Запропоновано основні шляхи та методи ведення тваринництва в забрудненій радіонуклідами зоні, виконання яких дозволить зменшити надходження радіоактивних елементів у тваринницьку продукцію до екологічно безпечних рівнів.

Викладено основні наукові та методичні положення агроекологічного моніторингу, що мають вирішальне значення для визначення екологічно чистих сировинних зон, придатних для вирощування високоякісних продуктів харчування.

Проаналізовано фактичний стан організації інтегрованого управління та поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ) у Вінниччині. Встановлено джерела ТПВ, описано систему збирання, транспортування та розташування ТПВ. Визначено фінансові передумови вирішення проблеми ТПВ, запропоновано методику оцінки впливу на навколишнє середовище для об'єктів поводження з ТПВ. Наведено науково-обгрунтовані рекомендації щодо вирішення проблеми ТПВ у Подільському регіоні.

Проанализировано фактическое состояние организации интегрированного управления и обращения с твердыми бытовыми отходами (ТБО) в Виннице и Винницкой области. Установлены источники ТБО, описана система сбора, транспортировки и размещения ТБО. Определены финансовые предпосылки решения проблемы ТБО, предложена методика оценки влияния на окружающую природную среду для объектов обращения с ТБО. Приведены научно-обоснованные рекомендации для решения проблемы ТБО в Подольском регионе.

Розроблено класифікацію екологічних інновацій в АПК Поділля, направлених на зменшення антропогенного навантаження в агроекосистемах та збільшення їх продуктивності; розроблено методику агроекологічного моніторингу агроландшафтів Поділля. Здійснено оцінку сучасного еколого-агрохімічного стану сільськогосподарських угідь Вінниччини за агроекологічним методом - вона становить 53 бали (за 100-бальною шкалою), побудовано серію (14) агроекологічних карт, які використані сільськогосподарськими і природоохоронними організаціями. Визначено пріоритетні інновації для поліпшення екологічного стану в агропромисловому виробництві Вінниччини.

Комплексно досліджено еротичну лірику в її іманентній сутності як один з жанрових різновидів лірики, зроблено смислове відмежування від любовної й інтимної лірики, з якими вона має тісні зв'язки. Простежено синтетичні жанрові утворення, розкрито специфіку ідіостилю на прикладі творчості М. Вінграновського й І. Жиленко, А. Кичинського та М. Матіос, охарактеризовано екс- та інтенсивність їх поезії. Обгрунтовано визначення еротичної лірики, виведеної зі стану літературного андеграунду, потребу забезпечення її неупередженою, об'єктивною критичною рецепцією.

Висвітлено науково-методичні та практичні засади формування екомережі. Показано особливості природних умов і ресурсів, подано загальну характеристику біорізноманіття Поділля. Проведено функціонально-просторовий аналіз стану та розвитку природно-заповітної мережі з детальною характеристикою структурних елементів. Запропоновано інноваційні підходи до територіальної організації довкілля, вдосконалення системи екологічного моніторингу й аудиту заповітних територій, шляхи підвищення рівня екологічної освіти, міжнародне співробітництво в галузі управління регіональною екомережею для стратегії збалансованого розвитку Поділля.

Охарактеризовано основні типи екологічних інновацій, виконано їх детальну класифікацію (біля 100 інновацій об'єднано у 8 основних типів). Обгрунтовано пріоритетність і перспективність інновацій, а також критерії їх виділення. Подано рекомендації щодо шляхів ефективного впровадження екологічних інновацій в АПК Поділля з урахуванням їх пріоритетності та можливостей реалізації (дані узагальнено у спеціальній таблиці).

Розглянуто нові репрезентативні території і об'єкти, які доцільно з метою збереження біотичного й ландшафтного різноманіття включити до природно-заповідного фонду Східного Поділля. На підставі літературних, статистичних і картографічних даних та власних досліджень розроблено проект регіональної екологічної мережі.

Наведено критерії виділення відновлювальних територій екомережі Поділля. На основі запропонованих шести критеріїв - ступеня природності (трансформованості, перетворюваності) території (ландшафту), рівня біорізноманіття, ландшафтно-ценотичної репрезентативності, функціонального призначення, існуючого режиму збереженості; площі - здійснено типологічне ранжування відновлювальних територій з метою визначення оцінки їх функціональних можливостей та встановлення їх ролі в структурі регіональної екомережі.

Запропоновано комплекс критеріїв для визначення оцінки репрезентативності екомережі Поділля. На основі цих критеріїв проведено розрахунки репрезентативності й унікальності для 64 адміністративних районів регіону.

Вперше наведено характеристику біорізноманіття та складено анотований конспект флори вищих судинних рослин Поділля, який налічує 1 962 види, що належать до 685-ти родів, 143-х родин, 5-ти відділів. Складено список фауни із 474-х видів різних охоронних категорій Поділля. Визначено стан збереження раритетних видів вищих судинних рослин і тварин Поділля за трьома рівнями захищеності: достатньо забезпечені охороною, недостатньо забезпечені охороною, не забезпечені охороною. На основі комплексу запропонованих критеріїв (15) проведено аналіз репрезентативності екомережі для всіх 64-х адміністративних районів Поділля. Розроблено методику створення екологічних паспортів заповідних територій як документа для ведення кадастру природно-заповідного фонду. Запропоновано систему комплексного екологічного моніторингу заповідних об'єктів. Удосконалено теоретико-методологічні засади формування екомереж, наукові положення та практичні рекомендації щодо створення регіональної екомережі Поділля з виділенням ключових, сполучних, відновлювальних територій і буферних зон.

Проаналізовано сучасний стан АПК України, визначено екологічні, економічні, демографічні, соціальні, фінансово-кредитні, структурні, організаційні, ринкові, енергетичні, управлінські, наукові, психологічні, культурні, генетичні, інформаційні, ідеологічні причини виникнення кризи його стану. Запропоновано пріоритетні шляхи розвитку АПК України, які сприятимуть його сталому розвитку.

Вивчено проблему збереження біотичного різноманіття Вінниччини - лісостепного регіону України. Розглянуто природні умови області, її рослинний і тваринний світ. Увагу приділено видовому складу раритетної компоненти флори і фауни, її короткому опису, сучасному стану, загрозам існування, режиму збереження і відтворення, заходам охорони. Подано характеристику об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного і місцевого значення Вінницької області. Висвітлено історію формування природно-заповідної мережі, її сучасний стан, перспективи розширення існуючих заповідних територій та створення нових об'єктів природно-заповідного фонду Вінниччини, які становлять основу регіональної екомережі. Розглянуто пріоритетні напрями розвитку заповідної справи в області та роль заповідних територій в екологічній освіті і вихованні.

Розглянуто понятійно-термінологічний апарат екології, історію її розвитку й об'єкти вивчення. Розкрито сутність фахової діяльності еколога та модель фахівція-еколога. Описано структуру та функції Міністерства екології та природних ресурсів України. Наведено порівняльні характеристики світової та вітчизняної екологічної освіти. Розкрито особливості організації навчання за кредитно-модульною системою.

На основі геоботанічних, ландшафтно-екологічних, гідроекологічних, лісотипологічних, агроекологічних, системних, репрезентативних, зоогеографічних принципів і підходів розроблено схему регіональної екомережі Східного Поділля. Виділено різні типи структурних елементів екомережі: ключових, сполучних, буферних і відновлювальних територій; визначено їх географічну приуроченість, площу, статус. З'ясовано, що екомережу регіону формують 24 ключових, 16 сполучних і 60 відновлювальних територій. Площа структурних елементів екомережі Східного Поділля (ключових, сполучних і відновлювальних територій) становить 884087,53 га, або 33,37 % від загальної площі території регіону, тому потребує суттєвого вдосконалення.

На основі комплексного екологічного моніторингу, геоботанічних, зоогеографічних, ландшафтно-екологічних, гідроекологічних, лісотипологічних, агроекологічних принципів і підходів та власних польових досліджень запропоновано створити національний природний парк "Центральне Поділля" у межах Вінницької обл. Обгрунтовано, що створення парку площею 46 420 га надасть змогу збільшити частку заповідності області до 4,5 % від її загальної площі, що наразі становить лише 2,5 %. Перспективний парк має об'єднати 34 існуючі заповідні об'єкти площею 1282,2 га, які територіально відносяться до чотирьох адміністративних районів: Вінницького (14 заповідних об'єктів - площа 1095,1 га), Калинівського (4 - 150,7), Літинського (6 - 81,1) і Хмільницького (8 заповідних об'єктів - площа 75,3 га). Доведено, що необхідність створення парку зумовлено унікальними природними ландшафтами вказаної території з асоціаціями рослинних угруповань, які налічують понад 40 видів рослин, де мешкає понад 50 видів тварин, які внесено до Червоної книги України.

Висвітлено результати геоекологічних досліджень регіонів України та суміжних країн в умовах сталого розвитку. Обгрунтовано актуальні проблеми біологічних, географічних, сільськогосподарських, технічних наук у сфері збалансованого природокористування. Розглянуто питання екологічної та природничої освіти. Запропоновано класифікації озер Українського Полісся за площею, максимальною та середньою глибиною, об'ємом водної маси, ступенем відкритості. Висвітлено актуальність геоінформаційного картографування показників нормативного грошового оцінювання земель сільськогосподарського призначення і вартості земельних ділянок у населених пунктах і засади створення Атласу вартості земель України. Розглянуто сукупність геоекологічних проблем і показано їх специфіку щодо України.

Розглянуто особливості планування лісових ландшафтів (як природних, так і відновлених людиною), лісового насінництва та посадкового матеріалу. Увагу приділено вимогам до норм внесення поживних речовин для лісових розсадників, питанням боротьби з хворобами і шкідниками деревних порід, механізації технологічних процесів у агролісівництві. Визначено збалансоване еколого-соціо-економічне та рекреаційно-оздоровче значення лісових масивів та важливі їх функції захисту грунтів від ерозій, регулювання водостоку, продукування кисню, дисбактеризації тощо. Вказано шляхи збереження та відтворення лісового фонду Грузії, який кілька століть через варварське відношення чужинців масово знищувався, тому нині велике значення має відновлення порід дерев лісових екосистем, що притаманні екологічним ареалам Грузії. Проаналізовано еколого-економічний стан розвитку галузі агролісівництва в Україні.

На основі комплексного екологічного моніторингу, геоботанічних, зоогеографічних, ландшафтно-екологічних, гідроеколпгічних, лісотипологічних, агроекологічних принципів і підходів та власних польових досліджень запропоновано розширити площу національного природного парку (НІШ) "Кармелюкове Поділля" у межах Вінницької обл. Подано загальну еколого-географічну характеристику парку з позицій фізико-географічного і геоботанічного районування. Показано, які об'єкти природно-заповідного фонду (ПЗФ) входять до складу парку. Виділено структурні елементи екологічної мережі парку (природні ядра: 1 - Британське: 2 - Червоногреблянське: 3 - Вербське: 4 - Бондурівське; 5 - Куренівське: 6 - Новоукраїнське; 7 - Любомирківське, а також відновлювальні території: 1 - Новоукраїнська; 2 - Вербська: 3 - Стратіївська; 4 - Бондурівська; 5 - Лузька; 6 - Червоногреблянська), проведено функціональне зонування його території, де враховано репрезентативні і рідкісні екосистеми. Обгрунтовано необхідність зміни режиму території урочища "Стратіївська дача" в кварталах 72, 74 - 75 на площі 641 га з господарської зони на зону регульованої рекреації. Доведено необхідність включення до складу парку з правом постійного користування урочища "Вишенька", площею 47,7 га, що розташована у межах Чечельницької селищної ради як цілісного природного комплексу, що представлений унікальними ландшафтами різних типів екосистем, які включають лісові, лучно-степові і водно-болотні ділянки. Вказана територія характеризується 8 біотопами з цінними асоціаціями рослинних угруповань, які налічують 15 регіонально рідкісних видів і 9 видів, які внесено до Червоної книги України, де мешкає понад 50 видів тварин, що мають міжнародний і національний созологічний статус. Загалом до складу НІШ в постійне користування доцільно передати інші території: орнітологічний заказник місцевого значення "Ставки" - 6,9 га: землі історико-культурного призначення - 17,3 га: землі запасу лісогосподарського призначення - 7,7 га: землі запасу сільськогосподарського призначення - 25,5 га: чагарники, землі запасу - 7,3 га. Загальна площа цих ділянок становить 64,7 га, які разом з урочищем "Вишеньки" будуть становити площу 112,4 га. Внесення до складу парку цих територій дасть змогу зберегти репрезентативні ландшафти з різноманітною флорою і фауною, раціонально використовувати рекреаційний потенціал, сприяти розвитку екологічного туризму, спортивного мисливства і рибальства, запровадити постійну природоосвітню, природоохоронну й еколого-виховну роботу, створити нові робочі місця для населення, яке буде підтримувати встановлений режим охорони парку і займатися органічним землеробством.

"Стратегією сталого розвитку України до 2030 року" передбачено запровадження ефективних та науково обгрунтованих методів ведення сільськогосподарського виробництва, які б сприяли збереженню агроекосистем, підвищували б адаптивну їх здатність до опору змін кліматичних умов (несприятливих погодних явищ, посухи, повеней), поліпшували б екологічну якість земель і грунтів. Однак без збалансованості територіальної організації стану агроландшафтів досягти поставленої мети неможливо. Нами проведено аналіз збалансованості територіальної організації сучасних агроландшафтів Східного Поділля, який становить 4,4 % від загальної площі України, де питома частка регіону в загальному обсязі аграрного виробництва держави становить 12,3 %. Наразі основними дестабілізувальними чинниками земель сільськогосподарського призначення в структурі агроландшафтів Східного Поділля є: висока розораність сільськогосподарських земель (середній показник по регіону становить 75,2 %), низький рівень вмісту гумусу в грунтах (2,7 %), недостатній рівень вмісту поживних речовин (азоту 82,0 мг/кг, фосфору 83,5, калію 109,9 мг/кг), практична відсутність сівозмін (53 % зайнято зерновими та зерново-бобовими, 32 % технічними культурами, 8 % картоплею і овочами). За отриманими розрахунками встановлено, що частина земель громад районів належить до екологічно нестабільної або стабільно нестійкої категорії земель. Найнижчий рівень екологічної стабільності спостерігається в центральних і південно-східних громадах. Для подальшого збалансованого розвитку агроландшафтів Східно-Подільського регіону обгрунтовано науково-теоретичні і практичні підходи функціонування агроекосистем та запропоновано комплекс заходів щодо дотримання еколого-безпечного стану використання земель сільськогосподарського призначення. Пріоритетними напрямами збалансованості територіальної організації агроландшафтів регіону та покращання їх екологічного стану виступають заходи нормативно-правового, інституційного, техніко-економічного та організаційного й землевпорядного забезпечення. Дотримання зазначених заходів надасть можливість задіяти значні резерви збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, забезпечить істотне "оздоровлення" агроландшафтів і поліпшить екологічні умови проживання сільського населення.