Розглянуто питання про психічне здоров'я людини (ПЗЛ). Охарактеризовано принципи покращання ПЗЛ, розкрито основні аспекти взаємовпливу позитивних (негативних) емоційних станів. Запропоновано способи технологічного захисту, професійного довголіття людини. Описано психологічні механізми забезпечення ПЗЛ. Увагу приділено психодіагностиці стану здоров'я особистості, професійній діяльності психолога у сфері ПЗЛ. Наведено методики діагностики рівня шкільної тривожності Філіпса, визначення ризику здатності до суїцидальності.

Рассмотрены вопросы о психическом здоровье человека (ПЗЧ). Охарактеризованы принципы улучшения ПЗЧ, раскрыты основные аспекты взаимовлияния позитивных (негативных) эмоциональных состояний. Предложены способы технологической защиты, профессионального долголетия человека. Описаны психологические механизмы обеспечения ПЗЧ. Внимание уделено психодиагностике состояния здоровья личности, профессиональной деятельности психолога в сфере ПЗЧ. Приведены методики диагностики уровня школьной тревожности Филлипса, определения риска способности к суицидальности.

Поглиблено теоретичне уявлення про типологію сімей. Введено такий тип, як псевдофункціональна сім'я, який був відсутній у Н.Аккермана, Є.Вітчака, О.С.Кочаряна, В.Сатір. Вперше доведено, що тип батьківської сім'ї є визначальним у функціонуванні молодого подружжя. Запропоновано параметри оцінювання якості молодого шлюбу: установки на шлюб та сім'ю, функціонально-рольової поведінки, сімейного сценарію, міжособистісної взаємодії, сімейної адаптації. Показано варіативність зв'язку між рівнем функціональності батьківської та молодої сімей. Факторами, детермінуючими створення молодим подружжям власної моделі сім'ї, є їх характерологічні риси, просімейна мотивація, диференційованість особистості від батьківської сім'ї. Обгрунтовано, що на третьому-п'ятому році сімейного життя молодого подружжя починає діяти модель батьківських структурно-функціональних відносин. Уточнено теоретичні уявлення про вплив сиблінгової позиції на функціональні характеристики молодого подружжя та відсутність впливу складу батьківської сім'ї на його відтворення у молодому шлюбі.

Розкрито теоретико-методологічні основи психології здоров'я, психологічні основи здорової особистості, фактори, що сприяють підвищенню рівня психічного здоров'я (ПЗ) людини. Висвітлено теорії процесів самовдосконалення особистості, наведено характеристики ПЗ самоактуалізованих і нестандартних особистостей. Проаналізовано взаємовплив позитивних і негативних емоційних станів на здоров'я людини. Описано психологічні механізми забезпечення здоров'я, розкрито роль самоконтролю й компенсації в психічних процесах людини. Розглянуто психологічні захисні механізми особистості, запропоновані З. Фрейдом, вплив стресу на людину, а також особливості її поведінкових реакцій. Увагу приділено питанням психології впевненості, поняттям про віру й довіру, видам довірливих взаємин людини, а також особливостям психології дорослих людей.

Проаналізовано вимоги та підходи до особливостей надання психолого-педагогічної допомоги сім'ї, яка має дитину з проблемами в розвитку. Описано теоретичні та практичні завдання психологічної допомоги сім'ї з проблемними дітьми. Висвітлено помилки в сімейному вихованні дітей із проблемами в розвитку. Надано загальні рекомендації психологічної допомоги таким дітям у сім'ї.

Описано особливості діагностичної роботи з дітьми з гіперактивністю та дефіцитом уваги, виділено основні симптоми синдрому. Наведено методи та способи діагностичної роботи, вказано на необхідність враховувати індивідуальні особливості кожного випадку, відповідати потребам дитини та її рідних, розробляти психодіагностичну модель окремо для кожної дитини.

Надано опис практичної роботи з дітьми з ДЦП, запропоновано варіанти спеціально організованої психолого-педагогічно-соціальної допомоги. Вказано на важливу роль своєчасної та якісної психодіагностики, профілактики та корекції поведінкових, нервово-психічних і рухових розладів з метою успішної інтеграції в соціум дітей із ДЦП. Відзначено, що процес соціально-психологічної адаптації є неможливим без достатнього рівня розвитку психічної діяльності дитини.

Зазначено, що останніми роками виникла необхідність психодіагностики особливостей сімейного виховання проблемних дітей, яка забезпечує батькам і дітям, починаючи з раннього дитинства, великий спектр різної за формою та спрямованістю психологічної допомоги, надає розуміння причин поведінкових та особистісних розладів, надає можливість підібрати оптимальні та ефективні шляхи та способи виховання проблемної дитини.

Раскрыты психологические основы здоровой личности, принципы и факторы, которые оказывают содействие повышения уровня психического здоровья человека. Приведены взгляды известных зарубежных и отечественных психологов, теории, посвященные процессам самосовершенствования личности. Описаны характеристики психического здоровья самоактуализированных, нестандартных личностей. Внимание уделено вопросу формирования внутренней картины здоровья, а также взаимовлияния положительных или отрицательных эмоциональных состояний на здоровье человека. Раскрыты вопросы психологии аддиктивного поведения. Изложены представления о психологических защитных способностях личности. Рассмотрено влияние стресса на человека, а также особенности и анализ поведенческих реакций человека. Освещены вопросы психологии уверенности, понятия о вере и доверии, виды доверительных отношений человека. Представлена информация о профессиональном долголетии.

Розкрито основні труднощі у функціонуванні сім'ї, яка має проблемну дитину. Виділено фази реакцій батьків на народження проблемної дитини, узагальнено коло проблем, які трапляються у сім'ях, описано їх типові ситуації функціонування та дисфункційні симптоми.

Запропоновано комплексну програму "Психологічна допомога учасникам АТО та їх сім'ям". Подано інформацію про різноманітні заходи, спрямовані на суттєві та швидкі зміни в особистісному функціонуванні осіб, які переживають ознаки посттравматичних стресових станів, внаслідок бойових дій. Наведено практичні розробки засобів допомоги учасникам АТО, а також особам з їх найближчого оточення. Розкрито концептуальні підходи до психологічного консультування та психотерапії учасників бойових дій і їх сімей. Охарактеризовано методи та методики діагностування особистісної сфери військовослужбовців.

Розглянуто актуальні питання основних напрямів немедичної психотерапії як професійної діяльності та процесу психологічної допомоги. Надано уявлення про класичні напрями психотерапії, такі як психоаналіз, поведінкова, кліент-центрована, тілесна, інтерперсональна психотерапія, гештальт-терапія та інші. Розкрито сучасні напрями психотерапевтичного знання з чотирьох точок зору (суть психотерапії, генеза неврозу, техніки психотерапії та результат психотерапевтичного впливу).

Розкрито основні напрями немедичної психотерапії як професійної діяльності та процесу психологічної допомоги. Розглянуто класичні напрями психотерапії, такі як психоаналіз, поведінкова, клієнт-центрова, тілесна, інтерперсональна психотерапія, гештальт-терапія та інші. Сучасні напрями психотерапевтичного знання розкрито з чотирьох точок зору (суть психотерапії, генеза неврозу, техніки психотерапії й результат психотерапевтичного впливу). Увагу приділено розвитку умінь та навичок аналізу генези неврозу та психологічним механізмам їх утворення.

Розкрито суть поняття та психологічні особливості переживання посттравматичного стресового розладу тими людьми, які перебували за умов бойових дій. Описано пихологічні особливості прояву суїцидальних намірів серед військовослужбовців і розглянуто психодіагностичні матеріали суїцидальних тенденцій військовослужбовців і результати дослідження впливу сімейної ситуації на суїцидальні виміри учасників АТО. Розкрито теоретико-методологічні засади реабілітаційного процесу військовослужбовців - учасників АТО, описано наукові підходи до психологічної реабілітації військовослужбовців, виділено структуру реабілітаційного процесу. Висвітлено теорію та практику діагностичної, корекційної та терапевтичної роботи із дітьми та підлітками, розкрито суть психологічних реакцій на психотравмувальні ситуації дітей учасників АТО, роботи з дітьми учасників АТО та емпіричного дослідження психологічних особливостей дітей учасників АТО.

Представлено теоретичний та емпіричний аналіз психологічного супроводу сім'ї, яка має проблемну дитину. Виділено діагностичні та корекційні принципи супроводу. Представлено та проаналізовано наукові підходи до сім'ї проблемної дитини (Н. О. Березан, і. Ю. Гобод, Н. В. Лунченко, А. Г. Обухівська, В. Г. Панок, З. Л. Радівіловський та ін.). На основі таких психологічних методів дослідження, як теоретичний аналіз наукової літератури, бесіда, консультування батьків, виділено базові принципи психологічного супроводу сім'ї, яка має проблемних дітей: етапність (кожен новий етап доповнює попередній, сприяє подальшому виділенню відповідних критеріїв функціонування); наступність (зв'язок між новим і старим, є умовою цілісності та ефективності встановлення зони найближчого розвитку); системність (сукупність заходів і для розвитку одного члена сім'ї, і сім'ї як системи, яка включає в себе три підсистеми - шлюбну, батьківську, сиблінгову); комплексність (реалізація підцілей загальної поставленої мети); нормалізація (максимальне наближення функціонування сім'ї, яка має дитину з проблемами в розвитку, до умов функціонування сім'ї зі здоровою дитиною); інформаційно-методична допомога (надання батькам необхідних знань, умінь та навиків щодо успішного функціонування, співпраці, міжособистісної взаємодії); мультимодальність (вивчення сім'ї на чотирьох рівнях - медичному, соціальному, індивідуальному, екологічному); особистісна спрямованість (орієнтація на конкретну особистість, індивідуальний підхід); науковість (використання результатів супроводу для розроблення вдосконаленої програми супроводу); державна програма (створення системи сервісів для сімей із проблемними дітьми та їх включення в органічну частину загального державного забезпечення). Указано, що використання названих принципів допоможе в роботі з батьками, які мають проблемних дітей, щодо гармонізації їх функціонування не лише в сім'ї, а й за її межами.

Охарактеризовано основні підходи до особливостей міжособистісної взаємодії в сім'ї, яка має проблемну дитину. Виявлено особливості шлюбних стосунків, батьківського ставлення, взаємодію сиблінгів у таких сім'ях. Досліджено, що в більшості сімей спостерігається низка особливостей міжособистісної взаємодії, а саме: потреба об'єднати сім'ю, труднощі в контактах із сім'єю, тривога, незахищеність, холодність взаємин, тривожність, невпевненість, негативний емоційний зв'язок у сім'ї, роз'єднаність, поверхневі емоційні контакти членів сім'ї із зовнішнім світом, неспокій щодо сімейної ситуації, інтровертованість, психологічна слабкість членів сім'ї. У процесі батьківсько-дитячих взаємин переважають негармонійні типи міжособистісної взаємодії, які розділилися на три групи: батьки поводять себе занадто авторитарно щодо дитини, вимагаючи від неї безумовної слухняності, установлюючи їй суворі дисциплінарні рамки, нав'язують дитині свою волю, не враховують її власних поглядів, пред'являють до дитини надмірні вимоги, які вона, унаслідок своїх індивідуальних особливостей, не спроможна виконати; батьки характеризуються надмірною увагою до дитини, абсолютним потуранням усім потребам та бажанням, ніби зливаються з дитиною в єдине ціле, вона для них стає центром, до дитини застосовується мінімум вимог, обов'язків і заборон та максимум прав; для батьків характерне певне неприйняття дитини, відстороненість та холодність у відносинах, дистанція з дитиною, надмірні вимоги до дитини виконувати обов'язки. Аналізуючи міжособистісну взаємодію на рівні сиблінгів, видно, що для більшості сімей характерна конкуренція сиблінгів, це проявляється в егоїстичному суперництві братів та сестер, конфліктності їх відносин, ревнощах, прихованій чи навіть відкритій ворожості по відношенню один до одного в боротьбі за увагу та любов батьків.

Описано важливість дослідження особливостей особистісного та сімейного функціонування батьків, котрі мають проблемну дитину. Указано, що до категорії "проблемні діти" входять ті, які створюють незручності для функціонування дорослих (батьків, прабатьків, вихователів, учителів й ін.), оскільки характеризуються сором'язливістю, надмірною активністю, агресивністю, неуважністю, неслухняністю, плаксивістю, збудливістю, імпульсивністю, зам- кнутістю, безвідповідальністю тощо (віком 5 - 9 років). Вихідним емпіричним фактажем для аналізу стали психологічні характеристики досліджуваних, визначені за допомогою комплексу психодіагностичних засобів: проективний тест "Автопортрет" (О. Кандауров), проективний тест "Неіснуюча тварина" (М. З. Друкаревич), проективний тест "Малюнок сім'ї" (Р. Бернс, С. Кауфман), проективні методики "Людина під дощем" (О. Романова, Т. Ситько), "Дім. Дерево. Людина" (Дж. Бук). Зазначено, що задля з'ясування достовірних відмінностей за частотою вираженості (наявності-відсутності) характеристик особистісно-сімейного функціонування в батьків проблемних дітей використано біноміальний критерій (Binomial Test). Передбачено, що отримані результати будуть покладені в основу оптимальної моделі психологічного супроводу як батьків, так і всієї сімейної системи, яка включає дитину з проблемами в розвитку. Досліджено, що для жіночої частини батьків, котрі мають проблемних дітей, достовірно властивими виявилися такі характеристики особистісно-сімейного функціонування, як "відчуття нестабільності", "підозрілість, недовіра", "труднощі в спілкуванні та у взаємодії з іншими", "тривога, страх", "імпульсивність", "пасивність", "емоційна й інтелектуальна незрілість", "сексуальні проблеми", "холодність взаємин", "ригідність", "напруження", "схильність до уникання проблем", "конкуренція між батьками або сиблінгами", "невпевненість, зневіра в собі". Чоловіча частина батьків, котрі мають проблемних дітей, мала такі особливості особистісно-сімейного функціонування: "відчуття нестабільності", "підозрілість, недовіра", "труднощі в спілкуванні та у взаємодії з іншими", "тривога, страх", "задоволеність собою", "імпульсивність", "пасивність", "емоційна й інтелектуальна незрілість", "готовність до роботи над проблемами", "позитивне налаштування на дослідження, сім'ю", "холодність взаємин", "ригідність", "напруження", "порушення в соціально-психологічній адаптації", "схильність до уникання проблем".

Увагу акцентовано на системі психологічної допомоги сім'ї з проблемною дитиною. У плані представленого дослідження важливим є аналіз використання казкотерапії як складової частини психологічного супроводу сімей, які мають проблемних дітей дошкільного та раннього шкільного віку. Указано, що така форма роботи, як написання казки із сім'єю, має діагностичне й психотерапевтичне значення. Зазначено, що казка допомагає виоремити особливості та стереотипи взаємодії й поведінки; сімейні правила та сімейний сценарій; сімейні міфи; життєвий сценарій; сімейні й індивідуальні межі; сімейну та життєву історію. Доведено, що спостерігаємо виражену позитивну динаміку за всіма емпіричними показниками, що змістовно визначають структуру психотипічного профілю батьків проблемних дітей після проведення казкотерапії. Виявлено, що програма супроводу з використанням казки стала важливим фактором якісної трансформації змістовно-структурних виховних елементів. Відбулася конструктивна трансформація стратегії потуральної протекції у сфері виховання дитини, ефективній корекції їхньої неконструктивної особистісної позиції. Констатовано, що, порівняно з традиційною програмою психологічної допомоги, упровадження казкотерапії до програми психологічного супроводу забезпечило більш ефективну корекцію неконструктивних особистісних настанов батьків проблемних дітей, а також достовірно вищий ступінь розвитку тих властивостей їх особистісної структури, які покладено в основу конструктивних патернів особистісного функціонування. Узагальнено дані порівняльного аналізу результативності формувальних заходів стосовно випробуваних експериментальної та контрольної груп за критерієм "рівень розвитку показників сімейного функціонування", які дають змогу констатувати, що зіставлення з традиційною технологією психологічної допомоги упровадження казкотерапії в програму психологічного супроводу забезпечило батьків проблемних дітей більш високим ступенем розвитку ефективних механізмів особистісно-сімейного функціонування, а також більш стійким рівнем сформованості особистісної настанови на конструктивне розв'язання актуальних проблем.

Увагу приділено актуальним питанням сучасної персонології. Висвітлено теоретико-методологічні та прикладні аспекти дослідження проблеми ефективного функціонування та розвитку особистості в різних сферах життєдіяльності в умовах соціальних змін. Розглянуто соціогенетичні, психологічні, духовні чинники підтримки її самоефективності та життєстійкості. Наведено авторські технології психологічного супроводу, консультування, реабілітації особистості в ускладнених і кризових ситуаціях життя. Особливу увагу акцентовано на актуалізації ресурсів особистісного зростання людини в генезі її буття.

Висвітлено теоретико-методологічне та емпіричне узагальнення результатів дослідження змісту, динаміки, напрямів, фокусів системи психологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей, які обумовлені сімейним статусом, віковими характеристиками членів сімей, їх тендерною диференціацією, функційністю чи дисфункційністю сімейної системи.

Теоретично проаналізовано й емпірично досліджено систему психологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей. Визначено зміст, динаміку, напрями, фокуси тощо системи такого супроводу, які зумовлені сімейним статусом, віковими характеристиками, гендерною диференціацією членів сімей, функційністю чи дисфункційністю сімейної системи. Вказано на технологію реалізації психологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей, яка здійснюється за допомогою надання комплексних взаємопов'язаних і взаємообумовлених заходів, організаційно-методичною основою котрих є цілеспрямований, поетапний процес (психодіагностика, психоедукація, психоконсультування, психотерапія), представлений різними методами та прийомами, зумовлений знаннями індивідуальних і міжособистісних особливостей членів сімей, які реалізуються задля забезпечення оптимальних умов послідовного розвитку та збереження психологічного здоров'я всієї сім'ї як системи на рівні шлюбної та батьківської підсистем. Доведено виражену позитивну динаміку за всіма емпіричними показниками, котрі змістовно визначають структуру психотипічного профілю членів сімей, що мають проблемних дітей, після проведення психологічного супроводу. Виявлено, що програма психологічного супроводу стала важливим фактором якісної трансформації змістовно-структурних елементів психотипів у напрямі розвитку властивостей здорового функціонування особистості. Окреслено перспективні напрями наукової роботи, що передбачають: удосконалення програми психологічного супроводу сімей, що мають проблемних дітей; поглиблення знань про структурно-функційні особливості її складників; детальне розкриття "особистісного та сімейного виміру" особистості відповідно до структурних компонентів, таких, як вік, гендерна диференціація, тип і склад сім'ї; розробка емпірико-діагностичних програм формування змісту психологічного супроводу сімей.