Висвітлено історію розвитку ендокринології в Україні. Проаналізовано внесок вітчизняних учених у розвиток науки. Наведено загальну характеристику гормонів та механізмів їх дії. Значну увагу приділено вивченню цукрового діабету, захворювань гіпофіза, щитовидної, прищитовидних, надниркових, статевих залоз, патології загруднинної та шишкоподібної залоз, а також ожиріння, поліендокринним синдромів і хірургічного лікування ендокринних залоз.

Освещена история развития эндокринологии в Украине. Проанализирован вклад отечественных ученых в развитие науки. Приведена общая характеристика гормонов и механизмов их действия. Значительное внимание уделено изучению сахарного диабета, заболеваний гипофиза, щитовидной, прищитовидных, надпочечных, половых желез, патологии загрудинной и шишковинной желез, а также ожирения, полиэндокринных синдромов и хирургического лечения эндокринных желез.

Освещена история развития эндокринологии - медико-биологической науки, изучающей морфологию и патологию эндокринных желез, участие гормонов в регуляции функций органов и систем, их взаимодействие с иммунной и нервной системой, аппаратом наследственности. Приведены общие сведения по биохимии и физиологии эндокринных желез. Изложен материал по сахарному диабету, заболеваниям щитовидной, паращитовидных, надпочечных и половых желез, гипотоламо-гипофизарной системе, ожирению и полиэндокринопатии, метаболическим остеопатиям.

Проанализировано, что лечение больных с аутоиммунным тиреоидитом фитоконцентратами "Джерело" и "Лизорм" улучшает самочувствие больных, уменьшает основные проявления заболевания, тормозит развитие аутоиммунного процесса. Это лечение хорошо переносится больными, не имеет гепато - и/или нефротоксического действия, не вызывает нарушения функции, структуры и не влиет на размеры щитовидной железы. Фитоконцентраты "Джерело" и "Лизорм" рекомендуют для лечения аутоиммунного тиреоидита (эутиреоидное состояние, гипотиреоз легкой степени) при невысокой активности аутоиммунного процесса.

Качество жизни больных с онихомикозом стоп (ОМС) является важным интегральным показателем, который необходимо учитывать при назначении терапии. При помощи разработанного опросника было показано, что наиболее существенные изменения качества жизни в связи с ОМС отмечаются в функциональной и психосоциальной сфере.

Проаналізовано мотиваційні особливості милосердя. Проведено емпіричне психологічне дослідження. Опитано жителів м. Львів та проведено експеримент для визначення причин подачі милостині прохачам. Дослідження здійснено у три етапи. З'ясувалося, що настрій людини не є тим визначаючим чинником, який впливає на прийняття нею рішення подати милостиню. Досліджувані остерігаються жебрацтва і вважають це нездоровим для психіки людини. Вони схильні скоріше надавати допомогу тій людині, яка є активною і не маніпулює жалістю до себе. Пожертва допомагає не лише потребуючому жебраку але й тому, хто робить пожертву. Є недостатньо вивченими соціальні і психологічні чинники такого явища як бідність, жебракування та милосердя.

Вивчено історію розвитку ендокринології в Україні. Подано загальну характеристику гормонів та механізмів їх дії. Розглянуто гіпоталамо-гіпофізарні захворювання. Приділено увагу захворюванням щитовидної залози. Подано інформацію про хронічні ускладнення цукрового діабету. Наведено анатомо-фізіологічні дані захворювання надниркових залоз. Висвітлено хвороби обміну речовин. Охарактеризовано хірургічне лікування ендокринних захворювань.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51-29 + Р415.202.1-29

Рубрики:

Хвороби печінки

Ожиріння

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23 + Р413.51

Рубрики:

Цукровий діабет

Хвороби печінки

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-3 + Р413.51-3

Рубрики:

Цукровий діабет

Хвороби печінки

Шифр НБУВ: Ж24380 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обследованы 72 пациента с сахарным диабетом 2-й степени и неалкогольной жировой болезнью печени. Больные основной группы (n = 45) получали пероральные сахароснижающие средства и мультипробиотик симбитер в течение 30 дней. Пациенты группы сравнения (n = 27) получали только сахароснижающую терапию. Всем больным проводили определение показателей липидного обмена до и после лечения. Под влиянием мультипробиотика симбитер наблюдалось снижение уровня ОХС на 4,8 % (p = 0,001), ХС не-ЛПВП на 6,9 % (p >> 0,001), ХСЛПНП на 7,2 % (p = 0,003) и триглицеридов на 10,6 % (p = 0,010). Уровень ХСЛПВП достоверно не изменился в динамике лечения (p = 0,085). В группе сравнения достоверных изменений в показателях липидограммы после курса лечения не обнаружили.

Зазначено, що зсувнохвильова еластографія є одним із найбільш перспективних неінвазивних методів діагностики фіброзу та стеатозу за хронічних дифузних захворюваннях печінки, що можна використовувати як альтернативу біопсії. З огляду на її широке впровадження в клінічну практику групами вчених з усього світу все більше уваги приділяється вивченню факторів, які можуть впливати на еластометрію та її діагностичну ефективність. Вивчено зміни жорсткості паренхіми печінки за допомогою методу зсувнохвильової еластографії/еластометрії у хворих із неалкогольною жировою хворобою печінки. За даними одновимірного кореляційного та множинного лінійного регресійного аналізу, показано, що незалежними детермінантами, асоційованими зі зростанням жорсткості паренхіми печінки, є ступінь інсулінорезистентності, ожиріння та активність трансаміназ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-5 + Р413.51

Рубрики:

Цукровий діабет

Хвороби печінки

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51-29 + Р415.202.1-29

Рубрики:

Хвороби печінки

Ожиріння

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено діагностичну ефективність гепаторенального індексу (ГРІ) у хворих на цукровий діабет 2-го типу з неалкогольним стеатогепатозом. ГРІ розраховано за допомогою цифрової гістографічної обробки ультразвукових зображень шляхом порівняння середнього рівня інтенсивності ехосигналу в "зонах інтересу" паренхіми печінки та кіркової речовини правої нирки.

Обстежено 72 пацієнти з цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу та неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП). Відповідно до проведеного курсу терапії всіх пацієнтів було розподілено на 2 групи. Хворі основної групи (n = 45) одержували пероральні цукрознижувальні засоби та мультипробіотик симбітер протягом 30 днів. Для оцінки функціонального стану печінки досліджували білковий, пігментний, ферментативний та ліпідний обмін. Усім хворим проводили ультразвукове дослідження, у тому числі еластографію хвилі зсуву. Доведено ефективність застосування мультипробіотика симбітер ацидофільний концентрований у хворих на ЦД 2-го типу із НАЖХП. За наявності підвищення трансаміназ гепатопротекторний ефект проявляється зниженням рівня їх у крові, запально-некротичних змін у паренхімі печінки. У хворих із нормальними показниками трансаміназ проявляються гіполіпідемічний та антистеатогенний ефекти мультипробіотика.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23 + Р413.51

Рубрики:

Цукровий діабет

Хвороби печінки

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлен краткий очерк развития эндокринологии. Обоснованы основные принципы эндокринологии. Рассмотрены гипоталамо-гипофизарные заболевания. Внимание уделено заболеваниям щитовидной железы. Приведена классификация и диагностика сахарного диабета. Дана информация о заболеваниях надпочечных желез. Освещены заболевания половых желез. Рассмотрены болезни обмена веществ. Описаны полиэндокринные синдромы. Изложена клиническая характеристика эндокринных опухолей органов пищеварения. Акцентировано внимание на вопросах хирургического лечения эндокринных заболеваний.

Вивчено зміни сироваткового рівня адипонектину та його кореляційні взаємозв'язки у хворих на цукровий діабет типу 2 (ЦД 2) з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) залежно від рівня трансаміназ. Рівень адипонектину сироватки крові був достовірно нижчим у хворих на НАЖХП з підвищеним рівнем трансаміназ. Після поправки на вік, стать і ожиріння рівень адипонектину достовірно корелював у контрольній групі з рівнем інсуліну натще та індексом HOMA-IR; в групі з нормальними печінковими ферментами - з ЛПВЩ, тригліцеридами, інсуліном натще - HOMA-IR; в групі з їх підвищенням - з AлАT, інсуліном натще і HOMA-IR. Поетапний множинний регресійний аналіз показав, що у хворих на НАЖХП і нормальним рівнем трансаміназ незалежними предикторами адипонектину є індекс HOMA-IR, тригліцериди, індекс маси тіла і тривалість ЦД 2. У хворих з підвищеним рівнем трансаміназ адипонектин асоційований з HOMA-IR, індексом маси тіла, чоловічою статтю і AлАT.

Сьогодні все частіше зустрічається поєднання цукрового діабету (ЦД) 2-го типу та неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП), що ускладнює перебіг цих захворювань. Питання патогенезу, діагностики та лікування НАЖХП залишається до кінця не з'ясованими. Мета дослідження - визначення клінічної ефективності удосконаленого комплексу лікувальних заходів у пацієнтів з ЦД 2-го типу та НАЖХП. Обстежено 132 хворих на ЦД 2-го типу з НАЖХП. Усі пацієнти були ознайомлені з методологією дослідження та надали згоду на дослідження, їм було надано рекомендації щодо харчування та фізичних навантажень. Пацієнтів було розподілено на дві групи. Хворі 1-ї групи (n = 37) одержували цукрознижувальні препарати (метформін, гліклазид чи глімепірид), пацієнти 2-ї групи (n = 95) додатково одержували інгібітори ДПП-4 (саксагліптин або ситагліптин), аторвастатин та мультипробіотик. Пацієнтів 2-ї групи було розподілено на дві підгрупи: група 2А з нормальним рівнем трансаміназ, група 2Б - з підвищеним. Удосконалений лікувальний комплекс справляв виражений позитивний вплив на динаміку клінічних проявів ураження гепатобіліарної системи у хворих на ЦД 2-го типу. У групі порівняння таких змін не було. Під впливом комплексного лікування у 2-й групі пацієнтів відбулось покращання функціонального стану печінки за рахунок достовірного зниження в сироватці крові вмісту АЛТ, АСТ, ТГ та ЛПДНЩ, зменшились розміри печінки, покращились показники жорсткості паренхіми печінки за даними еластографії хвилі зсуву. Заключення: комплексна терапія, до складу якої входять інгібітори ДПП-4, статини та мультипробіотик, ефективна у лікуванні хворих на цукровий діабет 2-го типу у поєднанні з НАЖХП.

Розглянуто на сучасному рівні етіологію, патогенез, клініку, діагностику та лікування основних ендокринних захворювань. Істотно перероблено матеріали з питань цукрового діабету, захворювань щитоподібної залози, історії розвитку ендокринології. Значно розширено знання про роль гормонів ендокринних залоз у регуляції функцій забезпечення життєдіяльності людини. Наведено основні принципи ендокринології, захворювання гіпоталамо-гіпофізарної системи, щитоподібної, прищитоподібних, надниркових і статевих залоз, хвороби обміну речовин, ендокринні пухлини органів травлення та хірургічне лікування ендокринних захворювань. Особливу увагу приділено питанню цукрового діабету та його ускладнень.