Досліджено історію формування автокоментаря від античності до сьогодення. Проаналізовано причини його стрімкої жанрової еволюції з квазіональних автопаратекстів до ретроспективних автомета-, автогіпертекстових утворень. Окреслено проблемні питання стосовно ідентифікації авторського коментаря сучасними теоретиками. Висвітлено формування автокоментаря під впливом "віртуальної реальності" та новітніх постмодерних гасел останньої третини XX - початку XXI ст.

Розглянуто специфіку розвитку авторського коментаря серед інших жанрів художньо-документальної літератури. Під час компаративного аналізу автокоментаря з записними книжками та нотатками виявлено автономність першого, сформовано його жанрову ідентичність.

Досліджено жанрову природу авторського коментаря в контексті літератури non-fiction. На основі художньо-документальних текстів простежено історію формування автокоментаря від античності до сьогодення, подано власне тлумачення концепту "автокоментар", встановлено його стрімку жанрову еволюцію у XX - XXI ст. під впливом Інтернет-мережі, а також дискурсів структуралістів, постструктуралістів і представників генетичної критики. Визначено роль автора в автокоментарі, функції його часового та просторового континууму, сюжетно-композиційну структуру жанру авторських пояснень.

Подано основні теоретичні розробки з проблем документальної літератури наукової школи професора О. А. Галича. Висвітлено теоретичні засади історичної альтернативістики, художньо-біографічної та мемуарної літератури. Звернено увагу на тенденції розвитку новітньої документалістики.