Висвітлено історію створення та функціонування кафедри гімнастики та спортивних ігор Тернопільського педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Наведено інформацію про викладацький склад, навчальну, наукову, спортивно-масову та виховну роботу кафедри.

Освещена история создания и функционирования кафедры гимнастики и спортивных игр Тернопольского педагогического университета им. В.Гнатюка. Приведена информация о преподавательском составе, учебной, научной, спортивно-массовой и воспитательной работе кафедры.

Розроблено науково обгрунтовану модель професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури в процесі самостійної роботи зі спортивних ігор, яка відображає мету, завдання, етапи, принципи, умови, зміст цього процесу та її наслідок - професійну готовність студентів до майбутньої педагогічної діяльності. Систематизовано види самостійної роботи студентів зі спортивних ігор з урахуванням їх складності та різноманітності організаційних форм відповідно до етапів навчання й індивідуальних можливостей студентів. Розвинуто критерії оцінки професійної готовності студентів як результату їх фахової підготовки (ступінь оволодіння орієнтовною основою самостійної діяльності, повноту та системність знань, обсяг і рівень оволодіння професійно значущими вміннями та навичками). Проаналізовано педагогічні умови вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури в процесі самостійної роботи зі спортивних ігор (узгодженість змісту самостійної роботи з аудиторним навчальним матеріалом зі спортивних ігор, реалізацію у навчально-виховному процесі типів внутрішньо- та міжпредметних зв'язків: інформаційного, операційного, мотиваційного, а також покращання якості контролю за самостійною роботою студентів, самоконтролю та взаємоконтролю студентів).

Висвітлено теоретичні засади професійної підготовки та самостійної роботи студентів факультетів фізичного виховання. Розкрито значення курсу спортивних ігор для професійного становлення майбутніх учителів фізичної культури. Обгрунтовано педагогічні умови вдосконалення їх фахової підготовки в процесі самостійної роботи зі спортивних ігор.

Освещены теоретические основы профессиональной подготовки и самостоятельной работы студентов факультетов физического воспитания. Раскрыто значение курса спортивных игр для профессионального становления будущих учителей физической культуры. Обоснованы педагогические условия усовершенствования их профессиональной подготовки в процессе самостоятельной работы по спортивным играм.

Із позицій дидактичних і специфічних принципів спортивної підготовки розглянуто педагогічні умови вдосконалення технічної підготовки юних футболістів, представлено їх характеристику.

Розкрито роль і значення гри для всебічного та гармонійного розвитку особистості, теоретичні засади методики навчання спортивних ігор, методичні основи навчання ігрових прийомів, особливості використання навчальних і рухливих ігор. Визначено у його змісті перелік спеціалізованих вимог до професійної діяльності вчителя фізичної культури, розглянуто питання підготовки та проведення предметних ігрових уроків. Представлено технологію планування та розподілу навчального матеріалу, запропоновано орієнтовні комплекси засобів навчання основних ігрових прийомів. Наведено основні терміни та поняття, що використовуються у даному педагогічному процесі.

Представлено вихідні положення методики навчання спортивних ігор - універсального засобу становлення всебічно й гармонійно розвинутої особистості: сформульовано основні питання змісту роботи вчителя щодо реалізації процесу навчання рухових дій, розкрито його структуру, відповідні цілі та завдання, визначено способи їх реалізації, а також указується на потребу в подальших науково-методичних дослідженнях з окресленої проблеми.

Необхідність подальшого дослідження ігрового феномена в часовому просторі та фіксування властивих для кожного з етапів розвитку людства характеристик гри обгрунтовано потребою формування особистості людини з урахуванням як надбань попередніх поколінь, так і реалій сьогодення, що зумовлюють швидкі та кардинальні зміни в Україні та світі. Мета дослідження - проаналізувати основні філософські, психолого-педагогічні та культурологічні погляди мислителів, які визначали розвиток феномену гри у XVIII - XIX ст. Проведено аналіз, синтез та узагальнення наукової інформації з проблеми дослідження, навчально-методичної літератури й Інтернет-джерел. Обгрунтовано необхідність ретроспективного вивчення ігрового феномена. Розкрито основні погляди мислителів указаного історичного періоду щодо феномена гри, у яких вона постає творчим осягненням дійсності, природним способом забезпечення цілісності людського життя. Встановлено, що гра, володіючи значним культурологічним і педагогічним потенціалом, допомагає індивіду реалізувати основне своє призначення - відбутися як людині. Зроблено висновки, що гра - складне та багатогранне явище, що пізнається людиною через досвід й осягається на чуттєвому рівні. Її сутнісні характеристики пов'язуються з такими категоріями, як активність, свобода, задоволення, умовність, новизна, творення, універсальність та удосконалення.

Мета роботи - визначити зміст і послідовність використання рухливих та навчальних ігор у процесі спортивної підготовки юних футболістів. Аналіз, синтез та узагальнення наукової інформації з проблеми дослідження, навчально-методичної літератури й Інтернет джерел, педагогічні спостереження. Установлено, що ефективність використання рухливих та навчальних ігор має забезпечуватися не тільки шляхом їх доцільного підбору відповідно до педагогічних умов та належним організаційно-методичним вирішенням, а й через визначення оптимальної послідовності їх реалізації у навчально-тренувальному процесі, адаптацію їх змісту і структури до контингенту учнів та конкретної педагогічної ситуації. Розглянуто узагальнену послідовність застосування вказаних ігор у процесі спортивної підготовки юних футболістів, на конкретному прикладі розкрито їх орієнтовний зміст. Висновки: зміст та послідовність використання рухливих і навчальних ігор визначаються методичними положеннями, що передбачають першочергове розв'язання завдань окремої сторони підготовки юних футболістів з наступним вирішенням питань взаємозв'язку у її межах. Після цього реалізуються ті завдання певної сторони спортивної підготовки, які можна розв'язати засобами іншої. У подальшому взаємозв'язок та інтеграція двох і більше сторін багаторічної підготовки здійснюється у контрольних іграх та офіційних змаганнях.

Філософське осмислення гри є важливим аспектом її міждисциплінарних досліджень, який сприяє всебічному й грунтовному вивченню цього наукового феномену, уможливлює ефективне використання його потенцій у різних сферах життєдіяльності людини. Визнання гри глобальним й універсальним явищем, невід'ємною складовою частиною життя означає, що будь-які перетворення та зміни в життєдіяльності кожної людини прямо чи опосередковано співвідносяться з ігровим чинником. Мета роботи - розкрити основні положення філософського напряму міждисциплінарних досліджень гри. Досліджено аналіз, синтез та узагальнення наукової інформації з проблеми дослідження, навчально-методичної літератури й Інтернет-джерел. Логіка пізнання ігрового феномену веде до синтезу наук, котрі його вивчають, формуючи таким чином взаємозв'язаний комплекс наукових уявлень щодо гри як цілісної різноманітної системи. Гра розкриває єдність динамічного зв'язку людини й світу. Вона уможливлює зустріч та осягнення іншого співбуття, через яке відбувається пізнання себе. Унікальність ігрового буття зумовлена здатністю людини осмислювати світ, можливістю надавати певний сенс речам, подіям, явищам. Сутність гри становлять правила й порядок, які утворюють ігровий простір. Головним у грі є не сама ігрова ціль чи завдання, а динамічність цього процесу, що визначає шляхи й способи її реалізації. Висновки: гра як міждисциплінарний феномен науки є всеосяжним інтегративним чинником існування людини та пізнання нею навколишнього світу й самої себе. Філософія розглядає гру світоглядною категорією, за допомогою якої формується розуміння природи світу та людської сутності, здійснюється пошук сенсу життя. Гра виступає фундаментальною характеристикою буття, універсальним механізмом реалізації всього сущого, а ігрова діяльність є дієвим способом поєднання свободи та необхідності, безперервного й дискретного, сталого та перемінного. Синтезуючи минуле й майбутнє, відоме з незнайомим, ігровий феномен надає змогу можливе перетворити в реальне.

Філософське осмислення гри є важливим аспектом її міждисциплінарних досліджень, який сприяє всебічному й грунтовному вивченню цього наукового феномену, уможливлює ефективне використання його потенцій у різних сферах життєдіяльності людини. Визнання гри глобальним й універсальним явищем, невід'ємною складовою частиною життя означає, що будь-які перетворення та зміни в життєдіяльності кожної людини прямо чи опосередковано співвідносяться з ігровим чинником. Мета роботи - розкрити основні положення філософського напряму міждисциплінарних досліджень гри. Досліджено аналіз, синтез та узагальнення наукової інформації з проблеми дослідження, навчально-методичної літератури й Інтернет-джерел. Логіка пізнання ігрового феномену веде до синтезу наук, котрі його вивчають, формуючи таким чином взаємозв'язаний комплекс наукових уявлень щодо гри як цілісної різноманітної системи. Гра розкриває єдність динамічного зв'язку людини й світу. Вона уможливлює зустріч та осягнення іншого співбуття, через яке відбувається пізнання себе. Унікальність ігрового буття зумовлена здатністю людини осмислювати світ, можливістю надавати певний сенс речам, подіям, явищам. Сутність гри становлять правила й порядок, які утворюють ігровий простір. Головним у грі є не сама ігрова ціль чи завдання, а динамічність цього процесу, що визначає шляхи й способи її реалізації. Висновки: гра як міждисциплінарний феномен науки є всеосяжним інтегративним чинником існування людини та пізнання нею навколишнього світу й самої себе. Філософія розглядає гру світоглядною категорією, за допомогою якої формується розуміння природи світу та людської сутності, здійснюється пошук сенсу життя. Гра виступає фундаментальною характеристикою буття, універсальним механізмом реалізації всього сущого, а ігрова діяльність є дієвим способом поєднання свободи та необхідності, безперервного й дискретного, сталого та перемінного. Синтезуючи минуле й майбутнє, відоме з незнайомим, ігровий феномен надає змогу можливе перетворити в реальне.