Дисертацію присвячено дослідженню проблеми регулювання структури і властивостей сітчастих поліефірів і поліуретанів за допомогою малих домішок нереакційноздатних поверхнево-активних речовин (ПАР). На поліуретанових та поліефірних системах доведено, що вирішення даної проблеми зумовлене здатністю деяких ПАР в об'ємі реакційноздатних олігомерів формувати упорядковані структури. З таких ПАР було вибрано блок-кополімери поліорганосилоксану і поліоксиалкілену, а також оксиетиловані ефіри алканолу та алкілфенолу. Визначено: ці ПАР здатні до специфічних взаємодій із функціональними групами олігомерів, що забезпечує умови для побудови полімерної сітки відповідно упорядкованим структурам ПАР. Розглянуто можливість напрямленого регулювання властивостей сітчастих поліефірів і поліуретанів малими домішками подібних ПАР. Одержано полімерні матеріали з високими фізико-механічними характеристиками. З використанням композицій даного типу розроблено екологічно чисті однокомпонентні еластичні клеї з високими показниками міцності і водостійкості для з'єднання металів, пластмас, гуми та інших неметалевих матеріалів.

Розглянуто питання впливу довжини каналу повітрозбірника на акустичну потужність випромінення вентилятора газотурбінного двигуна. Запропонована методика дозволяє оптимізувати конструкцію повітрозабірника за акустичними характеристиками.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л713.41

Рубрики:

Поліуретани

Шифр НБУВ: Ж16871 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Узагальнено сучасні літературні дані зі створення та використання поліуретанів і пінополіуретанів, які синтезовані на основі різноманітних вуглеводів і піддаються деградації за умов навколишнього середовища.

Зроблено тривимірне моделювання можливих характеристик спрямованості акустичного випромінення вентилятора авіаційного двигуна. Результати моделювання зіставлено з результатами напівемпіричного і аналітичного моделювання характеристик направленності акустичного випромінення вентилятора авіаційного двигуна. Виявлено особливості застосування перерахованих моделей.

Синтезовані нові пінополіуретани характеризуються бактерицидними, самоклеючими та місцевоанестезуючими властивостями. Такі пінополіуретани можуть знайти застосування як тимчасові замінники шкіри, перев'язувальні засоби та гігієнічні губки.

New polyurthane foams of wide-activity spectrum (bactericidal, adhesive, and anesthetic) are synthesized. Formation conditions and some properties are presented. Such polyurethane may be used in medical practice for the creation of barrier-type polymers - temporary skin substitutes, bactericidal dressing material in wound and burns therapy, and transdermal therapeutic systems.

Синтезовано нові деградуючі пінополіуретани (ППУ) на основі лактозовмісних прекурсорів. На модельних сполуках з'ясовано характер уретаноутворення між вуглеводним та ізоціанатним компонентами прекурсорів. Досліджено здатність одержаних ППУ до деградації під впливом умов зовнішнього середовища.

New polyurethane compositions (PC) as multifunctional protective materials that can serve as coatings or binders or impregnating materials have been created. PC have high adhesion values and the PC-based materials are waterproof and resistant to aggressive biotic (abiotic) and technogenic factors (biocorrosion, UV radiation, chemical agents). Putting active compounds into the polymer macrochain prolongs the protection functions of the materials. This is their advantage to existing materials.

Синтезовано нові полімерні матеріали з використанням продуктів біотехнологічного походження - екзополісахаридів (ЕПС) ксантану та бактеріальної целюлози з масовим вмістом останніх від 2 до 50 % із збереженням основних функціональних властивостей ППУ-матриці. Показано, що спосіб введення ЕПС до реакційної суміші у процесі синтезу пінополіуретанів (ППУ) та його природа істотно впливають на структуру та систему міжмолекулярних взаємодій в ППУ, що є фактором регулювання функціональних властивостей цих полімерів.

За допомогою методу піролітичної мас-спектрометрії (ПМС) встановлено взаємодію між гідроксилами екзополісахаридів (ксантану і бактерійної целюлози) та уретановими і сечовинними групами пінополіуретанів (ППУ), а також діізоціанатом, що спричиняє появу нової структурної організації, властивості якої залежать від природи екзополісахариду та способу його введення в реакційну суміш під час синтезу ППУ. Показано, що введення екзополісахаридів у структуру ППУ надає здатності до деструкції у разі інкубування в грунт, ініціює процеси фрагментації та спричиняє збільшенню її швидкості.

Синтезовано нові екологічно чисті пінополіуретани (ППУ) з високим (до 63 %) вмістом природновідновлюваних сполук - дисахариду лактози, рицинової олії (РО) та екзополісахариду ксантану. Введення в структуру ППУ природних сполук значно прискорює процеси деградації. Для полімерів, що містять у структурі РО, спостерігається ефект (біо)детеріорації. у разі введення в структуру ППУ також ксантану відмічено синергічний ефект дії обох рослинних компонентів на характер цього процесу, при цьому внесок останнього визначальний і саме він активує процес (біо)деградації. В ППУ на основі лактози та РО деструкція відбувається шляхом руйнування сечовинних груп, а в ППУ з вмістом РО та ксантану процесу деградації макромолекули по сечовинних групах передує процес руйнування слабких хімічних, водневих зв'язків. Процес (біо)деградації протягом 6-місячного інкубування в грунті за природних умов відбувається з більшою швидкістю, ніж за модельних - до 59 та 36 % відповідно. За модельних умов значним чином превалюють процеси деградації ППУ шляхом гідролізу, у результаті чого утворюються аміносполуки. У грунті, за сприятливіших умов життєдіяльності мікроорганізмів (МО), активуються ферментативні хімічні перетворення і, головним чинам, відбувається біодеградація ППУ. Про це свідчить поява в грунті значної кількості органічних кислот як результату життєдіяльності МО. Отже різний ступінь біо-, гідро- або термо(світло)навантаження визначає характер деградації полімерних матеріалів.

З метою підвищення експлуатаційної надійності військових об'єктів створені полі функціональні полі уретанові матеріали з високими показниками експлуатаційних і спеціальних властивостей для використання в якості захисних покриттів для забезпечення надійної пролонгованої експлуатації металевих, залізо бетонних, дерев'яних конструкцій, будівель та споруд за умов динамічних абіотичних, біотичних і техногенних навантажень. Польові випробування створених матеріалів, проведені на об'єктах СВ і МВС ЗСУ та УкрОборонПрому протягом 1 - 2 років, підтвердили високу ефективність створених матеріалів. Їх використання гарантує: надійну пролонговану експлуатацію металевих, залізобетонних конструкцій, будівель і споруд за умов динамічних абіотичних, біотичних і техногенних навантажень; високий ступінь безпеки обслуговування екіпажем об'єктів і пролонговане їх збереження наданням покриттю неслизьких властивостей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л719.93

Рубрики:

Радіаційно стійкі пластмаси

Шифр НБУВ: Ж16871 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Створено полімерні композиційні матеріали (ПКМ), які характеризуються високими показниками адгезії/когезії, та ПКМ із вмістом МеОМ, що приводить до покращення адгезійних/когезійних та експлуатаційних властивостей. Показники водонепроникності бетонних зразків, захищених ПКМ, перевищують цей показник бетону вихід у 3,75 раза. ПКМ вихідні та модифіковані МеОМ стійкі до дії морської води та сольового туману, а також до дії спеціальних реагентів за низьких температур - морозостійкість такого бетону після 50 циклів заморожування - розморожування становить 1,0 - 1,1, тобто, бетон, покритий ПКМ, набуває морозостійкості, бетонні кубики із захисним покриттям не мають пошкоджень, не виявлено змін поверхонь зразків і покриття, а не захищені бетонні кубики зруйнувалися. За результатами ІЧ-спектрального дослідження встановлено утворення амідної групи "СОNН" у результаті приєднання водню СН-групи подвійного зв'язку молекули МеОМ до азоту NСО-групи ТДІ, зміна профілю смуг валентних і деформаційних коливань СН-зв'язків різних груп свідчить про реакції за участю С-Н-зв'язків та можливості утворення комплексних сполук, що впливають на структуру полімеру, тобто, відбувається фіксування активних сполук у макроланцюзі полімеру, що унеможливлює їх дифузію на поверхню матеріалу з подальшим їх видаленням і пролонгує захисні функції покриття, яке має високі показники адгезійної/когезійної міцності, термостійкості, експлуатаційних властивостей, стійке до дії УФ-опромінення, біокорозії та хімічних агентів.