляція; скорочення сукупного попиту та зниження товарного експорту; стагнація інвестицій, що зумовило втрату фінансових ресурсів підприємств; збільшення дефіциту державного бюджету та державного боргу, через збільшення видатків на оборону й соціальні потреби; скоротилося банківське кредитування. Однак, враховуючи виважену соціально-економічну політику усіх гілок державних органів влади і зокрема - Президента України та підтримці зарубіжних партнерів, вдалося стримати від падіння та стабілізувати ключові сектори економіки.